Рішення від 19.05.2025 по справі 754/16927/24

Номер провадження 2/754/1739/25

Справа №754/16927/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Зотько Т.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 151 158, 63 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами було укладено Кредитні договори: 20.08.2018 року кредитний договір № 2001107490401 у сумі 38 100,00 грн., 12.09.2022 кредитний договір № 1010538432 у сумі 8 483, 62 грн. та 12.09.2022 кредитний договір № 1010538430 у сумі 72 028, 92 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 06.10.2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором № 2001107490401 у загальному розмірі 53 395, 44 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 32 377, 87 грн., заборгованість за процентами - 21 017, 57 грн., заборгованість за комісією - 0,00 грн.; за кредитним договором № 1010538432 у загальному розмірі 10 300, 96 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 8 483, 62 грн., заборгованість за процентами - 1,32 грн., заборгованість за комісією - 1 816, 00 грн.; за кредитним договором № 1010538430 у загальному розмірі 87 462, 23 з яких: заборгованість за кредитом - 72 028, 92 грн., заборгованість за процентами - 14, 63 грн., заборгованість за комісією - 15 418, 68 грн., а відтак позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 09.12.2024 було відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ухвали судді від 10.03.2025, суд встановив, що було направлено кореспонденцію суду за адресою, що не відповідає адресі зареєстрованого місця проживання відповідача, що призвело до помилки у сповіщенні відповідача, а відтак суд дійшов висновку щодо повторного належного сповіщення відповідача у справі щодо розгляду справи судом та вважав за необхідне продовжити строк розгляду справи до 09.04.2025 та визначити додатковий строк для надання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст.ст.178, 191, 278 ЦПК України.

Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд даного провадження належним чином шляхом направлення кореспонденції суду за адресою зареєстрованого місця проживання особи, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомлені про вручення особисто Діхтяр. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило. .

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори 20.08.2018 року кредитний договір № 2001107490401 у сумі 38 100,00 грн., 12.09.2022 кредитний договір № 1010538432 у сумі 8 483, 62 грн. та 12.09.2022 кредитний договір № 1010538430 у сумі 72 028, 92 грн.

Пунктом 2.2.5 Частини 2 Загальних положень публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діє з 06.04.2018 р.), затвердженої рішенням Правління ПАТ «ПУМБ» протокол № 694 від 06.03.2018 р., передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до п.5.1.4. Частини 5 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно із п.5.1.7. Частини 5 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Пунктом 6.1 Частини 6 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену умовами цього договору та чинним законодавством України за невиконання, неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених договором.

Згідно із розрахунками, наданими позивачем, заборгованість відповідача перед Банком за договором № 2001107490401 станом на 06.10.2024 року становить 53 395, 44 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 32 377, 87 грн., заборгованість за процентами - 21 017, 57 грн., заборгованість за комісією - 0,00 грн.

Згідно з вимогами ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредити у розмірах, встановлених відповідними Договорами.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином, в порушення умов Договорів кредиту, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.

07.10.2024 року відповідачу було направлено письмову вимогу-повідомлення за Вих. № KHO-44.2.2/561, згідно якої позивач вимагав повернути кредитні кошти в досудовому порядку.

Доказів, на спростовання викладених позивачем обставин та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за договором № 2001107490401 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із розрахунками, наданими позивачем, заборгованість відповідача перед Банком за договором за кредитним договором № 1010538432 становить 10 300, 96 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 8 483, 62 грн., заборгованість за процентами - 1,32 грн., заборгованість за комісією - 1 816, 00 грн.; за кредитним договором № 1010538430 становить 87 462, 23 з яких: заборгованість за кредитом - 72 028, 92 грн., заборгованість за процентами - 14, 63 грн., заборгованість за комісією - 15 418, 68 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 статті 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1055 цього Кодексу встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов'язання за Договорами виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредити у розмірах, встановлених вищевказаними Договорами.

Таким чином, в порушення умов кредитних договорів, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаними вище договорами не виконав.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з умов кредитних договорів, заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1010538432 та № 1010538430 від 12.09.2022 року та паспортів споживчого кредиту, передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4%.

Отже, наведеним пунктом договору встановлено сплату позичальником комісії за обслуговування заборгованості позичальника, тобто платежу, який споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

Оскільки надання кредиту є обов'язком банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Операція з обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється ним при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.

За вказаних обставин, позичальнику було встановлено плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, а відтак, нарахування банком плати за цю послугу є безпідставною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19.

Крім того, суд зазначає, що Банк провів розрахунок заборгованості відповідача, включивши суми сплачені в рахунок погашення комісійних, при цьому не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і їх погодження зі споживачем при укладенні договору, а тому обов'язок позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за кредитними договорами № 1010538432 та № 1010538430 від 12.09.2022 року у загальному розмірі 17 234,7 грн.

Згідно з вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованості у загальному розмірі 133 923,93 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 624, 625, 626, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість у розмірі 133 923,93 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 гривень.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4).

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 19.05.2025

Суддя: Т.А.Зотько

Попередній документ
127429857
Наступний документ
127429859
Інформація про рішення:
№ рішення: 127429858
№ справи: 754/16927/24
Дата рішення: 19.05.2025
Дата публікації: 21.05.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Деснянський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (19.05.2025)
Дата надходження: 04.12.2024
Предмет позову: Про стягнення заборгованості