ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7205/25
провадження № 1-кп/753/1598/25
"14" травня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши кримінальне провадження №12024105020000580 від 01.04.2024 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України,
11 квітня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва із Дарницької окружної прокуратури міста Києва надійшов обвинувальний акт, складений прокурором ОСОБА_3 , з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України.
22.04.2025 у підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .
Клопотання мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_2 у період з 09 по 18 листопада 2021 року склав завідомо підроблені офіційні документи, а саме під час виготовлення технічної документації з розподілу земельної ділянки на окремі ділянки не відобразив наявність об'єктів нерухомого майна. Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 КК України, що є кримінальним проступком, а санкція вказаної норми передбачає найсуворіше покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років. При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. Також зазначає, що на момент проведення підготовчого судового засідання минуло 3 роки 5 місяців та 3 дні.
Прокурор підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.
Відповідно до ч.7 ст. 284 КПК України, у разі якщо суд встановить наявність підстав для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд на будь-якій стадії судового провадження зобов'язаний з'ясувати та врахувати думку обвинуваченого щодо закриття кримінального провадження.
При цьому, правові підстав закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності визначені статтею 49 КК України.
Зокрема, враховуючи те, що дії ОСОБА_2 під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст.358 КК України, що є кримінальним проступком, за який передбачене найсуворіше покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років, то відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Таким чином, враховуючи положення п.2 ч.1 ст.49 КК України у взаємозв'язку із ч. 2 ст.358 КК України, то підстави для звільнення від кримінальної відповідальності повинні були настати ще на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КПК України, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Під час підготовчого судового засідання 22.04.2025 прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 не зміг пояснити суду, чому він під час досудового розслідування, якщо він вважає, що клопотання захисника ОСОБА_4 підлягає задоволенню, не виконав імперативну норму, визначену у ч. 2 ст. 286 КПК України, та не звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, а натомість скерував обвинувальний акт. Крім того зазначив, що у матеріалах кримінального провадження відсутні згода або заперечення ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України. Також прокурор повідомив суд, що під час досудового розслідування в усній формі (тобто не у процесуальний спосіб) спілкувався з підозрюваним ОСОБА_2 про можливість звільнення його від кримінальної відповідальності.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні, при перевірці судом анкетних відомостей обвинуваченого ОСОБА_2 , останній повідомив суду, що вже притягувався до кримінальної відповідальності, проте, вказані відомості прокурором у обвинувальному акті не зазначені.
Разом з цим, ч. 3 ст. 49 КК України визначено, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Враховуючи те, що прокурором у обвинувальному акті не зазначено коли та за якими статтями ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності, а обвинувачений у судовому засіданні не зміг також надати відомості про підстави його притягнення до кримінальної відповідальності за попередні правопорушення, суд був позбавлений можливості перевірити можливий факт переривання перебігу строків давності.
З огляду на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 внесено до ЄРДР 01.04.2024, а прокурором проігноровано імперативну норму, визначену ч. 2 ст. 286 КПК України, у обвинувальному акті не зазначено відомостей про притягнення обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за раніше вчиненні кримінальні правопорушення, а також те, що досліджувати письмові докази сторони обвинувачення, на підтвердження часу вчинення кримінального правопорушення, у підготовчому судовому засіданні суд не має права, то клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягало, а тому ухвалою суду від 22.04.2025 у його задоволенні відмовлено.
У судовому засіданні 14.05.2025 захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 повторно заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 . Додатково зазначив, що строки давності не переривались, адже ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності також за ч. 2 ст.358 КК України за епізодом, який вчинено до проступку, який наразі розглядається.
До клопотання додав ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 21.10.2024 у справі №753/16954/24, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього - закрито.
Відповідно до змісту вказаної ухвали, ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку за аналогічне кримінальне правопорушення, у той же самий період часу, проте за виготовлення землевпорядної документації з іншим кадастровим номером.
Суд з метою дотримання вимог ст.2 КПК України, перед ухваленням рішення, роз'яснив обвинуваченому, що відповідно до змісту обвинувального акту відносно нього, відсутній об'єкт кримінального правопорушення, адже технічна документація із землеустрою не є офіційним документом в розумінні ст.358 КК України, а є сукупністю текстових та графічних даних, та лише її окремі документи можуть визнаватись офіційними, проте вказані документи не зазначені в обвинувальному акті.
Обвинувачений ОСОБА_2 наполіг на закритті провадження з підстав, визначених ст.49 КК України.
Суд зазначає, що закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України це обов'язок суду, якщо на цьому наполягає обвинувачений.
Враховуючи викладене, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14.05.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього - закрито.
Разом з тим, під час розгляду кримінального провадження № 12024105020000580 від 01.04.2024 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України судом встановлено можливі зловживання прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , які потребують відповідного реагування та перевірки уповноваженими органами.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Розумність строків є однією із засад кримінального провадження, передбачених статтею 7 КПК України.
Відповідно до частини першої статті 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Згідно з наказом Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні»
(далі - Наказ № 309) прокурор у межах своїх повноважень, у тому числі, передбачених статтею 25 Закону України «Про прокуратуру», повинен вживати заходів, спрямованих на забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень у розумні строки.
Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об'єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.
Під час розгляду кримінального провадження № 12024105020000580 від 01.04.2024 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, судом встановлено наступні можливі порушення в діях прокурора ОСОБА_3 :
-порушення розумних строків, зокрема, кримінальне провадження № 12024105020000580 розпочато 01.04.2024. Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності сплили 18.11.2024. Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні проведено лише дві слідчі дії - протокол огляду місця події від 08.06.2024 та протокол огляду комп'ютерних даних від 09.04.2025. Обвинувальний акт надійшов до суду лише 11.04.2025.
-дроблення кримінальних проваджень, зокрема, відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21.10.2024, наданої захисником під час судового розгляду, прокурором ОСОБА_3 вже скеровувалось до Дарницького районного суду м. Києва кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку за аналогічне кримінальне правопорушення, у той же самий період часу, проте за виготовлення землевпорядної документації з іншим кадастровим номером. При цьому, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування № 12024105020000580 розпочато 01.04.2024, прокурором ОСОБА_3 11.04.2025 ще виділено матеріали в окреме провадження.
-порушення ст.2 КПК України, зокрема, відповідно до встановлених обставин, дії прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 під час досудового розслідування були спрямовані на не виконання завдання кримінального провадження в частині захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а на штучне створення статистичних показників про скеровані до суду обвинувальні акти у сфері земельних відносин.
-під час підготовчого судового засідання прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 не зміг пояснити суду, чому він під час досудового розслідування, якщо він вважає, що клопотання захисника ОСОБА_4 підлягає задоволенню, не виконав імперативну норму, визначену у ч. 2 ст. 286 КПК України, та не звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, а натомість скерував обвинувальний акт. Крім того зазначив, що у матеріалах кримінального провадження відсутні згода або заперечення ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України. Також прокурор повідомив суд, що під час досудового розслідування в усній формі (тобто не у процесуальний спосіб) спілкувався з підозрюваним ОСОБА_2 про можливість звільнення його від кримінальної відповідальності.
-можливе притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, зокрема, відповідно до змісту обвинувального акту, відсутній об'єкт кримінального правопорушення, адже технічна документація із землеустрою не є офіційним документом в розумінні ст.358 КК України, а є сукупністю текстових та графічних даних, та лише її окремі документи можуть визнаватись офіційними, проте вказані документи не зазначені в обвинувальному акті. При цьому, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування № 12024105020000580, під час досудового розслідування не вилучалась технічна документація, підроблення якої інкримінується ОСОБА_2 , що також підтверджує, що метою кримінального провадження відносно ОСОБА_2 було не виконання вимог ст.2 КПК України, а штучне створення статистичних показників про скеровані до суду обвинувальні акти у сфері земельних відносин.
Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону та низькопрофесійні дії прокурора ОСОБА_3 не відповідають вимогам закону, а тому потребують відповідного реагування.
Кримінальні процесуальні рішення - це правозастосовні акти уповноважених державних органів або посадових осіб, виражені у встановленій законом процесуальній формі та прийняті у межах їх компетенції у передбаченому законом порядку. Вони виражають владні волевиявлення про дії та спрямовані на виконання завдань кримінального провадження.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність
Отже, системне та телеогічне (цільове) тлумачення норм, закріплених у пункті 10 частини 1 статті 3,статтях 91, 110, 369, 371, 372 КПК дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.
Тобто, процесуальні рішення ухвалюються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК, а також задля забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, Суд вбачає за можливе ухвалення рішень, які не пов'язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал має зумовлюватися позитивним впливом на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпеченням конституційного права на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.
Керуючись ст. 369 КПК України, суд
Порушити перед Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів питання про дисциплінарну відповідальність прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.
Суддя ОСОБА_1