Справа № 712/6156/25
Провадження № 2-о/712/170/25
про залишення позовної заяви без руху
19.05.2025 м. Черкаси
Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Чапліна Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління ДПС у Черкаській області про встановлення факту родинних відносин,
Заявник ОСОБА_1 через представника адвоката Починка О.І. звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси, в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме що він є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
При прийнятті до свого провадження заяви, поданої в порядку окремого провадження, суддя вирішує питання відповідності її вимогам розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України, а також загальним вимогам до заяви, передбаченим статтями 175,177 ЦПК України.
Положеннями ч.2ст.4Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою ставка судового збору встановлена у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Заявником долучено до заяви квитанцію №0.0.4337431617.1 від 28.04.2025 про сплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
Однак, під час здійснення перевірки зарахування до спеціального фонду державного бюджету сплаченого заявником судового збору у розмірі 605,60 грн за квитанцією №0.0.4337431617.1 від 28.04.2025 встановлено, що вказана квитанція приєднана до іншої справи №712/5644/25, провадження № 2-о/712/163/25.
При цьому, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.05.2025 заяву у справі №712/5644/25 повернуто. Питання про повернення сплаченого судового збору не вирішувалося.
Порядок сплати судового збору визначено ст.6 Закону України «Про судовий збір», якою не встановлено звільнення особи від сплати судового збору в разі подання повторно позову після повернення його позивачу.
Відповідно до п.2 ч.1ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Тобто в разі повернення заяви заявник має право на повернення йому сплаченого судового збору у такій справі, від сплати судового збору при повторному зверненні до суду він не звільняється та зарахування раніше сплаченого судового збору по іншій справі до нової справи, що надійшла до суду, Законом України «Про судовий збір» не передбачено.
Таким чином, заявнику потрібно сплатити судовий збір та надати оригінал квитанції до суду.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви. Якщо в заяві не зазначено з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
З поданої заяви та доданих до неї документів вбачається, що дана заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів.
І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.
У справах даної категорії, разом із заявою про встановлення факту родинних відносин заявник повинен подати суду не тільки відмову органу, що видав документ про внесення виправлень у документи, що підтверджують родинні відносини, але і достовірні дані про те, що встановлення факту породжує для них юридичні наслідки і не пов'язане із спором про право.
Частиною третьою статті 315 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 12 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту належності свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів цивільного стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в окремому провадженні, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах.
Згідно з положеннями частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пунктах 3, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №7 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» вказано, що суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків). З такими заявами до суду можуть звертатися особи, щодо яких складено актовий запис. Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадянського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану.
Виходячи з того, що рішення суду, яким встановлено неправильність запису в акті громадянського стану є підставою для виправлення такого запису органами реєстрації актів громадянського стану, у резолютивній частині рішення повинно бути зазначено, який запис є неправильним, яким органом реєстрації актів громадянського стану і щодо яких осіб він складений, номер і дата запису та які виправлення, зміни чи доповнення слід до них внести.
Відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі-Правила № 96/5).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до пункту 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Отже, внесення змін до Державного реєстру актів цивільного стану у зв'язку з неправильністю актового запису про народження здійснюється на підставі відповідного рішення суду про встановлення факту неправильності актового запису.
При цьому, з системного аналізу наведених норм вбачається, що заявник не позбавлений можливості звернутися до відповідного уповноваженого органу з метою обміну паспорту (за наявності до цього підстав) або внесення змін до свідоцтва про народження.
Разом з тим, підтвердження родинних відносин між живими фізичними особами здійснюється іншим шляхом, в залежності від обставин.
Із поданої заяви та доданих до неї документів вбачається, що на час звернення до суду і заявник і особи, які, як стверджує заявник є його батьками, - живі і у заяві не йдеться про право заявника на спадщину після останніх, або навпаки.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. ст.ст.175, 177, 185, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, Законом України "Про судовий збір", суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління ДПС у Черкаській області про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху.
Надати заявнику десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
У випадку неусунення вказаних недоліків заява буде визнана не поданою та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.М. Чапліна