Справа № 703/2098/25
3/703/1131/25
19 травня 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №690447, ОСОБА_1 22.02.2025 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинила домашнє насильство економічного характеру щодо своєї мачухи, що виразилося у викраденні одягу, мобільного телефону, продуктів харчування.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зокрема економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України таємне викрадення чужого майна є крадіжкою.
Водночас, чинним КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП).
Як визначено ч. 1 ст. 51 КУпАП дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб (ч. 2 ст. 51 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлений з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривень. Вказаний розмір прожиткового мінімуму залишився на тому ж рівні із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Такий розмір дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (підп. 169.1.1 пункту 169.1 статті 169).
З матеріалів справи, зокрема заяви про вчинення кримінального правопорушення, письмових пояснень особи, яка постраждала внаслідок його вчинення, вбачається факт таємного, протиправного заволодіння речами, належними ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 .
В той же час, органом Національної поліції не надано належної правової оцінки діянням особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, не вчинено дій для встановлення вартості викраденого майна, не встановлено його належність, що виключає можливість відмежувати діяння, що є предметом розгляду в даній справі та кваліфіковане як насильство в сім'ї економічного характеру, від кримінально караної крадіжки. Більше того, враховуючи, що ОСОБА_1 у власних поясненнях посилається на ту обставину, що вона постійно не проживає за адресою АДРЕСА_1 , виникають обґрунтовані сумніви в тому, що вказана особа є членом сім'ї в значенні, висловленому в Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 або Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 або ж п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України, щодо ОСОБА_2 , якій доводиться падчеркою, своєму батькові, є пов'язаною із ними спільним побутом, взаємними правами та обов'язками. Вказане не дає підстав вбачати в її діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та такі мають бути оцінені на їх відповідність вимогам закону про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 ЄСПЛ також визнав, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції, і у справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже при розгляді справи про адміністративні правопорушення судом мають бути застосована процедура та дотримані гарантії прав осіб, прирівняні до таких під час кримінального провадження.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
У зв'язку із зазначеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також не може змінювати суть «обвинувачення», викладене у протоколі про адміністративне правопорушення.
В аналогічному контексті Європейський Суд встановив у рішенні у справі «Карелін проти росії» (Karelin v. russia), що в разі, якщо здійснюється усний судовий розгляд з метою встановлення обґрунтованості будь-якого «кримінального обвинувачення», висунутого проти підсудного, та якщо було надано адекватну можливість з'явитися у судове засідання і сторона захисту не відмовилася від неї у встановленому порядку, присутність сторони обвинувачення є, як правило, необхідною для усунення обґрунтованих сумнівів, які можуть виникнути щодо безсторонності суду (п. 64 рішення Європейського суду з прав людини у справі Михайлова проти України).
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, підстави для покладення на ОСОБА_1 судового збору відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 124, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі пункту першого статті 247 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.В.Овсієнко