справа № 566/1084/23
провадження №2/566/29/25
07 травня 2025 року селище Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
в складі:
одноособо судді - Лободзінського А.С.,
при секретарі судового засідання Подолець Ю.В.,
за участю: представника ОСОБА_1 - адвоката Виноградової-Мацнєвої Є.В., представника ОСОБА_2 - адвоката Музики-Дубравського В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області об'єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 ; VIN-код: НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_2 та поділити його, визнавши за ОСОБА_2 право власності на цей автомобіль, а в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на його користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини від ринкової вартості автомобіля марки «Mazda, моделі СХ5 у сумі 235443 гривні 50 копійок.
В обгрунтування позовних вимог вказав, що з відповідачем по справі, починаючи з 12 листопада 2013 року, перебували у зареєстрованому шлюбі. 21 вересня 2023 року рішенням Млинівського районного суду Рівненської області шлюб між ними було розірвано. Автомобіль марки «Mazda, моделі СХ5, що є предметом спору у цій справі, був набутий ним спільно з відповідачем під час шлюбу за кошти сімейного бюджету. Відтак згідно зі ст.60 СК України таке майно належить їм на праві спільної сумісної власності. Після розірвання шлюбу позивач виявив намір здійснити поділ спільного з відповідачем майна, яке зареєстроване на ім'я ОСОБА_2 , проте це майно є неподільним. Згідно зі ст.71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, при цьому іншому з подружжя за його згодою присуджується грошова компенсація замість його частки у праві спільної сумісної власності. Тому, враховуючи неподільність спірного майна, а також те, що за правилом ч.1. ч.2 ст.70 СК України частки майна дружини і чоловіка є рівними, вважає необхідним реалізувати своє право спільної сумісної власності подружжя, шляхом присудження йому грошової компенсації вартості 1/2 ч. від спільного з відповідачем автомобіля.
Відповідач ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила відступити від рівності часток подружжя та визнати за нею, ОСОБА_2 , в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 2/3 частини автомобіля марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 ; VIN-код: НОМЕР_2 та припинити право власності ОСОБА_1 на 1/3 частини спільного майна подружжя - автомобіля «Mazda, моделі СХ5.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 покликається на те, що дійсно під час шлюбу з позивачем ОСОБА_1 вона придбала спірний автомобіль марки «Mazda, моделі СХ5, номерний знак НОМЕР_1 . Проте, вказала, що хоч автомобіль і було придбано під час перебування у шлюбі, однак, на той час вони з позивачем уже проживали роздільно та коштів на придбання вказаного автомобіля він не давав, як і ніколи ним не користувався. Крім цього, після розірвання шлюбу, на її утриманні залишилась їх спільна малолітня дитина. ОСОБА_2 працює офіційно з посадовим окладом у 5447,43 грн. У звязку з тим, що не отримує від відповідача будь -якої матеріальної допомоги на утримання дитини, вона знаходиться у скрутному матеріальному становищі. Зазначені обставини вважає такими, що є підставою для відступлення від рівності часток подружжя при поділі спільної сумісної власності - автомобіля «Mazda, моделі СХ5, номерний знак НОМЕР_1 .
16.01.2024 від представника ОСОБА_1 - адвоката Лейковського М.П. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому представник зазначив, що положеннями ч.3 ст. 70 СК України чітко визначено, що частка у праві на майно того з подружжя, з ким залишаються діти, а не одна дитина, яка є у відповідача на утриманні, може бути збільшена лише у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вони (діти) одержують. Оскільки позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання спільної дитини перебуває на розгляді, і відповідно розмір аліментів не визначено та не стягується, то підстав для застосування положень ч.ч.2,3 ст. 70 СК України, немає.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Виноградова-Мацнєва Є.В. позовні вимоги свого довірителя, заявлені ним у первісному позові, з урахуванням уточнюючих позовних заяв, підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідач за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокат Музика - Дубравський В.А. у судовому засіданні проти позову заперечував, покликаючись на наявність обставин, наведених у зустрічній позовній заяві, яку просив задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши досліджені в ході з"ясування обставин у справі докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що починаючи з 12 листопада 2013 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .. Від шлюбу у подружжя народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини не оспорюються сторонами, а отже, визнаються.
Під час шлюбу, подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбало у власність рухоме майно - автомобіль марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 ; VIN-код: НОМЕР_2 .
Вищезазначене майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується документально ( а.с.6,95-96)
21 вересня 2023 року рішенням Млинівського районного суду Рівненської області шлюб між ними було розірвано.
Отже, наведені обставини вказують на те, що спірне майно було придбано та зареєстровано на ім"я ОСОБА_2 під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ..
Відповідно до положень ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Отже, згідно положень норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, рівність часток у праві спільної сумісної власності подружжя презюмується. Відтак, обов'язок по доказуванню обставин, які є підставою для відступу від рівності часток, покладається на того з подружжя, хто опсорює таку презцмпцію.
Відповідно до ч.2 ст. 70 СК України,при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За правилом ч.3 ст.70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідач ОСОБА_2 , звернувшись в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відступлення від рівності часток подружжя, покликалася на те, що у неї на утриманні залишилась їх спільна з ОСОБА_1 малолітня дитина. ОСОБА_1 допомоги на утримання дочки не надає, її доходи є мінімальними та їх не вистачає на забезпечення потреб дитини. Також, у суді на розгляді перебуває справа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її користь на утримання спільної дитини. Як видно з пояснень представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), станом на час судового розгляду видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 аліментів в розмірі 4000 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку
Заперечуючи проти зустрічного позову, представник відповідача стверджував, що відповідач надає матеріальну допомогу на утримання їх спільної дитину, в тому числі у добровільному порядку. Крім цього, заборгованість з виплати аліментів відсутня, а отже підстав для відступлення від рівності часток подружжя не вбачається.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що відповідачем за первинним позовом ( позивачем за зустрічним позовом ) ОСОБА_2 , як тим з подружжя, хто заперечує презумпцію рівності часток подружжя у спільному майні, а саме автомобілі марки «Mazda, моделі СХ5, номерний знак НОМЕР_1 ; не було доведено належними, достатніми, допустимими і достовірними доказами, що існують підстави, передбачені ч.ч.2,3 ст.70 СК України для відступлення від засади рівності часток подружжя. Будь-яких фактів і обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_1 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся чи ухиляється від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, або що стягуваний з нього розмір аліментів є недостатнім для забезпечення потреб дитини, позивачем за зустрічним позовом перед судом не доведено і в суді не встановлено.
Тягар доказування у цій справі законом покладено на позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , однак такий процесуальний обов'язок нею не був дотриманий, не доведено зустрічних позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічний позовом до ОСОБА_1 про відступлення від рівності часток подружжя, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
У Постанові Верховного Суду від 05.10.2020 року у цивільній справі № 537/78/19 викладено правову позицію, яка полягає у наступному.
Так, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11" Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частини другої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім"я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Вказаною постановою роз"яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав і обов"язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони не дійшли взаємної згоди щодо поділу спільного нерухомого майна, що є предметом спору у цій справі, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для його поділу між колишнім подружжям в судовому порядку у відповідності до ч.1 ст. 70 ЦК України, тобто порівну в рівних частках.
Відтак, з підстав вище наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, визнавши, що автомобіля марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 ; VIN-код: НОМЕР_2 . є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя з ОСОБА_2 .
Згідно ч.ч.2,4 ст.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Аналогічні положення містяться у ч. 1, ч. 2 ст. 364 ЦК України, які передбачають право співвласника на виділення його частки у натурі, де зазначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Отже, виходячи з положень чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вбачається, що необхідною умовою надання співвласнику грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки у спільному майні, є неможливість виділу у натурі його частки, або якщо такий виділ не допускається згідно із законом.
Судом встановлено, що здійснити фактичний поділ спірного майна - автомобіля марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 ; VIN-код: НОМЕР_2 , неможливо, та як у відповідності до положень ч.2 ст.71 СК України, ч.2 ст.183 ЦК України, ця річ є неподільною.
За таких обставин співвласник ОСОБА_1 , у відповідності до ч.2 ст.364 ЦК України, має право на одержання від іншого співвласника ОСОБА_2 компенсації вартості належної йому 1/2 частини спірного автомобіля, ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта №240221/1 від 04.03.2024 становить 470887 грн.. (а.с. 115-123)
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , звернувшись в суд із зазначеними позовними вимогами, виявив бажання та надав згоду на одержання компенсації вартості спірного майна, що перебуває у спільній власності сторін по справі.
Отже, на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 сума грошової компенсації вартості частини спірного автомобіля марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 , що становить 235443 (двісті тридцять п'ять тисяч чотириста сорок три) гривні 50 копійок.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позов ОСОБА_1 задоволено повністю, то заявлені ним та документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на його користь.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 89, 141, 206, 258 - 259, 265, 354 ЦПК України
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), право власності на автомобіль марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 ; VIN-код: НОМЕР_2 .
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частини від ринкової вартості автомобіля марки «Mazda, моделі СХ5, рік випуску 2013, номерний знак НОМЕР_1 ; VIN-код: НОМЕР_2 у сумі 235443 (двісті тридцять п'ять тисяч чотириста сорок три) гривні 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) понесену ним та документально підтверджену суму судових витрат у розмірі 10354 (десять тисяч триста п'ятдесят чотири) гривні 44 копійки.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне судове рішення виготовлено 19.05.2025.
Суддя