Справа № 229/6905/24
Провадження № 1-кс/211/920/25
19 травня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42024050000000615,
В провадження судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42024050000000615.
За узагальненими доводами заявника, підставою, на думку останнього, для відводу слідчого судді є те, що 24.04.2025 року у судовому засіданні у справі №229/6905/24 слідчим суддею ОСОБА_4 , розглядала клопотання про визнання доказів недопустимими та неналежними, де ОСОБА_3 просив: визнати недопустимим доказом Протокол проведення слідчого експерименту від 28 листопада 2024 року у кримінальному провадженні №42024050000000615; визнати неналежним доказом Протокол проведення слідчого експерименту від 28 листопада 2024 року у кримінальному провадженні №42024050000000615. За результатами розгляду клопотання про визнання доказів недопустимими та неналежними слідча суддя ОСОБА_5 вирішила: у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання доказів недопустимими відмовити. Як випливає з зазначеної ухвали за результатами розгляду клопотання про визнання доказів недопустимими, слідча суддя ОСОБА_4 , фактично не розглянула та не вирішила по суті питання визнання доказів неналежними, таким чином самоусунувшись від виконання обов'язків слідчого судді.
Після проголошення слідчим суддею ОСОБА_4 ухвали за результатами розгляду клопотання, ОСОБА_3 з врахуванням положень ч.1 ст.6 та ч.1 ст.40 Конституції України запитав у судді щодо не розгляду нею та не вирішення нею питання щодо визнання доказів неналежними, на що отримав відповідь, що вона розглянула та все вирішила в мотивувальній частині. Після отримання вказаних відповідей у ОСОБА_3 склалась думка, що ОСОБА_4 мала намір таким чином зфальшувати судове рішення на користь осіб, зацікавлених в відмазуванні гр.. ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на користь тільки переведених до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області суддів Дружківського суду ОСОБА_7 . Враховуючи вказане, у ОСОБА_3 не залишилось жодних сумнівів у наявності прямого умислу в діях судді ОСОБА_4 . Крім того, немає жодних сумнівів у невідповідності слідчого судді ОСОБА_4 критерію неупередженості, викладеному в п.п.2,3,4 п.16 розділу ІІІ «Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді)» враховуючи дії та рішення, які полягають: у невиконанні обов'язків судді, визначених ч.7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; у невиконанні обов'язків головуючого у справі, визначених в ч.1 ст.321 КПК України; невиконанні повноважень слідчого судді щодо захисту прав та свобод осіб у кримінальному провадженні; фактично така поведінка та дії слідчого судді свідчать про грубі вирушення слідчим суддею загальних засад кримінального провадження, визначених в п.2 ч.1 ст.7 КПК та ст..9 КПК в частині законності, п.14 ч.1 ст.7 та ч.1 ст.21 КПК в частині права на доступ до правосуддя, п.15 ч.1 ст.7 КПК та ст..22 КПК в частині змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, п.19 ч.1 ст.7 та ч.1 і 3 ст.26 КПК в частині диспозитивності - бо слідчий суддя відмовляється розглядати питання, про розгляд яких просить заявник.
З огляду на зазначене, просить відвести слідчого судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні №42024050000000615 на підставі п.4 ч.1 ст.75 КПК України.
В судовому засіданні заявник підтримав заяву, надав пояснення згідно письмової заяви.Дослідивши ухвалу, на яку посилається заявник, зміст та підстави заявленого відводу, заслухавши доводи заявника, суд приходить до наступного.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Заява про відвід судді може бути заявлена особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч.2 ст.80 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто повинен містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність.
Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення судді від участі в судовому провадженні.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
При цьому саме стаття 75 КПК України визначає підстави, за наявності яких слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
В даному випадку заявник посилався на наявність такої обставини, як наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
В даному випадку наведені заявником підстави відводу слідчого судді не є обставинами, що відповідно до ст. 75 КПК України виключають участь судді в кримінальному провадженні.
Адже більшість вказаних заявником доводів заявленого відводу ґрунтуються винятково на його незгоді з ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні.
Суд з цього приводу вказує, що незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу.
Суд звертає увагу, що процесуальні рішення слідчого судді, їх зміст та форма, не можуть бути підставою для відводу судді, слідчого судді. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
В даному випадку будь-яких об'єктивних даних, які б вказували на необ'єктивність та упередженість слідчого судді в розгляді вказаної справи, або наявної в неї зацікавленості у розгляді справи не встановлено, та будь-яких доказів такої упередженості заява про відвід не містить, а незгода з процесуальним рішенням не може бути підставою для відводу.
З доводів заявника не простежується жодної залежності чи взаємозв'язку, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність слідчого судді.
Таким чином, відсутні підстави для відводу слідчого судді ОСОБА_4 та не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись до ст. ст.75,80,81 КПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42024050000000615 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_8