Справа № 211/4875/25
Провадження № 3/211/2429/25
іменем України
19 травня 2025 року
Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Костенко Є.К. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
21.04.2025 року о 09-57 год. в м. Кривий Ріг, Довгинцівському районі по вул. Дніпровське шосе, 84А, гр. ОСОБА_1 керував т.з. «Volkswagen Passat», д.н.з. « НОМЕР_1 », при цьому будучи особою, яка не має права керування транспортним засобом та повторно вчинив адміністративне правопорушення протягом року за ч.2 ст.126 КУпАП, постанова серії ЕНА №4546793 від 21.04.2025 року, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не є обов'язковою.
Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до п.2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 5 ст. 126 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.126КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 КУпАПадміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно з постановою серії ВП №186613740 від 22.02.2018, винесеної Новомосковським міським районним відділом державної виконавчої служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обмежено в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
Тобто, з вищевказаної постанови не вбачається обмеження ОСОБА_1 у керуванні транспортними засобами.
Відповідно до довідки з Адмінпрактики ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП 21.04.2025 о 06:12 згідно з постановою серії ЕНА №4546793 від 21.04.2025.
Правопорушення передбачене ч.5 ст.126 КУпАП вчинено 21.04.2025 о 09:57 год., тобто встановивши, що ОСОБА_1 не має документів, що посвідчують його право керування транспортними засобами, поліцейські не відсторонили його від права управління, чим здійснили провокацію вчинення подальшого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини», «Лауко проти Словаччини», «Луц проти Німеччини».)
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008р.).
При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.
Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, висловленої у чисельних рішення цього суду («Енгель та інші про ти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Згідно зі ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.
На підставі викладеного, суд вбачає у діях працівників поліції явну провокацію на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та приходить до висновку, що належними та допустимими доказами не було підтверджено, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, за ознаками повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та змінювати фабулу інкримінованого особі правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Таким чином, зважаючи на істотні порушення при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд визнає протокол та додані до нього матеріали недопустимими та неналежними доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог чинного законодавства України, та вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283,284 КУпАП-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Костенко Є. К