19 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3939/23
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Агро 2023»
на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 (суддя Карпечкін Т. П.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Іоннікова І. А., Мальченко А. О.)
у справі № 911/3939/23
за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бородянської селищної ради Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Агро 2023»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) ОСОБА_4 , 6) ОСОБА_5 , 7) ОСОБА_6 , 8) ОСОБА_7 і 9) ОСОБА_8 ,
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
01.05.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 911/3939/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01.05.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 290, 292 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Скаржник не зазначив про відсутність/наявність у нього електронного кабінету.
Згідно з відповіді від 06.05.2025 № 9663002, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", вбачається про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Агро 2023», перевірка здійснювалася за вказаним кодом ЄДРПОУ: 45228915.
Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацами першим та другим частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Зі змісту цієї норми вбачається, що процесуальні наслідки слід застосовувати і у тому разі, якщо відповідний документ подано адвокатом, який має свій електронний кабінет у ЄСІТС, а особа, яку він представляє, власний електронний кабінет не зареєструвала, хоча є зобов'язаною це зробити.
За змістом пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу (підстави) для касаційного оскарження.
Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження є, зокрема, пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте обґрунтовуючи цю підставу касаційного оскарження скаржник не зазначив обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення, що не може вважатися належним правовим обґрунтуванням зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження.
Вказане порушує пункт 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
12.08.2024 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, позовні вимоги задоволено повністю.
Як убачається з касаційної скарги, скаржник оскаржує рішення і постанову повністю.
Предметом позову у цій справі є витребування земельних ділянок.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - вартістю майна.
Таким чином, позовні вимоги витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у розумінні змісту зазначеної статті є майновою вимогою. Тому судовий збір у цій справі сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, майнові вимоги вираховуються виходячи з вартості спірного майна.
Матеріали касаційної скарги не містять доказів щодо вартості спірного майна, а рішення судів попередніх інстанцій також не містять відомостей про вартість спірних земельних ділянок. Матеріали справи № 911/3939/23 у Касаційному господарському суді відсутні. Тому у суду відсутня можливість встановити вартість спірних земельних ділянок.
Скаржник до матеріалів касаційної скарги додав платіжну інструкцію від 30.04.2025 № 2 про сплату судового збору у розмірі 11 604 грн.
Таким чином скаржнику необхідно надати Суду документи на підтвердження реальної вартості спірної земельних ділянок і доплатити судовий збір, виходячи з цієї вартості, розрахованої за формулою: ((вартість спірних земельних ділянок * 1,5 %) * 2) * 200 %, у разі такої необхідності.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Січ-Агро 2023» подало в електронній формі через систему «Електронний суд» судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на (1) подання доказів реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС скаржником, (2) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства, а також (3) надання доказів вартості спірного майна та надання доказів про сплату (доплату) судового збору (у разі такої необхідності), який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
При цьому Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Агро 2023» на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 911/3939/23 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Січ-Агро 2023» строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Случ