ЄУН № 233/4934/23
Провадження № 2/932/1034/25
19 травня 2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Петуніна І. В.,
за участю секретаря Христюк М. В.,
позивач: ОКП «Донецьктеплокомуненерго»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що протягом тривалого часу в опалювальний період на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , надається теплова енергія. Особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру відкритий на ім'я відповідального наймача. За надану теплову енергію відповідачі плату не вносили, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 в сумі 25590,00 грн. Оскільки відповідачі в добровільному порядку не бажають оплатити заборгованість за надані послуги, позивач просить суд стягнути з них в солідарному порядку на свою користь дану суму заборгованості, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 10,67 грн, інфляційні збитки в сумі 39,15 грн за період з 01.01.2021 по 23.02.2022, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 558,00 грн за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив відмовити у задоволення позову, наполягав на своїх письмових запереченнях, які є в матеріалах справи, де зазначив, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , водночас він у квартирі не зареєстрований та не проживає. Щодо іншого відповідача, він взагалі не знає, яке відношення має ця особа до його квартири. Натомість у квартирі зареєстровані, але фактично не проживають з початку бойових дій його дружина та діти. Крім цього, абзацом 3 п. 1 постанову КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлена заборона на стягнення заборгованості, утвореної після 24.02.2022 з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій. Також, відповідно до наданого розрахунку, сума нарахування плати за опалення за спірний період складає 16160,87 грн, а не 25590,30 грн. При цьому, згідно цього ж розрахунку сплачена сума складає 15409,04 грн., отже різниця становить 751,83 грн. Також просить застосувати строк позовної давності. Крім цього, зазначає, що ним не укладений договір з позивачем, не надані акти фактичного підключення будинку, розрахунку тарифу. Вважає, що він не повинен сплачувати 3% річних та інфляційні витрати, посилаючись на п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвророби (COVID-19)» та ст. 8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Представник позивача до судового засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судовому засіданні наполягав на своїх запереченнях, які є в матеріалах справи, також заявляв клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв'язку, які були судом задоволені.
Крім цього, відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання, враховуючи, що її явка була визнана судом обов'язковою та позовна заява містить недоліки.
Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна норма закріплена у п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк
Суд вважає, що дане клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки представником позивача подана заява про розгляд справи без її участі і її неявка не перешкоджає розгляду справи. Крім того, судом не встановлювався позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, на які посилається позивач.
Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
05.10.2023 ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, призначено розгляд справи по суті на 31.10.2023, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.11.2023, розгляд справи зі спрощеного передано на загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 06.12.2023.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.12.2023, провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 закрито у зв'язку з його смертю.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідачем ОСОБА_3 .
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.12.2023 закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті на 23.01.2024.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12.02.2024, заява відповідача ОСОБА_1 про відвід судді задоволена.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15.02.2024, справа прийнята іншою суддею та розгляд справи по суті призначено на 14.03.2024.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18.06.2024, визнана явка представнитка позивача обов'язковою та розгляд справи призначено на 27.06.2024.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05.07.2024, справа прийнята іншою суддею та розгляд справи по суті призначено на 12.08.2024.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.09.2024, визнана явка представнитка позивача обов'язковою та розгляд справи призначено на 03.10.2024.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03.10.2024, визнана явка представнитка позивача обов'язковою та розгляд справи призначено на 24.10.2024.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2025, справа прийнята до провадження у зв'язку зі зміною підсудності та розгляд справи призначено на 07.05.2025.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр 705. У вказаній квартирі з 13.12.2018 зареєстровані: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 27.01.2022 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.05.2022 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та довідок взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.05.2022 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 мають місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Між відповідачем та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано 16.06.2018 шлюб у Харківському міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Харківській області, реєстр № 2002.
На підставі відкритого на ОСОБА_1 особового рахунку № НОМЕР_1 , відповідачу у спірний період на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 надавалась послуга теплової енергії, плата за користування якою відповідачем частково вносилася оплата, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складає 25590,30 грн.
Згідно довідки позивача від 15.06.2023, жодних заяв від відповідача щодо непровадення стягнення з наданням відповідних документів згідно постанову КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», не надходило.
Рішеннями виконкому Костянтинівської міської ради від 13.10.2020, від 11.10.2021, розпорядженням начальника Костянтинівської міської адміністрації від 19.10.2022, були розпочаті опалювальні сезони у м. Костянтирнівка Донецької області у відповідні опалювальні періоди.
V. Оцінка суду
Вислухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830.
За змістом абз. 1 п. 4 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених ПКМУ від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі правила № 830), послуга надається споживачу для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт споживача для потреб опалення та приготування гарячої води.
Згідно з Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі Закон № 2189), взаємодія між учасниками відносин у вказаній сфері здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2189, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За змістом п. 37 Правил № 830, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV (далі Закон № 2633), споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6 Закону № 2189, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.
За змістом абз.абз. 1, 2 п. 8, абз. 1 п. 9 Правил № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених ч. 1 ст. 16 Закону № 2189.
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 був підключений до системи централізованого опалення, рішеннями органу місцевого самоврядування розпочиналися опалювальні періоди з 01.03.2020 по 30.06.2023 та надавалася теплова енергія. Жодних Актів-претензій щодо неналежної якості або не постачання теплової енергії, відповідачем не надано. До того ж, у спірний період відповідачем частково здійснювалася оплата за постачання теплової енергії та абонентська плата, що не заперечує сам споживач.
Судом встановлено, що між сторонами існують фактичні договірні відносини з надання і отримання послуг у вигляді теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом не є наслідком його недійсності, крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
Оскільки від відповідача не надходило будь-яких заперечень та пропозицій щодо договірних відносин, тому в спірний період між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання теплопостачання на підставі відкритого особового рахунку та ст. 11 ЦК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст. 525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, тому позивач має право на стягнення заборгованості, яка виникла за надану відповідачу теплову енергію.
Між тим, за змістом наданого позивачем розрахунку, у спірний період позивачем нараховано за надану теплову енергію сума 16160,87 грн, а сплачено відповідачем 15409,04 грн, таким чином заборгованість складає відповідача перед позивачем за спірний період складає 751,83 грн.
Статтею першою Закону № 2189 визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку для відшкодування витрат виконавця, пов'язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, а у випадках, визначених цим Законом, також і витрати на обслуговування приладів-розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.
Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг»
У зв'язку з наведеним у відповідача виникло зобов'язання з оплати послуги за теплову енергію на користь позивача, а тому з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за теплову енергію в сумі 751,83 грн, а також за абонентське обслуговування за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 в сумі 588,00 грн.
За приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк).
У силу ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, суд звертає увагу, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 до 31.07.2020, згідно з постановою КМУ від 20.05.2020 №392, враховуючи зміни, внесені постановою КМУ від 17.06.2020 №500.
Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою КМУ від 22.07.2020 №641, враховуючи зміни, внесені постановами КМУ від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236.
В подальшому, дію карантину продовжено з 19.12.2020 до 31.08.2022 згідно з постановою КМУ від 09.12.2020 №1236, враховуючи зміни, внесені постановами КМУ від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 №630.
Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З 24.02.2022 по теперішній час в країні діє воєнний стан.
Оскільки з 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, у т.ч. ст.ст. 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, слід визнати таким, що трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості позивачем не пропущений.
Крім цього, постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної саме після 24.02.2022 - з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих. Так, стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022 з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих РФ, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (за переліком, з 24.02.2022 Костянтинівська міська територіальна громада включена до таких територій), споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).
Як зазначив сам відповідач, жодних документів, передбачених вказаною вище постановаю КМУ, ні він, ні його дружина позивачу не надавали, посилаючись на те, що м. Костянтинівка Донецької області знаходиться під загрозою ворожих обстрілів.
Суд вважає, що доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не заслуговують на увагу, оскільки вказані в постанові КМУ № 206 від 05.03.2022 документи можно було відправити не тільки в паперовому вигляді, а і в електронному. До того ж, суд зауважує, що місцезнаходження позивача знаходиться у м. Дружківка Донецької області, раніше у м. Краматорськ Донецької області, де до теперішнього часу працюють установи «Укрпошти».
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховним Судом у постанові від 18.05.2020 у справі №176/456/17 викладений висновок, згідно якого «Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Суд зазначає, що за змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
А в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином вирішуючи спір в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, суд виходить із того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічний висновок було викладено у постанові ВС від 30.01.2019 у справі №922/175/18, де зазначено, що формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу і на ці суми положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року не поширюється.
Щодо нарахувань згідно ст. 625 ЦК України у період дії воєнного стану, суд зазначає наступне.
Згідно постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
З огляду на вищевикладене, суд вважає та враховуючи позовні вимоги, позивачем правомірно нараховані інфляційні втрати та 3% річних по 23.02.2022.
Згідно з розрахунком позивача, за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 сума 3 % річних склала 10,67 грн, інфляційні збитки складають 39,15 грн, тому дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 цієї статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Суд вважає, що витрати, пов'язані з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав в розмірі 35 грн, відносяться до витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, витрати щодо направлення копії позовної заяви з додатками до витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
Разом з тим, за матеріалами справи, поштові витрати складаються з 50 грн, а не зі 100 грн, як це заявлено позивачем.
Загальна сума судових витрат складає 2232,20 грн (судовий збір 2147,20 грн. + витрати, пов'язані з витребуванням доказів 35 грн + витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи 50 грн).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, у сумі 118,29 грн.
На підставі, ст. ст. 11, 215, 257, 509, 525, 625, 634 ЦК України, Законів України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, постанови КМУ від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», місцезнаходження: вул. Космонавтів, 39, м. Дружківка Краматорського р-ну Донецької області, 84207, код ЄДРПОУ 03337119 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за теплову енергію за період з 01.03.2020 по 30.06.2023 в сумі 751 (сімсот п'ятдесят один),83 грн, заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім),00 грн, за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 3% річних в сумі 10 (десять),67 грн, інфляційні збитки в сумі 39 (тридцять дев'ять),15 грн, всього: 1389,65 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» судові витрати в сумі 118 (сто вісімнадцять),29 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.05.2025.
Суддя І. В. Петунін