13 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/2002/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г.О., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників сторін:
позивача: Доргової Г.В. (адвокат),
відповідача: Шмельова М.М. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя Кльопов І. Г.)
від 14.11.2024
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуюча - Мартюхіна Н. О., судді - Здоровко Л.М., Лакіза В. В.)
від 18.02.2025
у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
про стягнення грошових коштів.
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Українська залізнична швидкісна компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 7 093 506,69 грн, з яких: 4 468 755,12 грн - пеня та 2 624 751,00 грн - штраф.
2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 7622/010-013/с/11-УЗШК від 31.01.2022 про надання послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 двох електропоїздів серії ЕКрІ в частині своєчасного надання позивачу послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 електропоїзда ЕКрІ-002, у зв'язку з чим позивач нарахував: пеню відповідно до пункту 6.2. договору - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 4 468755,12 грн, а також штраф на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України за прострочення понад 30 днів виконання зобов'язання у розмірі 7% вартості послуг, з яких допущено прострочення, що становить 2 624 751,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. 31.01.2022 між філією "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Українська залізниця" (замовником) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (виконавцем) укладено договір №7622/010-013/с/11-УЗШК про надання послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 двом електропоїздам серії ЕКрІ (далі - договір).
4. Пунктом 1.1. договору визначено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання власними силами, засобами та матеріалами надати послуги з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 (далі ПР-3) двох електропоїздів ЕКрІ виробництва ПАТ "КВБЗ" (далі - електропоїздів) відповідно до умов даного договору та чинної нормативно-технічної документації АТ "Укрзалізниця" (Додаток №4) в обсягах, передбачених переліком робіт з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 електропоїздів ЕКрІ (Додаток №3).
5. Також за умовами укладеного договору сторони погодили:
- найменування послуг: поточні ремонти (ГІР-З) електропоїздів ЕКр-1 (пункт 1.2);
- згідно з державним класифікатором України ДК 021:2015 - 50220000-3 - Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги (пункт 1.3);
- місце надання послуг з проведення ГІР-З електропоїздів ЕКрІ - територія Виконавця (пункт 1.4);
- норма часу виконання ПР-3 одного дев'ятивагонного складу електропоїзда серії ЕКрІ складає - 50 робочих днів (пункт 1.5);
- переліки робіт з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 (Додаток №3) двом електропоїздам ЕКрІ визначається та виконується у відповідності до "Інструктивних вказівок з проведення технічного обслуговування та поточних ремонтів двосистемного електропоїзда серії ЕКр-І виробництва ПАТ "КВБЗ" ЕКрІ.000,ООО.ИО та затвердженої нормативно-технічної документації АТ "Укрзалізниця" (Додаток №4) (пункт 1.6);
- виконавець зобов'язується надати у строк встановлений згідно з Графіком подачі на поточний ремонт та здачі з поточного ремонту електропоїздів серії ЕКрІ для слідування до Технічної пасажирської станції Дарниця (Додаток №5) послуги з ПР-3 електропоїздів, а замовник - прийняти ці послуги та оплатити їх (пункт 1.7);
- всі додатки доданого договору, підписані замовником та виконавцем, є невід'ємними його частинами (пункт 1.8);
- обсяги закупівлі послуг та відповідно їх вартість можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника (пункт 1.9);
6. Відповідно до пункту 2.7. договору обкатка та приймання електропоїзда з ремонту здійснюється за участю представників замовника та виконавця за результатами якого сторони підписують акт приймання з поточного ремонту електропоїзда, його вузлів та агрегатів.
Обкатка електропоїздів виконується згідно з "Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 22.04.2002 №261. Також, після проведення ремонту, допускається проведення обкатки електропоїздів за маршрутом прямування до території замовника.
В разі виявлення на електропоїздах дефектів вузлів та агрегатів, які підлягають ремонту або заміні в обсягах, передбачених умовами цього договору (згідно Додатку №3), що з'явилися під час його обкатки, замовником та виконавцем складається Дефектний акт, який містить перелік виявлених зауважень та строк їх усунення. Акт приймання з поточного ремонту електропоїзда, його вузлів та агрегатів після обкатки, та Акт наданих послуг з проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзда ЕКр 1 його вузлів та агрегатів, підписуються замовником та виконавцем у день закінчення усунення всіх зауважень.
7. За умовами пунктів 3.1., 3.2. договору ціна надання послуг з проведення ПР-3 одного електропоїзда визначається згідно з Розрахунком вартості надання послуг з проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїздів ЕКрІ (Додаток №2).
8. Пунктом 3.5. договору визначено, якщо в процесі розбирання електропоїздів додатково виявляються відсутні вузли (складові одиниці) та деталі, або такі, що потребують їх ремонту, заміни, які не могли бути виявлені при прийманні в ремонт електропоїздів та/або не визначені Додатком №3 виконавець сповіщає про це Замовника, який повинен у добовий термін повідомити про направлення свого представника, для оформлення спільно з виконавцем Дефектного акту технічного стану або погодження продовження ремонту вузлів та деталей електропоїздів у обсягах, що передбачені умовами даного договору (згідно Додатку №3). При необхідності, у цьому випадку сторонами проводиться коригування терміну проведення ПР-3. без збільшення вартості договору, шляхом укладання додаткової угоди.
Послуги з відновлення відсутніх вузлів (складових одиниць) та деталей, або таких, що потребують їх ремонту, заміни згідно з Дефектним актом технічного стану, оплачуються за окремим договором, якщо виконання даних послуг не входить в об'єм робіт, передбачений умовами цього договору (згідно з Додатком №3).
9. Загальна сума договору, у відповідності до узгодженого сторонами Протоколу погодження договірної ціни, кількості одиниць та об'єму виконання ремонту електропоїздів серії ЕКрІ, що є Додатком №1 до даного договору, складає 69100335,00грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% - 11516722,50грн.
10. Згідно з Додатком №2 "Розрахунок вартості надання послуг з проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїздів ЕКрІ" до договору вартість проведення поточного ремонту ПР-3 електропоїзду ЕКрІ-002 становить 31364542,50 грн без ПДВ, а з ПДВ - 37637451,00 грн.
11. Відповідно до Графіку подачі на поточний ремонт та здачі з поточного ремонту електропоїздів серії ЕКрІ для слідування до Технічної пасажирської станції Дарниця, що є Додатком №5, дата здачі електропоїзда ЕКрІ-002 - січень 2023 року.
12. Відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем з порушенням строків надання послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 електропоїзда ЕКрІ-002, а саме: здача послуг з поточного ремонту електропоїзда серії ЕКрІ відбулась 28.04.2023, що підтверджується підписаним між сторонами Актом наданих послуг з поточного ремонту електропоїзду ЕКрІ-002 від 28.04.2023. Тобто, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань на 3 місяці - з 01.02.2023 по 28.04.2023.
13. 24.02.2022 на території України розпочалась збройна агресія російської федерації проти України, яка триває до цього часу. Договір №7622/010-013/с/11-УЗШК від 31.01.2022 про надання послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 двох електропоїздів серії ЕКрІ було укладено між сторонами ще до початку збройної агресії та введення в Україні воєнного стану, а кінцевий строк виконання зобов'язань за цим договором припадав вже на час дії воєнного стану.
14. У пункті 8.1 договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
15. Сторона, що не може виконувати свої зобов'язання за цим договором, внаслідок дій обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2 договору).
16. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (п. 8.3 договору).
17. У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше, ніж 30-ть днів, кожна зі сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір (п. 8.4 договору).
18. На підтвердження відсутності вини та існування обставин непереборної сили, відповідач надав до матеріалів справи Сертифікат від 20.01.2023 №5300-23-0256 про форс-мажорні обставини непереборної сили, виданий Полтавською Торгово-промисловою палатою.
19. На виконання вимог розділу 8 договору відповідач звернувся до позивача з листом від 06.01.2023 № 76.1-57/9, в якому повідомив про виникнення обставин непереборної сили при виконанні договірних зобов'язань.
20. У відповідності до умов пункту 8.3 договору та з метою підтвердження факту настання обставин непереборної сили при виконанні договірних зобов'язань, відповідач звернувся до Полтавської Торгово-промислової плати України та отримав Сертифікат від 20.01.2023 №5300-23-0256 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який було направлено позивачу супровідним листом від 23.01.2023 №76.1-58/18.
21. Листом від 23.02.2023 № 76.1-57/177 відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду № 2 до договору з метою перенесення строків виконання робіт у зв'язку з тривалою затримкою в постачанні комплектуючих, необхідних для виконання робіт та продовження дії форс-мажорних обставин. Однак, зазначений лист був залишений позивачем без відповіді та без задоволення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
22. 14.11.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
23. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прострочення строків виконання договору в частині своєчасного надання послуг з проведення ремонту відбулося за відсутності вини відповідача та за наявності форс-мажорних обставин. При цьому суди встановили, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для запобігання такому порушенню, а також повідомив позивача про існування обставин непереборної сили, які призвели до порушення строків надання послуг, згідно з пунктом 8.2 договору, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
При цьому судами взято до уваги:
- ведення активних бойових дій на території України, не вибіркові ракетно-бомбові удари по об'єктам промисловості та інфраструктури, всеохоплюючі та тривалі відключення електроенергії, у тому числі у м. Кременчуці Полтавської області протягом строку виконання зобов'язань з договором (лютий - квітень 2023 року) є загальновідомими обставинами, що постійно висвітлювалися у засобах масової інформації, і за своїм характером ці обставини перешкоджали своєчасному виконанню відповідачем зобов'язань за договором;
- з сертифікату Полтавської ТПП України №530-22-0256 від 20.01.2023 вбачається, що в ньому засвідчено наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили для відповідача виконання зобов'язань за договором у період з 05.01.2023 по 20.01.2023. Наданий відповідачем сертифікат Полтавської ТПП України №530-22-0256 від 20.01.2023 має враховуватися в сукупності разом з іншими доказами (у т.ч. наказами ПАТ "КВБЗ" про особливості роботи в період воєнного стану, скорочення виробництва та тривалості робочого часу, наявності нестабільного постачання електроенергії, графіками оголошення численних повітряних тривог тощо), які відповідач надав суду на підтвердження існування обставин непереборної сили та відсутності його вини;
- наказ Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області 25.02.2022 №01 "Про комендантську годину та режим світломаскування";
-відомчого нормативного документа Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" ЕКрІ.000.000ИО "Інструктивні вказівки з проведення технічного обслуговування та поточних ремонтів двосистемного електропоїзда серії ЕКрІ виробництва ПАТ "КВБЗ";
- ТУ У 30.2-05763814-094:2013 "Електропоїзд ЕКрІ двосистемний для міжрегіонального сполучення зі швидкістю 160 км/год.";
- роздруківки "Інформація про повітряні тривоги, спираючись на сповіщення системи цивільної оборони в Полтавській області України" за період 01.11.2022 - 05.01.2023 та зведеної статистики Повітряних тривог Полтавської області за період 01.11.2022 - 05.01.2023;
- протоколу засідання наглядової ради ПАТ "Крюківський вагонубудівний завод" від 26.04.2022 №31 "Про повноваження органів управління ПАТ "КВБЗ" протягом строку дії воєнного стану";
- наказів ПАТ "КВБЗ" від 31.10.2022 №233, від 30.11.2022 №245, від 28.12.2022 №271 "Про скорочення виробництва та тривалості робочого часу у листопаді - грудні 2022 року та січні 2023 року";
- акт приймання та попереднього зовнішнього огляду електропоїзда ЕКрІ-002, що надійшов на ремонт на ПАТ "КВБЗ" від 31.10.2022;
- листи Кременчуцької об'єднаної філії AT "Полтаваобленерго" від 05.12.2022, від 27.12.2022 щодо введення графіків обмеження споживання електричної енергії, обмеження споживання електричної потужності, аварійного відключення електроенергії, погодинних відключень електроенергії по AT "Полтаваобленерго"";
- рахунки AT "Полтаваобленерго" від 30.11.2022, від 31.12.2022;
- пояснення ПАТ "Крюківський вгонобудівний завод" від 05.01.2023 №76.1-57/6 до листів АТ "Полтаваобленерго", що підтверджують дефіцит потужності електричної енергії та інформації повітряних тривог, які впливають на втрату робочого часу";
- договір про надання послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 двом електропоїздам серії ЕКрІ від 31.01.2022 №7622/010 013/с/И - УЗШК в редакції додаткової угоди від 05.10.2022 №1;
- незважаючи на наявність триваючої дії форс-мажорних обставин, проведення ремонту другого електропоїзду відповідачем продовжувалося у період з лютого по квітень 2023 року, а передача послуг з поточного ремонту другого електропоїзда серії ЕКрІ-002 відбулась 28.04.2023, про що оформлено Акт наданих послуг з поточного ремонту електропоїзду ЕКрІ-002 від 28.04.2023.
Також суди зазначили, що за наявного дефіциту потужності електричної енергії, постійного переміщення/укриття персоналу під час оголошення повітряних тривог, було неможливо забезпечити виконання безперервних технологічних циклів, що вплинуло на загальне своєчасне надання послуг по укладеному між сторонами договору та унеможливило дотримання договірних строків не з вини відповідача, водночас, незважаючи на наявність форс-мажору, відповідач продовжував виконувати умови договору.
24. З огляду на встановлені обставини суди дійшли висновку, що прострочення строків виконання договору №7622/010 013/11-УЗШК від 31.12.22 в частині своєчасного надання послуг з ремонту другого електропоїзду відбулося за відсутності вини відповідача та за наявності форс-мажорних обставин.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
25. 17.03.2025 позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
26. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
27. На обґрунтування скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно звільнили відповідача від сплати неустойки за порушення зобов'язання та штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі 7 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення, оскільки неправильно застосували норми статті 549, пункту 3 частини першої статті 611, частини першої статті 612, статей 617 та 629, частин першої статей 530 та 550 Цивільного кодексу України, частини першої статей 216 та 230, частини другої статті 217 Господарського кодексу України, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
28. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Позиція Верховного Суду
29. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
30. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
31. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини".
32. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
33. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на неврахуванням судами під час вирішення цього спору висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21.
34. Проте обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.
35. У справі №911/2269/22, на яку здійснює своє посилання скаржник в доводах касаційної скарги, предметом позову є стягнення сум пені та штрафу. Позов обґрунтований невиконанням відповідачем у строк своїх зобов'язань за договором закупівлі робіт з виготовлення (ремонту) обладнання № 16/155 від 17.06.2021 в частині виконання робіт вартістю 1 427 880 грн 00 коп., у тому числі ПДВ 237 980 грн 00 коп. У цій справі відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки, яке обґрунтовано незазначенням в позовній заяві обставин понесення позивачем збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором та доказів, на підтвердження цього, а також посиланням на загальну вартість робіт за договором, що в три рази менша за розмір пені, що суперечить принципу справедливості та розумності. Підставою касаційного оскарження в зазначеній справі було неправильне застосування до спірних правовідносин положення норми матеріального права, а саме статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, оскільки скаржник вважав, що суди, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 551 ЦК Україна та статтею 233 ГК України, максимально зменшивши у спірних правовідносинах розмір штрафних господарських санкцій на 99%, не просто зменшили розмір штрафних санкцій, а звільнили відповідача від їх сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачають при укладенні правочину. Верховний Суд залишаючи без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Отже в наведеній справі Верховним Судом розглядалося питання зменшення розміру неустойки та застосування статей 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
36. У справі № 910/10618/20, на яку також послався скаржник у касаційній скарзі, предметом первісного позову є стягнення штрафних санкцій за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 02.05.2019 №286/3/19/150, що складається з 638724,00 грн - пені та 920514,00 грн - штрафу. Первісний позов обґрунтований порушенням ТОВ "ТД "Промінь" строку поставки товару, обумовленого договором поставки. Предметом зустрічного позову є внесення змін до договору поставки в частині строків (термінів) поставки; застосування приписів частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, відповідно до яких змінені та затверджені судовим рішенням умови договору поставки в частині строків (термінів) поставки застосовуються до правовідносин, що виникли до внесення зазначених змін. В обґрунтування заявлених зустрічних вимог ТОВ "ТД "Промінь" послалось на істотну зміну обставин, зокрема, на порушення Міністерством оборони України строку виконання зобов'язання за договором поставки, що полягає у порушенні строку перевірки контрольного зразка, що унеможливлювало подальше виготовлення товару та, відповідно, його поставку у визначені договором строки. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх судових інстанцій про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного, погодився з висновками судів, що дії ТОВ "ТД "Промінь" свідчать, що останнє не бажало вчинення порушень договору та докладало зусиль, спрямованих на його (порушення) уникнення; водночас, Міністерство оборони України не вказує з наданням відповідних належних і допустимих доказів про завдання йому ТОВ "ТД "Промінь" значних збитків. Оскільки графік поставки товару змістився з незалежних від ТОВ "ТД "Промінь" обставин, виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, керуючись положеннями статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 95% від обґрунтованого розміру загалом до суми 50816,13 грн. Таким чином у вказаній справі також розглядалося питання зменшення розміру неустойки та застосування статей 551 ЦК України та статті 233 ГК України.
37. У справі № 910/7679/22 предметом первісного позову є розірвання договору оренди нежитлового об'єкта від 18.06.2020 №6.1.23 (на підставі п.8.16 договору) та стягнення грошових коштів у розмірі 352 134,49 грн. Первісний позов обґрунтований наявністю підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), та, відповідно, повернення гарантійного платежу. Предметом зустрічного позову є розірвання договору оренди на підставі п.10.3 Загальної частини договору в редакції п.10.20 Спеціальної частини договору. Зустрічний позов обґрунтований наявністю підстав для дострокового розірвання договору оренди, починаючи з 26.08.2022 у зв'язку з його порушенням з боку ТОВ "ТД "Центуріон". Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні первісного позову ТОВ "ТД "Центуріон" відмовив, а зустрічний позов ТОВ "Мартін" задовольнив. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх судових інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до місцевого суду зазначив про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором. Суди у цій справі не встановили, що закон або договір імперативно вимагають засвідчувати існування форс-мажорних обставин виключно сертифікатом ТПП. Отже висновки про відсутність форс-мажорних обставин через неотримання стороною договору сертифіката ТПП є передчасними. Верховний Суд також вказав про те, що: суди не врахували та не надали оцінки обставинам, які мають суттєве значення для вирішення спору, а саме - чи була військова агресія російської федерації та влучання ракети у будівлю ТРЦ "Retroville" обставинами непереборної сили, якщо так, то протягом якого періоду часу існували форс-мажорні обставини і чи виникло внаслідок цього у орендаря право на розірвання договору відповідно до п.8.16 Загальної частини договору оренди; під час вирішення спору за зустрічним позовом суди попередніх інстанцій не врахували приписи ч.6 ст.762 ЦК (наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) та факт закриття ТРЦ "Retroville" 24.02.2022 і часткової руйнації будівлі 20.03.2022; вважаючи зустрічний позов обґрунтованим, не з'ясували істотне питання щодо пов'язаності факту прострочення ТОВ "ТД "Центуріон" виконання грошового зобов'язання з періодом, в який орендар був позбавлений можливості користуватися орендованим приміщенням; не дослідили договір оренди на предмет умов, що регулюють права та обов'язки орендаря у період часу, протягом якого останній не має можливості використовувати орендоване приміщення через обставини, за які він не відповідає; дійшли суперечливих висновків щодо порядку та дати розірвання договору.
38. У справі № 686/16312/22 предметом позову є зобов'язання повернути майно, яке передане на зберігання. Позов мотивований невиконанням АТ «ДПЗКУ» умов договору щодо своєчасного повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин (АТ «ДПЗКУ» повідомило позивача про існування форс-мажорних обставин лише 29 травня 2022 року, тобто після спливу більш ніж трьох місяців з моменту їх настання та фактично після пред'явлення позивачем вимоги про відвантаження зерна), що позбавляє товариство права посилатися на них як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Вказане також позбавило позивача можливості вивезти зерно зі складу у перші години або дні російського вторгнення до початку активних бойових дій на території села Кальчик Маріупольського району Донецької області. Рішенням місцевого суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд змінив мотивувальну частину судових рішень. Змінюючи мотивувальні частини судових рішень Верховний Суд виходив з того, що позивач просив зобов'язати АТ «ДПЗКУ» повернути йому прийняте на зберігання зерно, крім іншого, посилався на норми частини першої, пункту 2 частини третьої статті 1212 ЦК України; договір складського зберігання зерна від 21 вересня 2021 року № 22-ЗБ/ПЗ/2021 є дійсним; матеріали справи не містять доказів про те, що позивач звертався до відповідача або до суду з вимогою про його розірвання; зерно (насіння соняшника) не є безпідставно набутим відповідачем у розумінні положень статті 1212 ЦК України (на яку, як на нормативну підставу позову, посилався ОСОБА_1 ), оскільки воно передане на підставі договору зберігання, а спірні правовідносини не є кондикційними; таким чином, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а зерно (насіння соняшника), яке позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути, набуто ним за існування правової підстави, то його не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте. Отже, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої, пункту 2 частини третьої статті 1212 ЦК України; суд першої інстанції не врахував того, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини першої, пункту 2 частини третьої статті 1212 ЦК України, неправильно у рішенні послався на норми статей 1212, 1213 ЦК України. Апеляційний суд на це уваги не звернув, мотивів суду першої інстанції не змінив. Стосовно форс-мажору Суд зазначив, що позивач вважав, що за договором про форс-мажорні обставини відповідач мав повідомити його у 10-денний строк про наявність таких обставин, натомість повідомив після спливу 3 місяців, після вимоги про відвантаження зерна, а тому невиконання умов договору щодо своєчасного повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин позбавляє АТ «ДПЗКУ» права посилатись на них; суди встановили, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України «Кальчицький елеватор» АТ «ДПЗКУ», який розташований за адресою: вул. Елеваторна, 1, с. Кальчик, Маріупольський район, Донецька область, окупований російськими військами, у зв'язку із чим у АТ «ДПЗКУ» виникли надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язання, передбаченого умовами договору складського зберігання зерна від 21 вересня 2021 року; суди встановили, що 18 листопада 2022 року АТ «ДПЗКУ» також отримало сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3100-22-1449, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24 лютого 2022 року, дата закінчення - тривають на 16 листопада 2022 року; суди не звернули увагу, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору; суди не врахували, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору; суди проігнорували, що у договорі від 21 вересня 2021 року № 22-ЗБ/ПЗ/2021 сторони домовилися про те, що строк, встановлений для виконання стороною зобов'язань за договором, подовжується на період, аналогічний періоду дії для такої сторони форс-мажорних обставин (пункт 15.4), та визначили, що якщо дія форс-мажорних обставин продовжується більш ніж один місяць, сторони можуть змінити умови договору чи вимагати його розірвання (пункт 15.5). Тобто учасники обороту визначили, як форс-мажор впливає на строки виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору, та правові наслідки існування форс-мажору (право на зміну чи розірвання договору); суди встановили, що форс-мажорні обставини існують щодо обов'язку (зобов'язання) АТ «ДПЗКУ» повернути ОСОБА_1 зерно у стані, передбаченому договором від 21 вересня 2021 року № 22-ЗБ/ПЗ/2021; з урахуванням пункту 15.4 договору від 21 вересня 2021 року № 22-ЗБ/ПЗ/2021, строк виконання обов'язку щодо повернення зерна не настав унаслідок існування форс-мажорних обставин. З огляду на вищевикладене Верховний Суд вказав, що суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилились щодо мотивів такої відмови.
39. У справі № 926/2343/16 предметом позову є стягнення основного боргу, пені, річних, інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 04 січня 2013 року № 13-248-ВТВ, яке полягало у неповній та несвоєчасній оплаті за поставлений природний газ. У справі № 926/2343/16 Верховний Суд, в порядку п.п. 1, 3 ст. 111-16 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) переглянув судові рішення у справі та скасував постанову Вищого господарського суд України, постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції та направив справу на новий розгляд. При цьому, скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що судами не в повному обсязі встановлено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому Верховний Суд вказав, що непереборна сила (форс-мажорні обставини) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності, однак встановлені Торгово-промисловою палатою у Сертифікаті від 29 березня 2016 року № 6076 обставини, а саме, дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених пунктом 6.1 Договору по оплаті придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, не мають ознак надзвичайності і невідворотності. Такі обставини не відповідають розумінню непереборної сили, визначеної в статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки протягом дії Договору відповідач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладання додаткових угод щодо ціни на природний газ і при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів. Таким чином, зазначені Торгово-промисловою палатою у сертифікаті від 29 березня 2016 року № 6076 обставини не є підставою для звільнення відповідача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу, так і від відповідальності за його невиконання. Отже, у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України, допустив неоднакове й неправильне застосування норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яким позивачу повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог, а тому судові рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню.
40. У справі № 917/1053/18 предметом позову є стягнення сум штрафу та пені за порушення строків поставки за договором поставки № УГВ 6674/11-17 (закупівлі товару за власні кошти) від 21.09.2017. Верховний Суд, скасовуючи рішення як першої так і апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції не з'ясував, чи містять наведені у сертифікаті ТПП України №8168 від 26.06.2018 обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності, що об'єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов'язку за договором поставки. В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку. При цьому не можна визнати належним чином та повністю дослідженими обставини, в розумінні ст. 236 ГПК України, саму лише констатацію судом апеляційної інстанції факту про підтвердженість матеріалами справи у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов'язання, без дослідження наявності у таких обставин ознак надзвичайності та невідворотності. Верховний Суд вказав, що ані місцевий господарський суд, ані апеляційний господарський суд, дійшовши протилежних одне одному висновків стосовно доведеності виконання відповідачем умов п.п. 8.2, 8.3 договору, не дослідили та не встановили у своїх рішеннях наявності або відсутності ознак надзвичайності та невідворотності обставин, на які відповідач посилався як на такі, що об'єктивно унеможливили своєчасне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором поставки. Крім цього, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд першої інстанції не дослідив ані ступінь виконання зобов'язання боржником, ані майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також інтереси сторін спору, що заслуговують на увагу.
41. У справі № 905/55/21 предметом позову є стягнення штрафу в сумі 2 187 714,81 грн за недопоставку товару (насіння соняшника) за договором поставки. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки у частині повної поставки товару. У зв'язку з тим, що відповідач поставку товару в повному обсязі не здійснив, позивачем, відповідно до пункту 8.2 договору, нарахований штраф в розмірі 2 187 714,81 грн, що складає 20% від вартості загального розміру недопоставленого товару. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх судових інстанцій про відмову у задоволенні позову та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що у цій справі суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст спірних правовідносин, виходячи із умов та зобов'язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором; причини такого невиконання; взаємозв'язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов'язку щодо поставки товару з умовами договору щодо її предмета та об'єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням пунктів 8.2, 9.2 договору та їх розмір. Проте, під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій, посилаючись на наявність непереборної сили (форм-мажору), а відтак відсутності вини постачальника, з неповним дотриманням норм процесуального права, у тому числі статті 86, 236 ГПК України не дослідили та не надали оцінки наведеним пунктам договору, дійшли передчасного висновку щодо безумовного звільнення особи від відповідальності. Верховний Суд вважав, що висновки судів попередніх інстанцій зроблені без належного аналізу змісту договору та відповідних аргументів позивача, зокрема, стосовно умов договору щодо предмета договору (пункт 1.1 договору), відповідальності постачальника (пункт 8.2 договору), звільнення від відповідальності (пункти 9.1 - 9.4 договору) у компіляції з іншими умовами договору та обставинами справи, а відтак є передчасними.
42. Натомість у справі, яка переглядається, предметом позову є стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу). Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 7622/010-013/с/11-УЗШК від 31.01.2022 про надання послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 двох електропоїздів серії ЕКрІ в частині своєчасного надання позивачу послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 електропоїзда ЕКрІ-002. Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що прострочення строків виконання договору в частині своєчасного надання послуг з проведення ремонту відбулося за відсутності вини відповідача та за наявності форс-мажорних обставин. При цьому суди встановили, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для запобігання такому порушенню, а також повідомив позивача про існування обставин непереборної сили, які призвели до порушення строків надання послуг, згідно з пунктом 8.2 договору, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій. При цьому судами взято до уваги надані відповідачем докази, а саме: сертифікат Полтавської ТПП України №530-22-0256 від 20.01.2023, в якому засвідчено наявність форс-мажорних обставин та які унеможливили для відповідача виконання зобов'язань за договором у період з 05.01.2023 по 20.01.2023 (суди вказали, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, що і було здійснено судами та оцінений сертифікат, як один з доказів); наказ Кременчуцької районної військової адміністрації Полтавської області 25.02.2022 №01 "Про комендантську годину та режим світломаскування"; відомчий нормативний документ Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" ЕКрІ.000.000ИО "Інструктивні вказівки з проведення технічного обслуговування та поточних ремонтів двосистемного електропоїзда серії ЕКрІ виробництва ПАТ "КВБЗ"; роздруківки "Інформація про повітряні тривоги", спираючись на сповіщення системи цивільної оборони в Полтавській області України за період 01.11.2022 - 05.01.2023 та зведеної статистики Повітряних тривог Полтавської області за період 01.11.2022 - 05.01.2023; протокол засідання наглядової ради ПАТ "Крюківський вагонубудівний завод" від 26.04.2022 №31 "Про повноваження органів управління ПАТ "КВБЗ" протягом строку дії воєнного стану"; накази ПАТ "КВБЗ" від 31.10.2022 №233, від 30.11.2022 №245, від 28.12.2022 №271 "Про скорочення виробництва та тривалості робочого часу у листопаді - грудні 2022 року та січні 2023 року"; акт приймання та попереднього зовнішнього огляду електропоїзда ЕКрІ-002, що надійшов на ремонт на ПАТ "КВБЗ" від 31.10.2022; листи Кременчуцької об'єднаної філії AT "Полтаваобленерго" від 05.12.2022, від 27.12.2022 щодо введення графіків обмеження споживання електричної енергії, обмеження споживання електричної потужності, аварійного відключення електроенергії, погодинних відключень електроенергії по AT "Полтаваобленерго""; рахунки AT "Полтаваобленерго" від 30.11.2022, від 31.12.2022; пояснення ПАТ "Крюківський вгонобудівний завод" від 05.01.2023 №76.1-57/6 до листів АТ "Полтаваобленерго", що підтверджують дефіцит потужності електричної енергії та інформації повітряних тривог, які впливають на втрату робочого часу"; договір про надання послуг з проведення поточного ремонту в об'ємі ПР-3 двом електропоїздам серії ЕКрІ від 31.01.2022 №7622/010 013/с/И - УЗШК в редакції додаткової угоди від 05.10.2022 №1. Крім того суди вказали, що незважаючи на наявність триваючої дії форс-мажорних обставин, проведення ремонту другого електропоїзду відповідачем продовжувалося у період з лютого по квітень 2023 року, а передача послуг з поточного ремонту другого електропоїзда серії ЕКрІ-002 відбулась 28.04.2023, про що оформлено Акт наданих послуг з поточного ремонту електропоїзду ЕКрІ-002 від 28.04.2023. Також суди зазначили, що за наявного дефіциту потужності електричної енергії, постійного переміщення/укриття персоналу під час оголошення повітряних тривог, було неможливо забезпечити виконання безперервних технологічних циклів, що вплинуло на загальне своєчасне надання послуг по укладеному між сторонами договору та унеможливило дотримання договірних строків не з вини відповідача. З огляду на встановлені обставини суди дійшли висновку, що прострочення строків виконання договору №7622/010 013/11-УЗШК від 31.12.22 в частині своєчасного надання послуг з ремонту другого електропоїзду відбулося за відсутності вини відповідача та за наявності форс-мажорних обставин. Під час касаційного перегляду цієї справи, Суд не вбачає порушень судами попередніх судових інстанцій як норм матеріального, так і процесуального права.
43. Таким чином, з викладеного вбачається, що судові рішення у зазначених справах ухвалені за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин, які формують зміст спірних правовідносин, та зібраних у таких справах доказів, іншого нормативно-правового регулювання, а також іншого суб'єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто, зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
44. З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20, від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21 не знайшли свого підтвердження.
45. Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
46. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
47. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, однак наведені ним доводи про наявність постанов Верховного Суду, які містять висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які не враховані судами попередніх судових інстанцій, підтвердження не знайшли. Інших підстав для касаційного оскарження судових прішень скаржник не визначив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Судові витрати
49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 917/2002/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко