13 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10453/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Катрук Є. А.,
відповідача 1 - Делявська Г. М.,
відповідача 2 - Клименко П. М.,
третьої особи - Козуб Б. Ю., Лаган Я. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V.
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Селівона А. М.
від 24.04.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О., Гаврилюк О. М., Сулім В. В.
від 30.01.2025
за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V.
до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"
про визнання недійсним договору,
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" про визнання недійсним договору № 130623/1 про передачу в управління корпоративних прав (акцій) від 13.06.2023.
В обґрунтування своїх позовних вимог, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. послалася на укладення АРМА та Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" договору № 130623/1 про передачу в управління корпоративних прав (акцій) від 13.06.2023 без проведення оцінки активів, які передаються в управління, та з порушенням встановленої законом процедури передачі активів Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" в управління Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", зокрема, вимог статті 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 21 Закону України "Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що, за твердженням позивача, порушує його права як акціонера Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", якому належить частка в статутному капіталі у розмірі 10%, у зв'язку з чим вказаний договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. володіє часткою 10 відсотків у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", що становить 5925 з 59250 акцій цього акціонерного товариства.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 757/17952/23-к у кримінальному провадженні №42014000000000367 від 08.05.2014 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора та: - накладено арешт на корпоративні права Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", а саме 99,9882% (59243 з 59250), в тому числі, на частку Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. в статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" у розмірі 10%; - заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав та уповноважених ним осіб, окрім як за зверненням АРМА, вчиняти реєстраційні дії стосовно корпоративних прав Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", на які накладено арешт, в тому числі на частку Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" у розмірі 10 %; - АРМА корпоративні права Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", на які накладено арешт, в тому числі на частку Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" у розмірі 10 % для здійснення заходів з управління в порядку та на умовах передбачених статтями 19, 21, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42014000000000367 від 08.05.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 1 статті 255, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, слідчий суддя, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали виходив з того, що є підстави вважати, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає вимогам визначеним частиною 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, а відтак потреби органу дізнання виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 14.02.2024 вказана ухвала у справі № 757/17952/23-к залишена без змін.
Відповідно до розпорядження № 454-р Кабінет Міністрів України: 1. Погодився з пропозицією АРМА і Міністерства оборони України щодо передачі в управління Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліком, що додається до оригіналу. 2. Доручив АРМА забезпечити передачу активів відповідно до пункту 1 цього розпорядження № 454-р згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів. 3. Доручив Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" та Міністерству оборони України вжити відповідно до законодавства дієвих заходів, спрямованих на запобігання переривання функціонування активів та/або ризику збою у постачанні природного газу, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.
Додатком до розпорядження № 454-р є Перелік активів (корпоративних прав), на які накладено арешт у кримінальному провадженні і які передаються в управління Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", зокрема, корпоративні права Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння".
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі № 910/10453/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа № 320/28041/23 за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraine B.V. до Кабінету Міністрів України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 29.08.2023 та призначено підготовче засідання, предметом якої є: - визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 454-р від 23 травня 2023 року "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" в частині пункту 1 Переліку активів (корпоративних прав), на які накладено арешт у кримінальному провадженні і які передаються в управління Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", що є додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 травня 2023 року № 454-p: "1) корпоративні права ПрАТ "ВК "Укрнафтобуріння" (код ЄДРПОУ 33152471), а саме: - частка в статутному капіталі: 22,4945; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13328; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 252374; код ICIH: UA4000144356; найменування емітента: ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІОН КОММЕРШАЛ ЛТД); скорочене найменування/ім'я: ДЕРІОН КОММЕРШАЛ ЛІД; місцезнаходження: Кіпр, Р.С. 3026, Лімассол, Arch. Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, Sth floor; найменування депозитарної установи: ТОВ "СОЛІД ДНІПРО"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 36365982; - частка в статутному капіталі: 22,4996; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13331; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 8164276; код ICIH: UA4000144356; найменування емітента: ПрАт "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: АРІАНА БІЗНЕС ЛІМІТЕД (ARIANA BUSINESS LIMITED); скорочене найменування/ім'я: АРІАНА БІЗНЕС ЛІМІТЕД (ARIANA BUSINESS LIMITED); місцезнаходження: Великобританія, NW1 SQP, Лондон, Chesterfield House, 207 Old Marylebone Road; найменування депозитарної установи: ТОВ "КОМЕКС ЦІННІ ПАПЕРИ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 33153077; - частка в статутному капіталі: 10; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 5925; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 24352169; код ІСН: UA4000144356; найменування емітента: ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraine B.V.: скорочене найменування/ім'я: JKX Ukraine B.V.:; місцезнаходження: Нідерланди, 1012 КК, Amsterdam, Rokin 55; найменування депозитарної установи: АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"; код за ЕДРПОУ депозитарної установи: 14361575; - частка в статутному капіталі: 22,4945; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13328; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": НЕ 252374; код ICIH: UA4000144356 ; найменування емітента: ПрАт "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); скорочене найменування/ім'я: DERIPON COMMERCIAL LTD (ДЕРІПОН КОММЕРШАЛ ЛТД); місцезнаходження: Кіпр, Р.C. 3026, Лімасол, Arch. Makariou III, 155, PROTEAS HOUSE, 5th floor (Кіпр, Р.C, 3026, м. Лімасол, Арх.Макаріу III 155 ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх); найменування депозитарної установи: ТОВ "БЮРО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЕХНОЛОГІЙ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 33056212; - частка в статутному капіталі: 22,4996; кількість акцій випуску, які обліковуються на рахунку в цінних паперах: 13331; номінальна вартість одного цінного паперу: 5 грн.; вид цінного паперу: 01110100; ідентифікаційний код з "торг суд або банк реєстру": 8020906; код ICIH: UA4000144356; найменування емітента: ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"; код за ЄДРПОУ емітента: 33152471; найменування власника: АРЕС СИСТЕМС ЛТД; скорочене найменування/ім'я: АРЕС СИСТЕМС ЛТД; місцезнаходження: Лондон ОЛД МАРІЛЕБОН РОУД 207 ЧЕСТЕРФІЛД ХАУС Лондон NW15QP ВЕЛИКА БРИТАНІЯ; найменування депозитарної установи: ТОВ "НОВАВЕСТ"; код за ЄДРПОУ депозитарної установи: 40007841.";
- станом на час розгляду справи № 910/10453/23 по суті та під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у вказаній адміністративній справі відсутнє остаточне рішення та наявна лише ухвала від 29.08.2023 про відкриття провадження у справі № 320/28041/23;
- відсутні докази зупинення адміністративним судом дії прийнятого Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень 23.05.2023 розпорядження № 454-р у межах справи № 320/28041/23, а також докази звернення будь-яких суб'єктів права на конституційне подання до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання розпорядження № 454-р (його окремих положень) неконституційним;
- спір про визнання протиправним та скасування розпорядження № 454-р у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України підсудний виключно адміністративному суду, відтак, господарський суд під час здійснення господарського судочинства позбавлений права надавати юридичну оцінку відповідності нормам чинного законодавства розпорядження № 454-р, саме на підставі якого укладено оскаржуваний договір;
- системний аналіз положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що будь-яке розпорядження Кабінету Міністрів України вважається чинним і обов'язковим до виконання за відсутності зупинення його дії, за умови, якщо Конституційний Суд України не визнав його своїм рішенням неконституційним за відповідним зверненням суб'єкта права на конституційне подання, або за відсутності скасування адміністративним судом відповідним рішенням, ухваленим за адміністративним позовом особи (зокрема, іноземної юридичної особи), яка вважає, що Кабінет Міністрів України таким своїм індивідуальним актом порушив її права, свободи або законні інтереси;
- отже, розпорядження № 454-р вважається законним та обов'язковим до виконання актом Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим будь-які твердження позивача про протиправність розпорядження № 454-р, у тому числі про його безпідставність та необґрунтованість з урахуванням положень статті 21-1 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" судами не приймаються як такі, що не доведені належними доказами в рамках розгляду даного спору господарським судом;
- господарський суд з огляду на його юрисдикцію в межах даної справи позбавлений об'єктивної можливості оцінити вказане рішення суб'єкта владних повноважень та прийти до висновку про його відповідність/невідповідність приписам чинного законодавства, в той час як правомірність розпорядження № 454-р як підстави укладення оспорюваного договору є первинною для вирішення даного спору, отже за умови неможливості надання оцінки в межах даного господарського спору нормативно - правовим актам виконавчої влади, зокрема, розпорядженню № 454-р, враховуючи зміст постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 судами здійснюється розгляд даної справи виходячи з дійсності прийнятого Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень 23.05.2023 розпорядження № 454-р;
- зважаючи на обставини укладення АРМА оспорюваного договору з Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" за наслідками виконання обов'язку, покладеного Розпорядженням № 454- р, яке наразі є чинним і обов'язковим до виконання актом вищого органу виконавчої влади України, посилання позивача на відсутність підстав для передачі АРМА активів Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" в управління Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" в особливому порядку, встановленому статтею 21-1 Закону України "Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", є безпідставними;
- враховуючи положення пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затверджене постановою Кабінетом Міністрів України від 11 липня 2018 року № 613, згідно із яким Агентство відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, передає за договором управління активи управителеві в управління згідно з актами приймання-передачі, а також умови оспорюваного договору в частині передачі агентством активів управителю Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" за оспорюваним договором за відповідним актом приймання - передачі активів в управління, одне лише укладення АРМА і управителем договору управління активами не свідчить про фактичне передання таких активів управителю, яке відбувається виключно на підставі належно складеного та підписаного агентством і управителем акта приймання-передачі активів в управління відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 8.2 договору;
- зокрема, відповідно до пункту 1.3 договору під датою фактичної передачі вказаних активів у цьому договорі АРМА і Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" розуміють саме дату підписання ними акта приймання-передачі активів в управління, при цьому цим же пунктом 1.3 розділу 1 договору прямо передбачено, що фактична передача активів за договором шляхом підписання між АРМА і Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" такого акта "повинна відбутися не раніше та за умови отримання управителем - Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" дозволу на концентрацію від Антимонопольного комітету України, якщо такий дозвіл вимагається чинним законодавством України";
- оскільки сам по собі факт укладення договору не свідчить про фактичну передачу установником управління АРМА будь-яких часток у статутному капіталі (акцій) Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (у тому числі частки у статутному капіталі (акцій), що належить Приватній компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V.) в управління управителю Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", а отже внаслідок лише укладення договору, без фактичної передачі установником управління АРМА передбачених цим договором активів управителю Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" за відповідним актом приймання-передачі активів в управління, не виникає жодної концентрації суб'єктів господарювання, що спростовує твердження позивача про неможливість укладення договору без дозволу Антимонопольного комітету України на таку концентрацію;
- 29.06.2023, після укладення договору, Антимонопольним комітетом України за заявою АРМА та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" прийнято рішення № 178-р "Про надання дозволу на концентрацію", яким надано Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" дозвіл на одержання в управління акцій Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління цього акціонерного товариства. У подальшому після надання Антимонопольним комітетом України вказаного вище дозволу 07 липня 2023 року відбулася концентрація суб'єктів господарювання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" і Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" за наслідками фактичної передачі АРМА Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" в управління передбачені договором активи - частки у статутному капіталі сумарно 99,9882 відсотка (59243 з 59250 акцій) Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (у тому числі частку 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) цього акціонерного товариства, що належить Приватній компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V.) за актом приймання-передачі активів в управління, копія якого наявна в матеріалах справи;
- після укладення договору та до фактичного передання передбачених цим договором активів 22 червня 2023 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації діяльності Фонду державного майна України, вдосконалення управління державним майном та підвищення ефективності санкційної політики" від 30.05.2023 № 3137-ІХ, згідно із яким розділ X "Прикінцеві положення" Закону України "Про захист економічної конкуренції" було доповнено пунктом 4-5 наступного змісту: "у період дії воєнного стану положення частини другої статті 22 цього Закону не застосовується до процедури набуття підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, господарськими товариствами, 50 і більше відсотків часток (акцій, паїв) у статутних капіталах яких належить державі, або їх підконтрольними суб'єктами безпосереднього або опосередкованого контролю над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері енергетики та житлово - комунальних послуг, якщо метою набуття контролю є недопущення виникнення або усунення наслідків надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні чи постачанні природного газу";
- обмеження прав Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. як акціонера Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" виникли виключно внаслідок накладення арешту на належні йому активи за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 757/17952/23-к, тобто відповідне втручання відбулось в рамках кримінального провадження на підставі передбачених законом процедур з дотриманням балансу інтересів позивача та суспільства зважаючи на мету кримінального провадження, і наразі не є конфіскацією чи остаточним позбавленням позивача права власності, а є тимчасовим заходом, відтак, безпідставними є твердження позивача про здійснення втручання у його права власності без надання справедливої компенсації.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 у справі № 910/10453/23, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 у справі № 910/10453/23 скаржник зазначив пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" та статей 22 і 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- судами порушено статті 73-80, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України з подальшим посиланням на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Зокрема, скаржник зазначив, що судами не досліджено зібрані у справі докази, а саме: лист АРМА від 08.06.2023 № 1088/6.1.-38-23/6, лист Міністерства економіки України від 18.04.2023 № 3211-07/17158-03 та розпорядження Кабінету Міністрів України № 454-р від 23.05.2023 щодо наявності в них обгрунтування необхідності застосування передбачених статтею 21-1 Закону України "Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" особливостей передачі в управління активів. Водночас, зазначене процесуальне порушення, на думку скаржника, призвело до неправильного застосування судами положень статті 21-1 Закону України "Про національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять закрити касаційне провадження.
Крім того, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.
Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і тому суд має встановити не лише наявність передбачених законом підстав недійсності правочину, але й визначити, чи було порушено цивільне право особи (позивача), за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право та/або інтерес позивача є порушеним, не визнаним або оспореним; в чому полягає порушення цього права та/або інтересу та залежно від установленого встановити, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце, а також вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.
Такі правові висновки щодо застосування статті 20 Господарського кодексу України, статей 15, 16 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, статей 4, Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності щодо необхідності доведення наявності порушеного права при зверненні до суду з позовом про визнання правочину недійсним особи, яка не є стороною оспорюваного правочину, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі 910/3907/18, а також у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19 та інших, правовідносини в яких є подібними правовідносинам у цій справі.
Згідно з частиною 2 статті 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (частина 10 статті 170 КПК України).
Отже, норми кримінального процесуального законодавства передбачають можливість арешту акцій (цінні папери) та корпоративних прав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 922/331/23, від 19.03.2025 у справі № 910/7738/24.
За змістом частини 1 статті 170 КПК України, частини 1 статті 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" арешт активів може бути застосовано із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами.
Так, частина 1 статті 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" визначає, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Розглядаючи спір у цій справі суди встановили, що позивач - Приватна компанія з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. не є стороною оскаржуваного ним договору № 130623/1 про передачу в управління корпоративних прав (акцій) від 13.06.2023, укладеного між відповідачами у справі.
Разом з цим суди встановили, що позивач володіє часткою 10 відсотків у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", що становить 5925 з 59250 акцій цього акціонерного товариства, яка, в тому числі, є предметом спірного договору, та на яку в рамках кримінального провадження № 42014000000000367 був накладений арешт. При цьому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.05.2023 корпоративні права Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", на які накладено арешт, в тому числі на частку Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" у розмірі 10 %, були передані в управління АРМА у порядку та на умовах, визначених статтями 19, 21, 24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Разом з тим відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі -підприємство), на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій Кабінет Міністрів України згідно з розпорядженням від 23.05.2023 №454-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" передав активи відповідача (відповідні частки у статутному капіталі Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння") в управління Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" у зв'язку з винятковим випадком у порядку, встановленому статтею 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".
Крім того, Кабінет Міністрів України доручив Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, забезпечити передачу активів відповідно до пункту 1 цього розпорядження згідно з актами приймання-передачі на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів, а також доручив Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" та Міністерству оборони України вжити відповідно до законодавства дієвих заходів, спрямованих на запобігання перериванню функціонування активів та/або ризику збою у постачанні природного газу, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 №454-р між АРМА та Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" було укладено договір № 130623/1 про передачу в управління корпоративних прав (акцій) від 13.06.2023.
Отже, спірний договір було укладено в порядку статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
При цьому, в силу приписів частини 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" зводяться до незгоди з розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 №454-р щодо наявності підстав для управління активами у виняткових випадках.
Однак, як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій, на час прийняття оскаржуваних судових рішень розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2023 №454-р є чинним, а суд господарської юрисдикції позбавлений можливості надати оцінку законності розпоряджень Кабінету Міністрів України, оскільки спір щодо законності розпоряджень Кабінету Міністрів України в розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України підсудний виключно адміністративному суду.
Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не знайшли своє підтвердження.
Крім того, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 22 і 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання (далі - концентрація). Концентрацією визнається: 1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; 2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом: а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується; б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи; 3) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання; 4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
Згідно із статтею 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною 2 статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, якщо: сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного; або сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб'єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб'єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб'єкта господарювання, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року. При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного податку, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не враховуються. Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика використовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації товарів - сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законодавства України про страхову діяльність. Порядок обчислення порогових показників, що використовуються для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій суб'єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом України. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов'язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану. Дозвіл на концентрацію не надається, якщо така концентрація заборонена відповідно до Закону України "Про санкції".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.3 договору під датою фактичної передачі вказаних активів у цьому договорі АРМА і Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" розуміють саме дату підписання ними акта приймання-передачі активів в управління, при цьому цим же пунктом 1.3 розділу 1 договору прямо передбачено, що фактична передача активів за договором шляхом підписання між АРМА і Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" такого акта "повинна відбутися не раніше та за умови отримання управителем - Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" дозволу на концентрацію від Антимонопольного комітету України, якщо такий дозвіл вимагається чинним законодавством України".
Умовами пункту 8.2 договору передбачено, що передача АРМА активів (часток у статутному капіталі сумарно 99,9882 відсотка (59243 з 59250 акцій) Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", у тому числі частки 10 відсотків у статутному капіталі (5925 акцій) цього акціонерного товариства, що належить Приватній компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V., здійснюється шляхом підписання сторонами договору відповідного акта приймання-передачі активів в управління.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що сам по собі факт укладення договору не свідчить про фактичну передачу установником управління АРМА будь-яких часток у статутному капіталі (акцій) Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (у тому числі частки у статутному капіталі (акцій), що належить Приватній компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V.) в управління управителю Публічному акціонерному товариству "Укрнафта", відтак внаслідок укладення договору, без фактичної передачі активів управителю, не виникло жодної концентрації суб'єктів господарювання.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.06.2023, після укладення спірного договору, Антимонопольним комітетом України за заявою АРМА та Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" прийнято рішення № 178-р "Про надання дозволу на концентрацію", яким надано Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" дозвіл на одержання в управління акцій Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління цього акціонерного товариства.
В подальшому, після надання Антимонопольним комітетом України дозволу на концентрацію, 07.07.2023 відбулася фактична передача активів на підставі акта приймання-передачі активів в управління.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при укладенні спірного договору його сторонами не було порушено положення статей 22 і 24 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень.
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині відхиляються Верховним Судом.
Щодо інших доводів касаційної скарги, зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судами неповністю досліджено зібрані у справі докази, то Суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Однак, підстава касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв'язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, Суд відзначає, що доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до незгоди скаржника із наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що, у свою чергу, не узгоджується з положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення судів попередніх судових інстанцій ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватної компанії з обмеженою відповідальністю JKX Ukraіne B.V. залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 у справі № 910/10453/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова