Іменем України
08 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/17/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33965532), вул. Космонавтів, 90, м. Ніжин, 16603;
до відповідача: Акціонерного товариства “Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333), вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000;
про визнання відсутнім права вимоги кредитора
за участю представників учасників справи:
від позивача: Аніщенко О.Г.;
від відповідача: Сиводід О.П.
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області через підсистему "Електронний суд" Спеціалізованим авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій подано позов до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про визнання відсутності права вимоги кредитора - Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Спеціального авіаційного загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій за надання послуг з розподілу електричної енергії за рахунком № 8090297605530 від 30.09.2024 року про оплату послуг з розподілу електричної енергії за серпень 2024 року на суму 143509,31 грн з Актом про використану електричну енергію у кількості 55695 кВт.год від 31.08.2024 року, складеними як скориговані з урахуванням перерахованого обсягу недоврахованої спожитої електроенергії, здійсненого оператором систем розподілу за період з 23.11.2022 року по 28.07.2024 року.
Підставою для невизнання споживання електричної енергії за період з 23.11.2022 по 28.07.2024 у кількості 55695 кВт.год та заперечення власних грошових зобов'язань з оплати послуг з розподілу електричної енергії на суму 143509,31 грн САЗ ОРСЦЗ ДСНС визначає ненаданням АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» документального підтвердження факту зміни схеми підключення електролічильника 23.11.2022, що призвело (чи могло призвести) до неправильного (заниженого) визначення обсягу розподілу електричної енергії за розрахунковий період для САЗ ОРСЦЗ ДСНС, у зв'язку з чим факт заниження обсягу розподілу електричної енергії на кількість 55695 кВт.год за період з 23.11.2022 по 28.07.2024 є непідтвердженим (не доведеним), а також неврахування АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» дійсної (реальної) вартості послуг з розподілу електричної енергії, яка діяла у період з 23.11.2022 року по 28.07.2024 року, за який АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» здійснило перерахування обсягу недоврахованої спожитої САЗ ОРСЦЗ ДСНС електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.02.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана сторонами 20.02.2025 о 18 год. 16 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У розумінні ст. 240 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
04.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, зазначивши про таке:
- поданий позивачем позов є передчасним, а обраний позивачем спосіб захисту не є належним та ефективним способом захисту, з огляду на що, у задоволенні позову слід відмовити;
- оскільки у відповідача на його об'єкті встановлена автоматизована система комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ), то нарахування відбувалось з дня фіксації АСКОЕ порушення роботи лічильника;
- АТ «Чернігівобленерго» було здійснено розрахунок неврахованої електроенергії за електролічильником № 84571693 з урахуванням середньодобового споживання електроенергії після відновлення правильної роботи вузла обліку;
- акт про використану електричну на суму 143 509,31 грн позивачем не було підписано, а отже, з урахуванням п. 4.4 Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків», він вважається погодженим та прийнятим Споживачем, що є підставою для здійснення розрахунків між Сторонами.
Також відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог; правові підстави для визнання відсутнім права вимоги АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій стосовно оплати послуг з розподілу електричної енергії за рахунком № 8090297605530 від 30.09.2024 на суму 143509,31 грн відсутні, а відтак, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.
Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.
У підготовчому засіданні 18.02.2025 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про відкладення підготовчого засідання на 11.03.2025.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 11.03.2025, враховуючи думку представників сторін у справі, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 10.04.2025.
10.04.2025 позивачем надані пояснення у справі, відповідно до яких останній зазначає про те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження виникнення обставин неправильної роботи електролічильника № 84571693 23.11.2022 року (факту зміни схеми підключення електролічильника) і існування обставин порушення в роботі електролічильника у період з 23.11.2022 по 28.07.2024.
За твердженням позивача зі спірного Акту про використану електричну енергію від 31.08.2024, на підставі якого сформовано спірний рахунок № 8090297605530 від 30.09.2024 про оплату послуг з розподілу електричної енергії за серпень 2024 року на суму 143509,31 грн, вбачається, що при визначенні вартості послуг з розподілу електричної енергії АТ «Чернігівобленерго» застосувало тариф 2,14725 грн, тоді як у період з 23.11.2022 по 28.07.2024 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, для АТ «Черінгівобленерго» були затверджені інші тарифи, а тому застосування Відповідачем тарифу за послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 2,14725 грн за 1 кВт.год до донарахованого обсягу спожитої електроенергії 55695 кВт.год призводить до безпідставного отримання грошових коштів Відповідачем і неправомірного збагачення. Безпідставне донарахування АТ «Чернігівобленерго» обсягу споживання електроенергії у кількості 55695 кВт.год призведе до того, що САЗ ОРСЦЗ ДСНС безпідставно сплатить постачальнику електричної енергії ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» 425 266,13 грн. за донарахований обсяг споживання електричної енергії в кількості 55695 кВт.год, що з правової кваліфікації слід вважати безпідставно набутим майном і неправомірним збагаченням для ТОВ “СК ЕНЕРДЖІ ГРУП», зокрема і через те, що не тільки останнє товариство було постачальником електричної енергії для САЗ ОРСЦЗ ДСНС у спірний період з 23.11.2022 по 28.07.2024.
В поданих поясненнях позивачем наведено власний розрахунок вартості послуг з розподілу електричної енергії, спожитої за період з 23.11.2022 по 28.07.2024 в обсязі 55695 кВт.год.
У судовому засіданні 10.04.2025 відповідач заперечив проти прийняття судом пояснень позивача через те, що такі не обумовлені позовними вимогами. Суд відхилив заперечення відповідача, з огляду на приписи частини п'ятої статті 161 ГПК України, відповідно до яких суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Аналіз статті 161 ГПК України свідчить про те, що письмові пояснення не належать до доказів, а є різновидом письмових заяв учасників справи, а тому письмові пояснення САЗ ОРСЦЗ ДСНС від 10.04.2025 щодо розрахунку вартості послуг з розподілу електричної енергії, спожитої за період з 23.11.2022 по 28.07.2024 в обсязі 55695 кВт.год, беручи до уваги те, що дана обставина входить до предмету доказування у цьому спорі, жодним чином не порушує принципи господарського судочинства, а, навпаки, сприяє виконанню його завдань.
Письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
У цьому ж судовому засіданні судом встановлено строк відповідачу до 17.04.2025 для надання письмових пояснень (щодо розрахунку обсягу електричної енергії), а позивачу строк 5 днів з дня отримання пояснень відповідача для надання заперечень на його пояснення. Також суд надав дозвіл відповідачу на надання письмових заперечень на пояснення позивача.
У судовому засіданні 10.04.2025 оголошено перерву до 08.05.2025.
15.04.2025 відповідачем подані пояснення щодо розрахунку обсягу спожитої електричної енергії, які прийняті судом до розгляду і долучені до матеріалів справи.
07.05.2025 позивачем подані пояснення щодо поданого розрахунку відповідача. Також у поданому поясненні позивачем заявлено клопотання про визнання причин неподання додаткових доказів поважними та встановлення додаткового строку для подання доказів.
У судовому засіданні 08.05.2025 судом розглянуто клопотання позивача.
При розгляді питання долучення письмових пояснень та заявленого клопотання суд виходив з такого.
Аналіз статті ст. 80 ГПК України свідчить про те, що всі докази, які підтверджують вимоги щодо предмету спору, мають бути подані позивачем разом з поданням позову, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована. Оскільки дана справа розглядається за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, мають вирішуватися на стадії підготовчого засідання (стаття 182 ГПК України). Крім того, Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи документів подано під час розгляду справи по суті після проголошення вступного слова сторонами у справі.
Обґрунтовуючи неможливість подання доказів у встановлені процесуальним законом строки позивач зазначає те, що у підготовчому провадженні не вирішувалась необхідність з'ясування того питання, яке виникло під час розгляду справи по суті.
Доводи позивача не можуть бути визнані судом тією об'єктивною обставиною, яка не залежала від волі позивача, адже така жодним чином не обмежувала заявника у праві подати докази, про долучення яких наразі просить позивач.
Оскільки позивач порушив строк подання доказів, не повідомив суд про неможливість їх подання, а також не обґрунтував неможливість подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, суд не приймає додаткові докази позивача, а клопотання про встановлення додаткового строку для їх подання залишає без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Щодо поданих представником позивача письмових пояснень, які по суті своїй є запереченнями на пояснення відповідача від 15.04.2025, а також містять міркування та аргументи щодо предмета спору, суд зазначає, що відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Під процесуальними строками слід розуміти встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Положення частин 1-3 статті 161 , частини 5 статті 161, частин 1, 2 статті 177, частини 1 статті 194, статті 207 ГПК України визначають порядок та строки дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на викладення заперечень/аргументів/пояснень/міркувань щодо предмета спору, що може бути реалізовано виключно шляхом подання заяв по суті справи у строки, визначені ГПК України та/або встановлені судом.
Судом встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання пояснень відповідача з окремого питання для надання заперечень на пояснення відповідача. Відповідачем подано до суду письмові пояснення 15.04.2025 а тому, встановлений судом строк для подання позивачем заперечень на вищевказані пояснення спливає 20.04.2025.
Поважність причин пропуску встановленого судом строку в понад два тижні позивачем не доведена.
Водночас зі змісту поданого позивачем пояснення 07.05.2025 року вбачається, що останні містять міркування та аргументи щодо предмету спору, тобто є заявою по суті спору, яку подано з пропуском строку - після закриття підготовчого провадження.
Виходячи з вищевказаного, суд на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишив письмові пояснення позивача без розгляду.
В контексті зробленого висновку судом враховано, що:
- стаття 42 ГПК України передбачає загальне право учасників справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тоді як п. 6 ч. 2 ст. 42 та ст. 118 ГПК України унормовують, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку;
- приписи ч. 5 ст. 161 ГПК України не надають право стороні подавати заяву по суті спору з порушенням строку та порядку, що встановлені спеціальними нормами, а назва процесуального документу (зава/клопотання/пояснення), не змінює його процесуальної суті та не може тлумачитись з іншим змістом і передбаченими кодексом вимогами до форми та строків подання такого документу.
08.05.2025 на підставі статей 233, 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) "Про видачу ПАТ "Чернігівобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" № 1434 від 13.11.2018, ПАТ "Чернігівобленерго" (код ЄДРПОУ 22815333) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Чернігівської області та м. Славутич Київської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності або господарському віданні (щодо державного або комунального майна) ПАТ "Чернігівобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно із законодавством).
Отже, позивач є оператором системи розподілу електричної енергії.
01.01.2019 між АТ «Чернігівобленерго» (далі - Оператор системи) та Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - САЗ ОРСЦЗ ДСНС України) укладено публічний Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом споживання електричної енергії та її оплати, що не заперечується сторонами по даній справі.
На виконання п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, (далі - ПРРЕЕ) здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.
У грудні 2023 року між позивачем та відповідачем підписано у паперовому вигляді Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 236130007424 від 21 грудня 2023 року (надалі - Договір).
На виконання п. 2.1 Договору АТ «Чернігівобленерго» надає Спеціальному авіаційному загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 2.3 Договору Спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій повинний оплачувати за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами глави 5 Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 «Порядок розрахунків».
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору.
За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година.
Постачальник послуг комерційного обліку та оператор системи розподілу мають право здійснювати контрольне зняття показів лічильника електричної енергії (п. 3.6. Договору).
У заяві - приєднанні, що є додатком № 1 до Договору, сторонами визначені точки розподілу за об'єктом споживача.
Додатком № 3 до Договору сторонами обумовлені відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії споживача.
Згідно з п. 4.1 Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» Споживач самостійно 01 числа кожного місяця фіксує покази розрахункових засобів обліку та надає оператору системи «Звіт про покази засобів обліку» у письмовому вигляді на паперових носіях.
На виконання п. 4.2 Додатку № 4 до Договору Оператор системи має право самостійно проводити зняття показів розрахункових приладів обліку Споживача, заносити в «Звіт про покази засобів обліку» та надавати на погодження відповідальній посадовій особі Споживача.
Оператор системи на підставі «Звіту про покази засобів обліку» протягом двох робочих днів надає Споживачу рахунки на оплату за розподілену (спожиту) електроенергію, інших платежів за розрахунковий період та «Акт про використану електричну енергію» за розрахунковий період. «Акт про використану електричну енергію» за розрахунковий період підписується Споживачем та повертається Оператору системи протягом трьох робочих днів від дня його отримання.
Пунктом 4.4 Додатку № 4 до Договору Сторони погодили, що у випадку не підписання «Акту про використану електричну енергію» з боку Споживача, підписаний з боку Оператора системи «Акт про використану електричну енергію» вважається погодженим та прийнятим Споживачем і є підставою для здійснення розрахунків між Сторонами за цим Договором.
На виконання п. 7 Додатку № 4 до Договору Споживач, який згідно п. 5.4 Договору оплачує послугу з розподілу безпосередньо Оператору системи, здійснює на поточний рахунок Оператора системи повну оплату вартості послуги з розподілу електричної енергії, один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії, у терміни проведення остаточного розрахунку.
Остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії та за надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, на підставі рахунків, отриманих від Оператора системи, здійснюється Споживачем безпосередньо Оператору системи протягом 5-ти робочих днів з дня отримання рахунка непобутовим споживачем.
12.08.2024 представником АТ «Чернігівобленерго» інженером ПДЕОСЗОЕЕ Фесиком В.В. проведено позапланову технічну перевірку на об'єкті позивача, за результатами якої складено акт технічної перевірки № 000567 засобів комерційного обліку енергії понад 1000В.
12.08.2024 представником АТ «Чернігівобленерго» складений акт № 000567 про пломбування засобів комерційного обліку електричної енергії понад 1000В.
Відповідно до додатку № 1 до Акту № 000567 про пломбування засобів комерційного обліку електричної енергії понад 1000В від 12.08.2024 встановлено, що під час технічної перевірки об'єкту САЗ ОРС ЦЗ ДС України з НС було виявлено, що різні елементи ТКО заживлені від різних секцій РП-3, а саме: лічильник АСЕ600 № 84571693 та ТС підключено до ІІ-ї с.ш. 10кВ РП-3, а трансформатор напруги, який відноситься до цієї ТКО живиться від І-ї с.ш. 10 кВ РП-3. Під час відключення І-ї с.ш. ТН знеструмлюється, що призводить до того, що ел.енергія І-ї с.ш. споживається, а лічильником не враховується. У зв'язку з тимчасовими порушеннями роботи ТКО необхідно провести донарахування відповідно до ККОЕЕ.
Акт технічної перевірки № 000567, акт пломбування № 000567 та додаток № 1 до акту пломбування № 000567 від 12.08.2024 підписано представником споживача Сидорчуком Ю.М. без зауважень та заперечень.
АТ «Чернігівобленерго» було здійснено розрахунок неврахованої електроенергії за електролічильником № 84571693 з урахуванням середньодобового споживання електроенергії.
В результаті перерахунку обсяг недоврахованої електролічильником спожитої електроенергії склав 55695 кВт/год.
Розрахунок обсягу проведено за період з 23.11.2022 по 12.08.2024.
31.08.2024 АТ «Чернігіволбленерго» складено акт про використану електричну енергію, відповідно до якого обсяг електричної енергії становить 55695 кВт на суму 143509,31 грн, із розрахунку 2,14725 грн кВт/год (без ПДВ).
12.09.2024 позивачем направлено відповідачу повідомлення № 81 01/01-3960/81 18/01/02 від 12.09.2024 про заперечення права вимоги на оплату послуг з розподілу електричної енергії на суму 292344,65 грн за використану електроенергію в кількості 113457 кВт.год.
Листом № 24/8716/01-14 від 19.09.2024 відповідач надав відповідь на претензію, відповідно до якої останній повідомив, що АТ «Чернігівобленерго» переглянуло розрахунок неврахованої електричної енергії за електролічильником № 84571693 та провело перерахунок з урахуванням середньодобового споживання електроенергії після відновлення правильної роботи вузла обліку.
30.09.2024 АТ «Чернігівобленерго» виставлено позивачу рахунок № 8090297605530 за серпень на суму 143509,31 грн (з ПДВ) з розрахунку за послугу з розподілу електричної енергії в кількості 55695 кВт/год.
09.10.2024 позивач повторно звернувся до відповідача з повідомленням № 81 02/01-4502/81/01/02 про заперечення права вимоги на оплату послуг з розподілу електричної енергії на суму 143509,31 грн за використану електроенергію в кількості 55695 кВт.год.
Відповідач листом 24/9872/01-14 від 28.10.2024 повідомив позивача, що листом № 24/8716/01-14 від 19.09.2024 надано вичерпну інформацію з цього питання.
Позивач не визнає споживання електричної енергії за період з 23.11.2022 по 28.07.2024 у кількості 55695 кВт.год та заперечує проти зобов'язання з оплати послуг з розподілу електричної енергії на суму 143509,31 грн за рахунком № 8090297605530 від 30.09.2024 року про оплату послуг з розподілу електричної енергії та відповідним до нього Актом про використану електричну енергію від 31.08.2024 року, у зв'язку з чим і звернувся до суду за захистом свого порушеного права з вимогою про відсутність у АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» права вимоги з оплати рахунку № 8090297605530 від 30.09.2024 року про оплату послуг з розподілу електричної енергії на суму 143509,31 грн та відповідним до нього Актом про використану електричну енергію від 31.08.2024 року у кількості 55695 кВт.год.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
За вимогами частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (надалі - ПРРЕЕ, постанова № 312 від 14.03.2018).
Відповідно до положень пунктів 2.3.1-2.3.4 ПРРЕЕ на роздрібному ринку виробництво, передача, розподіл, постачання та споживання електричної енергії без розрахункових засобів комерційного обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами та Кодексом комерційного обліку.
Для вимірювання з метою комерційних розрахунків за електричну енергію мають використовуватися розрахункові засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку, Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.
Підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) вимірювальної техніки, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, забороняється, за винятком випадків, передбачених цими Правилами.
Розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку, цих Правил та проектних рішень.
Відповідальність за збереження і цілісність засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
Відповідальним за експлуатацію та технічний стан засобів (вузлів) вимірювальної техніки є їх власник.
Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 311 (у редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 № 716) затверджено Кодекс комерційного обліку електричної енергії (надалі - ККОЕЕ), дія якого поширюється на відносини у сфері забезпечення комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, а також усіх учасників ринку електричної енергії, адміністратора комерційного обліку та постачальників послуг комерційного обліку електричної енергії (надалі - ППКО).
Відповідно до пункту 14 підпункту 1.2.1 ККОЕЕ вузол обліку електричної енергії (вузол обліку) - сукупність обладнання та засобів вимірювальної техніки, змонтованих та з'єднаних між собою за встановленою схемою для забезпечення вимірювання та обліку електричної енергії в заданій точці вимірювання. До складу вузла обліку можуть входити лічильники електричної енергії, трансформатори струму, трансформатори напруги, устаткування автоматичного відключення чи обмеження потужності, засоби захисту (автоматичні вимикачі або запобіжники), вторинні кола струму і напруги та інші допоміжні засоби (тестові блоки, перетворювачі імпульсів, блоки живлення, обладнання дистанційної передачі даних тощо). Характеристики складових вузла обліку мають бути достатніми для вимірювання електричної енергії із заданою періодичністю та похибкою.
Згідно з пунктом 15 підпункту 1.2.1 ККОЕЕ дані комерційного обліку електричної енергії (дані комерційного обліку) - дані, отримані на основі вимірювання або розрахунковим шляхом під час здійснення комерційного обліку електричної енергії, а також дані про стан засобів комерційного обліку, що використовуються для здійснення розрахунків та проведення аналізу на ринку електричної енергії.
За змістом пункту 20 підпункту 1.2.1 ККОЕЕ засоби вимірювальної техніки (ЗВТ) - засоби вимірювань, вимірювальні системи та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Пунктом 21 підпункту 1.2.1 ККОЕЕ визначено, що засоби комерційного обліку електричної енергії (ЗКО) - узагальнена назва засобів, що використовуються для здійснення комерційного обліку електричної енергії (ЗВТ, допоміжне обладнання, засоби та системи збору та обробки результатів вимірювання, формування, збереження та передачі даних комерційного обліку та керування даними тощо) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ під терміном “необлікована електрична енергія» слід розуміти обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно.
Згідно з пунктом 8.6.11 ККОЕЕ середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт*год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів).
У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).
Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи).
Коефіцієнт приросту/зниження споживання розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми як співвідношення приросту/зниження величини усередненого середньодобового обсягу споживання всіх індивідуальних побутових споживачів, для яких в ОСР наявні фактичні (отримані з лічильників) дані на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, щодо їх споживання у розрахунковому місяці, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
У разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 8.6.15 ККОЕЕ дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО.
Статтею 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил, ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 2.3.11 ПРРЕЕ встановлено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил.
Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п. 2.3.14 ПРРЕЕ).
Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов'язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - ККОЕЕ).
Автоматизована система комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ) - сукупність об'єднаних в єдину функціональну метрологічно-атестовану систему локального устаткування збору і обробки даних засобів (засобу) обліку, каналів передачі інформації та пристроїв приймання, обробки, відображення та реєстрації інформації
Верховний Суд у справі № 923/1056/21 зробив висновок про те, що наявність факту споживання електричної енергії та його обсяги не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування окрім інформації, отриманої від оператора.
Пунктом 8.6.18 ККОЕЕ визначено, що у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається на підставі показів верифікаційних лічильників, а у разі їх відсутності розраховується відповідним оператором системи/ППКО за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії таким споживачем.
У разі виявлення систематичної похибки вимірювання та/або отриманих із ЗКО даних обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань (але не більше шести місяців), визначається за показами цього ЗКО скоригованими на величину систематичної похибки, встановленої експертизою.
Розрахований обсяг спожитої електричної енергії в період порушення обліку електричної енергії надається оператору системи, електропостачальнику та споживачу.
Відповідно до 8.6.19 ККОЕЕ розрахований оператором системи/ППКО обсяг електричної енергії включається до корисного відпуску електричної енергії споживачу та враховується сторонами шляхом перерахунку відповідного фізичного балансу електричної енергії за період порушення роботи вузла обліку.
Згідно з пунктом 8.6.20 ККОЕЕ датою початку періоду порушення роботи вузла обліку, за відсутності звернення споживача, вважається дата попереднього контрольного огляду або зняття показів, але не більше шести місяців, або час та день, зафіксовані ЗКО чи АСКОЕ (зокрема за результатами проведеної експертизи ЗКО).
У випадку звернення споживача датою початку періоду порушення роботи вузла обліку вважається перший день поточного розрахункового місяця, у якому звернувся споживач (у разі відсутності даних, зафіксованих ЗКО чи АСКОЕ).
Відповідно до пункту 8.6.21 ККОЕЕ за день відновлення роботи вузла обліку приймається день підписання оператором системи, ППКО та споживачем акта технічної перевірки та пломбування вузла обліку після завершення ремонтних та налагоджувальних робіт, підключення ЗКО та їх налаштування (за необхідності).
За умовами пункту 8.2.7. ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.
Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).
Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення та/або визначенні обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, вирішуються Регулятором, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики відповідно до компетенції, енергетичним омбудсменом та/або судом.
Пунктом 10.1.1 глави 10.1 розділу 10 ККОЕЕ визначено, що будь-яка суперечка між двома або більше сторонами, яка виникає у зв'язку з виконанням цього Кодексу та нормативних документів, що розроблені АКО, повинна бути розглянута керівництвом або уповноваженими представниками сторін після отримання письмової вимоги будь-якої зі сторін.
Відповідно до пунктів 10.1.2., 10.1.3. глави 10.1 розділу 10 ККОЕЕ керівництво або уповноважені представники сторін зобов'язані докладати зусиль для вирішення суперечок шляхом проведення переговорів, пошуку взаємоприйнятних рішень, вирішення суперечки своєчасно і в повному обсязі, продовження строків врегулювання розбіжностей тощо. Для вирішення суперечок сторони можуть залучати незалежних експертів на договірних засадах. Експерт не повинен мати конфлікту інтересів зі сторонами суперечки і не може виступати в якості арбітра або посередника.
Згідно з пунктом 10.1.4. глави 10.1 розділу 10 ККОЕЕ у разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку.
САЗ ОРСЦЗ ДСНС не визнає споживання електричної енергії за період з 23.11.2022 по 28.07.2024 у кількості 55695 кВт.год та заперечує проти зобов'язання з оплати послуг з розподілу недооблікованої електричної енергії на суму 143509,31 грн, доказів сплати вартості послуг за розподіл донарахованого обсягу недооблікованої електричної енергії повністю чи частково (платіжні доручення, інструкції, виписки банківських установ тощо) матеріали справи не містять, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом до суду.
Як вбачається із матеріалів справи звернень позивача щодо порушення роботи вузла обліку до відповідача не надходило.
Тимчасове порушення роботи вузла обліку відбулось не з вини споживача.
Судом встановлено, що АТ "Чернігівобленерго" як оператором системи розподілу проведено донарахування обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 23.11.2022 (дата початку періоду порушення роботи вузла обліку, що є датою, з якої автоматизованою системою комерційного обліку електричної енергії зафіксовано порушення обліку) по 12.08.2024 (день відновлення обліку, що є днем підписання акта технічної перевірки та пломбування вузла обліку), виходячи з середньодобового обсягу споживання електричної енергії споживачем, обрахованого після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів, між датами зняття яких 29 днів (станом на 12.08.2024 зчитаний АСКОЕ показ становив 00991,230 та станом на 10.09.2024 зчитаний АСКОЕ показ становив 1010,401).
Інформації про звернення позивача до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії матеріали справи не містять.
При цьому, суд зауважує про правомірність здійсненого оператором системи розподілу нарахування недооблікованої електричної енергії за період більший ніж 6 місяців, зокрема з 23.11.2022 по 12.08.2024, з огляду на наявність у АТ "Чернігівобленерго" історичних даних середньодобового обсягу споживання відповідача, що узгоджується із положеннями пункту 8.6.11 ККОЕЕ.
Дослідивши доданий до матеріалів справи розрахунок обсягу електричної енергії, суд зазначає таке.
Як вже суд наводив вище, донарахування обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 23.11.2022 (дата початку періоду порушення роботи вузла обліку) по 12.08.2024 (день відновлення обліку) проведено, виходячи з середньодобового обсягу споживання електричної енергії споживачем, що узгоджується з вимогами абзацу 13 пункту 8.2.6. ПРРЕЕ та пунктами 8.6.11, 8.6.18 ККОЕЕ..
У період з 23.11.2022 по 30.11.2022 тривалість нероботи лічильника склала 68 год., у період з 01.12.2022 по 31.12.2022 - 183 год., у період з 03.01.2023 по 31.01.2023 - 154,5 год., у період з 01.02.2023 по 10.02.2023 - 16 год., за 26.03.2023 - 1 год., у період з 23.06.2023 по 30.06.2023 - 191,5 год., у період з 01.07.2023 по 05.07.2023 - 107,5 год, за 13.09.2023 - 1,5 год., у період 07.03.2024, 31.03.2024 - 2 год., за 19.05.2024 - 2 год., за 24.05.2024 - 3,5 год., за період з 04.06.2024 по 30.06.2024 - 91,5 год., за період з 01.07.2024 по 28.07.2024 - 189 год.
Загальна кількість годин за період з 23.11.2022 по 28.07.2024, протягом яких лічильник не працював, становить 1011 годин.
Відповідно до Акту про використану електричну енергію від 31.08.2024 вбачається, що відповідачем застосовано тариф 2,14725 грн кВт/год.
Судом встановлено, що у період з 23.11.2022 по 28.07.2024 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, для АТ «Чернігівобленерго» були затверджені наступні тарифи (для 2 класу напруги, грн/МВт.год, без ПДВ):
з 01.01.2022 - 1345,70 грн (постанова НКРЕКП № 2614 від 17.12.2021);
з 01.01.2023 по 31.05.2023 - 1477,96 грн (постанова НКРЕКП № 1814 від 21.12.2022);
з 01.06.2023 по 30.06.2023 - 1733,04 грн (постанова НКРЕКП № 1814 від 21.12.2022);
з 01.07.2023 - 2115,66 грн (постанова НКРЕКП № 1814 від 21.12.2022);
з 01.10.2023 - 2115,66 грн (постанова НКРЕКП № 1814 від 21.12.2022);
з 01.01.2024 - 2147,25 (постанова НКРЕКП № 2347 від 09.12.2023).
Нормами пункту 4.18. розділу IV ПРРЕЕ визначено, що у разі зміни тарифів (цін) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за тарифами (цінами), що діяли у період, за який сплачується борг.
За перерахунком суду, з урахуванням середньодобового споживання електроенергії у відповідному місяці, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг тарифів у відповідний період, вартість недоврахованої електролічильником № 84571693 електроенергії в кількості 55695 кВт/год. становить 116454,38 грн (з ПДВ).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України).
Разом з тим суд критично відноситься до доводів позивача стосовно того, що відповідачем не надано документального підтвердження факту зміни схеми підключення електролічильника та документально не підтверджено обсяг споживання електроенергії у спірний період з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства також віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав в межах, визначених процесуальним законом, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Водночас позивачем доказів того, що зміна схеми підключення електролічильника не здійснювалась до матеріалів справи не додано, так само як і доказів щодо обсягів споживання електроенергії у спірний період в іншій кількості, ніж встановлено матеріалами справи.
Про неможливість подання відповідних доказів позивач не зазначав, клопотань про їх витребування також не заявляв.
Поряд з цим, щодо доводів позивача стосовно обсягів споживання електроенергії у спірний період суд вважає за необхідне зазначити таке.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 зазначив, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 вказується, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Частиною другою статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. В разі порушення особою зазначених вимог закону суд може відмовити у захисті її цивільного права та інтересу (ч. 3 ст. 16 ЦК України).
Положення ч. 3 ст. 16 ЦК України є домірним засобом досягнення такої мети, як стимулювання учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав (п. 5.5 Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2021р. №2-р(ІІ)/2021).
Загалом позиція позивача в цій справі видається суперечливою, оскільки він стверджує про незгоду з обсягом донарахування, але при цьому, у своїх поясненнях від 09.04.2025 останній проводить контррозрахунок вартості послуг у спірний період, виходячи з кількості обсягу спожитої електроенергії, що дорівнює кількості 55695 кВт.год, тобто тій кількості, яку сам же піддає сумніву.
Суд наголошує, що суперечлива поведінка сторін заборонена в цивільних правовідносинах, оскільки не сприяє сталому діловому обороту. Тому, на переконання суду, вказане свідчить лише про намагання позивача уникнути господарської відповідальності за порушення умов Договору.
Суд зауважує, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України)
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним та ефективним способом захисту суд зазначає таке.
У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.
Реалізовуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права або позовом про визнання відсутності права.
Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, що визначений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.
У пункті 57 постанови від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема, у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити своє право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такого судового розгляду кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Застосування особою способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
Отже, за встановлених у даній справі обставин, враховуючи вище наведені висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що позивач не позбавлений права звернутися з вимогою про визнання відсутнім права вимоги кредитора і саме такий спосіб захисту є належним та ефективним у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, на-дані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі дока-зам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, позовні вимоги в частині визнання відсутнім у Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333) права вимоги до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33965532) за надання послуг з розподілу електричної енергії за рахунком № 8090297605530 від 30.09.2024 року про оплату послуг з розподілу електричної енергії за серпень 2024 року на суму 27054,93 грн з Актом про використану електричну енергію у кількості 55695 кВт.год від 31.08.2024 року, складеними як скориговані з урахуванням перерахованого обсягу недоврахованої спожитої електроенергії, здійсненого оператором систем розподілу за період з 23.11.2022 року по 28.07.2024 року є підтвердженими і підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині визнання відсутнім у Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333) права вимоги до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33965532) за надання послуг з розподілу електричної енергії за рахунком № 8090297605530 від 30.09.2024 року про оплату послуг з розподілу електричної енергії за серпень 2024 року на суму 116454,38 грн з Актом про використану електричну енергію у кількості 55695 кВт.год від 31.08.2024 року, складеними як скориговані з урахуванням перерахованого обсягу недоврахованої спожитої електроенергії, здійсненого оператором систем розподілу за період з 23.11.2022 року по 28.07.2024 року задоволенню не підлягають як безпідставні.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 456,68 грн покладається на відповідача.
Судовий збір в сумі 1965,72 покладається на позивача.
При цьому суд зазначає таке.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 3028 грн судового збору.
Позов Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій подано через підсистему "Електронний суд".
Законом України від 26.05.2021 №2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання позивачем позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 2422,40 грн (3028 грн х 0,8), який і розподілений судом за результатами розгляду даної справи.
У зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати відсутнім у Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333) права вимоги до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33965532) за надання послуг з розподілу електричної енергії за рахунком № 8090297605530 від 30.09.2024 року про оплату послуг з розподілу електричної енергії за серпень 2024 року на суму 27054,93 грн з Актом про використану електричну енергію у кількості 55695 кВт.год від 31.08.2024 року, складеними як скориговані з урахуванням перерахованого обсягу недоврахованої спожитої електроенергії, здійсненого оператором систем розподілу за період з 23.11.2022 року по 28.07.2024 року.
3. Стягнути з Акціонерного товариства “Чернігівобленерго» (код ЄДРПОУ 22815333, вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000) на користь Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33965532, вул. Космонавтів, 90, м. Ніжин, 16603) судовий збір в сумі 456,68 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 19.05.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко