Справа № 199/1947/24
(2-др/199/23/25)
Іменем України
19 травня 2025 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В.,
розглянувши заяву представника позивача Донець Олени Іванівни про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Крушельницької,1» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
31.03.2025 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Крушельницької,1» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ухвалено рішення про задоволення позову частково. Втім, залишається невирішеним питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, про що повідомила представник позивача в окремо поданій суду заяві та просила стягнути з відповідачів на користь позивача 2 500,00 грн.
На підтвердження доводів заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача надано суду договір про надання правничої допомоги №21/20 від 10.11.2020 р., акт приймання передачі №3 до договору про надання правничої допомоги №21/20 від 10.11.2020 р., докази відправлення зазначених документів на адресу відповідачів.
Вартість послуг за цим договором визначена його учасниками в розмірі 2 500,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом , відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, та такий обов'язок відповідачами не виконаний.
Як встановлено судом на підставі відповідного судового рішення від 31.03.2025 р., в задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено, отже, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн., обґрунтовані та доведені, підлягають стягненню на користь позивача з відповідача - 1.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд
Доповнити резолютивну частину рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2025 р. в цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Крушельницької,1» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості наступним абзацом:
«Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Крушельницької, 1» (ЄДРПОУ 40574145, м. Дніпро, провул. Крушельницької, буд. 1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Дата складання судового рішення 19.05.2025 р.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї