12 травня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/888/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи
за позовом Чернівецької міської ради
до Чернівецької обласної ради профспілок
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 92992,55 грн
Представники сторін:
від позивача - Гулевич М. М.;
від відповідача - Стецевич О. І.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) звернулася з позовом до Чернівецької обласної ради профспілок (58001, м. Чернівці, вул. Омеляна Поповича, 2, код ЄДРПОУ 02661266) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою кадастровий № 7310136600:37:002:0149 за період з 21.11.2023 по 31.10.2024 в сумі 92992,55 грн.
2. Короткий зміст заперечень проти позову Чернівецької обласної ради профспілок.
Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, а доводи, які наведені на їх обґрунтування, вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки. Тобто, розмір орендної плати за землю прямо залежить від виду цільового призначення земельної ділянки.
Рішенням виконкому Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 28 серпня 1970 року № 446/16 «Про відведення земельних ділянок підприємствам та організаціям міста під будівництво та надання дозволу на будівництво» обласній раді профспілок та філіалу інституту «Укрколгосппроект» Облміжколгоспбуду, під будівництво гаража для легкових автомашин, було виділено земельну ділянку розміром 0,40 га по вул. Єреванській, 2 згідно з червоними лініями генплану земельної ділянки.
На земельній ділянці за адресою м. Чернівці, вул. Єреванська, 2 побудовано та розміщені будівлі диспетчерської та гаража-майстерні облпрофради, які відповідачем використовуються за призначенням.
З незрозумілих причин, маючи повну інформацію про цільове призначення та фактичне використання цієї земельної ділянки під гаражі, позивач, на погляд представника відповідача помилково замовив, виготовив та рішенням 41 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання від 25.01.2024 № 1623, затвердив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, якою земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149, за адресою вул. Єреванська, 2, площею 0,1307 га відніс до категорії земельних ділянок з цільовим комерційним призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
Відповідно до Додатку 59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 28.07.2021 № 821) земельні ділянки, на яких належним чином побудовані та функціонують гаражі, слід класифікувати за кодом 02.05 (для будівництва індивідуальних гаражів) або 02.06 (для колективного гаражного будівництва).
13.11.2024 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 08/3-04/1511 від 01.11.2024, яким на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149 з цільовим комерційним призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), що знаходиться за адресою вул. Єреванська, 2, площею 0,1307 га, розрахував відповідачу розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 20.11.2023 до 31.10.2024 в сумі 92992,55 грн.
Відповідач вважає, що заявлена позовна вимога є необґрунтованою, оскільки розрахунок заявлених безпідставно збережених коштів зроблений на основі помилкової кваліфікації цільового призначення земельної ділянки.
При цьому, відповідач з розумінням віднісся до проблеми, що виникла у зв'язку з помилкою позивача при виготовленні технічної документації на земельну ділянку та вжив всіх заходів до її врегулювання.
Так, відповідач листом від 22.05.2024 № 02-06/49 повідомив позивача, що є неприбутковою організацією і земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149, з цільовим комерційним призначенням за кодом 03.07 взяти в оренду не може.
Однак, зважуючи на завершений юридичний факт формування позивачем технічної документації на земельну ділянку та внесення її до Державного земельного кадастру з цільовим комерційним призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), відповідач запропонував позивачу передати в оренду зазначену земельну ділянку підприємству Чернівецької обласної ради профспілок «Профспілковий сервіс», яке може здійснювати підприємницьку діяльність на ділянці з комерційним призначенням.
30.01.2025 Чернівецька міська рада рішенням 60 сесії VIII скликання № 2191 надала в оренду відповідачу (Чернівецькій обласній раді профспілок) земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149, що знаходиться за адресою вул. Єреванська, 2, площею 0,1307 га, терміном на 5 років з правом передачі цієї земельної ділянки в суборенду підприємству Чернівецької обласної ради профспілок «Профспілковий сервіс».
17.02.20525 між позивачем і відповідачем було укладено Договір оренди землі № 13381. Цього ж дня, відповідач уклав Договір суборенди № 01/13381 з підприємством «Профспілковий сервіс.
В даний час між позивачем і відповідачем розбіжностей щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:37:002:01489, що знаходиться за адресою вул. Єреванська, 2, площею 0,1307 га, немає.
Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
3. Короткий зміст ухвал суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025 позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В. Д.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.04.2025.
10.04.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі, а доводи, які наведені на їх обґрунтування, вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав зазначених у відзиві.
11.04.2025 представників сторін повідомлено про неможливість проведення судового засідання у зв'язку з перебуванням судді Байталюка В. Д. у відпустці.
Ухвалою суду від 14.04.2025 призначено підготовче засідання на 25.04.2025.
18.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що рішення Чернівецької міської ради від 31.05.2021 № 272 «Про проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Чернівці» приймалось відповідно до Земельного кодексу України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Закону України «Про землеустрій», Постанови Кабінету Міністрів від 05.06.2019 № 476 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», а також з метою здійснення контролю за використанням та охороною земель, визначення кількісного та якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь, аналізу вільних земель та визначення інвестиційно-привабливих територій.
Так, пунктом 1 рішення Чернівецької міської ради від 31.05.2021 № 272 вирішено провести роботи із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Чернівці.
Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано суб'єктів господарювання, які мають в користуванні земельні ділянки в межах території на якій пропонується провести інвентаризацію земель, забезпечувати доступ до об'єктів інвентаризації та надавати виконавцю робіт інформацію стосовно документів, що посвідчують право користування чи власності на земельні ділянки.
Згідно з пунктом 3 рішення Чернівецької міської ради від 31.05.2021 № 272 дозволено департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради виступити замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
На виконання вказаного рішення 18.10.2021 відбулись відкриті торги щодо закупівлі послуг з розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель території міста Чернівці із застосуванням геоінформаційних технологій та наповнення ГІС даними, отриманими в результаті надання послуг.
За результатами проведених торгів з переможцем процедури закупівлі - ТОВ «ПоділляЗемЦентр» укладено договір № 1 від 15 лютого 2022 року.
В подальшому, на виконання рішення Чернівецької міської ради від 31.05.2021 № 272 та відповідно до умов договору від 15.02.2022 ТОВ «ПоділляЗемЦентр» протягом 2023 року забезпечено здійснення реєстрації в Державному земельному кадастрі однієї тисячі десяти земельних ділянок на території міста Чернівці, в тому числі й земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149, площею 0,1307 га.
Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером: 7310136600:37:002:0149, що знаходиться за адресою: вул. Єреванська, 2, м. Чернівці, зареєстрована 21.11.2023, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування торгівлі» (код 03.07) для зазначеної земельної ділянки відповідає містобудівній документації.
При цьому, відповідачем не доведено, що визначений вид цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07) суперечить містобудівній документації.
Позивач звертає увагу суду на те, що будь-які заяви позивача та його твердження не пов'язані з предметом позову, зокрема, пов'язані з процедурою проведення інвентаризації земель міста, розробкою технічної документації, реєстрацією земельних ділянок як об'єктів цивільних прав та, як наслідок, затвердженням технічної документації рішенням та реєстрацією права власності на них.
Однак, міська рада не є суб'єктом, який може скасувати державну кадастрову реєстрацію у відповідності до положень Закону «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 № 1051).
Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, доданого до позовної заяви витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.11.2023 №НВ-3201325692023, земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149 зареєстрована в ДЗК 21.11.2023. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови, а вид цільового призначення земельної ділянки - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площа 0,1307 га.
Як вбачається з інформаційної довідки з ДРРПНМ від 29.10.2024 право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149 за органом місцевого самоврядування - Чернівецькою міською радою, зареєстровано - 11.03.2024.
Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149, як об'єкт цивільних прав, що має певні характеристики такі як межі, площа, вид цільового призначення тощо, існує від 21.11.2023, а право комунальної власності на неї зареєстровано 11.03.2024.
Враховуючи ці обставини, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Чернівці відповідала вимогам чинного законодавства та містобудівній документації.
Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні, 25.04.2025, суд постановив протокольну ухвалу якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.05.2025.
12.05.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшло клопотання в якому просить суд зменшити розмір позовних вимог з 92992,55 грн до 49182,77 за період з 03.05.2024 до 31.10.2024 та відстрочити сплату боргу до 01 грудня 2025 року.
Суд, заслухавши вступні слова представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
У судовому засіданні, 12.05.2025, представниця позивача під час судових дебатів підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача під час судових дебатів просив суд врахувати клопотання про зменшення позовних вимог до 49182,77 грн за період з 03.05.2024 до 31.10.2024 та відстрочити суму боргу до 01.12.2025.
У судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для виготовлення та проголошення скороченого (вступна та резолютивна частини) судового рішення.
12.05.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 169946584626 від 24.02.2025 Чернівецька обласна рада профспілок є юридичною особою.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.10.2024 № 401362606 за Чернівецькою обласною радою профспілок (надалі - Відповідач) з 12.07.2016 зареєстровано право власності на нерухоме майно (будівлі (гараж-майстерня літ. Б.) за адресою м. Чернівці, вул. Єреванська, буд. 2-А, загальною площею 676,10 кв.м.
Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,1307 га (кадастровий номер 7310136600:37:002:0149) за адресою вул. Єреванська, 2, м. Чернівці.
Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером: 7310136600:37:002:0149, що знаходиться за адресою: вул. Єреванська, 2, м. Чернівці, зареєстрована 21.11.2023.
Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 7310136600:37:002:0149 власником є Чернівецька міська рада.
Рішенням 41 сесії Чернівецької міської ради VIII скликання № 1623 від 25.01.2024 (пункт 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та віднесено земельні ділянки до відповідної категорії земель, виду цільового призначення земельних ділянок, згідно з додатком до цього рішення.
На виконання вищенаведеного рішення Чернівецької міської ради Департамент направив лист від 03.05.2024 № 24/01-08/1-1110/903 Чернівецькій обласній раді профспілок про необхідність оформлення правопосвідчуючого документа на землю.
У зв'язку із не оформленням відповідачем права користування земельною ділянкою на правах оренди, що в свою чергу потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання за період з 21.11.2023 до 31.10.2024, виконавчим органом Чернівецької міської ради - департаментом урбаністики та архітектури міської ради, було підготовлено та направлено лист від 01.11.2024 № 24/01-08/3- 04/4/1511 на адресу відповідача у якому запропоновано впродовж одного місяця з дня отримання листа сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 92992,55 грн на розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/ Чернівецька ТГ/ код ЄДРПОУ 37836095, код платежу 24062200 (кошти за шкоду, що заподіяна на земельних ділянках державної та комунальної власності, які не надані у користування та не передані у власність, внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття грантового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу). Лист департаменту повернуто за закінченням терміну зберігання. Однак, відповідач кошти не сплатив.
В свою чергу, відповідачем направлено лист від 21.11.2024 № 01 -14/93 про те, що останній просить скасувати вимогу Департамента про розрахунок та сплату облпрофрадою безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7310136600:37:002:0149 за адресою вул. Єреванська, 2, площею 0,1307 га.
Департамент направив відповідь від 02.12.2024 № 24/01-08/1-4613/2518 на адресу відповідача в якому вказано про те, що підстави для звільнення Чернівецької обласної ради профспілок від сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування вищезазначеною земельною ділянкою відсутні.
Станом на 05.03.2025 Чернівецька обласна рада профспілок кошти не сплатила.
Рішенням Чернівецької міської ради від 26.02.2021 № 118 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 12.02.2008 № 510», затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, розроблену Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя».
Вказане рішення, як нормативний акт, доведено до відома населення серед іншого і шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради http://chernivtsy.eu/portal/1154.
З огляду на зазначене, наявний у матеріалах справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.09.2024 є належним, допустимим та достовірним.
Таким чином, починаючи з 2022 року річний розмір орендної плати визначається за нормами Податкового кодексу України та обчислюється відповідно до рішення міської ради від 23.10.2008 № 715 (зі змінами) «Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях) за ставкою 3.0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної згідно рішення міської ради від 26.02.2021 № 118 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці».
Так, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців затверджено рішенням від 26.02.2021 № 118 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці», яке набрало чинності 01.01.2022.
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером: 7310136600:37:002:0149, площею 0,1307 га, вул. Єреванська, 2, м. Чернівці від 26.09.2024 становить 3296868,23 грн.
Так, рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715 зі змінами «Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях» встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Чернівці, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель.
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Чернівецької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю проводиться за формулою: розмір орендної плати за землю за один день х кількість днів.
Відповідно до Розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю від 01.11.2024 за період з 21.11.2023 до 31.10.2024 сума безпідставно збережених відповідачем коштів становить 92992,55 грн.
Враховуючи відсутність оплати від відповідача за фактичне користування землею, Чернівецька міська рада звернулась з даним позовом до суду щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою площею 0,1307 га (кадастровий номер 7310136600:37:002:0149) за адресою вул. Єреванська, 2, м. Чернівці.
Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати яка недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем вказаною вище земельною ділянкою за період з 21.11.2023 до 31.10.2024 становить 92992,55 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з неоформленням відповідачем права користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, виконавчим органом Чернівецької міської ради департаментом урбаністики та архітектури було спрямовано землекористувачу лист від 01.11.2024 № 24/01-08/3-04/4/1511 з пропозицією сплатити кошти за її використання протягом одного місяця. Однак, даний лист був залишений відповідачем без реагування.
Таким чином, Чернівецька обласна рада профспілок зберегла у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Станом на момент вирішення даного спору відповідачем кошти в сумі 92992,55 грн не сплачені.
5. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено, що відповідач в період з 21.11.2023 до 31.10.2024 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.
Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.11.2023 № НВ-3201325692023 та витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.09.2024 № НВ-9949342012024, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів Чернівецькою обласною радою профспілок за період з 21.11.2023 до 31.10.2024 складає 92992,55 грн. Таким чином, суд прийшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами першою-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
6. Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, в основу рішення суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною першою статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У відповідності до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки, розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки, розстрочки за відсутності обґрунтованих на те мотивів без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення.
У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об'єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.
За приписами частин третьої а четвертої статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічні положення містяться також і в частині першій статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Відповідно до частини першої статті 74 та частини першої статті 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідач, заявивши клопотання про відстрочення виконання рішення суду, не надав суду жодного доказу на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов'язань, а наведені обставини і підстави для надання відстрочки суд вважає не переконливими для висновку про ускладнення виконання рішення суду.
Суд зауважує, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
У цьому контексті, відсутність коштів чи визначена відповідачем пріоритетність їх витрачання не можуть звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо сплати безпідставно збережених коштів, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язань.
Більше того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 у справі «Вараніца проти України» зазначає, що стверджувана відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку виконання рішення суду, що відповідно є порушенням статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі «Півень проти України» дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». За висновками суду, представлені відповідачем докази скрутного фінансового становища, не можна вважати винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, так як такі докази є тільки одним з елементів, який свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.
Підставою для встановлення відстрочки виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження перебування відповідача у скрутному матеріальному становищі.
Отже, звертаючись із заявою про відстрочку виконання судового рішення, боржник не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале невиконання рішення суду порушуватиме право Чернівецької міської ради на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Чернівецької обласної ради профспілок про відстрочення виконання рішення суду.
7. Висновки за наслідками розгляду справи.
Дослідивши фактичні обставини справи, суд встановив, що Чернівецька обласна рада профспілок, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею за період з 21.11.2023 до 31.10.2024, а тому зобов'язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
8. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Чернівецької міської ради.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Чернівецької міської ради до Чернівецької обласної ради профспілок про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 92992,55 грн задовольнити.
2. Стягнути з Чернівецької обласної ради профспілок (58001, м. Чернівці, вул. Омеляна Поповича, 2, код ЄДРПОУ 02661266) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 21.11.2023 до 31.10.2024 в сумі 92992,55 грн та 3028,00 грн судового збору.
3. Відмовити у задоволенні клопотання Чернівецької обласної ради профспілок про відстрочення виконання рішення суду.
Позивач - Чернівецька міська рада (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код ЄДРПОУ 36068147).
Відповідач - Чернівецька обласна рада профспілок (58001, м. Чернівці, вул. Омеляна Поповича, 2, код ЄДРПОУ 02661266).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19.05.2025.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/