65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"19" травня 2025 р. Справа № 916/1896/25
Суддя Господарського суду Одеської області Нікітенко С.В., розглянувши заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49619, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 21А; код ЄДРПОУ 43315529) про видачу судового наказу на стягнення з боржника - Державної установи "Центр пробації" в особі філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, буд. 23 А; код ЄДРПОУ 41847154) суми боргу у розмірі 111122,72 грн,
Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Державної установи "Центр пробації" в особі філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області суми заборгованості за договором відшкодування №41/2024-П від 19.09.2024 у розмірі 111122,75 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 заяву про видачу судового наказу у справі № 916/1896/25 передано на розгляд судді Нікітенка С.В.
Дослідивши матеріали заяви щодо видачі судового наказу про стягнення 111122,75 грн, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч. 1 ст. 151 ГПК України).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір»).
Згідно статті 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу становить 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року складає 3028,00 гривні.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір»).
Як слідує з доданої до заяви про видачу судового наказу платіжної інструкції № 152 від 27.03.2025 заявником сплачено судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Водночас, згідно довідки заступника начальника статистичного відділу Господарського суду Одеської області № б/н від 15.05.2025, судовий збір у розмірі 302,80 грн від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), сплачений згідно з платіжним дорученням № 152 від 27.03.2025, був зарахований на рахунок № UA938999980313141206083015758, відкритий в Головному управлінні державної казначейської служби України в Одеській області. Проте, вказана квитанція обліковується в матеріалах наказного провадження № 916/1705/25, по яким ухвалою суду від 05.05.2025 було відмовлено заявнику у видачі судового наказу про стягнення.
Суд звертає увагу заявника на положення ч. 2 ст. 151 ГПК України, якими встановлено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Відтак, сплачена заявником сума судового у розмірі 302,80 грн згідно платіжної інструкції № 152 від 27.03.2025 була використана в рамках справи № 916/1705/25.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Та обставина, що заявник станом на даний час не звернувся до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі № 916/1705/25 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття судом квитанції № 152 від 27.03.2025 на суму 302,80 грн, як належного доказу оплати судового збору за подання заяви у даній справі, заявник, після ухвалення судом рішення у цій справі, не буде позбавлений можливості подання клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання заяви у справі № 916/1705/25.
Аналогічна позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2023 у справі № 904/4585/22 та постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 у справі № 924/133/21.
За висновком суду, платіжна інструкція № 152 від 27.03.2025 не є належним доказом сплати судового збору у розмірі 302,80 грн за подання заяви про видачу судового наказу у справі № 916/1896/25.
Таким чином, при зверненні до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) мало сплатити 302,80 грн судового збору та надати до суду докази сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Відтак, з огляду на те, що заявником не дотримано вимог п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме, не додано доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом, суд дійшов висновку про те, що у видачі судового наказу необхідно відмовити.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 147, 148, 151- 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) у задоволенні заяви про видачу судового наказу (вх. № 1937/25 від 14.05.2025) про стягнення з боржника - Державної установи "Центр пробації" в особі філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, буд. 23 А; код ЄДРПОУ 41847154) заборгованості у розмірі 111122,72 грн.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 19.05.2025.
Суддя Нікітенко С.В.