14 травня 2025 року Справа № 915/572/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 б/н від 25.04.2025 (вхід.№6658/25 від 01.05.2025) про роз'яснення судового рішення у справі
за позовом: заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури,
в інтересах держави в особі: Чорноморської сільської ради,
до відповідача-1: ОСОБА_1 ,
до відповідача-2: ОСОБА_2 ,
до відповідача-3: ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів:
Миколаївська районна державна адміністрація,
про: витребування земельних ділянок,-
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 25.04.2025 (вхід.№6658/25 від 01.05.2025), в якій просить суд роз'яснити рішення суду від 26.09.2024 по даній справі.
Ухвалою суду від 05.05.2025 розгляд заяви призначено на 14.05.2025. Явку представника Чорноморської сільської ради у судове засідання визнано обов'язковою.
13.05.2025 від Миколаївської обласної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення на вказану заяву ОСОБА_1 .
Представники учасників справи у судове засідання 14.05.2025 не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомленні належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення рішення (ч.3 ст.245 ГПК України).
За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати заяву за відсутності представників учасників справи.
У судовому засіданні 14.05.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.
Розглянувши заяву та проаналізувавши зміст рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2024 у даній справі, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2024, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 29.10.2024, позовні вимоги були задоволені; витребувано у ОСОБА_1 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2620, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області. Витребувано у ОСОБА_2 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2621, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області. Витребувано у ОСОБА_3 у власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га, кадастровий номер 4825183700:02:000:2622, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у межах Чорноморської територіальної громади (Рівненська сільська рада) Миколаївського району Миколаївської області.
На виконання вказаного рішення 30.10.2024 судом видано відповідні накази.
За приписами ст.245 ГПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Обґрунтовуючи доводи своєї заяви, заявник порушує питання щодо роз'яснення не змісту, а порядку виконання такого судового рішення. Так, заявниця вважає, що внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за Чорноморською сільською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:02:000:2620 є достатнім свідченням виконання судового рішення в цій справі та не потребує вжиття інших заходів до його виконання.
При цьому, відповідно до ст.245 ГПК України роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта. Тобто, йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення у справі, суд тим самим усуває неясності цього судового рішення, опираючись на норми законодавства та фактичні обставини справи, які були застосовані судом при винесенні такого рішення.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування, і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Таким чином, роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, спрямований на його викладення у більш ясній і зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
Суд може відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення.
Суд вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2025 у даній справі є гранично повним та чітким, мотивувальна та резолютивна частини рішення викладені загальновживаними словами, містять чіткий і зрозумілий характер, судове рішення містить посилання на норми чинного закону, у ньому чітко зазначено мотиви прийняття рішення та результат розгляду справи по суті відповідно до заявлених прокурором вимог, а тому розуміння його змісту не викликає жодних труднощів та не потребує зайвої деталізації.
За таких обставин, поставлене заявником питання і надання з приводу цього питання роз'яснень не відповідатиме вимогам ст.245 ГПК України, з огляду на відсутність підстав для роз'яснення вказаного судового рішення.
За вказаних обставин, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення слід відмовити.
При цьому, суд додатково звертає увагу заявника на те, що захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст.386 ЦК України).
Зокрема, власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або у відповідних випадках від добросовісного набувача (ст.ст.387, 388 ЦК України), власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України), тощо.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 по справі №183/1617/16 зауважила, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, така постанова Великої Палати Верховного Суду не містить висновків щодо можливості/неможливості виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння у певний спосіб, окрім внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Водночас, врахувавши викладені в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 правові позиції, Верховний Суд зокрема у постановах від 08.06.2022 по справі №369/13690/20, від 05.10.2022 по справі №14/5026/1020/2011, від 30.06.2021 по справі №201/12569/16 виснував, що рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
У постанові Верховного Суду від 24.06.2021 по справі №914/2614/13 також зазначено, що судове рішення про витребування майна у боржника не визначає імперативно лише спосіб добровільного виконання рішення та може бути виконано із застосуванням іншого порядку з урахуванням положень ст.ст.10, 60 Закону України «Про виконавче провадження», положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 для відновлення порушених прав стягувача.
За такого, суд погоджується з доводами прокурора, що реєстрація за позивачем права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ще не свідчитиме про фактичне виконання рішення суду та не підтвердить того, що відповідач не продовжує утримувати земельну ділянку в своєму володінні.
Видані судом у даній справі накази від 30.10.2024 передбачають захід примусового виконання рішення - витребування у відповідачів, у тому числі і у ОСОБА_1 , на користь Чорноморської сільської громади земельних ділянок.
Таким чином, видача судом наказів про витребування земельних ділянок відповідає вимогам законодавства та наведеним позиціям Верховного Суду щодо необхідності виконання судового рішення по даній справі не лише шляхом вчинення реєстраційних дій стосовно спірних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Чорноморською сільською радою, а й їх примусове виконання в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд звертає увагу заявниці на те, що надання їй Чорноморською сільською радою можливості добровільно передати земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:02:000:2620, шляхом підписання двостороннього акту прийому-передачі, не суперечить вимогам законодавства, а навпаки є свідченням наміру ради виконати рішення своєчасно та без жодних додаткових фінансових витрат для заявника, які останній може понести в ході примусового виконання.
Керуючись ст.ст.234, 235, 245 ГПК України, суд,-
1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 25.04.2025 (вхід.№6658/25 від 01.05.2025) про роз'яснення судового рішення, - відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписано суддею 19.05.2025.
Суддя М.В.Мавродієва