ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2025Справа № 910/2826/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Спецмаш" Київської області
до Приватного підприємства "Агросила" м. Києва
про стягнення боргу, ціна позову 324996 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Спецмаш" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що на виконання укладеного між ним та відповідачем договору поставки № 27/10/23 від 27 жовтня 2023 р., (Специфікації № 5 до договору) він перерахував останньому 324996 грн. в рахунок 50% попередньої оплати за поставку товару.
У зв'язку із недосягненням між ними згоди щодо форми виготовлення товару за цим договором він листом № 137-24 від 3 грудня 2024 р. просив повернути йому сплачені кошти у розмірі 324996 грн.
6 лютого 2025 р. відповідач листом № 6/2 гарантував повернення грошових коштів до кінця лютого/початку березня 2025 року.
Посилаючись на те, що в обумовлений договором строк товар на суму попередньої оплати відповідач йому не передав, одержані кошти не повернув, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 324996 грн. попередньої оплати, а також понесені ним по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог.
Вказував, що договором поставки № 27/10/23 від 27 жовтня 2023 р. не передбачена одностороння зміна умов цього договору щодо повернення попередньої оплати, тому відсутні правові підстави для повернення Приватним підприємством "Агросила" авансового платежу за договором.
Також зазначав, що лист № 6/2 від 6 лютого 2025 р. він не підписував та не гарантував повернення коштів, навпаки листом № 15/1 від 15 січня 2025 р. пропонував позивачу передачу алюмінієвого профілю в рахунок попередньої оплати.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2023 р. між сторонами по справі укладено договір поставки № 27/10/23, згідно з умовами якого відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність позивачу (покупцю) товар в асортименті, кількості та ціною вказаними у видаткових накладних та специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а останній - прийняти та оплатити її вартість на умовах договору.
Згідно п.п. 2.1., 2.3. договору місце поставки товару узгоджується сторонами при поставці кожної партії товару окремо. Товар відвантажується за замовленням покупця окремими партіями.
Умови поставки вказуються у рахунку-фактурі постачальника або специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1. договору встановлений з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченню строку дії договору, жодна з сторін не заявить про своє бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на такий самий термін та на тих же умовах, без обмеження кількості таких пролонгацій. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Вказані обставини підтверджуються копією вищезгаданого договору.
Відповідно до специфікації № 5 (Додаток №5) до договору сторони погодили поставку 2 комплектів панелей з алюмінієвим профілем 5000х2550х1700 (код УКТ ЗЕТ 8708) загальною вартістю 649992 грн.
Умови оплати цього товару визначені: 50 % попередньої оплати та решта 50% оплати здійснюється перед відвантаженням товару.
Таким чином, увесь передбачений договором товар підлягав оплаті попередньо, до моменту його передання покупцеві.
Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявними у матеріалах справи рахунком № 93 від 28 листопада 2024 р., платіжною інструкцією № 5112 від 29 листопада 2024 р. стверджується факт здійснення позивачем на користь відповідача 50% попередньої оплати за договором (Специфікацією № 5 до договору) у розмірі 324996 грн.
Доказів сплати решти попередньої оплати суду не надано.
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов'язку поставити у передбачений договором строк товар загальною вартістю 324996 грн.
Згідно з вимогами ч. 2. ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.
У відповідності до вимог ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно специфікації № 5 до договору строк поставки 1 комплекту вартістю 324996 грн. встановлений до 23 грудня 2024 р.
Всупереч вимог ст. 74 ГПК України відповідачем не надано доказів передачі позивачу на суму попередньої оплати товару, обумовленого спірним договором поставки.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
При цьому, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження, що зумовлювало б виникнення у позивача зустрічного обов'язку сплатити решту попередньої оплати за договором.
Як вбачається з листування сторін (№№ 137-24 від 3 грудня 2024 р., № 15/1 від 15 січня 2025 р., № 6/2 від 6 лютого 2025 р.), викладених ними у письмових заявах по суті пояснень відповідачем визнаний факт непередання позивачеві обумовленого договором товару у визначений строку. Це також підтверджується його наступною пропозицією передати інший товар (профіль підлоги, профіль стіни, профіль даху, заглушка профілю підлоги), який не був предметом спірного договору.
Таким чином, саме відповідач як продавець прострочив виконання прийнятого за договором зобов'язання, що зумовлює настання для нього негативних наслідків юридичної відповідальності у межах та обсязі прав, якими наділений покупець товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 43/308-10.
Доказів повернення відповідачем суми одержаної попередньої оплати суду не надано.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України підлягає стягненню 324996 грн. боргу.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Спецмаш" Київської області задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Агросила" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1 код 32306208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Спецмаш" (07443, Київська область, Броварський район, сел. Калинівка, вул. Ігорєва, 1, код 41699733) 324996 грн. боргу, 4874,94 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар