ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2025Справа № 910/10970/24
За заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ТУБЕКС»
про: розстрочення виконання рішення від 19.11.2024 № 910/10970/24 та додаткового рішення від 02.12.2024 № 910/10970/24.
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Київелектроспецмонтаж»;
до: товариства з обмеженою відповідальністю «ТУБЕКС»;
про: стягнення 97.171,21 грн.
Суддя Сергій Балац
Секретар судового засідання Катерина Вознюк
Представники сторін:
позивача: Карпічев Ю.Г.; Козлов А.В.;
відповідача (заявника): не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київелектроспецмонтаж» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТУБЕКС» про стягнення заборгованості у сумі 97.171,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не поставлено товар та не повернено попередню оплату згідно договору поставки матеріалів №889 від 25.03.2024, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів у розмірі 97.171,21 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/10970/24, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, позов задоволено повністю, на виконання якого судом видано наказ від 28.04.2025 № 910/10970/24.
Додатковим рішенням від 02.12.2024 № 910/10970/24 судом вирішено питання стягнення з відповідача витрат позивача на правову допомогу, на виконання якого судом видано наказ від 28.04.2025 № 910/10970/24.
До господарського суду міста Києва надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТУБЕКС» про розстрочення виконання рішення від 19.11.2024 № 910/10970/24 та додаткового рішення від 02.12.2024 № 910/10970/24 (далі - заява).
Вказана заява мотивована значним погіршенням фінансових показників в діяльності відповідача та наявністю надзвичайних подій (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану), які ускладнюють виконання судового рішення.
З урахуванням даних обставин заявник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду м. Києва від 19.11.2024 у справі № 910/10970/24 та виконання додаткового рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2024 у справі №910/10970/24 на один рік (до 01.05.2026), встановивши наступний графік погашення заборгованості за визначеним рішенням та додатковим рішенням, а саме здійснення платежів рівними частинами: 1) до 01.05.2025 - 9.216,13 грн.; 2) до 01.06.2025 - 9.216,13 грн.; 3) до 01.07.2025 - 9.216,13 грн.; 4) до 01.08.2025 - 9.216,13 грн.; 5) до 01.09.2025 - 9.216,13 грн.; 6) до 01.10.2025 - 9.216,13 грн.; 7) до 01.11.2025 - 9.216,13 грн.; 8) до 01.12.2025 - 9.216,13 грн.; 9) до 01.01.2026 - 9.216,13 грн.; 10) до 01.02.2026 - 9.216,13 грн.; 11) до 01.03.2026 - 9.216,13 грн.; 12) до 01.04.2026 - 9.216,13 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.04.2025 № 910/10970/24 заяву прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 12.05.2025.
30.04.2025 від заявника надійшла заява про проведення 12.05.2025 засідання без участі представника сторони - ТОВ «ТУБЕКС».
12.05.2025 від позивача до господарського суду м. Києва надійшло заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення та додаткового рішення, згідно якого позивач зазначив, що відповідно до публічної інформації фінансові можливості ТОВ «ТУБЕКС» в 2024 році дозволяли виконати грошові зобов'язання в повному обсязі, а з дня постановлення судового рішення у справі відповідачем не здійснено жодної оплати з заборгованості та не відшкодовано судові додаткові витрати.
В судовому засіданні 12.05.2025 позивач заперечив щодо задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення та додаткового рішення.
Розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення та додаткового рішення, з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.
Приписами частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу. Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.
Як вже зазначалося, на підставу для розстрочення виконання рішення та додаткового рішення суду заявник фактично посилається на свій важкий фінансовий стан та воєнний стан в Україні.
Проте, надана заявником фінансова звітність за 2023, 2024 роки не містять актуальної та належної інформації, яка б доводила неможливість виконання рішення у справі № 910/10970/24.
Боржником до поданої заяви не долучено доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, не подано до суду доказів наявності відкритих рахунків в банківських установах з наданням відомостей про відсутність на них грошових коштів, фінансових звітностей щодо відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, доказів наявної загрози банкрутства боржника.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього та з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Таким чином суд вважає, що наведені боржником обставини щодо неможливості виконати рішення вказують лише на несприятливі наслідки виконання рішення суду для заявника, а посилання на скрутне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована заява, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Твердження боржника про те, що складність виконання рішення суду у даній справі зумовлено введенням воєнного стану в Україні, суд відхиляє, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження зазначених обставин. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Крім того суд враховує майнові інтереси іншої сторони договору (стягувача), оскільки у зв'язку з введенням на території України воєнного стану через збройну агресію російської федерації всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також перебуває в несприятливому економічному стані, оскільки неповернення належних йому коштів відповідачем протягом тривалого часу призводить до негативних наслідків у господарській діяльності ТОВ «Київелектроспецмонтаж».
Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення та додаткового рішення з огляду на відсутність підстав для їх розстрочення.
Керуючись ч. 1 ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
В задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення від 19.11.2024 № 910/10970/24 та додаткового рішення від 02.12.2024 № 910/10970/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 19 травня 2025 року.
Cуддя Сергій Балац