ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/9160/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна";
до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (відповідач 1);
Акціонерного товариства "Газпромбанк" (відповідач 2);
про стягнення 2 191 565 388,38 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача: Бугаєв М.А., адвокат, ордер серії АІ № 1713747 від 30.09.2024;
Від позивача: Галич І.Л., адвокат, ордер серії ВМ № 1050526 від 08.04.2024;
Від відповідача 1: не з'явилися;
Від відповідача 2: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Акціонерного товариства "Газпромбанк" про солідарне стягнення 2 191 565 388,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
05.08.2024 та 09.08.2024 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2024.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 № 01.3-16/1102/24 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 справу № 910/9160/24 було передано на розгляд судді Мандриченко О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/9160/24, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 01.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" про забезпечення позову задоволено повністю, а саме вжито заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Російській Федерації, які знаходяться на всіх рахунках відповідача 1 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Російській Федерації у межах суми позову, а саме у розмірі 2 191 565 388,38 грн, що еквівалентно 72 853 821,50 доларам США;
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Акціонерному товариству "Газпромбанк", які знаходяться на всіх рахунках відповідача 2 в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Акціонерному товариству "Газпромбанк" у межах суми позову, а саме у розмірі 2 191 565 388,38 грн, що еквівалентно 72 853 821,50 доларам США.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 29.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
У судове засідання 29.04.2025 представники відповідачів не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розміщеними на сайті Господарського суду міста Києва оголошення-повідомлення.
При цьому, судом враховано, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.
У зв'язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін'юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану Акціонерне товариство "Укрпошта" з 24.02.2022 припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
З огляду на викладене, належним повідомленням відповідачів про дату, час та місце розгляду справи є розміщення на сайті Господарського суду міста Києва відповідного оголошення-повідомлення.
Крім того суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано докази направлення копій позовної заяви, ухвали суду про відкриття провадження у справі, заяви про забезпечення позову, ухвали суду від 01.10.2024, ухвали від 22.10.2024, ухвали від 09.01.2025, ухвали від 28.01.2025, ухвали від 18.02.2025, ухвали від 11.03.2025 та ухвали від 25.03.2025 з нотаріальним засвідченням вірності їх перекладу на російську мову на офіційні адреси електронної пошти Міністерства юстиції Російської Федерації ("pst@minjust.ru"; "info@minjust.gov.ru") та АТ "Газпромбанк" ("mailbox@gazprombank.ru").
Також, позивачем надано до суду докази направлення вищевказаних документів на поштові адреси Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житна, буд. 14, приміщ. 1) та АТ "Газпромбанк" (117420, Російська Федерація, м. Москва, вул. Наметкіна, будинок 16, корп. 1).
Станом на дату винесення рішення суду в матеріалах справи містяться листи поштового відділення № 31 м. Ташкент від 21.11.2024 та від 13.03.2025, в яких повідомляється, що Міністерство юстиції Російської Федерації отримало вищевказані документи, а документи направлені АТ "Газпромбанк" були повернуті адресату у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання в поштовому відділенні, закріпленому за адресою відповідача 2.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі про час та місце судових засідань були повідомлені належним чином.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/9160/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, не подали до суду відзив на позов, а відтак, не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
29.04.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (далі також - позивач, ТОВ "Новус Україна") є юридичною особою, створеною за законодавством України, основна господарська діяльність якої полягає у роздрібній торгівлі продуктами харчування, напоями та передачі в оренду приміщень для здійснення такої діяльності.
Позивач входить до групи компаній Новус та здійснює свою господарську діяльність переважно через мережу магазинів "Novus".
Загалом станом на 24 лютого 2022 року в Україні функціонувало більше 80 магазинів "Novus", які розташовані здебільшого у м. Києві і Київській області.
Позивач та інші компанії групи "Novus", зокрема, ТОВ "Сталь-Інвест", ТОВ "Бігтур", ТОВ "Будтехнострой", ТОВ "Інститут професійних директорів" та ТОВ "Новус 1" (далі також - Компанії) пов'язані єдиним спільним засновником - Закритим акціонерним товариством "Консул трейд гаус" (Литовська Республіка), кінцевими бенефіціарними власниками якого є громадяни Литви: ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що широкомасштабними військовими діями збройних сил Російської Федерації та підконтрольних їй парамілітарних угрупувань щонайменше 10 магазинів "Novus" були пошкоджені, 3 магазини "Novus" були знищені майже повністю, 7 найбільших торгівельних центрів "Novus" в містах Буча та Ірпінь Київської області і нежитлове (офісне) приміщення Бізнес-центру "Retroville" були зруйновані до непридатного для використання рівня, та крім того були знищені товари й обладнання мережі "Novus", що знаходились в цих магазинах та в бізнес-центрі.
Як вказує позивач, у зв'язку з вище вказаним він та Компанії звернулися до правоохоронних органів із відповідними заявами про вчинення кримінальних правопорушень. За вказаними у заявах фактами розпочаті кримінальні провадження, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому згідно з листом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, звітами про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією Російської Федерації, актом про пожежу Подільського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві та висновками судових експертів, в т.ч. експертним висновком Київської торгово-промислової палати, причиною пошкоджень та знищення майна позивача і Компаній є влучання боєприпасів, потрапляння уламків будівельних конструкцій внаслідок їх руйнування, дія вибухових хвиль спричинені вибухами боєприпасів внаслідок ведення бойових дій.
Позивач зазначає, що в результаті військових дій Російської Федерації йому та Компаніям завдано збитки, які складаються з: прямих збитків, які полягають (і) у втраті та пошкоджені магазинів, обладнання й товарів, які там знаходились, й (іі) додаткових витратах, які позивач поніс для відновлення порушених права власності та права на володіння майном - грошовими коштами, які він витратив понад очікуваного рівня, розраховуючись за кредитним договором з Європейським банком реконструкції та розвитку в іноземній валюті у зв'язку із знеціненням гривні після вторгнення Російської Федерації, та права на ведення господарської діяльності шляхом витрат на придбання дизель-генераторів для забезпечення функціонування магазинів після пошкодження Російською Федерацією енергетичної системи України - у розмірі 768 603 578,38 грн, що в еквіваленті 20 692 464,83 доларів США, та непрямих збитків, які полягають у доходах, які позивач та Компанії могли отримати, якби їх право власності не було порушено - у розмірі 1 422 961 810 грн, що в еквіваленті 52 161 356,67 доларів США.
Згідно з договорами між позивачем та Компаніями від 15.01.2024 про відступлення прав вимоги та актами приймання-передачі прав та документів до цих договорів, Компанії уступили на користь ТОВ "Новус Україна" права вимоги до відповідачів щодо стягнення зазначених вище збитків.
У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до господарського суду із вимогою про солідарне стягнення з відповідачів збитків, завданих позивачу та Компаніям, у загальному розмірі 2 191 565 388,38 грн, що еквівалентно 72 853 821,50 доларам США.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство визначило відповідачем державу - російську федерацію в особі її міністерства юстиції.
Згідно з частиною 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право", пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Частиною 4 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Отже, Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація (далі також - відповідач) відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду російської федерації.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.
Як Україна, так і Російська Федерація, є учасницями міжнародних договорів, а саме:
- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України від 10.11.1994 № 240/94-ВР; РФ - відповідно до Федерального закону від 04.08.1994 № 16-ФЗ;
- Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (далі - Угода). Наведена Угода підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1992 № 2889-XII; РФ - постановою верховної ради РФ від 09.10.1992 № 3620-1.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про правову допомогу, громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.
Відповідно до частин 1, 3 статті 42 Конвенції про правову допомогу, у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.
За умовами статті 1 Угоди, ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.
Згідно із підпунктом "г" пункту 1 статті 4 Угоди, компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.
Одночасно, Угода встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до пункту 4 статті 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб'єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов'язків по відношенню до господарюючих суб'єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.
Таким чином, визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі Російська Федерація), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб'єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем по такому спору буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган. При цьому, визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб'єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов'язків щодо суб'єкта господарювання.
Відтак, з урахуванням положень статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди стосовно спорів про відшкодування шкоди будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб'єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов'язків щодо суб'єкта господарювання. Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним органом (судом) за місцем заподіяння шкоди.
Таким чином, завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії не входить до меж, встановлених Угодою винятків, коли спір не може розглядатись судом за місцем заподіяння шкоди, оскільки така шкода не заподіяна недійсним актом органу державної влади РФ, а також не заподіяна неналежним виконанням обов'язків будь-якого із державних органів РФ по відношенню до позивача як суб'єкта господарювання, оскільки позивач, як суб'єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов'язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів відповідача, а отже ні належне, ні неналежне виконання будь-яких обов'язків органів державної влади російської федерації перед позивачем неможливе. При цьому, таке заподіяння шкоди не може бути проявом реалізації будь-яких обов'язків будь-якого із органів РФ в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН.
Із урахуванням положень статті 42 Конвенції про правову допомогу, статті 1, підпункту "г" пункту 1 статті 4, пункту 4 статті 4 Угоди, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова РФ від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.
Виходячи з наведеного, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.
Також судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 у справі № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.
Військова агресія та окупація РФ територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Більш того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва РФ. Про це, зокрема, йдеться в Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 2482 (2023) «Правові аспекти та аспекти прав людини в агресії Російської Федерації проти України» та заяві Державного секретаря США від 18.02.2023.
Крім того, у п.?4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Статуту ООН Організація Об'єднаних Націй переслідує ціль підтримувати міжнародний мир і безпеку й вживати ефективні колективні заходи для попередження та усунення загрози світу й актів агресії чи інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості і міжнародного права, залагодження чи вирішення міжнародних спорів чи ситуацій, які можуть призвести до порушення миру.
Згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія РФ була засуджена як така, що порушує ст. 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, РФ було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
До аналогічних висновків дійшов і Міжнародний Суд ООН, який у своєму Наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень у геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав РФ «негайно призупинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України». Більше того, Міжнародний Суд ООН зобов'язав РФ «забезпечити, щоб будь-які військові чи нерегулярні збройні формування, якими вони можуть керувати чи підтримуватися, а також будь-які організації та особи, які можуть перебувати під її контролем чи керівництвом, не робили жодних кроків на підтримку військових операцій...».
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію РФ проти України, вимагає від РФ припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини й вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Проте, станом на сьогодні РФ не виконала приписів ні Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022, ні Наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022, продовжує військову агресію проти України та військові злочини проти цивільного населення й цивільних об'єктів.
Відтак, відповідно до Угоди, судовий імунітет РФ у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.
Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року), кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно із ст. 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 № ETS № 009 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За таких умов, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв'язку із цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
При цьому, матеріалами справи підтверджується використання позивачем та Компаніями у здійсненні підприємницької діяльності майна, а саме: магазинів "Novus" за адресами: м. Київ, вул. Лобановського, буд. 4-Д; м. Київ, пр-т Правди, буд. 47; Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, будинок 2/6; Київська область, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, буд. 25-В; Київська область, м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 2; Київська область, м. Ірпінь, вул. Українська, буд. 83 б; Київська область, м. Буча, вул. Вокзальна, буд. 2-Г; Київська область, м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд. 104-Д; м. Київ, вул. Гостомельська, буд. 1; Київська область, м. Ірпінь, вул. Антонова Авіаконструктора, буд. 6, разом із товаром та обладнанням мережі "Novus", що знаходились в цих магазинах; товарів і обладнання, що знаходились у розподільчому центрі за адресою: Київська область, с. Квітневе, вул. Гоголівська, буд. 1 А; нежитлового (офісного) приміщення Бізнес-центру "Retroville" разом із обладнанням, що знаходилось у цьому Бізнес-центрі.
Крім того, як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основна господарська діяльність позивача та Компаній полягає у роздрібній торгівлі продуктами харчування й напоями та передачі в оренду приміщень для здійснення такої діяльності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно із ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. При цьому, відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України право власності є основним речовим правом у сфері господарювання. Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Згідно із частинами 4, 5 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Відповідно до ст. 84 Цивільного кодексу України товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку.
Згідно із ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, позивач та Компанії створені та здійснюють свою діяльність у формі товариств з обмеженою відповідальністю, є підприємницькими товариствами та здійснюють підприємницьку діяльність в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів.
За таких умов, збройна агресія відповідачів, знищення майна, що належить позивачу та Компаніям, унеможливлює реалізацію їх господарської діяльності, а отже є порушенням прав позивача та Компаній на здійснення підприємницької та господарської діяльності.
З огляду на викладене, спір стосовно заподіяння майну позивача та Компаніям є спором, пов'язаним із здійсненням ними господарської діяльності, а отже на нього поширюється предметна юрисдикція господарських судів.
Суд зазначає, що на спори, предметом яких є відшкодування шкоди, завданої суб'єкту господарювання, у зв'язку із знищенням/пошкодженням нерухомого майна незалежно від титулу володіння цим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України. Вказане підтверджується позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Матеріалами справи підтверджується, що об'єкт нерухомого майна з найвищою вартістю серед перелічених позивачем у позовній заяві є офісне приміщення Бізнес-центру "Retroville", яке знаходиться у користуванні ТОВ "Новус Україна" на праві оренди та є юридичною адресою товариства, та балансова вартість якого становить 2 176 874 770,46 грн. відповідно до довідки про балансову вартість майна від 29.05.2024.
Враховуючи положення п. 8.2.6, 8.2.7 договору оренди № 7.3.+7.4.+7.5.+7.6. від 30.07.2020 саме на ТОВ "Новус Україна", як орендаря офісного приміщення Бізнес-центру "Retroville", покладається обов'язок "утримувати Офіс у належному стані, виконувати всі роботи, необхідні для забезпечення належної експлуатації Офісу" та "проводити необхідний поточний ремонт Офісу (його частин), будь-яких інженерних мереж та обладнання, яке обслуговує Офіс".
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що пошкодження вказаного офісного приміщення завдало збитків саме позивачу, як орендарю цього приміщення. Оскільки вказаний об'єкт нерухомості знаходиться у місті Києві, то спір у даній справі підлягає розгляду Господарським судом міста Києва відповідно до вимог ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Як слідує із позовної заяви знищене рухоме майно позивача та Компаній щодо якого також заявлені позовні вимоги, знаходилось разом із пошкодженим нерухомим майном.
Вимоги позивача про стягнення збитків як щодо нерухомого так і щодо рухомого майна, а також щодо відшкодування упущеної вигоди пов'язані підставою виникнення - неправомірними діями відповідачів, та підтверджуються одними і тими ж доказами, а тому суд погоджується із позицією позивача, що такі вимоги доцільно розглядати в межах вирішення однієї справи.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що спір у даній справі підлягає розгляду Господарським судом міста Києва в межах однієї судової справи.
Відповідно до ч. 1 статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Згідно з ч. 1 статті 42 Конвенції про правову допомогу зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Поряд з цим, відповідно до підпункту "ж" статті 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законодавством держави, де відбулася подія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 10 Цивільного кодексу України, чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Аналогічна за змістом норма викладена у статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Тобто, збитки, як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідворотний результат порушення іншою стороною свого зобов'язання.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними позивачу збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/ 6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відповідно до частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Також, пред'явлення вимоги про стягнення збитків покладає обов'язок саме на позивача довести, що вони не є абстрактними, а дійсно є реальними у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання. При визначені розміру збитків мають враховуватись заходи, вжиті самим позивачем для їх недопущення.
Так, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
З огляду на вказане обов'язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14 грудня 1974, як акт збройної агресії.
Згідно із заявою Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення, так званих "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014).
Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.
24 лютого 2022 розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
У п. 4 ч. 1 статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «визначення агресії» від 14 грудня 1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до п. 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі Російська Федерація, підтвердили зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 4 статті 2 статуту ООН та звернено до Російської Федерації вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.
Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов'язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 на території України.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022.
Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Щодо протиправної поведінки Російської Федерації суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, погоджується із твердженням позивача, що діючи через свої органи та установи, Російська Федерація спланувала, організувала та реалізовує військову агресію проти України, що спричинило масштабні руйнування та знищення об'єктів цивільної інфраструктури та приватної власності в Україні. В рамках військової агресії проти України Російська Федерація направила на територію України військові підрозділи різних родів військ РФ та парамілітарні угрупування, які окупували частину території України, здійснюють військові дії, спрямовані на окупацію інших територій, в тому числі, шляхом обстрілів та нанесення ударів по території України зі зброї різних типів, що слідує із копії повідомлення Міністра внутрішніх справ України на зустрічі послів країн G7, розміщеного на офіційному вебсайті Національної поліції України 30.11.2023. Крім того, факт пошкодження цивільних об'єктів та майна на території України внаслідок військових дій, в тому числі в період тимчасової окупації частини території України, і зокрема, Київської області, де знаходиться майно позивача та Компаній, підтверджується оцінкою Київської школи економіки щодо суми прямих задокументованих збитків, завданих інфраструктурі України станом на 01.09.2023, оприлюдненої на офіційному вебсайті Київської школи економіки, та копією звернення Президента України до учасників 44-го саміту лідерів країн Карибської співдружності 17.02.2023, оприлюдненого на вебсайті офіційного інтернет-представництва Президента України.
З матеріалів справи вбачається, що протиправна поведінка Російської Федерації призвела до пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури та як наслідок до дефіциту в постачанні електроенергії й обмеження в роботі промисловості та комерційного сектору, що підтверджується копіями повідомлень Міністра енергетики України, розміщених на офіційному Урядовому порталі, зокрема, про пошкодження 50 % енергетичної інфраструктури внаслідок обстрілів; копіями повідомлень НЕК "Укренерго" щодо дефіциту потужностей в енергосистемі у зв'язку з ракетними атаками Російської Федерації, оприлюднених на офіційному вебсайті НЕК "Укренерго", та копією відповідного рішення Ради оборони Київської області щодо обмеження на споживання електричної енергії від 20.10.2022 через значні руйнування енергетичної системи по всій Україні.
Суд зазначає, що такі дії Російської Федерації є протиправними оскільки суперечать ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, яка закріплює обов'язок усіх членів ООН утримуватися в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави; ст. 1, 2 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974, відповідно до якої «застосування збройної сили проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави» є агресією, а «застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є prima facie свідченням акту агресії».
Суд звертає увагу, що власне до 24.02.2022 Україна не застосовувала збройну силу проти Російської Федерації допоки остання не розпочала повномасштабний військовий напад на територію України 24.02.2022. До того ж дії Російської Федерації суперечать також вимогам Наказу Міжнародного Суду ООН про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 та Резолюції ES?11/1 Генеральної Асамблеї ООН від 02.03.2022 щодо негайного припинення військових дій на території України, а також ст. 17 Загальної Декларації прав людини 1948 року, ст. 1 Протоколу №1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, а також ст. 317, 321, 386 Цивільного кодексу України.
Суд вказує, що з матеріалів справи також вбачається наявність протиправної поведінки АТ "Газпромбанк", яка щонайменше проявляється у наданні АТ "Газпромбанк" безпосередньої допомоги та сприянні збройній агресії Російській Федерації проти України, в тому числі для ведення військових дій на території України, внаслідок яких позивачу заподіяна шкода.
Зокрема, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що АТ "Газпромбанк" фінансувало та фінансує підготовку і ведення Російською Федерацією військових дій на території України, а саме: закупівлю безпілотних літальних апаратів, комплектуючих до військової техніки, засобів радіоелектронної розвідки.
Вказане підтверджується копією повідомлення ГУР Міністерства оборони України під назвою "Не відключений від SWIFT "Газпромбанк" продовжує фінансувати війну проти України", оприлюдненого на офіційному вебсайті ГУР Міністерства оборони України, зміст якого зафіксований у Звіті за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 09.10.2023 № 234/2023-ЗВ, підготовленого Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес".
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що АТ "Газпромбанк" бере участь у фінансуванні військових дій на території України, що підтверджується копією Положення про спеціальні економічні заходи станом на 04.03.2024, опублікованого на вебсайті Міністерства юстиції Канади, де вказується, що АТ "Газпромбанк" бере участь у діяльності щодо прямого чи опосередкованого сприяння, підтримки, фінансування порушення чи спроби порушення суверенітету чи територіальної цілісності України.
До того ж, матеріали справи містять докази, що АТ "Газпромбанк" здійснює банківське обслуговування фінансових операцій для виконання державного "оборонного" замовлення Російської Федерації. Такі замовлення включають замовлення на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для підготовки та здійснення військової агресії проти України, в т.ч. шляхом надання банківських послуг для забезпечення поставки товарів та послуг для військових цілей Російської Федерації та підвідомчим підприємствам Міністерства оборони Російської Федерації в рамках банківського обслуговування контрактів, пов'язаних з виконанням державного оборонного замовлення, що підтверджується відомостями, вказаними у Витягу із Річного звіту на основі узагальненої консолідованої звітності за МСФО, Групи Газпромбанку, розміщеними на вебсайті рейтингового агентства Raex (raex-a.ru), та фактом застосування до АТ "Газпромбанк" санкцій відповідно до Директиви Казначейства США № 3 від 24.02.2022, прийнятої на підставі пункту 1 (а)(і) наказу Президента США № 14024 від 15.04.2021, згідно з якою на АТ "Газпромбанк" накладено санкції як на особу, яка діє або діяла в секторі фінансових послуг економіки Російської Федерації або знаходиться у власності чи під контролем або діяла чи мала намір діяти для чи від імені, прямо чи опосередковано, Уряду Російської Федерації.
Окрім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про надання АТ "Газпромбанк" банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування Міністерства оборони Російської Федерації для виплати заробітної плати російським військовим, які безпосередньо беруть участь у військових діях на території України.
Так, суд зазначає, що відповідно до інформації, наведеної у статті "Газпромбанк: зарплата для "бучанських різників", яка розміщена на вебсайті Радіо Свобода (radiosvoboda.org), військовослужбовці НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади Збройних Сил Російської Федерації, яка, згідно з повідомленням Головного управління розвідки Міністерства оборони України брала безпосередню участь у військових діях на території Київської області, в т.ч. окупувала м. Бучу, отримують грошове забезпечення на банківські картки, емітовані АТ "Газпромбанк".
Вказане також підтверджується копією повідомлення, розміщеного на офіційному вебсайті НОМЕР_1 окремої мотострілкової бригади Збройних Сил Російської Федерації, зміст якого зафіксований у Звіті за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 09.10.2023 № 234/2023-ЗВ, підготовленого Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес".
До того ж, як вказано в копії повідомлення, розміщеного на офіційному вебсайті Військової академії протиповітряної оборони ім. Маршала Радянського Союзу А.М. Василевського, інші військові підрозділи збройних сил Російської Федерації також отримують грошове забезпечення через картки системи "МИР", емітовані АТ "Газпромбанк".
Окрім вказаного, суд встановив, що АТ "Газпромбанк" підтверджує випуск спеціальної банківської картки "Мир-Газпромбанк-Армия России" для проведення вищевказаних платежів, що слідує із Річного звіту на основі узагальненої консолідованої звітності за МСФО, Групи Газпромбанку.
Крім того, загальні умови надання АТ "Газпромбанк" послуг по обслуговуванню зарплатних проєктів для юридичних осіб, оприлюднені на офіційному вебсайті АТ "Газпромбанк", передбачають в т.ч. і виплату грошового забезпечення військовослужбовцям.
До того ж, копії повідомлень родичів російських військовослужбовців, оприлюднені у соціальних мережах, також підтверджують отримання військовослужбовцями виплат на картки, емітовані АТ "Газпромбанк".
Про вказане свідчить й інформація, наведена в статті "Росія платить солдатам за війну в Україні через "Газпромбанк". Він досі не під санкціями Заходу (розслідування) ", розміщена на вебсайті Радіо Свобода (radiosvoboda.org).
Суд зазначає, що посилаючись на Федеральний закон Російської Федерації від 07.10.2022 № 377-ФЗ "Про особливості виконання зобов'язань по кредитним договорам (договорам займу) особами, призваними на військову службу по мобілізації у Збройні Сили Російської Федерації, особами, які беруть участь у спеціальній військовій операції, а також членами їх сімей та про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації", АТ "Газпромбанк" надає так звані "кредитні канікули" військовослужбовцям, які беруть участь у військових діях на території України, про що власне зазначено у відповідному повідомленні під назвою "Кредитные каникулы" на офіційному вебсайті АТ "Газпромбанк".
Крім того, копією відповіді Національного Банку України від 20.09.2023 на адвокатський запит представників позивача підтверджується, що АТ "Газпромбанк" включений до переліку банків уповноважених на обслуговування зарплатних проєктів Єдиного розрахункового центру Міністерства оборони Російської Федерації, здійснює випуск картки "Армия Росии" з 2019 року та бере постійну участь у програмі "Воєнна іпотека", а також включений до переліку банків уповноважених обслуговувати учасників державного оборонного замовлення Російської Федерації та підтримує спроможність Російської Федерації на ведення війни проти України.
За таких обставин, в силу положень національного законодавства України, міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, доказів наявних в матеріалах справи, дії відповідачів за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України, а відтак є протиправними.
Суд зазначає, що внаслідок протиправної поведінки відповідачів позивачу та Компаніям було завдано прямі та непрямі збитки.
Як вказує позивач, прямі збитки полягають у втраті та пошкоджені магазинів, обладнання й товарів, які знаходились у пошкоджених магазинах, й додаткових витратах, які позивач поніс для відновлення порушених права власності та права на володіння майном - грошовими коштами, які він витратив понад очікуваного рівня, розраховуючись за кредитним договором з Європейським банком реконструкції та розвитку в іноземній валюті у зв'язку із знеціненням гривні після вторгнення Російської Федерації на територію України, та права на ведення господарської діяльності шляхом витрат на придбання дизель-генераторів для забезпечення функціонування магазинів після пошкодження Російською Федерацією енергетичної системи України.
Як встановлено судом, майно позивача було знищено та пошкоджено саме внаслідок бойових дій, зокрема, в м. Києві та Київській області, де бойові дії тривали з 24 лютого до початку травня 2022 року, що підтверджується повідомленням Київської обласної військової адміністрації від 23.02.2023, яке розміщене на її офіційному вебсайті.
Неправомірна поведінка відповідачів призвела до пошкодження десяти магазинів "Novus", три з яких були знищені майже повністю. Сім найбільших торгівельних центрів "Novus" в містах Буча та Ірпінь, Київської області та нежитлове (офісне) приміщення Бізнес-центру "Retroville" були зруйновані до непридатного для використання рівня. Аналогічно були знищені товари та обладнання мережі "Novus", що знаходились в цих магазинах та в Бізнес-центрі.
Суд виснує, що до переліку знищених та пошкоджених об'єктів нерухомого майна ТОВ "Новус Україна" належить, зокрема, приміщення торгівельного комплексу площею 5159 кв. м., що розташоване у Київській області, м. Буча, вулиця Києво-Мироцька, будинок 104-Д, яке належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 28322871 від 20.10.2014 та витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 28323816 від 20.10.2014. Пошкодження цього об'єкту нерухомого майна підтверджується звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій", дефектним актом ТОВ "Новус Україна" та ТОВ "Електротехніка юа" від 09.04.2022, наказом ТОВ "Новус Україна" № 37/2-ОД від 09.04.2022 "Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства" із додатком, наказом ТОВ "Новус Україна" № 35/3-ОД від 31.03.2022 "Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України" із додатками, актом ТОВ "Новус Україна" обстеження приміщення № 09 від 09.04.2022, показами свідків пошкоджень майна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 31.01.2023 та від 27.01.2023, актами опитування осіб від 20.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані із пошкодженням об'єкту, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2022 щодо кримінального провадження 12022111050001386, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, копією договору підряду між ТОВ "Новус Україна" та ПрАТ "Агробудмеханізація" від 12.07.2022 на відновлення приміщення із зазначенням переліку відновлювальних робіт та їх вартістю, публікаціями в засобах масової інформації про події, пов'язані із пошкодженням майна, а саме публікації під назвами: "Разрушенные дома и уничтоженная российская техника Буча в Киевской области после тяжелых боев", опублікована на вебсайті Контракти.ЮА (kontrakty.ua); "ТРЦ, які постраждали під час війни, готові розпочинати відбудову та працювати", опублікована на вебсайті Столична нерухомість (100realty.ua); "Заберіть мертвих росіян" як Буча відбудовується після важких боїв», опублікована на вебсайті Слідство Інфо (slidstvo.info); "33 дні окупації Бучі що відбувається у місті після звільнення", опублікована на вебсайті Суспільне Медіа (suspilne.media); "Буча після важких боїв спалені ворожі колони, пошкоджені хати. Є втрати Українська правда", опублікована на вебсайті Українська Правда (pravda.com.ua); "Буча, що на Київщині, після важких боїв (фоторепортаж)", опублікована на вебсайті Радіо Свобода (radiosvoboda.org); "На що російські окупанти перетворили Бучу. Фоторепортаж", опублікована на вебсайті Еспресо (espreso.tv).
Крім того, у ТОВ "Новус Україна" внаслідок військових дій Російської Федерації також було пошкоджено приміщення магазину площею 41,2 кв.м., що розташоване у Київській області, м. Ірпінь, вулиця Пушкінська, будинок 25-В, приміщення 166, 167, що підтверджується такими доказами: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ "Новус Україна" № 37/3-ОД від 16.04.2022 "Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства" із додатком, наказом ТОВ "Новус Україна" № 35/4-ОД від 31.03.2022 "Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України" із додатками, актом ТОВ "Новус Україна" обстеження приміщення № 08 від 16.04.2022, дефектним актом ТОВ "Новус Україна" та ТОВ "Електротехніка юа" від 16.04.2022, договором підряду між ТОВ "Новус Україна" та ПрАТ "Агробудмеханізація" від 16.09.2022 на відновлення приміщення із зазначенням переліку відновлювальних робіт та їх вартістю, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, актами опитування осіб від 15.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані із пошкодженням об'єкту, та заявами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 27.01.2023.
Також з матеріалів справи вбачається, що у ТОВ "Новус Україна" внаслідок військових дій Російської Федерації пошкоджено приміщення торговельного центру площею 4 091 кв.м., що розташоване у Київській області, м. Ірпінь, вулиця Центральна, будинок 2. На підтвердження вказаного в матеріалах справи наявні такі докази: звіт про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, копія наказу ТОВ "Новус Україна" № 37/2/1-ОД від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, копія наказу ТОВ "Новус Україна" № 35/5-ОД від 31.03.2022 "Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України" із додатками, копія акту ТОВ "Новус Україна" обстеження приміщення № 12 від 09.04.2022, копія дефектного акту ТОВ "Новус Україна" та ТОВ "Електротехніка юа" від 09.04.2022, копії актів опитування осіб від 08.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, копія договору підряду між ТОВ "Новус Україна" та ТОВ "Електротехніка юа" від 11.08.2022 на відновлення приміщення із зазначенням переліку відновлювальних робіт та їх вартістю, копія витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, покази свідків пошкоджень майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , оформлені у формі заяв свідків від 27.01.2023.
До переліку знищених та пошкоджених об'єктів нерухомого майна ТОВ "Новус Україна" належить також приміщення магазину площею 767,72 кв.м., що розташоване у Київській області, м. Ірпінь, вулиця Українська, будинок 83 б, корпус 10 приміщення 106, корпус 11 приміщення 131, 132, 133, 134. Пошкодження цього об'єкту нерухомого майна внаслідок бойових дій Російської Федерації підтверджується звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ "Новус Україна" № 37/2/2-ОД від 09.04.2022 "Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства" із додатком, копією наказу ТОВ «Новус Україна» № 35/6-ОД від 31.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України" із додатками, копією акту ТОВ "Новус Україна" обстеження приміщення № 14 від 09.04.2022, копією дефектного акту ТОВ "Новус Україна" та ТОВ "Електротехніка юа" від 09.04.2022, копіями актів опитування осіб від 08.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, копією витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, договором підряду між ТОВ "Новус Україна"» та ТОВ "Електротехніка юа" від 11.08.2022 на відновлення приміщення із зазначенням переліку відновлювальних робіт та їх вартістю та показами свідків пошкоджень майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оформлених у формі заяв свідків від 27.01.2023.
Матеріалами справи також підтверджується факт пошкодження у ТОВ "Новус Україна" торгівельного центру площею 3 958 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 , а саме: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, копією наказу ТОВ "Новус Україна" № 37/2/3-ОД від 09.04.2022 "Про неможливість використання майна через його втрату та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, копією наказу ТОВ "Новус Україна" № 35/7-ОД від 31.03.2022 "Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України" із додатками, копією акту обстеження приміщення № 06 від 09.04.2022, копією дефектного акту ТОВ "Електротехніка юа" від 09.04.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2022 у кримінальному провадженні 12022111050001386, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, договором підряду між ТОВ "Новус Україна" та ТОВ "Елітбуд-м" від 17.07.2022 на відновлення приміщення із зазначенням переліку відновлювальних робіт та їх вартістю та належним чином оформленими заявами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо пошкодження майна від 09.02.2023 та від 27.01.2023.
Крім того, на підтвердження пошкодження нежитлового (офісного) приміщення Бізнес-центру "Retroville" площею 5 564,81 кв.м., що розташований у м. Київ, проспект Правди, будинок 47, внаслідок військових дій Російської Федерації, в матеріалах справи містяться такі докази: акт про пожежу Подільського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві від 23.03.2022, експертний висновок Київської торгово-промислової палати № І-179 від 24.03.2022, звіт про причину виникнення пожежі від 24.03.2022, складений Головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту Подільського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві майором служби цивільного захисту - ОСОБА_9 , звіти про технічну роботу Моніторинг за деформацією 12-поверхової будівлі бізнес центру під комерційною назвою "Retroville", складені ФОП Міроновим І.П., копія акту, складеного за результатами проведеного обстеження пошкодженого об'єкту: Будівля багатофункціонального торговельно-розважального комплексу по проспекту Правди, 47 у Подільському районі м. Києва, копія витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2022 у кримінальному провадженні 12022100070000539, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна та фотоматеріали щодо пошкоджень об'єкту.
Як встановлено судом, внаслідок неправомірної поведінки відповідачів у ТОВ "Новус Україна" крім нерухомого майна також знищено рухоме майно, а саме: товарно матеріальні цінності та обладнання, що знаходилися в пошкоджених приміщеннях торгово-розважального комплексу "Retroville", магазинах та торгових центрах.
Як підтверджується матеріалами справи, до переліку такого знищеного рухомого майна належить майно, що знаходилось, зокрема в пошкодженому магазині за адресою: м. Києві, площа Гостомельська, будинок 1. Вказане підтверджується наказом ТОВ "Новус Україна" № 37/2/5-ОД від 14.04.2022 "Про неможливість використання майна через його втрату та (часткове) зупинення діяльності підприємства" із додатком, актом ТОВ "Новус Україна" списання групи основних засобів (часткової ліквідації) від 25.04.2022, актом ТОВ "Новус Україна" № 1039/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 27.04.2022, актами опитування осіб від 14.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням магазину, договорами поставки знищених товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, бухгалтерським витягом руху товарів по структурному підрозділу магазин № 1039, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гостомельська, 1, інвентаризаційним описом необоротних активів від 25.04.2022, актом контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей від 29.04.2022, протоколом комісії щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 02.05.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.06.2022 у кримінальному провадженні 12022100080001231, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна та заявами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 25.01.2023.
Також матеріалами справи підтверджується, що у ТОВ "Новус Україна" знищено рухоме майно, що знаходилось в пошкодженому торгівельному центрі за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ "Новус Україна" № 37/2/3-ОД від 09.04.2022 "Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства" із додатком, актами опитування осіб від 21.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані із пошкодженням об'єкту, договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, актом контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей (уніформи) ТОВ "Новус Україна", що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1106 по складу "Торгова зала" від 25.05.2022, актом контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей (МШП) ТОВ "Новус Україна", що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1106 по складу "Торгова зала" від 25.05.2022, актом контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей (витратних матеріалів) ТОВ "Новус Україна", що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1106 по складу «Торгова зала» від 25.05.2022, актом контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1106 по складу «Торгова зала» від 25.05.2022, протоколами комісії щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 26.05.2022, бухгалтерським витягом руху товарів по структурному підрозділу магазин № 1106, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Вокзальна, 2Г, актом ТОВ «Новус Україна» списання групи основних засобів (часткової ліквідації) від 19.04.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1106/03 списання уніформи, знищеної чи пошкодженої внаслідок збройної агресії РФ від 25.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1106/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 25.05.2022, актом ТОВ «Новус України» № 1106/02 списання витратних матеріалів, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ від 25.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1106/04 списання інвентарю, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 25.05.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2022 у кримінальному провадженні 12022111050001386, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, заявами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 09.02.2023 та від 27.01.2023, публікаціями в засобах масової інформації про події, пов'язані із пошкодженням майна, під назвами: «Разрушенные дома и уничтоженная российская техника Буча в Киевской области после тяжелых боев», опублікованою на вебсайті Контракти.ЮА (kontrakty.ua); «ТРЦ, які постраждали під час війни, готові розпочинати відбудову та працювати», опублікованою на вебсайті Столична нерухомість (100realty.ua); «Заберіть мертвих росіян» як Буча відбудовується після важких боїв», опублікованою на вебсайті Слідство Інфо (slidstvo.info); « 33 дні окупації Бучі що відбувається у місті після звільнення», опублікованою на вебсайті Суспільне Медіа (suspilne.media); «Буча після важких боїв спалені ворожі колони, пошкоджені хати. Є втрати Українська правда», опублікованою на вебсайті Українська Правда (pravda.com.ua); «Буча, що на Київщині, після важких боїв (фоторепортаж)», опублікованою на вебсайті Радіо Свобода (radiosvoboda.org); «На що російські окупанти перетворили Бучу. Фоторепортаж», опублікованою на вебсайті Еспресо (espreso.tv).
Крім того, позивачем підтверджено належними доказами, що в результаті військових дій Російської Федерації знищено належне йому рухоме майно, що знаходилось в пошкодженому торгівельному комплексі за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Києво-Мироцька, буд. 104-Д, зокрема, звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Новус Україна» № 37/2-ОД від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, наказом ТОВ «Новус Україна» № 35/3-ОД від 31.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатками, звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, актом ТОВ «Новус Україна» № 09 обстеження приміщення від 09.04.2022, актами опитування осіб від 20.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані із пошкодженням об'єкту, договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, актом від 12.05.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей (уніформа) ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1076 по складу «Торгова зала», актом від 12.05.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей (МШП) ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1076 по складу «Торгова зала», актом від 12.05.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей (витратних матеріалів) ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1076 по складу «Торгова зала», актом від 12.05.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1076 по складу «Торгова зала», протоколами комісії щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 13.05.2022 та від 14.05.2022, бухгалтерським витягом руху товарів по структурному підрозділу магазин № 1076, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Буча, вул. Києво-Мироцька,104Д, актом списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Новус Україна», актом ТОВ «Новус Україна» № 1076/03 списання уніформи, знищеної чи пошкодженої внаслідок збройної агресії РФ, від 12.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1076/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 12.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1076/04 списання інвентарю, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 12.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1076/02 списання витратних матеріалів, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ, від 12.05.2022, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2022 щодо кримінального провадження 12022111050001386, зареєстрованого за фактом пошкодження майна, заявами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 31.01.2023 та від 27.01.2023, публікаціями в засобах масової інформації про події, пов'язані із пошкодженням майна, під назвами «Разрушенные дома и уничтоженная российская техника Буча в Киевской области после тяжелых боев», опублікованою на вебсайті Контракти.ЮА (kontrakty.ua); «ТРЦ, які постраждали під час війни, готові розпочинати відбудову та працювати», опублікованою на вебсайті Столична нерухомість (100realty.ua); «Заберіть мертвих росіян» як Буча відбудовується після важких боїв», опублікованою на вебсайті Слідство Інфо (slidstvo.info); « 33 дні окупації Бучі що відбувається у місті після звільнення», опублікованою на вебсайті Суспільне Медіа (suspilne.media); «Буча після важких боїв спалені ворожі колони, пошкоджені хати. Є втрати Українська правда», опублікованою на вебсайті Українська Правда (pravda.com.ua); «Буча, що на Київщині, після важких боїв (фоторепортаж)», опублікованою на вебсайті Радіо Свобода (radiosvoboda.org); «На що російські окупанти перетворили Бучу. Фоторепортаж», опублікованою на вебсайті Еспресо (espreso.tv).
Судом також встановлено, що рухоме майно ТОВ «Новус Україна», що знаходилось в приміщенні холодного складу на підставі договору № А0124115001-16 між ТОВ «Новус Україна» та ТОВ «Бізнес груп к» від 24.11.2015 за адресою: Київська область, Броварський р-н, с. Квітневе, вулиця Гоголівська, буд. 1 А, було пошкоджено внаслідок військових дій Російської Федерації, що підтверджується відповідними фотоматеріалами щодо пошкоджень холодного складу, актами фіксації переліку, кількості та вартості товарів ТОВ «Новус Україна», які знаходилися на відповідальному зберіганні ТОВ «Бізнес Груп К» та були знищені 12 березня 2022, складених ТОВ «Новус Україна» та ТОВ «Бізнес Груп К», договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, актом списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Новус Україна» від 01.06.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1301/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 05.05.2022, довідкою № 29/03 від 29.03.2022 про знищення/знесення майна (реєстраційний номер документа DT01:4521-1747-1586-0518), виданою ПП «Офіс БТІ», актом Державної служби України з надзвичайних ситуацій про пожежу, складеного 12.09.2022, актами опитування осіб від 11.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані з пошкодженням об'єкту, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.03.2022 щодо кримінального провадження 42022112130000054, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, заявами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 27.01.2023, публікаціями в засобах масової інформації про події, пов'язані із пошкодженням майна, під назвами: «Біля Броварів внаслідок обстрілу згорів склад заморожених продуктів», опублікованою на вебсайті LB.UA (lb.ua); «В селі Квітневе Броварського району окупанти обстріляли склад замороженої продукції», опублікованою на вебсайті КиївВлада (kievvlast.com.ua); «Війна в Україні - бої, обстріли та зелені коридори 12 березня 2022», опублікованою на вебсайті НВ (nv.ua); «Під Броварами внаслідок обстрілу військ РФ загорівся склад», опублікованою на вебсайті Факти ICTV (fakty.com.ua); «Київська область: рятувальники ліквідовують наслідки обстрілу», опублікованою на офіційному вебсайті Державної служби України з надзвичайних ситуацій (dsns.gov.ua); «На Київщині внаслідок обстрілу РФ спалахнув склад зберігання замороженої продукції», опублікованою на вебсайті Суспільне Медіа (suspilne.media); «На Київщині обстріляли дві нафтобази та склад замороженої продукції», опублікованою на вебсайті Хмарочос (hmarochos.kiev.ua); «Неподалік Броварів внаслідок обстрілу російських окупантів загорівся склад», опублікованою на вебсайті Громадське Радіо (hromadske.radio); «Під Києвом після обстрілу виникла масштабна пожежа на складі зберігання замороженої продукції», опублікованою на вебсайті РБК-Україна (www.rbc.ua); «Під Броварами внаслідок ворожого обстрілу загорівся склад», опублікованою на вебсайті Укрінформ (ukrinform.ua); «Під Києвом окупанти знищили склад з продуктами на 230 млн грн», опублікованою на вебсайті ДепоКиїв (kyiv.depo.ua); «Пожежу на складі заморожених продуктів під Києвом локалізували й далі гасять», опублікованою на вебсайті 24 ТВ (24tv.ua); «Пожежу на складі у селі Квітневе Київської області локалізовано на площі 28 тис м кв», опублікованою на вебсайті Інтерфакс-Україна (ua.interfax.com.ua); «У Василькові через авіаудар горить склад боєприпасів -поліція», опублікованою на вебсайті Радіо Свобода; «У селі Квітневе на Київщині через обстріл горить склад заморожених продукті», опублікованою на вебсайті Правда (pravda.com.ua); «Російська армія знищила склад МХП з продуктами на 230 млн грн», опублікованою на вебсайті Форбс (forbes.ua).
Крім того, у ТОВ «Новус Україна» в результаті військових дій Російської Федерації знищено рухоме майно, що знаходилось в пошкодженому магазині, за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вулиця Пушкінська, будинок 25-В, приміщення 166, 167, що підтверджується звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Новус Україна» № 37/3-ОД від 16.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, наказом ТОВ «Новус Україна» № 35/4-ОД від 31.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатками, актами опитування осіб від 15.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані із пошкодженням об'єкту, договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, актами від 18.05.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 7033 по складу «Торгова зала», протоколами комісії щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 18.05.2022, бухгалтерським витягом руху товарів по структурному підрозділу магазин № 7033, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 25В, інвентаризаційним описом необоротних активів від 02.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» обстеження приміщення № 08 від 16.04.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 7033/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 18.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 7033/02 списання витратних матеріалів, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ, від 18.05.2022, актом списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Новус Україна», витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, заявами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 27.01.2023.
Матеріалами справи також підтверджується факт знищення рухомого майна належного позивачу, що знаходилось в торговельному центрі за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вулиця Центральна, будинок 2, а саме: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Новус Україна» № 37/2/1-ОД від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, наказом ТОВ «Новус Україна» № 35/5-ОД від 31.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатками, актом ТОВ «Новус Україна» обстеження приміщення № 12 від 09.04.2022, актами опитування осіб від 08.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, актами від 05.05.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1084 по складу «Торгова зала», протоколами комісії щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 06.05.2022, бухгалтерським витягом руху товарів по структурному підрозділу магазин № 1084, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 2, інвентаризаційним описом необоротних активів ТОВ «Новус Україна» від 25.04.2022, актом списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Новус Україна», актом ТОВ «Новус Україна» № 1084/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 05.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 1084/02 списання витратних матеріалів, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ, від 05.05.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, заявою свідка ОСОБА_5 від 27.01.2023.
Судом встановлено, що в результаті військових дій Російської Федерації знищено рухоме майно належне ТОВ «Новус Україна», що знаходилось в пошкодженому магазині за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вулиця Українська, буд. 83 б, корпус 10 приміщення 106, корпус 11 приміщення 131, 132, 133, 134, що підтверджується: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Новус Україна» № 37/2/2-ОД від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, наказом ТОВ «Новус Україна» № 35/6-ОД від 31.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатками, актами опитування осіб від 08.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, актом від 29.04.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 1102 по складу «Торгова зала», протоколом комісії щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 03.05.2022, бухгалтерським витягом руху товарів по структурному підрозділу магазин № 1102, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, 83Б, інвентаризаційним описом необоротних активів ТОВ «Новус Україна» від 03.05.2022, актами списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Новус Україна», актом ТОВ «Новус Україна» № 1102/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 02.05.2022, актом ТОВ «Новус Україна» обстеження приміщення № 14 від 09.04.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна.
Позивачем також підтверджено належними доказами факт знищення рухомого майна ТОВ «Новус Україна», що знаходилось в магазині за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вулиця Авіаконструктора Антонова, буд. 6, в результаті військових дій Російської Федерації, а саме: фотоматеріалами щодо пошкоджень об'єкту, актами опитування осіб від 08.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, наказом ТОВ «Новус Україна» № 35/9-ОД від 31.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатками, договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами та видатковими накладними до них, актами від 07.04.2022 контрольної перевірки (інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Новус Україна», що знаходяться на відповідальному зберіганні на магазині № 7034 по складу «Торгова зала», протоколами комісії щодо інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 09.04.2022, бухгалтерським витягом руху товарів по структурному підрозділу магазин № 7034, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. А. Антонова, 6, інвентаризаційним описом необоротних активів ТОВ «Новус Україна» від 25.04.2022, актом списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Новус Україна», актом ТОВ «Новус Україна» № 7034/01 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 07.04.2022, актом ТОВ «Новус Україна» № 7034/02 списання витратних матеріалів, знищених чи пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ, від 07.04.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, заявами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 27.01.2023.
Також, до матеріалів справи надані належні докази, що в результаті військових дій Російської Федерації знищено рухоме майно належне позивачу, що знаходилось в пошкодженому торгово-розважальному комплексі за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 47. Вказане підтверджується фотоматеріалами щодо пошкоджень об'єкту, наказом ТОВ «Новус Україна» № 38/4-ОД від 24.04.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатками, актом складеним за результатами проведеного обстеження пошкодженого об'єкту у період з 20.05.2022 по 23.05.2022, наказом ТОВ «Новус Україна» № 144-АТ від 19.04.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатками, договорами поставки товарів й обладнання, додатковими угодами до них та відповідними видатковими накладними, інвентаризаційними описами необоротних активів ТОВ «Новус Україна» від 25.04.2022, від 01.06.2022, від 12.06.2023, актами списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Новус Україна» від 25.04.2022, від 01.06.2022, від 10.08.2023, актом ТОВ «Новус Україна» № 526 списання товару, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, від 31.05.2022, відомостями щодо наявних залишків та руху товарів за субрахунком 282 «Товари в торгівлі» за період з 20.03.2022 по 31.05.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2022 у кримінальному провадженні 12022100070000539, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна.
Судом встановлено, що крім нерухомого та рухомого майна, у ТОВ «Новус Україна» було знищено грошові кошти, які знаходилися в пошкоджених приміщеннях торгових комплексів в м. Буча та м. Ірпінь, у загальній сумі 2 313 451,41 грн., що в еквіваленті становить 63 263,33 доларів США. Зокрема, знищені грошові кошти знаходились у пошкодженому торговельному центрі за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Вокзальна, 2 Г, що підтверджується: наказом ТОВ «Новус Україна» № 37/2/3-ОД від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, актами опитування осіб від 21.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, актом ТОВ «Новус Україна» № 05 від 26.04.2022 про результати інвентаризації наявних коштів, витягами з касових книг ТОВ «Новус Україна», видатковими та прибутковими касовими ордерами, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2022 у кримінальному провадженні 12022111050001386, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна.
Судом встановлено, що у позивача були знищені грошові кошти, що знаходились у торгівельному комплексі за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Києво-Мироцька, буд. 104-Д, що підтверджується: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Новус Україна» № 37/2-ОД від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, актами опитування осіб від 20.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані із пошкодженням об'єкту, актом ТОВ «Новус Україна» № 06 від 26.04.2022 про результати інвентаризації наявних коштів, витягами з касових книг ТОВ «Новус Україна» та службовою запискою головного бухгалтера ТОВ «Новус Україна», витягами із журналів реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2022 щодо кримінального провадження 12022111050001386, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна.
Матеріалами справами також підтверджується факт знищення належних позивачу грошових коштів, що знаходились у торговельному центрі за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вулиця Центральна, будинок 2, а саме: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівель, пошкоджених під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Новус Україна» № 37/2/1-ОД від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, актами опитування осіб від 08.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, актом ТОВ «Новус Україна» № 04 про результати інвентаризації наявних коштів від 26.04.2022, витягами із касових книг ТОВ «Новус Україна», витягами із журналів реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, видатковими та прибутковими касовими ордерами, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні 42022112320000033, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна.
Крім того, суд вказує, що шкода у вигляді прямих збитків була завдана неправомірними діями відповідачів й іншим компаніям групи «Novus». Матеріалами справи підтверджується завданням збитків товариству з обмеженою відповідальністю «Будтехнострой», а саме: шляхом знищення обладнання, яке використовувалось ТОВ «Будтехнострой» у господарській діяльності та знаходилось у приміщенні торгового комплексу за адресою: Київська область, м. Буча, вулиця Вокзальна, будинок 2 Г, а саме: такими документами: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівлі, пошкодженої під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Будтехнострой» № 02 від 31.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатком, актом обстеження приміщення № 06 від 09.04.2022, наказом ТОВ «Будтехнострой» № 03 від 09.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, актами опитування осіб від 21.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані із пошкодженням об'єкту, дефектним актом ТОВ «Будтехнострой» та ТОВ «Електротехніка юа» від 09.04.2022, інвентаризаційним описом необоротних активів ТОВ «Будтехнострой» від 19.04.2022, актом списання групи основних засобів (часткової ліквідації) ТОВ «Будтехнострой» від 19.04.2022, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.04.2022 у кримінальному провадженні 12022111050001386, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, заявами свідків пошкоджень майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 09.02.2023 та від 27.01.2023.
Суд також зазначає, що в результаті неправомірних дій відповідачів у іншої компанії групи «Novus», а саме ТОВ «Сталь-Інвест» було пошкоджено нерухоме майно - приміщення торгово-розважального комплексу «Аеромолл» за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вулиця Київський Шлях, будинок 2/6, що підтверджується такими доказами: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівлі, пошкодженої під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Сталь-Інвест» № 03 від 30.03.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, наказом ТОВ «Сталь-Інвест» № 02 від 09.03.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатком, актом ТОВ «Сталь-Інвест» № 04 обстеження приміщення від 30.03.2022, актами опитування осіб від 20.04.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, дефектним актом ТОВ «Сталь-Інвест» та ТОВ «Електротехніка юа» від 30.03.2022, договором підряду між ТОВ «Сталь-Інвест» та ТОВ «Узолоч-буд» від 13.10.2022 на відновлення приміщення із зазначенням переліку відновлювальних робіт та їх вартістю, відеоматеріалами від 08.03.2022 (18:25:37), заявами свідків пошкоджень майна ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 01.02.2023, витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.05.2022 у кримінальному провадженні 22022101110000160, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна.
Позивачем також підтверджено належними доказами факт пошкодження нерухомого майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Бігтур» - приміщення магазину за адресою: м. Київ, проспект Валерія Лобановського, будинок 4-Д, а саме: звітом про обстеження та оцінку технічного стану будівлі, пошкодженої під час проведення бойових дій (обстрілів), спричинених збройною агресією РФ, підготовленим ДП НДІБК, наказом ТОВ «Бігтур» № 03 від 04.04.2022 «Про неможливість використання майна через його втрату, знищення або пошкодження та (часткове) зупинення діяльності підприємства» із додатком, наказом ТОВ «Бігтур» № 02 від 27.02.2022 «Про створення комісії з обстеження знищеного та пошкодженого майна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України» із додатком, актом ТОВ «Бігтур» № 01 обстеження приміщення від 04.04.2022, дефектним актом ТОВ «Бігтур» та ТОВ «Електротехніка юа» від 04.04.2022, актами опитування осіб від 27.02.2022, яким відомі фактичні обставини, пов'язані зі пошкодженням об'єкту, листом Державної служби України з надзвичайних ситуацій Україна за вих. № 17-3475/173 від 09.04.2022, зареєстрованим за вх. № 05 від 11.04.2022, договором підряду між ТОВ «Бігтур» та ТОВ «Електротехніка юа» від 14.04.2022 на відновлення приміщення із зазначенням переліку відновлювальних робіт та їх вартістю, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.02.2022 у кримінальному провадженні № 12022100090000483, зареєстрованого за фактом пошкодження зазначеного майна, заявами свідків пошкоджень майна ОСОБА_4 , ОСОБА_15 від 27.01.2023, публікаціями в засобах масової інформації про події, пов'язані із пошкодженням майна, під назвами: «Ракета летіла з напрямку Бучі -Вишгорода, - очевидиця про ракетний удар по висотці біля Жулян», опублікованою на вебсайті 24 ТВ (24tv.ua); «Гордість і злість». Як столиця України пережила перші дні російського вторгнення - репортаж Тетяни Козак», опублікованою на вебсайті Ґрати (graty.me); «Російська ракета зруйнувала багатоповерхівку на Солом'янці, Київ. ФОТО, ВІДЕО», опублікованою на вебсайті Новинарня (novynarnia.com); «Триває евакуація мешканців, поранених унаслідок вибуху в житловому будинку на проспекті Лобановського в Києві - А.Геращенко», опублікованою на вебсайті Інтерфакс-Україна (interfax.com.ua); «Віталій Кличко: У житловий будинок на вул. Лобановського, 6-А влучила ракета. Аварійно- рятувальні служби слідують туди», опублікованою на офіційному інтернет-порталі Київської міської державної адміністрації (kyivcity.gov.ua); «У житловий будинок на вулиці Лобановського в Києві влучила ракета», опублікованою на вебсайті Укрінформ (ukrinform.ua); «Обстріляному будинку на Лобановського у Києві загрожує руйнування», опублікованою на вебсайті Укрінформ (ukrinform.ua).
Судом встановлено, що знищення та пошкодження майна позивача та Компаній внаслідок неправомірних дій відповідачів окрім вказано вище, підтверджується також висновком експертів № S-002-МОА/22 від 16.03.2023 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи з додатками, підготовленого комісією експертів у складі Контимирової В.В., Гаврилової К.В., Машиніченка О.А. під головуванням останнього, та висновком експертів № 3454 від 18.01.2024 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи, з додатками, підготовленого комісією експертів у складі Бочуляка Р.П., Попова Р.В., Семенюка О.П. під головуванням останнього.
Судом встановлено, що прямі збитки ТОВ «Новус Україна» окрім вищевказаних збитків також полягають у витратах, які останній зробив для відновлення своїх порушених прав.
Так, внаслідок протиправної поведінки відповідачів відбулось пошкодження енергетичної системи України, що підтверджується офіційними повідомленнями ДСНС щодо наслідків обстрілів Російською Федерацією інфраструктурних об'єктів у Києві та Київській області від 18.10.2022, від 27.10.2022 та від 16.11.2022, офіційним повідомленням МВС України щодо масованих обстрілів енергетики та офіційними повідомленнями ДТЕК Київські електромережі щодо пошкодження об'єктів критичної інфраструктури внаслідок обстрілів Російською Федерацією від 18.10.2022 та від 24.11.2022, опублікованих на офіційних веб-сторінках цих організацій. Як підтверджується матеріалами справи, в подальшому такі пошкодження призвели до дефіциту електроенергії та, як наслідок, до запровадження обмежень на споживання електроенергії для суб'єктів господарювання на державному рівні, що слідує із офіційних повідомлень НЕК «Укренерго» щодо дефіциту потужностей в енергосистемі у зв'язку з ракетними атаками Російською Федерацією від 19.10.2022, опублікованих на офіційній веб-сторінці НЕК «Укренерго», а також рішення Ради оборони Київської області щодо обмеження на споживання електричної енергії, прийнятого 20.10.2022 через значні руйнування енергетичної системи по всій Україні, оприлюдненого на офіційному вебсайті Київської обласної військової адміністрації, офіційних повідомлень ДТЕК Київські регіональні електромережі та ДТЕК Київські електромережі щодо дефіциту електроенергії внаслідок російських атак та обмеження споживання електроенергії в м. Києві та Київській обл. від 24.10.2022, від 27.10.2022, від 15.01.2023 та від 24.01.2023, оприлюднених на офіційних веб-сторінках цих організацій, та повідомлення Київської міської державної адміністрації щодо необхідності мешканцям та бізнесу м. Київ обмежити споживання електроенергії від 21.10.2022, опублікованого на офіційному інтернет-порталі Київської міської державної адміністрації. Матеріалами справи підтверджується, що в умовах такого дефіциту позивач був обмежений у здійсненні господарської діяльності, зокрема, не міг дотримуватися передбачених законодавством України вимог щодо належного зберігання продуктів харчування, щонайменше, в частині дотримання температурного режиму для забезпечення безпеки та якості харчових продуктів.
Суд зазначає, що для відновлення порушеного права на здійснення господарської діяльності відповідно до вимог законодавства України щодо дотримання температурного режиму зберігання харчових продуктів в супермаркетах мережі «Novus», позивач поніс додаткові витрати на придбання автономних силових установок, які виробляють електроенергію (дизель-генераторів), що підтверджується договорами поставки / купівлі-продажу дизель-генераторів та виконання робіт з їх встановлення, видатковими накладними, вантажно-митними деклараціями, що підтверджують поставку вказаного обладнання, рахунками та інвойсами, що підтверджують вартість придбаного обладнання та платіжними документами, що підтверджують здійснення позивачем оплати вартості такого обладнання.
Крім того, суд зазначає, що ТОВ «Новус Україна» також понесло додаткові витрати для відновлення свого порушеного права власності на грошові кошти у зв'язку із знеціненням національної валюти України через військові дії РФ на території України.
Як вбачається з матеріалів справи, пошкоджене майно використовувалось позивачем та Компаніями для здійснення господарської діяльності, зокрема, для функціонування мережі супермаркетів «Novus», в тому числі, рухоме майно (охолоджувальне обладнання, вітрини, офісне обладнання тощо) - для забезпечення належного функціонування таких магазинів, товарні запаси були об'єктом торгового обороту, а грошові кошти, які знаходились в касах магазинів, забезпечували можливість здійснення розрахунків зі споживачами.
Із матеріалів справи слідує, що господарська діяльність позивача забезпечується в тому числі і додатковим фінансуванням за рахунок кредитних коштів.
Так, 26 серпня 2020 позивач уклав з Європейським банком реконструкції та розвитку кредитний договір, відповідно до якого ЄБРР надавав ТОВ «Новус Україна» грошові кошти для «розширення торгівельної мережі «Novus» в Україні у період з 2020 по 2022 роки (включно)». Натомість, відповідно до розд. 3.08. договору, позивач зобов'язувався погашати заборгованість перед ЄБРР згідно з графіком щоквартальних платежів в іноземній валюті (долари США/Євро). Як вказує позивач та підтверджується належними доказами, повномасштабне вторгнення обумовило зростання курсу іноземних валют по відношенню до гривні, що фактично призвело до знецінення національної валюти.
Зростання курсу української гривні по відношенню до іноземних валют, підтверджується офіційними коментарями НБУ стосовно прискорення рівня інфляції у 2022 році, спричиненого «курсовими ефектами», які є наслідками повномасштабної агресії РФ, опублікованого на офіційному вебсайті НБУ, та звітом Організації економічного співробітництва та розвитку «Оцінка впливу війни росії проти України на держави Східного Партнерства».
Крім того, як встановлено судом фактор знецінення гривні також враховується спеціальною Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, завданих у зв'язку із збройною агресією РФ, яка передбачає визначення розміру збитків, в т.ч. в доларах США по офіційному курсу станом на 31 грудня 2021. Відповідно до Бюджетної декларації на 2022-2024 роки, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2021 № 548 «Про схвалення Бюджетної декларації на 2022-2024 роки», Кабінет міністрів України та Національний Банк України прогнозували середній обмінний курс долару США до гривні на 2021 рік - 28,0 грн., на 2022 рік - 28,6 грн. та на 2023 рік - 28,8 грн.
Як вбачається із банківських виписок з рахунків позивача з квітня 2022 року по лютий 2023 року ТОВ «Новус Україна» витратило 355 888 638,69 грн. для придбання 5 724 835,48 Євро та для придбання 4 841 943,12 доларів США, тобто за середнім курсом 1 Євро - 35,36 грн, та 1 долар США - 32,98 грн відповідно, для виконання зобов'язання за кредитним договором з ЄБРР.
Згідно із наявного в матеріалах справи висновком експерта № S-003-МОА/22 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.09.2023, величина середньозваженого значення курсу долару США та Євро по відношенню до гривні за період, що передував повномасштабному вторгненню: з 27 серпня 2020 року, тобто з дати укладення кредитного договору з ЄБРР, до 23 лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, становила 27,57 грн/дол. США та 32,48 грн./Євро відповідно.
На підставі вказаного суд приходить до висновку про збільшення витрат позивача на придбання іноземної валюти для виконання кредитних зобов'язань перед ЄБРР.
Розмір прямих додаткових витрат ТОВ «Новус Україна» для відновлення свого порушеного права власності на грошові кошти у зв'язку із знеціненням національної валюти та збільшенням витрат у гривневому еквіваленті на купівлю іноземної валюти протягом квітня 2022 року - лютого 2023 року для погашення заборгованості за кредитним договором з ЄБРР, які також є збитками товариства, становить 48 865 744,00 грн., що в еквіваленті - 1 336 276,04 доларів США, що підтверджується Висновком експертів № S-002-МОА/22 від 16.03.2023 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи з додатками.
Крім того, суд встановив, що в результаті неправомірних дій відповідачів, в результаті яких відбулося пошкодження майна позивача та Компаній, яке останні використовували для ведення господарської діяльності, позивач та Компанії втратили звичайні доходи, які вони могли отримати за період: перший квартал 2022 року - другий квартал 2023 року, якщо б відповідачі не здійснювали вищезазначених протиправних дій. Вказане підтверджується висновком експерта № S-003-МОА/22 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.09.2023, підготовленого експертом Машиніченком О.А.
Враховуючи вищенаведені докази та оцінюючи встановлені обставини у даній справі, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт знищення Збройними Силами Російської Федерації майна позивача та Компаній внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Суд зазначає, що позивач належним чином обґрунтував та довів факт наявності причинно-наслідкового зв'язкуміж шкодою завданою позивачу та протиправною поведінкою відповідачів з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі), забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання майна позивача та Компаній у воєнних цілях, відтак, дії відповідачів, внаслідок яких знищено майно позивача та Компаній, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідачі несуть повну відповідальність за здійснення збройної агресії, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача і Компаній.
Також при визначенні протиправності дій відповідачів підлягають врахуванню загальновизнаний і засадничий загальний принцип права, який полягає в тому, що будь-яке порушення зобов'язання тягне за собою обов'язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі «Про фабрику в Хожуві», рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку «ex injuria non oritur jus» (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості «Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)».
Так, матеріали справи містять докази, що знищення та пошкодження майна позивача та Компаній, так само як і додаткові витрати позивача, пов'язані із придбанням генераторів для забезпечення безперебійного електропостачання мережі магазинів «Novus», та купівлею іноземної валюти в розмірі більше ніж було прогнозовано для повернення кредитних коштів, мало місце внаслідок військових дій на території України, що розпочалися 24 лютого 2022. До цієї дати позивач та Компанії мирно володіли та користувалися належним їм майном.
Суд погоджується з позицією позивача, що військові дії на території України та завдання позивачу й Компаніям шкоди не відбулися б, якби в Україні не відбувалися військові дії через розпочату Російською Федерацією збройну агресію, яка є порушення ряду міжнародних нормативно-правових актів: ст. 1 Статуту ООН, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES?11/1 від 02.03.2022 та Женевських Конвенцій 1949 року й Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Суд зазначає, що військові та бойові дії не відбувалися би взагалі, а відтак й шкода майну позивача та Компаній не була би заподіяна військовими / бойовими діями, якщо б Російська Федерація не розпочала військову агресію.
Позивачем доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України факт завдання збитків позивачу саме внаслідок військових дій на території України, які не могли би відбуватися загалом або у тій мірі, в якій вони велися, якби АТ «Газпромбанк» не вчиняв протиправних дій, які сприяли таким військовим діям.
Зокрема, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт фінансування закупівлі військової техніки і здійснення банківського обслуговування підприємств військового сектору Російської Федерації саме АТ «Газпромбанк».
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Газпромбанк» є одним із банків Російської Федерації, уповноважених обслуговувати учасників оборонного замовлення Російської Федерації.
Суд погоджується з твердженням позивача, що без участі АТ «Газпромбанк» у фінансуванні збройної агресії Російської Федерації остання не володіла б такою кількістю озброєння, яку використано під час повномасштабного вторгнення, в тому числі, на території м. Києва та Київської області, внаслідок чого позивачу було завдано збитки.
Як вбачається із копії повідомлення під назвою «Уралвагонзавод получил двойную бронь», розміщеного на вебсайті РБК (rbc.ru), АТ «Газпромбанк» протягом тривалого часу, що передував повномасштабному вторгненню, був одним з кредиторів концерну «Уралвагонзавод», який є єдиним виробником танків в Російській Федерації, що були використані під час незаконного вторгнення в Україну в 2022 році. Вказане підтверджується копією повідомлення під назвою «Війна і санкції», розміщеного на вебсайті sanctions.nazk.gov.ua.
Наданими позивачем доказами підтверджується, що пошкодження та знищення майна позивача та Компаній відбулось «в період з 27.02.2022 по 31.03.2022 внаслідок дій військовослужбовців збройних сил Російської Федерації під час збройної агресії та окупації міста Буча Київської області при вчинені ними обстрілів із застосуванням військової техніки […]». А як слідує із відомостей, розміщених на офіційному телеграм-каналі Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації за посиланням https://t.me/dsszzi_official/1140, лише у перші дні збройної агресії Російської Федерації у м. Буча Київської області (де знаходяться одні з найбільших торгівельних центрів «Novus», що зазнали пошкоджень) було знищено понад 100 одиниць військової техніки Російської Федерації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що протиправні дії АТ «Газпромбанк», які полягали у фінансуванні закупівлі військової техніки Російській Федерації та надання банківського обслуговування підприємствам військового сектору, сприяли здійсненню військової агресії Російської Федерації на території України.
Крім того, суд погоджується із позицією позивача, що протиправні дії АТ «Газпромбанк», які полягали у здійсненні розрахунково-касового обслуговування органів та установ Міністерства оборони Російської Федерації для виплати заробітної плати та грошового утримання російським військовим, спонукали до активної участі військових Російської Федерації у збройній агресії проти України.
Так, матеріалами справи підтверджується, що серед військових, які отримували виплати через емітовані АТ «Газпромбанк» банківські картки, є і військовослужбовці НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади Збройних Сил Російської Федерації, що брали безпосередню участь у військових діях на території окупованої на той час Київської області, а саме - м. Буча, де знаходяться одні з найбільших торгівельних центрів «Novus», що зазнали пошкоджень. До того ж, позивачем надано до матеріалів справи докази на підтвердження надання АТ «Газпромбанк» так званих «кредитних канікул» для військовослужбовців, що брали участь у збройній агресії Російської Федерації проти України, а саме: витяг із Федерального закону Російської Федерації від 07.10.2022 № 377-ФЗ «Про особливості виконання зобов'язань по кредитним договорам (договорам займу) особами, призваними на військову службу по мобілізації у Збройні Сили Російської Федерації, особами, які беруть участь у спеціальній військовій операції, а також членами їх сімей та про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації» та власне повідомлення АТ «Газпроманк» під назвою «Кредитные каникулы», зміст якого зафіксований у Звіті за результатами проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 09.10.2023 № 234/2023-ЗВ, підготовленого Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», що очевидно свідчить про заохочувальний характер до вчинення протиправних дій.
Отже, у цій справі позивачем доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу факт заподіяння шкоди діями відповідачів та причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідачів та завданими позивачу збитками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, в деліктних зобов'язаннях передбачено презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Суд звертає увагу, що АТ «Газпромбанк» не надав до матеріалів справи докази того, що АТ «Газпромбанк», будучи обізнаним про неправомірність дій Російської Федерації, припинив допомогу та сприяння у вчиненні нею таких неправомірних дій.
Виходячи з викладеного, судом встановлена наявність повного складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу у розмірі і в порядку, передбаченими цивільним законодавством.
Як вбачається із позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» просить стягнути заявлений у позові розмір збитків солідарно з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Акціонерного товариства «Газпромбанк».
Суд звертає уваг, що виходячи зі змісту ст. 541, 1190 Цивільного кодексу України, особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоду, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого. Аналогічна позиція зазначена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №910/3246/20.
Доказами наявними в матеріалах справи підтверджується взаємопов'язаність протиправних дій відповідачів, сукупністю яких було завдано шкоду позивачу, та неподільність такої шкоди. Зокрема, суд вказує, що матеріалами справи підтверджується факт завдання збитків позивачу за суттєвого сприяння АТ «Газпромбанк» збройній агресії Російській Федерації, що полягало як у безпосередньому фінансуванні АТ «Газпромбанк» закупівлі військової техніки, яка надалі була використана під час збройної агресії Російської Федерації проти України, в тому числі, при завданні збитків позивачу; так і у наданні банківських послуг, а саме, виплати заробітної плати та надання «кредитних канікул» або інших пільгових умов російським військовим для забезпечення та заохочення їх до участі у збройній агресії Російської Федерації проти України, банківському обслуговуванню органів та установ Міністерства оборони РФ, підприємств військового сектору Російської Федерації, що комплексно забезпечило можливість здійснювати повномасштабне вторгнення Російської Федерації.
Листом Національного Банку України від 20.09.2023 підтверджується, що АТ «Газпромбанк» є системно важливим суб'єктом на фінансовому ринку Російської Федерації, який підтримує спроможність держави на ведення повномасштабної війни проти України, що в тому числі призвело до застосування до нього та його посадових осіб санкцій Великою Британією з 24.03.2022.
Таким чином, суд приходить до висновку, що завдання шкоди позивачу не відбулося б, або відбулося б у меншій мірі, якби АТ «Газпромбанк» не сприяв різними способами збройній агресії Російської Федерації, з чого слідує взаємопов'язаність дій відповідачів, а завдана шкода є спільним сукупним результатом їх дій, що не підлягає диференціюванню окремо щодо дій кожного з відповідачів.
Наявними в матеріалах справи доказами також підтверджується, що АТ «Газпромбанк» був обізнаний щодо протиправності військових дій Російської Федерації на території України, усвідомлював взаємозв'язок та значення своїх дій у підтримці таких дій та мав передбачити наслідки спільних протиправних дій з Російською Федерацією, в тому числі, у вигляді завдання шкоди майну суб'єктам господарювання на території України. Наведе свідчить, що АТ «Газпромбанк» свідомо продовжив свою діяльність з безпосередньої підтримки збройної агресії Російської Федерації шляхом фінансування закупівлі озброєння, надання банківських послуг підприємствам військового сектору і безпосередньо військовим Російської Федерації.
Відтак, підтвердженням настання солідарної відповідальності відповідачів є сукупність таких обставин: взаємопов'язаність та сукупність протиправних дій відповідачів та неподільність завданої позивачу шкоди, що підтверджується належними та допустимим доказами наданими позивачем у цій справі.
Щодо розміру заявлених збитків суд зазначає наступне.
Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При цьому суд зазначає, що звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).
Також позивач повинен довести факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів, тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів з одержання таких доходів. Вказані висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі №922/3669/19, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 326 від 20.03.2022 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації» до основних показників, які мають бути оцінені при визначенні шкоди та збитків, завданих Російською Федерацією, віднесено напрямок № 14 «Економічні втрати підприємств», який включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Згідно з положеннями п. 2 загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджених вищевказаною постановою, оцінкою упущеної вигоди є визначення розміру неотриманого доходу, на який постраждалий мав право розраховувати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації протягом певного часу.
Відповідно до висновку експертів № S-002-МОА/22 від 16.03.2023 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи з додатками, підготовленого комісією експертів у складі ОСОБА_16 , Гаврилової К.В., Машиніченка О.А. під головуванням останнього, та висновку експертів № 3454 від 18.01.2024 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи, з додатками, підготовленого комісією експертів у складі Бочуляка Р.П., Попова Р.В., Семенюка О.П. під головуванням останнього, прямі збитки позивача, які полягають у втраті та пошкодженні майна позивача та Компаній, внаслідок військових дій Російської Федерації на території України згідно переліку складають 643 564 328,25 грн., що в еквіваленті становить 17 273 158,35 доларів США.
Як підтверджено матеріалами справи, зокрема, висновком експертів № S-002-МОА/22 від 16.03.2023 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, товарознавчої та економічної експертизи з додатками, й довідкою ТОВ «Новус Україна» за вихідним № 596-1 від 14.02.2023 щодо оплат здійснених за поставку дизельних генераторів, підготовленої на основі відповідних договорів, первинних документів та інших документів бухгалтерського обліку, прямі збитки, які полягають у витратах, які товариство з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» зробило для відновлення своїх порушених прав, зокрема, права на здійснення господарської діяльності відповідно до вимог законодавства України щодо дотримання температурного режиму зберігання харчових продуктів в супермаркетах мережі «Novus», та права власності на грошові кошти у зв'язку із знеціненням національної валюти України через військові дії Російської Федерації на території України, складають 125 039 250,13 грн., що в еквіваленті - 3 419 306,48 доларів США.
Крім того, відповідно до висновку експерта №-MOA/22 за результатами проведення судової економічної експертизи від 18.09.2023, підготовленого експертом ОСОБА_17 , упущена вигода товариства з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» від неодержаного доходу внаслідок знищення майна (товару) згідно переліку, складає 1 422 961 810 грн., що в еквіваленті становить 52 161 356,67 доларів США.
Суд звертає увагу, що за результатами дослідження вищевказаних доказів вбачається, що зазначені збитки розраховані відповідно до наказу Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022, яким було затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Враховуючи вимоги п. 6.3 Методики, розрахунок збитків здійснюється на базі долара США за курсом по відношенню до української гривні, встановленого до початку військової агресії Російської Федерації проти України.
При цьому, закладений у Методиці принцип відшкодування шкоди в доларовому еквіваленті відповідає принципу повної компенсації, який застосовується в міжнародному праві та відповідно до якого збитки можуть оцінюватися у конвертованій валюті на базі курсу, який існував до війни.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За змістом ч. 1-2, 5-6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінивши вищезазначені висновки експертів та договори, первинні документи та інші документи бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" в сукупності, суд вважає їх належними та достовірними доказами на підтвердження загального розміру збитків позивача на суму 2 191 565 388,38 грн, що еквівалентно 72 853 821,50 доларам США, завданих внаслідок протиправних дій відповідачів.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житная, буд. 14, прим. 1, основний державний реєстраційний номер юридичної особи 1037739668834) та Акціонерного товариства "Газпромбанк" (117420, м. Москва, вул. Намьоткіна, буд. 16, корп. 1, основний державний реєстраційний номер юридичної особи 1027700167110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (04208, м. Київ, пр-т. Правди, буд. 47, ідентифікаційний код 36003603) 2 191 565 388 (два мільярда сто дев'яносто один мільйон п'ятсот шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 38 коп. збитків, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 72 853 821 (сімдесят два мільйона вісімсот п'ятдесят три тисячі вісімсот двадцять один) долар 50 центів.
3. Стягнути солідарно з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житная, буд. 14, прим. 1, основний державний реєстраційний номер юридичної особи 1037739668834) та Акціонерного товариства "Газпромбанк" (117420, м. Москва, вул. Намьоткіна, буд. 16, корп. 1, основний державний реєстраційний номер юридичної особи 1027700167110) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA918999980313191206083026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 1 059 800 (один мільйон п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.05.2025.
Суддя О.В. Мандриченко