ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/296/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн"
04073, вул. Куренівська, буд. 21, група нежитлових приміщень №4 в літері Ж,Ж, м. Київ ел.пошта: securdistribution.court@gmail.com
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Барабаш Віри Василівни
АДРЕСА_1
про стягнення 60 889 грн 06 коп. заборгованості
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Барабаш Віри Василівни про стягнення 60 889 грн 06 коп. заборгованості, з яких: 59 400 грн - основний борг та 1 489 грн 06 коп. - пеня.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 21.03.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.03.2025 направлено в його електронний кабінет, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України.
Від відповідача копія цієї ухвали, направлена на юридичну адресу, вказану в позовній заяві, що відповідає відомостям з ЄДРЮОФОП та ГФ, повернулася до суду 09.04.2025 з відміткою Укрпошти на конверті "За терміном зберігання".
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанови ВС від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 13.12.2023 у справі 873/534/23).
При цьому, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому конкретному випадку - суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 22.10.2024 у справі №910/18480/20, від 07.05.2025 у справі № 910/16217/23).
Також з метою належного повідомлення відповідача про розгляд судом справи, на номер мобільного телефону, який вказаний позивачем у позовній заяві та зазначений у ЄДРЮОФОП та ГФ щодо відомостей про відповідача, як інформація для здійснення зв'язку, секретарем судового засідання здійснено телефонограму.
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідності до ч. 2 ст. 693 ГПК України у позивача виникло право вимагати у відповідача повернення попередньої оплати. Також на суму заборгованості за непоставлений товар відповідачу нараховано пеню.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
19.11.2024 ФОП Барабаш Віра Василівна виставила Товариству з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн" рахунок №1639 від 19.11.2024 на оплату товару ЖК-панель Samsung Flip Pro WM65B 65" на суму 59 400 грн.
Відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу коштів №5402 від 19.11.2024 ТОВ "Секур Дистрибьюшн" перерахувало на рахунок ФОП Барабаш Віри Василівни кошти в сумі 59 400 грн, як оплату за товар згідно з рахунком №1639 від 19.11.2024.
14.01.2025 позивач направив відповідачу вимогу №14/1/2025-1 від 14.01.2025 про надання письмового підтвердження готовності поставити товар та забезпечити його поставку у строк не пізніше семи календарних днів від дня пред'явлення вимоги або у разі неможливості виконати поставку в повному обсязі, у такий же строк повернути сплачені кошти у розмірі 59 400 грн.
З метою досудового врегулювання спору 27.01.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №27/1/2025-1 від 27.01.2025 про здійснення поставки товару чи повернення отриманих коштів у розмірі 59 400 грн.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами чинного законодавства, договори поставки (як й інші господарські договори) укладаються в письмовій формі: повній - шляхом підписання єдиного документа чи скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання (ст. ст. 205, 206, 208, 639 ЦК України, ст. 265 ГК України.
Отже, листування, надсилання відповідачем рахунку №1639 від 19.11.2024 на оплату товару та оплата позивачем цього товару відповідно до платіжної інструкції №5402 від 19.11.2024 є підтвердженням укладення між сторонами договору поставки у спрощеній формі на підставі усної домовленості.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, відповідно до платіжної інструкції кредитного переказу коштів №5402 від 19.11.2024 позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 59 400 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За встановлених судом обставин позивач звертався до відповідача із вимогою №14/1/2025-1 від 14.01.2025 про забезпечення поставки товару або повернення сплачених кошти у розмірі 59 400 грн, 14.01.2024, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення, яким відправлено цю вимогу.
Отже, відповідач зобов'язаний був поставити товар чи повернути суму попередньої оплати у строк до 22.01.2025 (21.01.2025 (неділя) - вихідний).
Покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк (ч.2 ст. 693 ЦК України).
Зі змісту частини другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23, від 09.04.2024 у справі №909/335/23, від 27.11.2019 у справі №924/277/19).
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а тому суд, з огляду на статтю 3 ЦК України та статтю 14 ГПК України, не може замість останнього вирішувати питання щодо доцільності чи недоцільності обрання ним одного з двох варіантів поведінки, передбачених частиною другою статті 693 ЦК України та, у зв'язку з цим, відмовляти в позові.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.07.2024 у cправі № 910/3574/23.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань (поставки товару) у встановлений строк чи повернення передоплати суду не надав.
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 59 400 грн попередньої оплати за непоставлений товар належать до задоволення.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, відповідно в договорі не визначено умов щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань та її ставку, а також те, що на характер правовідносин, які склалися між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати за поставлений товар не передбачена і законодавчими актами, то позовні вимоги позивача про стягнення 1 489 грн 06 коп. пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, позов належить до задоволення частково.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Барабаш Віри Василівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн" (04073, вул. Куренівська, буд. 21, група нежитлових приміщень №4 в літері Ж,Ж, м. Київ, код ЄДРПОУ 41739833) 59 400 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) грн заборгованості та 2 953 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн 95 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 19.05.2025.
Суддя О.В. Рочняк