Справа № 909/948/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.05.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 вх. № 8743/24 від 07.10.2024
за участю:
від заявниці: Гарманчук О.Р. - представник
установив: Фізична особа ОСОБА_1 через систему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" 07.03.2024 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою від 14.10.2024 суд залишив без руху заяву ОСОБА_1 вх. № 8743/24 від 07.10.2024 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Запропоновано заявнику у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області:
- доступний (читабельний) список кредиторів станом на день подання позову (07.10.2024) та розрахунок суми заборгованості щодо кожного з них, період виникнення та документальні докази в їх підтвердження, в т.ч. всі кредитні угоди згідно списку;
- копії документів, що підтверджують право власності на майно боржника та членів її родини;
- проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства підписаний боржником ОСОБА_1 та докази пошуку ОСОБА_1 роботи чи іншого джерела для погашення боргів перед кредиторами;
- офіційну інформацію про відкриті рахунки боржника в банках та фінансових установах.
24.10.2024 за вх. № 16578/24 через підсистему "Електронний суд" від представника фізичної особи ОСОБА_1 - адвоката Гарманчук Олександри Романівни до суду надійшла заява про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
При дослідженні судом усунення заявником недоліків позовної заяви встановлено, що останнім недоліки усунено не в повному обсязі, що стало підставою для повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 без розгляду заявнику, про що 29.10.2024 постановлено ухвалу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2024, а справу № 909/948/24 направлено до суду для продовження розгляду на стадію відкриття провадження у справі. Скасовуючи ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 про повернення заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на стадії вирішення питання про прийняття до розгляду чи повернення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника та докази на підтвердження цього, тобто обґрунтованість поданої заяви.
Ухвалою від 22.01.2025 Господарський суд Івано-Франківської області заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 вх. № 8743/24 від 07.10.2024 - прийняв до розгляду, призначив підготовче засідання та зобов'язав ОСОБА_1 не пізніше 24.02.2025 надати суду: - відомості у формі пояснень та документів, які їх підтверджують, щодо наступних обставин: - офіційну інформацію про відкриті рахунки боржника в банках та фінансових установах; - необхідності отримання в позику (кредит) грошових коштів, в загальній сумі 474 138,94 грн, за договорами позики (кредитними договорами), укладеними боржником з кредиторами, включеними до списку кредиторів боржника з наведенням конкретних причин, які спонукали отримати кошти в позику (кредит); - витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (на що були витрачені отримані від кредиторів кошти); - джерел, за рахунок яких ОСОБА_1 планувала повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту).
На виконання вимог ухвали суду заявниця надала лише відомості про відкриті рахунки в банках АТ “Універсал Банк» та АТ “Державний ощадний банк України». Інші вимоги суду не виконала, в тому числі доказів щодо відкритого карткового рахунку за кордоном суду не надала.
На вимогу суду обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати пояснення з приводу витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість згідно з поданим деталізованим списком кредиторів (вказати на що витрачені отримані від кредиторів кошти) та джерел, за рахунок яких заявниця ОСОБА_1 планувала повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту) - представником боржника зазначено, що ціль отриманих кредитів - споживчі: харчування, сезонний одяг, оплата комунальних послуг, лікування та медичне забезпечення, оскільки заявниця являється особою з інвалідністю. З приводу джерел, за рахунок яких планувала заявниця повертати позику представник не зазначила, однак вказала, що вказані вимоги при прийнятті заяви до розгляду є передчасними і суперечать позиції апеляційного суду та вирішуються після відкриття провадження та будуть досліджуватись арбітражним керуючим.
Суд звертає увагу, що наведені вище твердження є необгрунтованими та суперечливими, оскільки вимоги суду щодо надання інформації про джерела, за рахунок яких заявниця/боржниця планувала повертати позику здійсненні судом після прийняття заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника-фізичної особи ОСОБА_1 до розгляду, про що і зазначив сам суд апеляційної інстанції.
В процесі розгляду справи заявниця подала до суду Додаткові пояснення за вх.№ 6739/25 від 23.04.2025, до яких долучила новий Список кредиторів з доказами наявності заборгованості, у якому змінила перелік кредиторів, шляхом виключення деяких попередніх та внесення нових кредиторів.
До вказаного клопотання заявницею долучено фотокопії на іноземній (німецькій) мові. З її слів це докази працевлаштування та страхового забезпечення. Слід зазначити, що відповідно до ст.10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій та статус судів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином докази, не перекладені з іноземної (німецької) мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України "Про нотаріат" не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.
Подібного за змістом правового висновку дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.06.2019 у справі №910/4473/17).
Відтак відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документу, складеного іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту такого документу, дії, яка вчинена на підставі вказаного документу, особи, якою вона була вчинена, на користь кого тощо.
За наведеного, долучені заявницею фотокопії на іноземній мові не відповідають зазначеному, тобто не оформлені в установленому законом порядку, тому не є належними доказами та не можуть оцінюватися при вирішенні даного спору.
У судовому засіданні представниця заявника підтримала заяву про неплатоспроможність, вказала на наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, на те, що заявниця припинила погашення своїх кредитів по всіх кредитних зобов'язаннях упродовж більш ніж двох місяців (п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства) та існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржниця не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Заявниця в судові засідання 27.03.2025 та 08.05.2025 навіть в режимі відеоконференції не з'явилась, хоча явка в судові засідання визнана обов'язковою, а про розгляд справи повідомлена належним чином.
Варто зазначити, що у справах про банкрутство фізичних осіб заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається самим боржником (ч. 1 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства).
Окрім того, суд зазначає, що господарський суд має право за вмотивованим клопотанням сторін у справі про неплатоспроможність чи за своєю ініціативою вжити заходів для забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони виїзду боржника за кордон (ст. 118 Кодексу України з процедур банкрутства).
Аналіз вищенаведених положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що на етапі ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи, та як наслідок, вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів обов'язкова особиста присутність боржника у підготовчому засіданні.
Подібного за змістом правового висновку дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 08.11.2023 у справі №926/1402-б/23.
Розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, подані документи, заслухавши заявника, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: - боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; - існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Так, згідно з частиною першою статті 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.2, ч.3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз ст. 113, ч.1,ч.2 ст. 116 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Суд звертає увагу заявника/боржника про суттєву відмінність понять неплатоспроможність фізичної особи та загрози неплатоспроможності фізичної особи.
Неплатоспроможність фізичної особи - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, що підпадає під приписи п.1 ч.2 ст.115 КУзПБ, якщо розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; приписи п. 2) ч.2 ст.115 КУзПБ, в разі коли боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; приписи п.3) ч.2 ст.115 КУзПБ, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.
Натомість, загроза неплатоспроможності фізичної особи є тимчасовою нездатністю боржника задовольнити вимоги кредиторів за допомогою наявних у боржника активів, яких недостатньо, в зв'язку з чим боржник найближчим часом не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі п.4 ч.2 ст.115 КУзПБ.
Відповідно до положень ч. 3 ст.13, ст.74,76,77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Звертаючись до суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.76,77 ГПК України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема: - докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо); - докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).
Водночас, Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21 вказав на те, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 № 910/866/20).
Суд звертає увагу, що визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду (подібний висновок щодо обов'язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Суд звертає увагу, що розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.
У свою чергу,п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04.07.2018 № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Суд звертає увагу заявниці, про відсутність у справі деяких кредитних договорів, зазначених у першому Списку кредиторів, який долучено при зверненні із заявою про неплатоспроможність до суду, зокрема по кредиторах ТОВ “ФК “КІФ», ТОВ “ФК “Нові кредити», АТ “Юнекс Банк», ТОВ “Мультикредит», АТ “Універсал Банк», АТ КБ “Приватбанк», на що суд неодноразово звертав увагу заявниці та її представнику .
Як зазначалось вище, 23.04.2025 заявницею подано суду Додаткові пояснення за вх.№ 6739/25 від 23.04.2025 до якого долучено новий (уточнений) Список кредиторів з доказами наявності заборгованості, у якому змінив перелік кредиторів, шляхом виключення деяких попередніх та внесення нових кредиторів.
З дослідженого судом нового Списку кредиторів встановлено відомості щодо наявності заборгованості зазначені у списку не знайшли свого повного підтвердження із долучених до нього доказів (відсутність офіційних доказів на їх підтвердження). Зокрема, відсутні кредитні договора по таких кредиторах як: АТ “Юнекс Банк» (договір №81.5027.0624), ТОВ “Мультикредит» (№36-5959-3), ТОВ “Технофінанс» (№3233919186-3510320), ТОВ “ФК “Кредит Капітал» №06835-06/2024. По кредиторах ТОВ “ФК “Нові кредити», ТОВ “ФК “Фінансова “Європейська агенція боргів», ТОВ “Факторингова компанія “Укрглобалфінанс» існує розбіжність у договорах, зазначених у Списку кредиторів із наявними доданими до нього самих договорів, тобто долучені до матеріалів справи копії договорів не відповідають договорам, зазначених у Списку кредиторів. Разом з тим, по деяких кредиторах відсутні розрахунки заборгованості (по кредитору ТОВ “ФК “Технофінанс») та існують розбіжності у зазначені заборгованості (тілу кредиту, суми неустойки, проценти за користування) у Списку кредиторів та доданих до нього довідок з банківських та фінансових установ (по кредитору ТОВ “Інновація компанії», АТ “Універсал Банк», ТОВ “Таліон Плюс», ТОВ “Оріон Фінанс», ТОВ “Діджи Фінанс», ТОВ “Факторинг Партнерс», ТОВ Онлайн Фінанс).
Відсутність деяких договорів, банківських виписок за кредитними договорами, наявність розбіжностей не дає можливості суду остаточно встановити як факт отримання так і строків платежу по деяких кредиторах , а також строк припинення виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов'язань перед цими фінансовими установами та суму заборгованості в цілому.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити, а перевірка обгрунтованості вимог заявника, а також зясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ( неплатоспроможність) здійснюється господарським судом у підготовчому засіданні, що є метою проведення підготовчого засідання.
Разом з тим, надані заявником копії виписок за картковими рахунками заявниці Універсал банку, Приватбанку не є належним доказом, оскільки вони не підтверджують отримання заявником грошових коштів від зазначених ним кредиторів та наявної заборгованості у боржника, а лише відображають рух коштів у певний день.
У силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за останні три роки за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 (із змінами та доповненнями) затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп'ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.
Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що декларації про майновий стан боржника при зазначенні у них того, що члени сім'ї боржника (в спірному випадку батько та мати) "не надали інформації" не відповідають принципам повноти та достовірності.
Разом з тим, як встановлено судом, заявницею не відображено у деклараціях всіх отриманих нею доходів, в тому числі в декларації за 2021-2022 роки не зазначено розмір отриманої пенсії, так і невідображено доходів отриманих за кордоном з 2023 року, як і не надала належних доказів на підтвердження такого чи іншого.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Системне тлумачення приписів КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у cправі №911/2140/22, від 15.02.2024 у справі №904/7413/21, від 25.01.2024 у справі №916/1575/21, від 18.04.2024 у справі №920/1398/21).
У наданому проекті плану реструктуризації боржниця зазначає, що вона розраховує отримувати щомісячний дохід у розмірі 4722,00 грн (соціальна допомога) та 196 Є, з яких 10 000,00 грн виділятимуться на погашення вимог кредиторів, а решта 90 Є залишиться боржникові на задоволення власних побутових потреб.
При цьому суд звертає увагу, що заявниця/боржниця з 2023 року перебуває за кордоном (у Німеччині).
З пояснень боржниці випливає, що вона працевлаштована хатньою помічницею з липня 2024 року, місячний заробіток якого складає 196 євро. На підтвердження чого надала суду фотокопію онлайн-форми для мінімальної зайнятості в приватних домогосподарствах на сайті " minijob" з перекладом Бюро перекладів"Лінгвогруп", однак судом при його дослідженні неможливо встановити його відповідність типу документу та офіційності.У судовому засіданні 13.03.2025 пояснення заявниці були суперечливі , як от " отримує від 200 до 450 євро в місяць в залежності від кількості годин", " отримує 196 євро на відкритий в Німеччині рахунок, решту суми отриманого заробітку отримує на руки"," працює на тиждень - приблизно 8 год,16год, 26год", "вартість однієї години роботи складає 12 євро,15 євро, уточнюючи, що із 15-ти отриманих євро у годину відбувається автоматичне відрахування на медичне страхування"," з липня 2024 року заробіток складає в розмірі 1000-1200 євро". Документальних доказів на підтвердження сказаного суду не надала. Підтвердила теж, що грала в ігри онлайн , за що отримала виграш в сумі 40994,00 грн (задекларовано у 2023 році) , а в 2021 році набула право власності на автомобіль 2004 року випуску Ford Mondeo ( в декларації за 2021 рік доходів не зазначено будь-яких, у 2022 році так само), який відчужила у 2024 році. Заявниця заявила , що отримує пенсію приблизно з 15 років , водночас в деклараціях така інформація відсутня.
Разом з тим , заявниця повідомила про наявність у батька автомобіля марки “Мерседес», про сказане інформація у деклараціях відсутня.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався, з метою надання заявнику/боржнику можливості довести та підтвердити достовірність інформації, в т.ч.про відкритий банківський рахунок за кордоном та рух коштів на ньому, про можливе отримання соціальних , страхових виплат, доказів в підтвердження витрачання коштів отриманих від продажу автомобіля тощо для підтвердження обставин своєї неплатоспроможності.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України встановлено наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Заявницею, також, не доведено належними та допустимими доказами наявності інших підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання заявниці на пандемію, воєнний стан, щомісячну девальвацію гривні та зростання інфляції суд не може прийняти як аргумент, оскільки ці фактори є загальновідомими та однаково впливають на всіх громадян України. Відповідно, вони не є винятковими підставами для звільнення від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Воєнний стан, попри складні умови, не є юридичною підставою для припинення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором. Нормативно-правові акти не передбачають автоматичного звільнення від фінансових зобов'язань через воєнний стан, а кредитні договори залишаються дійсними та обов'язковими до виконання, якщо інше не визначено окремо в договорі.
Крім того, заявниця не надала належних документальних доказів, які б підтверджували обставини, що вона не може виконувати свої зобов'язання за кредитом через зазначені причини. Відсутність документального підтвердження робить заявлені підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність необґрунтованими.
Таким чином, суд вважає, що заявником не доведено належними доказами існування об'єктивних підстав для невиконання кредитних зобов'язань, і відповідно відхиляє ці аргументи.
Збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведених обставин, суд також вважає за необхідне зазначити, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
Крім того, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Застосування судом принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).
Схожий за змістом висновок, викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20.
Виходячи із загальних засад, принципів КУзПБ можна сказати , що припинення погашення кредитів чи інших планових зобовязань має вказувати на неплатоспроможність, а не штучно створену підставу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Вказані обставини ставлять під сумнів неплатоспроможність боржника. Як вказала сама ж заявниця , у судовому засіданні 13.03.2023 року, що не здійснювала оплат за кредитними зобовязаннями з червня-липня 2024року , тому що ініціювала справу про банкрутство, очікувала на реструктуризацію, а оплачувала послуги адвокату , арбітражному керуючому.Тобто боржниця з самого початку планувала довести справу до реструктуризації боргів.
Слід зазначити, що надання заявниці можливості реалізувати право на відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за таких обставин в т. ч. : ненадання достовірної інформації про доходи, майно, витрачання коштів; посилання на неможливість отримання інформації від членів сімї, тощо на переконливу думку суду не матиме ефективного вирішення , а в подальшому на заявницю покладе додатковий тягар у вигляді витрат на оплату послуг правничої допомоги, послуг арбітражному керуючому.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вище зазначені факти свідчать про недоведеність заявницею наявності підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а отже суд, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.4 ст. 119 КузПБ.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Рябчуна Романа Миколайовича за вих. №312 від 05.09.2024 про участь у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 8, 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73, 74,76, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
відмовити Фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Рябчуна Романа Миколайовича вих. №312 від 05.09.2024 (вх. № 8839/24 від 08.10.2024) про участь у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 08.05.2025 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства строк та порядку.
Повний текст складено та підписано 19.05.2025.
Суддя С. М. Кобецька