вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.05.2025м. ДніпроСправа № 904/764/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Приватного підприємства "БУРІК", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТА РД ТИТАН", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за надання вантажно-розвантажувальних послуг у розмірі 63 200,00 грн.
Приватне підприємство "БУРІК" (далі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТА РД ТИТАН" (далі - відповідач) заборгованість за надання вантажно-розвантажувальних послуг у розмірі 63 200,00 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 28.02.2025 була доставлена в кабінет ЕС 28.02.2025 о 18:55 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (арк.с.42).
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 28.02.2025 є такою, що отримана відповідачем 03.03.2025, оскільки її було отримано після робочого часу.
Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Позиція позивача
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
У період часу - вересень 2024 року між ПП "БУРІК" (Позивач) та ТОВ “ВЕЛТА РД ТИТАН» (Відповідач) була господарська діяльність, без укладання у письмовій формі договору, а саме надання вантажно-розвантажувальних послуг, на загальну суму 63 200,00 грн., що підтверджується наступними первинно-бухгалтерськими документами:
- Акт наданих послуг № 990 від 18.09.2024 року на загальну суму 10 500, 00 грн.
- Акт наданих послуг № 997 від 19.09.2024 року на загальну суму 8 400, 00 грн.
- Акт наданих послуг № 856 від 20.09.2024 року на загальну суму 6 500, 00 грн.
- Акт наданих послуг № 1019 від 23.09.2024 року на загальну суму 12 600, 00 грн.
- Акт наданих послуг № 1020 від 24.09.2024 року на загальну суму 12 600, 00 грн. -Акт наданих послуг № 1042 від 25.09.2024 року на загальну суму 12 600, 00 грн.
Одночасно із Актами наданих послуг, Відповідачу було надані відповідні рахунки, які станом на час звернення до суду не були сплачені у повному обсязі.
Окрім іншого, на дані господарські операції були оформлені на зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, які були прийняті з боку Відповідача, що також додатково підтверджує факт належного отримання послуг, саме:
- податкова накладна №94 від 18.09.2024 року, сума ПДВ 1750,00 грн.;
- податкова накладна №101 від 19.09.2024 року, сума ПДВ 1400,00 грн.;
- податкова накладна №93 від 20.09.2024 року, сума ПДВ 1082,33 грн.;
- податкова накладна №120 від 23.09.2024 року, сума ПДВ 2100,00 грн.;
- податкова накладна №124 від 24.09.2024 року, сума ПДВ 2100,00 грн.;
- податкова накладна №141 від 25.09.2024 року, сума ПДВ 2100,00 грн..
Станом на день звернення з вимогою про погашення заборгованості та звернення до суду оплата за надані послуги не були сплачені, будь яких заперечень/зауважень до наданих послуг з боку Замовника не надходило, Акти наданих послуг підписані уповноваженими представниками, також з боку Замовника в електронному виді були прийняті податкові накладні що також підтверджує факт отримання відповідних послуг та включення даної операції до бухгалтерського обліку та звітності.
Позивач скористався досудовим врегулюванням спору та 07 лютого 2025 року направив на юридичну адресу Відповідача належними чином оформлену Вимогу від 07.02.2025 року на загальну суму заборгованості 63 200,00 грн. разом із відповідними рахунками на оплату.
Вимога від 07.02.2025 року , не була отримана Відповідачем та була повернута Позивачу із зазначенням закінчення встановленого терміну зберігання (штрих кодовий ідентифікатор 4909800056392).
Оскільки з боку Відповідача договірні зобов'язання з оплати отриманих послуг не були виконанні, Позивач звертається до суду із даною позовною заявою.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).
Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1 ст.207 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
З огляду на вищезазначене, укладення наведеного акту надання послуг є належним способом укладення даного виду первинних документів відповідно до положень чинного законодавства України.
Зазначені вище акти надання послуг відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо наявного обсягу обов'язкової інформації яку повинний містити первинний документ, що дає змогу ідентифікувати таких осіб та встановити наявний в них обсяг повноважень для укладення такого первинного документу, а отже є належними доказами виконання позивачем, прийняття відповідачем вантажно-розвантажувальних послуг та документальною підставою для здійснення бухгалтерського обліку такої господарської операцій та виникнення у відповідача відповідних грошових зобов'язань.
Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Сторонами у період часу - вересень 2024 року були підписані акти надання послуг на загальну суму 63 200,00 грн без будь-яких заперечень. У зазначених актах не зазначено, що замовник має претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг).
Факт отримання вантажно-розвантажувальних послуг та включення даної операції до бухгалтерського обліку та звітності підтверджується також електронними податковими накладними у загальному розмірі 63 200,00 грн.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за надані послуги складає 63 200,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач заперечень проти заявленого позову не висунув, доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, суду не надав.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу.
У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500,00грн.
Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених норм закону дозволяє зробити висновок про те, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00грн позивач надав суду:
- угоду про надання правової допомоги від 08 січня 2025 року, укладену між адвокатом Алістратовою Оленою Іванівною (далі - адвокат, захисник/представник) та ПП “Бурік» (далі - клієнт);
- ордер серії АЕ № 1363284 від 24.02.2025;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2025.
Так, за умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а захисник/представник приймає доручення клієнта про надання правової допомоги у господарській справі, в тому числі у всіх органах державної вади, місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах, в інших органах, підприємствах, установ чи організації, в строк, з дати підписання дійсної угоди до 21 грудня 2025 року.
Предметом дійсної угоди є надання захисником/представником правничої допомоги, здійснення захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів, представництво клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ВЕЛТА РД ТИТАН" на загальну суму 63 200,00 грн за надані вантажо-розвантажувальні послуги.
Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума) і внесення за правові послуги захисника, у відповідності зі ст.30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-IV “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються за домовленістю між захисником та клієнтом, відповідно до виставлених рахунків.
Розмір, порядок обчислення і внесення (авансування) клієнтом фактичних видатків/витрат, пов'язаних з виконанням доручення захисником, проводиться при укладанні угоди, у випадку понесення додаткових витрат, які сторони узгоджують додатково, мають бути сплачені окремо (в даному випадку витрати пов'язані з придбанням квитків на потяг) сплачуються за фактом їх документального підтвердження, та окремо клієнтом сплачується фіксована оплата за участь представника у судовому засіданні у розмірі 1 000,00грн (у випадку призначення розгляду справи за участю сторін) (пункт 4 договору).
З акту приймання-передачі наданих послуг від 24.02.2025 вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, вартість якої становить 3 500,00грн.
Підписуючи даний акт, клієнт підтвердив, що отримав у повному обсязі правову допомогу обумовлену договором, згоден з вартістю послуг та не мав претензій до їх якості.
За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.
Позивачем сплачено адвокату Алістратовій О.І. за послуги з надання правничої допомоги по угоді від 08 січня 2025 року у розмірі 3 500,00грн, про що свідчить інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 736 від 15.01.2025.
Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТА РД ТИТАН" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Глинки, буд. 7, поверх 4, код ЄДРПОУ 40121981) на користь Приватного підприємства "БУРІК" (49000, м. Дніпро, вул. Холодильна, буд. 4, код ЄДРПОУ 37275384) заборгованість за надання вантажно-розвантажувальних послуг у розмірі 63 200,00 грн., а також, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 19.05.2025.
Суддя В.Г. Бєлік