вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.05.2025м. ДніпроСправа № 904/4252/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Матролюкс", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "MebelTrans", м. Рига, Латвійська Республіка
про стягнення 22 344,00 євро
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: Кощеєв В.М., адвокат, ордер Серія АЕ №1320107 від 25.09.2024
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Матролюкс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "MebelTrans" заборгованості у розмірі 22 344,00 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов контракту №59 від 12 січня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 справу №904/4252/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
14 жовтня 2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 17.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.04.2025; наступне судове засідання призначено 19.05.2025.
Цією ж ухвалою провадження у справі №904/4252/24 зупинено та в порядку надання правової допомоги господарський суд звернувся через Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Компетентного Суду Латвійської Республіки з судовим дорученням про вручення судових документів відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Матролюкс".
06 грудня 2024 року від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до господарського суду надійшов лист за вих. №62724/11.4-05 від 05.12.2024 щодо направлення на виконання доручення.
07 квітня 2025 року від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до господарського суду надійшов лист за вих. №15048/11.4-05 від 03.04.2025 та документи отримані в ході виконання судового доручення. Направлені судом документи отримані уповноваженим представником Товариства з обмеженою відповідальністю "MebelTrans" 03.02.2025 (а.с. 47, 48).
Ухвалою суду від 17.04.2025 поновлено провадження у справі №904/4252/24, призначено підготовче засідання на 17.04.2025.
Ухвалою суду від 17.04.2025 закрито підготовче провадження у справі №904/4252/24, призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 19.05.2025.
Відповідач у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Ухвалу суду від 17.04.2025 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету позивача 17.04.2025 (о 20:14год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 74).
Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.
У судовому засіданні 19.05.2025 проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
12 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Матролюкс" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "MebelTrans" (покупець, відповідач) укладено контракт №59 (а.с. 10-15).
За умовами пункту 1.1 контракту продавець зобов'язується зробити і поставити продукцію на замовлення покупця, а покупець оплатити дану продукцію на умовах цього контракту.
Предметом поставки за даним контрактом є меблі та комплектуючі для корпусних та м'яких меблів, матраци (далі - товар) та рекламні матеріали (п. 1.2 контракту).
Поставка товару здійснюється партіями. Кількість, асортимент, ціни, вантажоодержувач обумовлюються в двосторонніх додатках, підписаних сторонами, які додаються до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Додатки підписуються уповноваженими особами покупця і продавця (п. 1.3 контракту).
Поставка товару за цим контрактом, здійснюється окремими партіями відповідно до вимог Правил ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 на умовах "Франко-перевізник" (FCA), Україна, м. Дніпро, вул. Бориса Кротова,24, якщо інші умови не визначено у відповідній специфікації (п. 3.2 контракту).
За пунктом 3.4 контракту кожна поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами: CMR; копія експортної митної декларації; пакувальний лист; специфікація на поставку партії товару; комерційний рахунок (інвойс); паспорт якості; сертифікат походження товару- за вимогою покупця.
Датою відвантаження товару вважається дата передачі товару першому перевізнику на території України. Витрати з перевезення товару несе покупець (п. 3.6 контракту).
Відповідно до пунктів 4.1 - 4.5 контракту валютою платежу є Євро. Ціни на товар зазначаються у Євро і вказані у специфікації на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього контракту. Оплата кожної партії товару здійснюється у Євро у розмірі зазначеному у специфікації на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього контракту. Вартість контракту складається із сум всіх поставок товару, які будуть здійснюватися в період дії цього контракту. Продавець залишає за собою право в період дії цього контракту змінювати вартість товару, зазначену в специфікаціях на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною даного контракту, як в більшу сторону, так і в меншу, в залежності від зміни кон'юнктури ринку і відповідно від зміни собівартості товару.
Покупець здійснює оплату за товар за цим контрактом шляхом відстрочення платежу на 45 (сорок п'ять) календарних днів з дня отримання товару покупцем або третьою особою, згідно з відповідною специфікацією на одне постачання, якщо інші умови оплати не зазначені у специфікації. Оплата за товар, що поставляється за цим контрактом, здійснюється шляхом банківського переказу покупцем на валютний рахунок продавця, вказаний в п. 13 цього контракту (п. 5.1 контракту).
Датою оплати є дата зарахування коштів від покупця на валютний рахунок продавця (п. 5.2 контракту).
У разі, якщо вартість товару не буде сплачена покупцем протягом 90 (дев'яносто) днів з моменту здійснення поставки товару, покупець платить продавцю пеню у розмірі 0,3 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення доти, доки покупець повністю не сплатить вартість поставленого товару, а також покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю вартість сплачених продавцем штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до нього відповідними органами на підставі норм законодавчих актів України, які регулюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті. Розмір понесених у цьому випадку збитків продавця підтверджується паданням завіреної копії повідомлення-рішення (припису, рішення суду або компетентних органів), що визначають розмір санкцій та копій платіжних доручень про їхню оплату, засвідчених банком (п. 5.4 контракту).
Відповідно до пункту 12.5 контракту контракт набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2026 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Контракт підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний контракт визнавався недійсним у судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію контракту. Відтак, контракт №59 від 12.01.2023 був чинним протягом спірного періоду.
Сторонами підписано Специфікацію №7 від 03.04.2024 до контракту №59 від 12.01.2023 на поставку товару (згідно переліку) на загальну суму 22 344,00 євро (а.с. 7-9).
Умови оплати: відстрочка платежу 45 календарних днів з дня отримання товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Матролюкс" виставило відповідачу рахунок на оплату №129785 від 03.04.2024 на суму 22 344,00 євро (а.с. 5-6).
На виконання умов контракту №59 від 12.01.2023 та специфікації, ТОВ "Матролюкс" поставило відповідачу замовлений товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товаро-транспортною накладною СМR 04042024 від 04.04.2024 (а.с. 4).
Відповідач за поставлений товар не розрахувався.
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за контрактом №59 від 12.01.2023 у сумі 22 34,00 євро відповідачем не сплачена.
Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов'язання, поставлено узгоджений товар, натомість відповідач взяті на себе зобов'язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 22 344,00грн, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення контракту (договору поставки), строк його дії, умови поставки, факт поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною першою ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За пунктом 5.1 контракту покупець здійснює оплату за товар за цим контрактом шляхом відстрочення платежу на 45 (сорок п'ять) календарних днів з дня отримання товару покупцем або третьою особою, згідно з відповідною специфікацією на одне постачання, якщо інші умови оплати не зазначені у специфікації.
У специфікації визначені умови оплати, а саме відстрочка платежу 45 календарних днів з дня отримання товару.
Нормами статті 253 ЦК визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК).
Згідно зі статтею 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша). До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя). Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п'ята).
З аналізу статті 254 ЦК вбачається, що вказана норма, зокрема, частини перша-четверта, регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п'ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.
Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов'язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов'язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26.03.2025 у справі №905/821/24, 11.03.2024 у справі №922/1813/23 та від 16.05.2024 у справі №910/7012/23.
З огляду на положення спірного договору та специфікації до нього відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару не пізніше 19.05.2024.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 22 344,00 євро відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у розмірі 22 344,00 євро, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Щодо можливості стягнення заборгованості в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов'язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17).
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 22 344,00 євро, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 12 323,11грн (22 344,00євро * 45,9598грн (курс гривні станом на 27.09.2024) = 1 026 925,77грн 1,5% * 0,8).
Водночас, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 12 325,00грн, що підтверджується квитанцією про сплаті №1073-1041-5491-4957 від 27.09.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 20, 28).
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 1,89грн (12 325,00грн - 12 323,11грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 12 323,11грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Матролюкс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "MebelTrans" про стягнення 22 344,00 євро - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "MebelTrans" (код 4020301897; Brivis gatve 362-1, м. Рига, Латвійська Республіка, 1011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матролюкс" (ідентифікаційний код 33248760; вул. Шевченка, буд. 10, офіс 402, м. Дніпро, 49044) основний борг у розмірі 22 344,00 євро (двадцять дві тисячі триста сорок чотири євро 00 центів), видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "MebelTrans" (код 4020301897; Brivis gatve 362-1, м. Рига, Латвійська Республіка, 1011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Матролюкс" (ідентифікаційний код 33248760; вул. Шевченка, буд. 10, офіс 402, м. Дніпро, 49044) витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 323,11грн (дванадцять тисяч триста двадцять три гривні 11коп.), видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено - 19.05.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва