вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.05.2025м. ДніпроСправа № 904/4946/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., при секретарі судового засідання Білій К.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ", 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика перспективна, буд. 78, код ЄДРПОУ 42132581
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА",49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 30912734
про стягнення заборгованості
Представники сторін:
від позивача: Кушнір Дмитро Миколайович, самопредставництво
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" про стягнення заборгованості за використану електричну енергію в сумі 84 280 363,41 грн., 8 083 702,11 грн. - інфляційних втрат, 3 475 224,80 грн. - 3% річних та судових витрат в розмірі 847 840,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач прострочив здійснення платежів за Договором №537 з Додатком №2 комерційна пропозиція "Вільна ціна", що почали діяти з 01.01.2019 року.
Ухвалою суду від 12.11.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2024р. о 10:00год.
В судове засідання з'явилися представник відповідача та позивача.
В судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2024р. о 14:00.
19.12.2024р. через "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на його думку у своїй позовній заяві ТОВ «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія» не надано належних доказів щодо Обсяг проданої відповідачу електроенергії що підтверджується шляхом підсисання Сторонами до відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії / акта приймання-передачі товарної продукції за період з жовтня 2021 року по вересень 2024 року (включно), реального розміру заборгованості відповідача за кожний окремий розрахунковий період так як без наявності Актів приймання-передачі товарної продукції за період з жовтня 2021 року по вересень 2024 року неможливо встановити який реальний обсяг електричної енергії в кожному окремому розрахунковому періоді спожито ТОВ ВКФ «Велта», а також не надано доказів (Додаток № 1), що підтверджують факт приєднання ТОВ ВКФ «Велта» до Договору № 573.
Судове засідання 19.12.2024р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному з 09.12.2024р. по 20.12.2024р.
23.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на те, що відповідач помилково посилається на ст. 46 ЗУ «Про ринок електричної енергії» та пункт 2.1.2 ПРРЕЕ - якими відносини регулюються між Споживачем та оператором системи розподілу (ПрАТ «Кіровоградобленерго») та на ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, де мова йде про приєднання до умов публічного договору. Договір № 573 від 01.01.2019 року таким не являється, а додаток № 7 до ПРРЕЕ «Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» регулює зовсім інші правовідносини та не має жодного відношення до предмету спору. На думку позивача, доводи відзиву на позовну заяву фактично зводяться до надуманої незгоди з обсягами використаної електричної енергії, що в свою чергу спростовуються доказами, наданими Позивачем та обставинами вказаної справи.
Ухвалою суду від 24.12.2024р. було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 22.01.2025р., та призначено підготовче засідання по справі на 21.01.2025р. о 12:30год.
31.12.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення, в яких зазначає, що наявність печатки на актах прийняття-передавання товарної продукцiї не є безумовним підтвердженням погодження Відповідача з тією кількістю електричної енергії яка зазначена у вказаних актах як спожита останнім.
В судове засідання з'явились представники всіх сторін.
Ухвалою суду від 21.01.2025р. було відкладено підготовче засідання по справі на 27.02.2025р. о 10:00год.
23.01.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
21.02.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
26.02.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про закриття провадження по справі в частині стягнення заборгованості в сумі 84 280 363,41грн. за використану електричну енергію у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем сплачено вказану заборгованість, що підтверджується доданим списком платежів.
26.02.2025р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
Ухвалою суду від закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2025 о 11:00год.
В судове засідання з'явились представники всіх сторін. Оголошено перерву до 22.04.2025р. о 12:00 год.
В судове засідання 22.04.2025р. з'явились представники всіх сторін.
Представник відповідача в усному порядку заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 22.04.2025р. відкладено розгляд справи по суті на 08.05.2025р. о 09:30год.
В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений.
У судовому засіданні 08.05.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
У відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії з урахуванням інтересів споживачів.
Згідно ч. 6 ст. 59 Закону постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Стаття 4 Закону передбачає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Пунктом 3.1.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. (далі - Правила) визначено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається. При цьому, в частині другій п. 3.1.7 Правил зазначено, що на вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі-постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничокомерційна фірма "Велта" (далі-споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №573 (редакція діє з 01.01.2019р.) (далі - договір) з Додатком №2 комерційна пропозиція "Вільна ціна" (далі - Додаток №2), що почали діяти з 01.01.2019 року.
Згідно п.2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно п.п. 3) п. 4.7. Правил, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку.
Підпунктом 5 п. 5.5.5. Правил споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Відповідно до п. 2.2. та п. 2.3. Договору Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Відповідачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору споживача про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Обсяг проданої Відповідачу електроенергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підсисання Сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії / акта приймання-передачі товарної продукції.
Згідно п. 3.1. Договору Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві- приєднання, яка є Додатком №1 до цього Договору.
Відповідно п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.
У пункті 5.2 Договору сторони зазначили, що спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є Додатком №2 до цього Договору. Для одного об'єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Відповідно до п. 5.3 Договору Інформація про діючу ціну/орієнтовну ціну на електричну енергію Постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування, але не раніше дати затвердження Регулятором такої ціни/ складових такої ціни.
Відповідно до п. 13.1. Договору Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком №1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника. Термін дії даного Договору не може бути більшим за термін дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений Споживачем з Оператором системи розподілу.
Пунктом 2.1. Додатку № 2 передбачено, що оплата електроенергії здійснюється Споживачем ініціативно або на підставі рахунків, виставлених Постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у такі терміни:
- до 25 числа місяця, розрахункового місяця - платіж у розмірі 10% вартості заявлених договірних величин постачання електроенергії в розрахунковому місяці;
- до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем - платіж у розмірі 30% вартості фактично спожитого обсягу електричної енергії в розрахунковому місяці;
- до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем - платіж у розмірі 30% вартості фактично спожитого обсягу електричної енергії в розрахунковому місяці;
- до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем - остаточний розрахунок за електричну енергію, спожиту в розрахунковому місяці.
Пунктом 2.2. Додатку № 2, передбачено, що по закінченню розрахункового місяця Постачальник, до 7 числа місяця наступного за розрахунковим, надає Споживачу остаточний рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії за попередній розрахунковий період. Надані Постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем, протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Як у позові зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, станом на 06.11.2024 року Відповідачем допущена заборгованість за 2024 року, а саме:
- в червні 2024 року Позивач поставив Відповідачу, а Відповідач прийняв та спожив електричну енергію в розмірі 5 088 991 кВт год., на загальну суму 34 711 478,35 грн. з ПДВ згідно акту прийняття-передавання товарної продукції від 30.06.2024 року; Відповідачем частково проведено оплату за червень 2024 року в сумі 29 805 412,69 грн. з ПДВ.;
- в липні 2024 року Позивач поставив Відповідачу, а Відповідач прийняв та спожив електричну енергію в розмірі 3 405 969 кВт год., на загальну суму 25 206 840,88 грн. з ПДВ згідно акту прийняття-передавання товарної продукції від 31.07.2024 року;
- в серпні 2024 року Позивач поставив Відповідачу, а Відповідач прийняв та спожив електричну енергію в розмірі 3 957 499 кВт год., на загальну суму 29 619 078,11 грн. з ПДВ згідно акту прийняття-передавання товарної продукції від 31.08.2024 року;
- в вересні 2024 року Позивач поставив Відповідачу, а Відповідач прийняв та спожив електричну енергію в розмірі 3 454 766 кВт год., на загальну суму 24 548 378,76 грн. згідно акту прийняття-передавання товарної продукції від 30.09.2024 року.
Внаслідок невиконання Відповідачем своїх зобов'язань, ним було порушено умови Договору про постачання електричної енергії споживачу № 573 від 01.01.2019 року та допущено заборгованість за використану (куповану) електричну енергію на загальну суму 84 280 363,41 грн., яка станом на момент подачі позову не була сплачена.
Відповідач допускав прострочення виконання своїх обов'язків щодо термінів оплати використаної (купованої) електричної енергії у період з 2021-2024 роки у зв'язку з чим Позивач нарахував до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома ст.193 ГК України).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
26.02.2025р. позивач подав заяву про закриття провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 84 280 363,41 грн. за використану електричну енергію у зв'язку з відсутністю предмета спору. На підтвердження сплати відповідачем основного боргу позивачем до заяви додано список платежів (а.с.176).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Як з'ясовано судом та не заперечується сторонами, основна заборгованість у розмірі 84 280 363,41грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.
Ураховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 84 280 363,41грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 083 702,11 грн. та 3% річних в розмірі 3 475 224,80 грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Відповідно до п.2.8. Додатку № 2 комерційна пропозиція «Вільна ціна» до Договору, у разі якщо Споживач порушив терміни оплати (попередня оплата та/або остаточний розрахунок), Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, індекс інфляції та 3% річних за кожен день прострочення, без обмеження періоду нарахування, до дати повної оплати.
У зв'язку з тим, що відповідач допускав прострочення виконання своїх обов'язків щодо термінів оплати використаної (купованої) електричної енергії у період з 2021-2024 роки позивачем нараховано 3% річних на загальну суму 3 475 224,80 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 8 083 702,11 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, арифметично вірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
За результатом перевірки судом розрахунку інфляційних втрат, з урахуванням меж позовних вимог, підстав для зменшення заявленої до стягнення суми не встановлено.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8 083 702,11 грн. - інфляційних втрат та 3 475 224,80 грн. - 3% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки позивачем при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру 95 839 290,32грн., то позивач сплатив судовий збір у розмірі 847 840,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 12179 від 08.11.2024р.
Оскільки господарським судом закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 84 280 363,41 грн., за подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідача 11 558 926,90грн. підлягає сплаті судовий збір у розмірі 116 279,99грн.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Надмірно сплачений судовий збір у розмірі 731 560,01грн. (847 840,00грн. - 116 279,99грн.) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 116 279,99грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі №904/4946/24 в частині стягнення основного боргу в розмірі 84 280 363,41грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА", 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 30912734 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ", 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика перспективна, буд. 78, код ЄДРПОУ 42132581 інфляційні втрати в розмірі 8 083 702,11 грн., 3 475 224,80грн. - 3% річних, судовий збір у розмірі 116 279,99грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.05.2025
Суддя С.П. Панна