вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1098/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Житлово-будівельного кооперативу "ЛУЧ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за наданими послугами з централізованого водопостачання і водовідведення
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ЛУЧ" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 547 від 13.09.2006р у загальному розмірі 49 416,61 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 45 169,92 грн.- основний борг;
- 1 453,34 грн.- інфляційні втрати;
- 284,89 грн.- 3% річних;
- 2 508, 46 грн.- пеня.
Ухвалою від 18.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
19.05.2025 справу розглянуто по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором №547 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 13.03.2006 року.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала від 06.03.2025 було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 54-58).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 18.03.2025 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді - 29.03.2025, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті..
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 18.03.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Отже, станом на 19.05.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, строк дії договору, умови надання послуг, облік спожитої води, строк та порядок оплати наданих послуг, факт надання послуг, наявність порушення споживачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування основного боргу та штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (далі-Виконавець) та Житлово-будівельним кооперативом "ЛУЧ» (далі - Споживач) укладено Договір №547 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 13.03.2006 (далі -Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води (водопостачання) і водовідведення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Орієнтовний об'єм послуг, згідно до заявки-розрахунку Споживача:
Централізоване постачання холодної води - 8689 м3/рік, в тому числі по групам:
Населення: 8554 м3/рік;
Власні потреби: 135 м3/рік;
Водовідведення - 8652 м3/рік; в тому числі по групам;
Населення: 8554 м3/рік;
Власні потреби: 98 м3/рік.
За Договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений Виконавцем без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо). (п. 1.3. договору).
Згідно п. 1.4. договору, холодна вода подасться Виконавцем Споживачу згідно показників засобів обліку. У разі відсутності таких технічних засобів, облік холодної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами. Показання будинкових засобів обліку знімаються представником Виконавця один раз на місяць у присутності представника Споживача.
У відповідності до п. 1.7. договору кількість стічних вод (водовідведення), що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями засобів обліку, а при їх відсутності по нормам споживання.
Споживач, для узгодження акта про кількість отриманих послуг направляє свого представника для складання та підписання акту, у відділ Водозбуту КП "Кривбасводоканал" не пізніше 25 числа кожного місяця (у лютому 23 числа). Якщо представник не прибув в зазначений час, або необґрунтовано відмовився від підписання акту, Виконавець на підставі даних приладів обліку води або норм споживання складає акт в односторонньому порядку, який є підставою для оплати, та один примірник акта в триденний термін направляє Споживачу.(п. 1.8. договору).
Пунктом 2.1. договору встановлено тТарифи на момент укладення договору, затверджені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №370 від 13.07.2005р. та №532 від 14.09.2005р. і становлять за групами споживачів (за 1м3 з ПДВ):
Населення: холодна вода 0,46 грн.,
водовідведення: 0,32 грн.
Бюджет: холодна вода: 0,54 грн.,
водовідведення: 0,54 грн.
Інші: холодна вода: 1,62 грн.,
водовідведення: 1,54 грн.
Відповідно до п.2.2 Договору, у випадку зміни тарифів на послуги, Виконавець повідомляє про це Споживача, відповідно до чинного законодавства України, через засоби масової інформації, без додаткового узгодження розмірів і строків введення нових тарифів. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження.
Розрахунки за надані послуги здійснюються Споживачем у грошовій формі протягом п'яти банківських днів після пред'явлення платіжної вимоги, рахунку або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України. (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що Споживач, зобов'язаний: своєчасно, в установлені договором строки, оплачувати послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до встановлених тарифів: дотримуватись вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Виконавець, зокрема, має право: вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг тимчасово забороняти (зупиняти) подачу води Споживачу за систематичну неоплату послуг з питного водопостачання і водовідведення. (п. 4.3. договору).
Згідно п. 5.1. договору Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і Договором за: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; порушення зобов'язань, встановлених договором або законодавством.
Відповідно до п. 6.1. договору, точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від Виконавця Споживачеві визначаються актами розмежування балансової належності, які і невід'ємною частиною Договору.
Цей Договір набирає чинності з 01.01.2006р. і діє до 31.12.2006р. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. (п. 9.1. договору).
Відповідно до акту №2059 від 08.12.2021 встановлення охоронних пломб та деталей опломбування зафіксовано, що в ЖБК «ЛУЧ» облік спожитої послуги централізованого водопостачання визначався приладом обліку марки КВБ-10, заводський №289495, дата останньої повірки 08.11.2021, наступна повірка - 08.11.2025. У Відповідача прилад обліку встановлений на трубопроводі подачі води в будівлю у підвальному приміщенні. Засіб вимірювальної техніки в місцях його приєднання до трубопроводів опломбований пломбою С68688536 (лічильник), обвідна лінія опломбована пломбою С68688535. Додатково, пломбами С33434769, С50094033, С33434767 опломбовано раніше встановлені муфтові з'єднання.
10.07.2024 року згідно акту №738 зняття охоронної пломби та деталей опломбування вищевказаний лічильник було знято з обліку за заявою Споживача для виконання ремонтних робіт, у зв'язку з чим у місячний період обсяг спожитої послуги з водопостачання та водовідведення обчислювався за середніми показниками.
Довідкою №469259 від 16 липня 2024 року про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки встановлено, що лічильник води марки КВБ-10, заводський №289495 за результатами повірки не відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 «Лічильники холодної та гарячої води крильчаті. Загальні технічні вимоги».
15 серпня 2024 року, по заявці Споживача, уповноваженими працівниками КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» в присутності представника Споживача, голови правління Ковальової Світлани Анатоліївни було складено Акт №156 встановлення охоронних пломб та деталей опломбування, відповідно до якого зафіксували встановлення нового приладу обліку та визначили, що облік спожитої послуги централізованого водопостачання визначається засобом вимірювальної техніки MDH Smart+, завод.№02007555. Засіб вимірювальної техніки встановлений на трубопроводі подачі води в будівлю у підвальному приміщенні. Засіб вимірювальної техніки в місцях його приєднання до трубопроводів опломбований пломбою С81618429 (лічильник), обвідна лінія опломбована пломбою С81618430. Додатково, пломбами С33434769, С33434767 опломбовано раніше встановлені різьбові з'єднання
Позивач, виконуючи свої обов'язки, передбачені Договором, постійно надавав та надає Відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що зокрема, підтверджується підписаними у двосторонньому порядку актами приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, які складались щомісячно та направлялись Споживачу (Відповідачу).
Відповідачу нараховано обсягів спожитої води за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 у кількості 1440,00 м3. Нарахований Відповідачу обсяг послуг з водовідведення складає 1440,00 м3.
Позивачем згідно з умовами Договору №547 від 13.03.2006р. за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 були виписані Відповідачу рахунки за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення на загальну суму 45 169,92 грн., а саме:
- № 33977/06/100н від 31.07.2024р. на суму 5 018,88 грн.;
- № 38940/06/100н від 30.08.2024р. на суму 8 124,31 грн.;
- № 44466/06/100н від 30.09.2024р. на суму 8 187,05 грн.;
- № 49631/06/100н від 30.10.2024р. на суму 7 528,32 грн.;
- № 54544/06/100н від 28.11.2024р. на суму 8 469,36 грн.;
- № 59906/06/100н від 27.12.2024р. на суму 7 842,00 грн.
Рахунки на оплату за надані послуги вручались голові ЖБК Ковальовій Світлані Анатоліївні особисто під підпис у реєстрі-попередженні (а.с.43).
Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманих послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення не здійснив, внаслідок у останнього виникла заборгованість в сумі 45 169,92 грн основного боргу.
Позивачем направлялися на адресу Відповідача вимоги про сплату заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за спірним договором., але оплата чи відповідь на вимогу від Відповідача на адресу Позивача не надійшли.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати наданих послуг.
Факт надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення підтверджується актами приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, які підписані сторонами без заперечень та зауважень.(а.с.23-25).
На виконання умов договору позивачем відповідачу були виставлені рахунки, останній їх отримав особисто під підпис, що підтверджується реєстрами-попередженнями в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 3.1 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.
Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 45 169,92 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Правомірність нарахування пені.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі порушення зобов'язання, Споживач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. При несвоєчасній оплаті, Споживач зобов'язаний сплатити пеню за надані послуги на власні потреби і іншим споживачам, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ (п.п. 5.4., 5.6. Договору).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 2508,46 грн за загальний період прострочення з 13.08.2024 по 21.01.2025.
Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 2 508,46 грн.
Щодо нарахування 3% річних.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних нараховані за загальний період з 13.08.2024 по 21.01.2025 у розмірі 284,89грн.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 284,89 грн.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 453,34 грн. за загальний період прострочення серпень 2024-грудень 2024.
При перевірці наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом виявлено помилки, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 1451,21 грн.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 2,13 грн. слід відмовити.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 45 169,92 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 451,21 грн., 3% річних у розмірі 284, 89 грн., пені в розмірі 2 508, 46 грн.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 2,13 грн. слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (49 416,61грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40грн. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 028,00грн., про що свідчить платіжна інструкція № 1423 від 30.01.2025.
Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Суд звертає увагу, що 07.01.2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Тож, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Враховуючи викладене, для здійснення повернення судового збору з Державного бюджету України, заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" до Житлово-будівельного кооперативу "ЛУЧ" про стягнення заборгованості за наданими послугами з централізованого водопостачання і водовідведення задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ЛУЧ" (50071, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Павла Глазового, 35, код ЄДРПОУ 21929319) на користь Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (50027, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, буд. 6А, код ЄДРПОУ 03341316) основний борг у розмірі 45 169,92 грн, пеню в розмірі 2 508,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 451,21 грн, 3% річних у розмірі 284,89 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,30 грн., про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19.05.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко