вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" травня 2025 р. Cправа № 902/187/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,
представника позивача - Мельничука І.М.,
у відсутності решти учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деражня Агро" (вул. Верейського, буд. 45/3, м. Хмельницький, 29000)
до: Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (вул. Головна, буд. 19/1 село Яришів, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24024)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Кірик Олександр Петрович ( АДРЕСА_1 )
про визнання договору недійсним,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Деражня Агро" до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання договору недійсним.
Ухвалою суду від 06.03.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/187/25 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 18.03.2025 о 09:30 год.
На підставі відповідного клопотання представнику позивача забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/187/25 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Під час підготовчого провадження у справі вчинено ряд процесуальних дій:
- внаслідок задоволення клопотання представника позивача (вх. №01-34/2621/25 від 12.03.2025) залучено до участі у розгляді справи Фізичну особу-підприємця Кірика Олександра Петровича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про що 18.03.2025 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі;
- учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву в системі "Електронний суд" та засобами поштового зв'язку (а.с. 53-56; 58-67, т. 1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 69-78, т.1).
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 08.05.2025 об 11:30 год., про що 15.04.2025 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
На визначений час у судове засідання 08.05.2025 з'явився представник позивача, повідомлені належним чином відповідач (що підтверджується довідкою про вручення ухвали від 16.04.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС) та третя особа (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ухвали від 16.04.2024) правом участі у судовому засіданні не скористалися.
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, які викладено у позовній заяві та відповіді на відзив відповідача.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що 31.12.2024 між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (Замовник) та ФОП Кіриком Олександром Петровичем (Постачальник) укладено Договір про закупівлю №6П. Водночас, за твердженням позивача як учасника відповідної процедури закупівлі, такий договір укладено із порушенням норм чинного цивільного, господарського законодавства та законодавства у сфері публічних закупівель, а тому він є недійсним в силу приписів ст. 203, 215 ЦК України.
Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до безпідставності доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Деражня Агро", що спірний договір було оприлюднено відповідачем без необхідних додатків. При цьому у відповідь на адвокатський запит представника позивача роз'яснено, що документи згідно Додатку №2, Додатку №3 та Додатку №4 до Договору № 6П від 31.12.2024 не надавалися Постачальником, оскільки ФОП Кірик Олександр Петрович не є виробником даного товару. Однак, за твердженням відповідача, документи, що підтверджують якість та відповідність товару, що є предметом договору, наявні та були надані позивачу для ознайомлення.
Крім того, відповідач вказує, що відсутність у договорі однієї чи більше з істотних умов, яка не унеможливила виконання договору, і сторони протягом певного часу виконували їх умови, не може бути підставою для визнання договору недійсним з цих підстав.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач акцентує увагу, що оскільки ФОП Кірик Олександр Петрович не надав увесь пакет документів, передбачених проєктом договору, він був змушений відмовитися від підписання договору про закупівлю, а відповідач взагалі не мав права укладати такий договір, а тому зобов'язаний був відхилити пропозицію ФОП Кірика Олександра Петровича.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області 24.12.2024 в електронній системі закупівель оголошено запит (ціни) пропозицій на закупівлю товару "М'якоть без кістки свинна, охолоджена, ДСТУ 4590; Філе куряче, охолоджене, ДСТУ 3143" - за кодом ДК 021:2015: 15110000-2 - М'ясо, оголошення UA-2024-12-24-012241-a. Посилання на вебпортал закупівлі - https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-12-24-012241-a.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь в закупівлі прийняли наступні учасники: ФОП Кірик Олександр Петрович, ФОП "СТАЙОХА ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ", ТОВ "КРАЇНА ВІЛЬНИХ" та ТОВ "Деражня Агро". Згідно із протоколом розкриття тендерних пропозицій найнижчу ціну запропоновано у тендерній пропозиції ФОП Кірика Олександра Петровича.
31.12.2024 між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та ФОП Кіриком Олександром Петровичем укладено договір про закупівлю №6П.
Під час публікації оголошення про закупівлю Замовником в електронній системі закупівель опубліковано проєкт договору про закупівлю.
Зазначений проєкт у п. 15.1 передбачав, що невід'ємною частиною цього Договору є:
- Додаток 1 - Специфікація;
- Додаток 2 - Декларація виробника на товар із зазначенням Замовника та Постачальника згідно умов договору;
- Додаток 3 - Протоколи або експертні висновки, що підтверджують відповідність товару діючому ДСТУ/ТУ стосовно досліджень на патогенні мікроорганізми, в т.ч. сальмонели, лістерії, токсичних елементів, масової частки мікотоксинів, суми афлатоксинів (B1,B2,G1,G2) антибіотиків, гормону, пестицидів, нітрозаміни та радіонуклідів, відсутність ГМО у товарі, видані у 2023 та 2025 році (експертні висновки або протоколи випробувань видані установою акредитованою Національним агентством з акредитації України);
- Додаток 4 - Протоколи або експертні висновки про проходження державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднювачів у живих тваринах і необроблених харчових продуктах тваринного походження, виданих у 2023 та 2025 році (місцем відбору зразків для проходження державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднювачів у живих тваринах і необроблених харчових продуктах тваринного походження має бути бійня або птахофабрика виробника товару, що зазначається у документі).
- Додаток 5 - Адреси місцезнаходження закладів Покупця.
Позивач стверджує, що ФОП Кірик Олександр Петрович на момент підписання договору про закупівлю №6П від 31.12.2024 не надав відповідачу усіх документів, що були передбачені проєктом договору про закупівлю, а саме документів, що передбачені в додатках 2-4 (згідно п. 15.1 проекту Договору).
У відповідь на адвокатський запит представника позивача, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області надав інформацію (лист вих. №10/01-13 від 04.02.2025), що документи згідно Додатку № 2, Додатку 3 та Додатку №4 до Договору від 31.12.2014 №6П не надавалися Постачальником, оскільки ФОП Кірик Олександр Петрович (Постачальник) не є виробником даного Товару.
Позивач стверджує, що ненадання додатків, які передбачені у проєкті договору, є підставою для відхилення тендерної пропозиції, чого відповідачем зроблено не було.
Наведене слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Деражня Агро" із відповідним позовом до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із частиною 6 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відтак до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнається, оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб'єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб'єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Таким чином, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.
Суд акцентує увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у господарському (судовому) процесі": сторонами в господарському (судовому) процесі є такі її учасники: позивач і відповідач, особи, які вказані у статті 4 ГПК України (частина 1 статті 45 ГПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 та підтримані у постановах КЦС ВС від 04.10.2023 у справі №741/1181/21 (61-9414св23) та КГС ВС від 30.01.2024 у справі 924/564/22).
Визначення відповідачів як одного із видів суб'єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб'єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.
За змістом наведених норм сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.
З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.
Згідно із положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 цього ж Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті Цивільного кодексу України).
За приписами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у даній справі, позаяк предметом спору є визнання недійсними додаткових угод), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.
Як неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 18.11.2020 у справі № 318/1345/17, від 14.04.2021 у справі № 552/3469/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20 та від 12.03.2024 у справі № 918/7/23) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц вказано, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо відповідача належного.
Так, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним Договору про закупівлю №6П від 31.12.2024, укладеного між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Кіриком Олександром Петровичем (третя особа), а тому з урахуванням наведеного вище, належними співвідповідачами за такими вимогами мали бути усі зазначені особи (визначений відповідач та третя особа).
Водночас Товариством з обмеженою відповідальністю "Деражня Агро" як відповідача було визначено лише одну із сторін оспорюваного правочину, а залучення Фізичної особи-підприємця Кірика Олександра Петровича як співвідповідача не заявлялося. Поряд з цим повноважень самостійно залучити вказаного суб'єкта господарювання як співвідповідача суд не має, позаяк такі процесуальні дії належить вчиняти у підготовчому провадженні і лише за клопотанням позивача (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 925/440/18 та від 26.01.2022 у справі № 917/2041/20).
Якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійсним суд встановить, що позов пред'явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб'єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 та постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №909/207/20).
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами, зокрема на визначення процесуального складу учасників справи.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з мотивів неправильного визначення позивачем суб'єктного складу відповідачів у цій справі.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору в сумі 2422,4 грн за подання позовної заяви залишаються за позивачем. При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2422,4 грн залишити за позивачем.
3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до Електронних кабінетів ЄСІТС, третій особі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 19 травня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - ФОП Кірику Олександру Петровичу - АДРЕСА_1 .