19.05.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1199/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. - доповідач,
судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Беня Сергія Валентиновича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024 у справі №912/1199/24 (суддя Глушков М.С.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи - підприємця Беня Сергія Валентиновича, ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 24 992,42 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Фізичної особи - підприємця Беня Сергія Валентиновича про стягнення грошових коштів в сумі 24 992,42 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024р. у справі № 912/1199/24 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Беня Сергія Валентиновича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 24 992,42 грн основного боргу та 3 028,00 грн судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не було надано підтверджуючих бухгалтерських документів на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо), в тому числі адміністративних витрат, у зв'язку з чим до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) дійшов було безпідставно включено 24 992,42 грн з ПДВ що, відповідно, свідчить про відсутність правових підстав для набуття відповідачем цих коштів.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему « Електронний суд», Фізична особа-підприємць Бень Сергій Валентинович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024 року про задоволення позовних вимог військової частини НОМЕР_1 до фізичної особи підприємця Беня Сергія Валентиновича про стягнення боргу в сумі 24 992,42 грн. і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції від 10.09.2024 року підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення необґрунтованого та незаконного рішення.
Враховуючи те, що позивач прийняв виконані роботи, обумовлені договорами підряду, відповідні акти приймання виконані будівельних робіт підписано та роботи оплачено. Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача не надходила. Водночас, обсяг виконаних будівельних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.
Скаржник наголошує, що умови договору підряду сторони виконали повністю, зауважень одна до одної щодо цього у них не було.
На переконання скаржника, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та не надав їм належної правової оцінки, що призвело до застосування до спірних правовідносин норми матеріального права, яка підлягала застосуванню - положень статті 853 ЦК України, згідно яких замовник, який підписав акти виконаних робіт без будь-яких зауважень і застережень, втрачає право у подальшому посилатись на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Також, скаржник зауважує, що господарським судом постановлено рішення всупереч висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, згідно яких договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України
З огляду на викладене, скаржник вважає прийняте судом першої інстанції рішення про стягнення грошових коштів в сумі 24 992,42 грн таким, що не відповідає вимогам законності, зазначені порушення призвели до неправильного вирішення спору.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
01.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, згідно змісту якого останній зазначає, що відповідачем не було надано доказів надання позивачу підтверджуючих бухгалтерських документів на інші витрати (відрядження. Перевезення працівників, тощо) в порушення п. 5.2.4., 6.3.20. договорів.
Також, відповідачем не надано до суду доказів, які б вказували на існування підтверджуючих бухгалтерських документів на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо), в тому числі адміністративні витрати.
Враховуючи зазначене, на думку позивача, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що витрати на відрядження та адміністративні витрати в сумі 24 992,42 грн з урахуванням податку включені до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) безпідставно.
За викладених підстав, позивач стверджує, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що грошові кошти в розмірі 24 992,42 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку статті 1212 ЦК України як безпідставно набуті.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/1199/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Беня Сергія Валентиновича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024 у справі №912/1199/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Кіровоградської області.
25.10.2024 матеріали справи № 912/1199/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Беня Сергія Валентиновича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024 у справі №912/1199/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Між військовою частиною НОМЕР_1 (далі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Бенем Сергієм Валентиновичем (далі - Відповідач) були укладені наступні договори підряду (далі - Договори), за умовами яких Позивач був Замовником, а Відповідач -Підрядником:
- Договір підряду № 59/11/19 від 29.11.2019, за умовами якого Замовник доручав, а Підрядник забезпечував відповідно до проектної документації та умов договору виконання ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт "Капітальний ремонт будівлі казарми № 57 військового містечка № 13 по вулиці Куруців, № 21 в місті Мукачево Закарпатської області" (улаштування каркасно_фільончастих перегородок у санвузлах) (за кодом СРV за ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація), що виконувались за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 7-11);
- Договір підряду № 60/11/19 від 29.11.2019, за умовами якого Замовник доручав, а Підрядник забезпечував відповідно до проектної документації та умов договору виконання "Капітальний ремонт будівлі казарми № 57 військового містечка № 13 по вул. Куруців, № 21 в м. Мукачево, Закарпатської області" (утеплення фасаду) коригування, що виконувались за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 15-19);
- Договір підряду №03/19/кз від 24.05.2019, за умовами якого Замовник доручав, а Підрядник забезпечував відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 субпідрядні роботи щодо виконання робіт "Капітальний ремонт будівлі казарми № 57 військового містечка № 13 по вулиці Куруців, № 21 в місті Мукачево Закарпатської області" (роботи по влаштуванню зовнішнього оздоблення (утеплення фасаду) (за кодом СРV за ДК 021:2015-45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація), що виконувались за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с. 23-28).
Відповідно до умов п. 1.3. Договорів кількісні характеристики виконуваних за цими Договорами робіт викладено у Додатку № 1 до цих Договорів.
Положеннями п. 2.3. Договорів визначено, що Замовник здійснює контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт відповідно до ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України та у порядку, передбаченому Договором.
Як вже зазначено, у п. 3.1. Договорів сторонами погоджена договірна ціна.
Зазначена договірна ціна є твердою, складається Підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві (п. 3.2. Договорів).
Згідно з п. 3.3. Договорів договірна ціна цього Договору може бути уточнена лише у випадках, якщо: Замовник змінює в процесі виконання робіт на Об'єкті проектні рішення, що призводить до зменшення обсягів робіт та вартісних показників; виникають обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання Договору; змінюється законодавство з питань оподаткування та з інших питань, обов'язкове застосування положень якого призводить до зміни вартості робіт.
За умовами п. 4.1.1. Договорів розрахунки за виконані роботи по Об'єкту проводяться на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою КБ-2в та "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" за формою КБ-3.
При взаєморозрахунках за виконані роботи Підрядник складає розрахунок у довільній формі виходячи з номенклатури та обсягів виконаних у звітному місяці робіт, зазначених в Акті приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), нормативної кількості матеріальних ресурсів на виконанні обсяги робіт, поточних ринкових цін їх придбання в зіставленні з цінами цих же ресурсів, врахованих договірній ціні.
У п. 4.1.5. Договорів погоджено, що у разі виявлення невідповідності пред'явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, Замовник має право скоригувати суму, що підлягає сплаті, про що Підрядник повідомляється письмово.
Положеннями п. 4.1.6. Договорів передбачено, що у разі виявлення у розрахунках за виконані роботи (форма КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат"), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню Замовником, про що Підрядник повідомляється письмово.
Пунктом 4.1.7. Договорів передбачено право Замовника відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на Об'єкт, чинному законодавству (Державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), а також умовам Договору.
У п. 5.1.1. Договорів визначено місце виконання робіт: 89600, Закарпатської область, місто Мукачеве, вулиця Куруців, №21, військове містечко №13.
За умовами п. 5.2.4. Договорів передача виконаних робіт по Об'єкту Підрядником та їх приймання Замовником оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) з обов'язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо.
З Актами приймання виконаних будівельних робіт. Підрядник зобов'язаний надавати підтверджуючі бухгалтерські документи на інші витрати (відрядження, перевезення працівників, тощо).
Згідно з п. 5.3.1. Договорів забезпечення робіт по Об'єкту проектною документацією здійснюється Замовником.
У п. 6.1.3. Договорів передбачений обов'язок Замовника протягом 3 (трьох) календарних днів після підписання Сторонами Договору передати Підряднику з оформленням відповідного акта приймання-передачі будівельний майданчик для виконання робіт по Об'єкту та проектну документацію на Об'єкт.
Відповідно до п. 6.3.20. Договорів на вимогу Замовника надавати останньому для перевірки документацію щодо виконаних на Об'єкті робіт, будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, обладнання і устаткування, які використовуються (використовувались).
Договори набирають чинності з моменту підписання Сторонами та діють до 31 грудня 2019 року, а в частині своїх зобов'язань та розрахунків до їх повного виконання Сторонами (п. 10.1. Договорів).
Договори підписано представниками сторін та скріплено печатками.
У період з червня 2019 по липень 2019 та з листопада 2019 по грудень 2019 Підрядником виконані роботи на Об'єкті та передано їх Замовнику, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 (а.с. 12-14, 20-22, 30-35).
Як стверджує позивач, виконані роботи за укладеними договорами оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками Управління Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт.
Надалі, на підставі рішення №6057/з від 23.04.2021 Міністра оборони України та розпорядження №234/1287 від 12.05.2021 директора Департаменту внутрішнього аудиту у період з 26 травня по 05 серпня 2021 року представниками Центрального територіального управління внутрішнього аудиту проведено перевірку законності та ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об'єктів Міністерства оборони України.
В аудиторському звіті №234/3/29аз від 06.09.2021, складеному за результатами перевірки, встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, що створило ризик незаконних видатків (а.с. 36-52).
У вказаному звіті зазначено, що роз'ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.06.2013 "Про визначення вартості будівельних робіт, що виконуються фізичною особою-підприємцем із залученням державних коштів", розміщеного на web-порталі уповноваженого органу minregion.gov.ua, визначено, що згідно зі ст. 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законодавством або не випливає із суті відносин.
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996, норми якого поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Стаття 9 Закону №966 встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У порушення ст. 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 2 та 9 Закону №996, П (С) БО 9 "Запаси", П (С) БО 16 "Витрати", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, Методичних рекомендацій, листа Мінрегіонбуду від 06.05.2010 №2/12-20/4993, роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.06.2013 "Про визначення вартості будівельних робіт, що виконуються фізичною особою-підприємцем із залученням державних коштів", підприємцями (ФОП Бень С.В. та ФОП Томашевський І.М.) не надано документів, що підтверджують ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат за актами КБ-2в документально.
Аудитом встановлено, що відповідно до наданих документів у підприємців відсутній апарат управління, планово-виробничо-технічні, заготівельні служби (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріальні базові склади тощо.
Аудитом виявлено ризики у використанні бюджетних коштів в наслідок не підтвердження документально інших супутніх витрат (витрат на відрядження) та адміністративних витрат на загальну суму 24 992,42 грн.
Позивач направив відповідачу лист №5/128 від 15.09.2021 з проханням надати первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача (а.с. 53).
Як вказує позивач, зазначений лист залишений відповідачем без відповіді.
24.08.2023 позивач направив відповідачу претензію №7/12 з вимогою надати відповідні первинні документи, які підтверджують адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників відповідача, у випадку їх відсутності - повернути кошти в сумі 24 992,42 грн (а.с. 54-55). Вказана претензія залишена без відповіді.
За доводами позивача, відповідач безпідставно (без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами) включив до вартості робіт адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників у загальному розмірі 24 992,42 грн.
Таким чином, позивач переконаний, що належним способом захисту його порушених прав буде стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 24 992,42 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорених сторонами обставин справи відносно того, що: між військовою частиною НОМЕР_1 та Фізичною особою - підприємцем Бенем Сергієм Валентиновичем були укладені наступні договори підряду, за умовами яких Позивач був Замовником, а Відповідач - Підрядником: договір підряду № 59/11/19 від 29.11.2019; договір підряду № 60/11/19 від 29.11.2019; договір підряду №03/19/кз від 24.05.2019. На виконання вказаних договорів у період з червня 2019 по липень 2019 та з листопада 2019 по грудень 2019 Підрядником виконані роботи на Об'єкті та передано їх Замовнику, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В та довідками про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 (а.с. 12-14, 20-22, 30-35). Виконані роботи за укладеними договорами оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками Управління Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт.
Предметом заявлених позивачем позовних вимог у межах даної справи є вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 24 992,42 грн у зв'язку із тим, що, на думку позивача, відповідачем була завищена вартість наданих послуг з поточного ремонту об'єкта, яка, відповідно була встановлено за результатами перевірки ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на будівництво об'єктів Міністерства оборони України, проведеної представниками Центрального територіального управління внутрішнього аудиту на підставі рішення №6057/з від 23.04.2021 Міністра оборони України та розпорядження №234/1287 від 12.05.2021 директора Департаменту внутрішнього аудиту у період з 26 травня по 05 серпня 2021 року.
В аудиторському звіті №234/3/29аз від 06.09.2021, складеному за результатами перевірки, встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, що створило ризик незаконних видатків.
В порушення ст. 51 ЦК України, ст. 2 та 9 Закону №996, П (С) БО 9 "Запаси", П (С) БО 16 "Витрати", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 №168/704, Методичних рекомендацій, листа Мінрегіонбуду від 06.05.2010 №2/12-20/4993, роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.06.2013 "Про визначення вартості будівельних робіт, що виконуються фізичною особою-підприємцем із залученням державних коштів", підприємцем ФОП Бень С.В. не надано документів, що підтверджують ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат за актами КБ-2в документально.
Аудитом встановлено, що відповідно до наданих документів у підприємців відсутній апарат управління, планово-виробничо-технічні, заготівельні служби (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріальні базові склади тощо.
А також, виявлено ризики у використанні бюджетних коштів в наслідок не підтвердження документально інших супутніх витрат (витрат на відрядження) та адміністративних витрат на суму 24 992,42 грн.
Перевіркою виявлено ризики у використанні бюджетних коштів.
У зв'язку з зазначеним вище, позивач направив відповідачу лист №5/128 від 15.09.2021 з проханням надати первинні документи, які підтверджують витрати на відрядження працівників відповідача.
Як вказує позивач, зазначений лист залишений відповідачем без відповіді.
24.08.2023 позивач направив відповідачу претензію №7/12 з вимогою надати відповідні первинні документи, які підтверджують адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників відповідача, у випадку їх відсутності - повернути кошти в сумі 24 992,42 грн.
Вказана претензія залишена без відповіді.
За доводами позивача, відповідач безпідставно (без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами) включив до вартості робіт адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників у загальному розмірі 24 992,42 грн.
Таким чином, позивач переконаний, що належним способом захисту його порушених прав буде стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 24 992,42 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (Частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3 статті 853 Цивільного кодексу України закріплено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання.
У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об'єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
Частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-2В, КБ-3) до вартості робіт включено витрати на відрядження та адміністративні витрати, а саме:
- за договором №59/11/19 від 29.11.2019 документально не підтверджено понесені адміністративні витрати у сумі 174,80 грн;
- за договором №09/19/кз від 24.05.2019 документально не підтверджено понесені адміністративні витрати в сумі 9 588,42 грн;
- за договором №60/11/19 від 29.11.2019 документально не підтверджено понесені адміністративні витрати в сумі 866,40 грн та не підтверджено документально витрати на відрядження в сумі 14 362,80 грн.
До матеріалів справи позивачам також долучено підписані сторонами довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, вказані вище роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт позивачем було прийнято без жодних зауважень щодо їх якості, кількості, ціни та комплектності бухгалтерської документації відповідно до 5.2.4. договорів.
Положеннями статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Виконані роботи за укладеними договорами Військовою частиною НОМЕР_1 оплачені у повному обсязі, що підтверджується відповідними відмітками Управління Державної казначейської служби на актах виконаних будівельних робіт.
Враховуючи наведені вище норми права, беручи до уваги підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень акти приймання виконаних будівельних робіт за договорами, колегія суддів доходить висновку, що позивач погодився з виконаними відповідачем роботами та оплатив їх вартість в повному обсязі у відповідності до умов, укладених між сторонами договорами.
Щодо посилань позивача у відзиві на апеляційну скаргу на Аудиторський звіт Центрального територіального управління внутрішнього аудиту №234/3/29 від 06.09.2021, у якому вказано про завищення загальної вартості будівельних робіт внаслідок неподання підрядником первинних документів, які підтверджують витрати на відрядження його працівників, які оплачені у складі будівельних робіт, а саме: «… В аудиторському звіті № 234/3/29 від 06.09.2021, складеному за наслідками проведення зазначеної вище перевірки, було встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, що створило ризик незаконних видатків.
У вказаному звіті зазначено, що роз'ясненням Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.06.2013 «Про визначення вартості будівельних робіт, що виконуються фізичною особою-підприємцем із залученням державних коштів», розміщеним на web-порталі уповноваженого органу minregion.gov.ua, визначено, що згідно ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законодавством або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996, норми якого поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представника іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітність.
Стаття 9 Закону №966 встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В порушення ст. 51 ЦК України, ст. 2 та 9 Закону №996, П (С) БО 9 «Запаси», П (С) БО 16 «Витрати», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №168/704, Методичних рекомендацій, листа Мінрегіонбуду від 06.05.2010 №2/12-20/4993, роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.06.2013 «Про визначення вартості будівельних робіт, що виконуються фізичною особою-підприємцем із залученням державних коштів», ФОП Бень С.В. не надано документів, що підтверджують ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат за актами КБ-2в документально.
Аудитом встановлено, що відповідно до наданих документів у підприємця відсутній апарат управління, планово-виробничо-технічні, заготівельні служби (відділи постачання, підрозділи виробничо-технологічної комплектації будівельних організацій тощо) та матеріальні базові склади тощо.
А також, виявлено ризики у використанні бюджетних коштів в наслідок не підтвердження документально інших супутніх витрат (витрат на відрядження) та адміністративних витрат на суму 24 992,84 грн. Перевіркою виявлено ризики у використані бюджетних коштів. У зв'язку зазначеним вище, Позивач направив Відповідачу лист №5/128 від 15.09.2021 з проханням надати первинні документи, які підтверджують адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників Відповідача, у випадку їх відсутності-повернути кошти в сумі 24 992,42 грн.
Однак, Відповідач залишив зазначений лист без відповіді. Відповідач безпідставно (без підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами) включив до вартості робіт адміністративні витрати та витрати на відрядження працівників у загальному розмірі 24 992,42 грн., що і стало підставою для звернення до суду за даним позовом. …» колегія суддів зазначає наступне:
Пунктом 2 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 05.06.2019 року № 280, об'єктом внутрішнього аудиту є діяльність Міноборони, структурних підрозділів його апарату, Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), його структурних підрозділів та інших підконтрольних суб'єктів, які належать до сфери управління Міноборони та Генерального штабу (органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ, безпосередньо підпорядкованих Міноборони (далі - структурні підрозділи, безпосередньо підпорядковані Міноборони), інших органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, об'єднань підприємств, а також суб'єктів господарювання, які не є юридичними особами), в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються відповідними керівниками для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).
Згідно з пунктом 6 Положення, основним завданням Департаменту є надання Міністру оборони України об'єктивних і незалежних висновків і рекомендацій (пропозицій) щодо: функціонування системи внутрішнього контролю в Міноборони, Генеральному штабі, інших підконтрольних суб'єктах та її вдосконалення; удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами); запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Міноборони, Генерального штабу, інших підконтрольних суб'єктів.
За умовами пункту 3 розділу 7 Стандарт 11 "Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту" Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247, офіційним документом проведеного внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, який містить: резюме - стислий виклад основних висновків та рекомендацій; основну частину - цілі, обсяг і результати виконання аудиторського завдання; висновки та рекомендації.
Пунктом 8 цього ж розділу визначено, рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит. Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність установи).
Враховуючи наведені вище положення, аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.
Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов'язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16.10.2018 року в справі №910/23357/17 та від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.
Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21).
Таким чином, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між сторонами, а тим більше їх змінювати.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається. Сам по собі аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Стаття 1212 ЦК України, яка зазначена позивачем в обґрунтування як на нормативно-правову підставу для повернення йому спірної суми коштів, регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Застосування приписів ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
Колегія суддів зазначає, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
З матеріалів справи свідчить, що грошові кошти у сумі 24 992,42 грн були набуті відповідачем у межах та на підставі виконання ним договірних зобов'язань.
Разом з тим, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин того, що спірна сума коштів була отримана відповідачем без достатньої правової підстави, або така підстава наразі відпала, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене вище та враховуючи, що належних, допустимих та достовірних доказів у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства, на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, позивачем суду не надано, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що Військовій частині НОМЕР_1 було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в його заявах по суті, адресованих суду першої та апеляційної інстанції не можуть спростувати встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024 у справі №912/1199/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Беня Сергія Валентиновича на нього, відповідно, підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн підлягають стягненню з Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Беня Сергія Валентиновича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024 у справі №912/1199/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 10.09.2024 у справі №912/1199/24 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Беня Сергія Валентиновича (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв