19.05.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2670/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)
суддів Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "ФІРМА ДОСВІД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 у справі №908/2670/24 (суддя Ярешко О.В.)
за позовом: Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)
до відповідача: Приватного малого підприємства "ФІРМА ДОСВІД" (пр. Соборний, буд. 210-А, кв. 10А, м. Запоріжжя, 69037)
про стягнення 112 967,25 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
02.10.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" до відповідача: Приватного малого підприємства "ФІРМА ДОСВІД" про стягнення 112967,25 грн. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 77209691 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.05.2024. Позов обґрунтовано несплатою поставленої теплової енергії до належного відповідачу на праві власності нежитлового приміщення № 183 цокольного поверху (літ. А-4) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 66.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 року у справі № 908/2670/24 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного малого підприємства "ФІРМА ДОСВІД" (пр. Соборний, буд. 210-А, кв. 10-А, м. Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 13622654) на користь Концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458) 112967 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн. 25 коп. основного боргу за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 77209691 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 по 31.05.2024; 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Типовий індивідуальний договір, якому привласнено номер 72209691, про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 66 між Концерном «МТМ» та ПСП «Фірма Досвід» є укладеним з 01.11.2021 через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин відповідно до статті 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Господарським судом встановлено, що нежиле приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку, Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - і житлових і нежитлових.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 66, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 років, які надані до матеріалів справи та розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато та закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
У зв'язку з тим, що відповідач наявність заборгованості не заперечив, позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості в сумі 112 967,25 грн не надав, суд першої інстанції дійшов висновку задовольнити позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в повному обсязі з огляду на їх обґрунтованість та доведеність.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне мале підприємство "ФІРМА ДОСВІД" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/2670/24 від 05.12.2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Концерну МТМ (код ЄДРПОУ: 32121458, юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, буд. Гвардійський, 137) до Приватного малого підприємства "ФІРМА ДОСВІД" (пр. Соборний, буд. 210-А, кв. 10-А, м. Запоріжжя, 69037; код ЄДРПОУ 13622654) у повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що в інформаційній довідці, яка надана позивачем в розділі: «Відомості про права власності» зазначено: «Запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 02.07.2020 14:14:54 на підставі Номер реєстраційної справи: 2113265823101». Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини.
В 2020 році вказана нерухомість була реконструйована з 21/25 часток до виділу в одиницю, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 02.03.2020 року №ЗП 141200621071, після чого приміщення №183А 20.11.2020 було продано за договором купівлі-продажу Приватним малим підприємством «Фірма досвід» двом фізичним особам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є власниками цього приміщення.
Апелянт наголошує, що нарахування заборгованості за цим позовом проведено в період з листопада 2021 року по травень 2024 року, тобто в періоди, коли ПМП «Фірма досвід» не було власником нерухомості.
На переконання скаржника, позов заявлений до неналежного відповідача, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Концерн "Міські теплові мережі" не скористався своїм правом та не надав відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 908,40 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного малого підприємства "ФІРМА ДОСВІД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 у справі №908/2670/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну «МТМ» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно п.п. 1, 2, 4 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно пункту 5, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21).
Споживач, відповідно до п. 30, вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця (п. 32).
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії (п. 33).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).
Споживач, згідно п. 40 має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Згідно п. 41 споживач зобов'язався оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії.
Згідно статті 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема , є договір та інші правочини.
Частиною першою статті 202 та частиною 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК України).
Приписами статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Частинами 1, 7 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону №1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг. До дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Згідно абз.1-3 ч.5 ст.13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Частиною 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
За приписами п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.10.2021 Концерн "Міські теплові мережі" оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Приватному малому підприємству "ФІРМА ДОСВІД" на праві приватної власності належить нежиле приміщення № 183 цокольного поверху (літ. А-4) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 66 (21/25 частки), що підтверджується інформаційною довідкою від 13.09.2024 № 394798240 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Право власності зареєстровано 16.12.2010р. на підставі договору купівлі - продажу 1247.07.09.20-10, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу (том 1, а.с. 7).
Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, а саме: «… Суд першої інстанції встановив в своєму рішенні, що приватному малому підприємству «ФІРМА ДОСВІД» належить на праві приватної власності нежиле приміщення № 183 цокольного поверху (літ. А-4) за адресою: вул. Незалежної України, буд. 66/вул. Гончаренко Михайла буд. 5 (21/25 частки), що підтверджується інформаційною довідкою від 13.09.2024 №394798240 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Право власності зареєстровано 16.12.2010.
В самій інформаційній довідці, яка надана позивачем в розділі: «ВІДОМОСТІ ПРО ПРАВА ВЛАСНОСТІ» зазначено: «Запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 02.07.2020 14:14:54 на підставі Номер реєстраційної справи: 2113265823101».
На вказане суд не звернув уваги.
В 2020 році вказана нерухомість була реконструйована з 21/25 часток до виділу в одиницю, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 02.03.2020 року №ЗП 141200621071.
Вказане можна перевірити в Реєстрі дозвільних документів до 06.07.2020 року за посиланням:
https://e-construction.gov.ua/permits_doc_old.
Після реконструкції приміщення №183А 20.11.2020 року було продано за договором купівлі-продажу Приватним малим підприємством «Фірма досвід» двом фізичним особам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які досі є власниками цього приміщення.
Як вбачається з розрахунків у позові стягнення відбувається з листопада 2021 року по травень 2024 року, тобто у всі періоди коли Приватне мале підприємство «Фірма досвід» не було власником нерухомості.
Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2113265823101, адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Незалежної України, будинок 66/ вулиця Гончаренко Михайла, будинок 5, приміщення 183А.
Відповідно позов заявлений до не належного відповідача, при цьому на стадії апеляційного провадження вказане має наслідком скасування помилкового судового рішення. …» з огляду на наступне:
Як вбачається зі змісту довідки про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено в електронний кабінет 07.10.2024р.
За змістом апеляційної скарги відповідач не оспорює даний факт.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
Заявами по суті справи, відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України:
1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
3. Відзив повинен містити:
3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;
4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;
4. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
9. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що єдиною правильною поведінкою відповідача у суді першої інстанції є реалізація ним, наданих йому процесуальним законом інструментів у вигляді подання відзиву на позовну заяву та заперечень з викладенням своєї позиції щодо фактичних обставин справи, які б підтверджувалися належними і допустимими доказами, а ухилення від них, знаходяться в межах обов'язку відповідача, передбаченому частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, нести негативні наслідки, пов'язані з невчиненням нею вищенаведених процесуальних дій.
Докази, на які посилається скаржник у поданій апеляційній скарзі, а саме: копія інформаційної довідки від 17.12.2024 №408397492 (пошук за адресою); копія інформаційної довідки від 17.12.2024 №408392110 (пошук за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2113265823101); Інформації з порталу Єдиної державної електронної системи у у сфері будівництва, за посиланням https://e-construction.gov.ua/permits_doc_old; копія акту інженера БТІ; копія договору купівлі-продажу від 20.11.2020 не підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції враховуючи наступне:
Так, за приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №903/639/23, від 31.0.2024 у справі №910/11291/23, від 21.11.2024 у справі №922/5426/23.
Вказані докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, в порядку ст.81 ГПК України відповідач також не повідомляв суд першої інстанції, що не має можливості подати певні докази у визначений законом строк. Отже, скаржником не доведено наявності об'єктивних обставин, що завадили вчасно подати всі докази у справі та винятковості даного випадку.
Відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення цокольного поверху літ. А-4, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 66/ вул. Панфіловців, буд. 5, приміщення 183, власником вказаного майна є Приватне мале підприємство «Фірма Досвід» (код ЄДРПОУ 13622654); форма власності - приватна, частка власності - 21/25 на підставі договору купівлі-продажу №1247 від 07.09.2010.
З вказаної Інформаційної довідки №394798240 від 13.09.2024 свідчить, що реєстрація права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна ПМП «Фірма Досвід» відбулась 16.12.2010 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який з 2013 року припинив своє функціонування як самостійний Реєстр та був включений як архівна складова Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 02.07.2020 на підставі реєстраційної справи: 2113265823101.
Положеннями частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно частини 1 статті 13 вказаного Закону визначено, що невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, зокрема, є Реєстр прав власності на нерухоме майно.
Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141 (зі змінами) (далі - Порядок ведення), у п. 40 передбачає, що відомості невід'ємної архівної складової частини Державного реєстру прав використовуються державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, їх обтяжень, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та погашення у випадках, передбачених цим Порядком.
Підстави та процедуру погашення записів визначає п. 45 Порядку ведення, а саме:
- у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. в архівній складовій частині Державного реєстру прав, після внесення до Державного реєстру прав відомостей, передбачених пунктами 41, 42 та 44 цього Порядку, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відмітку про погашення запису про об'єкт нерухомого майна, незавершеного будівництва (крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту), в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення запису про обтяження речового права та/або запису про іпотеку.
- у разі належності майна на праві спільної власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно проставляється відмітка про погашення запису про право власності виключно щодо особи, стосовно якої проводяться реєстраційні дії.
Правила цього пункту в частині проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек застосовуються також у разі, коли така державна реєстрація вже проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відповідної відмітки під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об'єкта нерухомого майна за умови належної ідентифікації такого об'єкта у відповідних реєстрах або у разі відсутності необхідності проведення реєстраційних дій - за заявою про виправлення технічної помилки. Таку заяву може подати також особа, записи про яку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно залишилися без проставлення відмітки про погашення, або її спадкоємці (правонаступники).
З викладеного свідчить, що при перенесенні відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в Реєстрі прав на нерухоме майно проставляється відмітка про «погашення» права власності.
Разом з цим, підставами припинення права власності є юридичні факти (певні обставини), з якими закон пов'язує ліквідацію права власності взагалі або перехід його до іншої особи.
Доказів припинення права власності відповідача - ПМП «Фірма Досвід» на вказаний об'єкт нерухомого майна матеріали справи не містять.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до положень пункту 24 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 №830 існує обов'язок споживача інформувати протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.
Колегія суддів констатує відсутність в матеріалах справи повідомлення відповідача про зміну власника житла.
Через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування Позивачем відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 Концерном "МТМ" та ПМП "ФІРМА ДОСВІД" укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому привласнено номер № 72209691.
Викладені обставини Відповідачем не заперечуються.
Зважаючи на відсутність документів на підтвердження відключення приміщень Відповідача у встановленому законодавством порядку від мережі опалення, належне йому приміщення є опалювальним.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 66, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 років, які надані до матеріалів справи та розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
За умовами п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (надалі - Методика).
Як встановлено судом, відповідач є власником нежилого приміщення №183 цокольного поверху (літ. А-4) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 66, яке знаходиться в багатоквартирному житловому будинку.
Житловий будинок по вул. Незалежної України, буд. 66 обладнано приладами комерційного обліку теплової енергії, що відображено в рахунках на оплату, що виписувалися відповідачу.
Відповідно до наведених у Методиці термінів опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном "МТМ" для застосування протягом опалювального періоду 2021-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374.
Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.
Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.
Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно до частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5 Типового індивідуального договору встановлено обов'язок виконавця надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830, визначено, що рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Апелянтом не оспорюються твердження Позивача про надсилання йому рахунків за надані послуги за договором № 72209691: за листопад 2021 на суму 7498,17 грн.; за грудень 2021 на суму 7291,02 грн.; за січень 2022 на суму 10650,40 грн.; за лютий 2022 на суму 4654,69 грн.; за березень 2022 на суму 13198,62 грн.; за квітень 2022 на суму 592,52 грн.; за травень 2022 на суму 592,52 грн.; за червень 2022 на суму 592,52 грн.; за липень 2022 на суму 592,52 грн.; за серпень 2022 на суму 592,52 грн.; за вересень 2022 на суму 592,52 грн.; за жовтень 2022 на суму 598,52 грн.; за листопад 2022 на суму 4468,19 грн.; за грудень 2022 на суму 8263,06 грн.; за січень 2023 на суму 9039,74 грн.; за лютий 2023 на суму 7768,36 грн.; за березень 2023 на суму 5441,15 грн.; за квітень 2023 на суму 599,59 грн.; за травень 2023 на суму 599,59 грн.; за червень 2023 на суму 599,59 грн.; за липень 2023 на суму 599,59 грн.; за серпень 2023 на суму 700,48 грн.; за вересень 2023 на суму 686,46 грн.; за жовтень 2023 на суму 621,64 грн.; за листопад 2023 на суму 2899,21 грн.; за грудень 2023 на суму 7699,43 грн.; за січень 2024 на суму 9686,69 грн.; за лютий 2024 на суму 6543,73 грн.; за березень 2024 на суму 5559,10 грн.; за квітень 2024 на суму 621,64 грн.; за травень 2024 на суму 621,64 грн., всього на загальну суму 120465,42 грн, які містять щодо типів приладів комерційного обліку: Sonocal2000 та їх заводських номерів: 883692, 941661, 941668, 9411660, 64504274; JS-1,5 та їх заводських номерів: 1634429, 204766; Multical III та їх заводських номерів: 941661/1999, 941660/1999, які були встановлені/замінені на вводах житлового будинку по вул. Незалежної України, 66 у м. Запоріжжі з зазначенням показів приладів комерційного обліку, вказана опалювальна площа споживача та загальна площа будівлі, зазначена адреса надання послуги: вул. Незалежної України, 66.
В матеріалах справи наявні копії актів про зняття приладів обліку з експлуатації та прийняття вузлів комерційного обліку на абонентський облік та їх опломбування, копії свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Враховуючи приписи наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: укладення сторонами Типового індивідуального договору від 72209691, реальність отриманих Відповідачем за цим договором послуг, доведення Позивачем первинними документами бухгалтерського обліку розміру наданих послуг, неоплату їх Відповідачем та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з Приватного малого підприємства «Фірма Досвід» заборгованості за поставлену теплову енергію у період з 01.11.2021 по 31.05.2024 у загальному розмірі 112 967,25 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що зводяться до невірного тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права, що в своїй сукупності не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 у справі №908/2670/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного малого підприємства «Фірма Досвід» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Фірма Досвід» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 у справі №908/2670/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.12.2024 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн покласти на Приватне мале підприємство «Фірма Досвід».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус