13 травня 2025 року м. Харків Справа № 917/487/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича (вх. №743П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 (ухвала постановлена суддею Кльоповим І.Г. в приміщені Господарського суду Полтавської області 21.03.2025, повна ухвала складена 21.03.2025) у справі №917/487/25, постановлену за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича про забезпечення позову у справі № 917/487/25
за позовною заявою фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича, АДРЕСА_1
до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, 23, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300
про визнання права на продовження дії договору, зобов'язання вчинити дії
Фізична особа-підприємець Грудін Андрій Вікторович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, в якому просить суд:
- визнати за фізичною особою підприємцем Грудіним Андрієм Вікторовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на продовження дії договору № 4 про встановлення земельного сервітуту від 26.02.2020, укладеного між ФОП- Грудіним Андрієм Вікторовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044987), на земельну ділянку площею 0,0042 га (кадастровий номер 5323455100:30:00450405),
- зобов'язати Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області усунути порушення переважного права фізичної особи підприємця Грудіна Андрія Вікторовича, передбаченого пунктом 4.3 договору № 4 від 26.02.2020, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору або нового договору про встановлення земельного сервітуту на тих самих умовах (зокрема, щодо площі, цільового використання та розміру плати) на новий строк.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 у справі №917/487/25 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.04.2025.
Також фізичною особою-підприємцем Грудіним А.В. подано заяву про забезпечення позову (вх. №3679), в якій позивач просить забезпечити даний позов шляхом заборони Новосанжарській селищній раді Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21044987): вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення дії паспорта прив'язки тимчасової споруди (торгового павільйону), виданого 05.11.2020, або його скасування; здійснювати демонтаж торгового павільйону, розташованого на земельній ділянці площею 0,0042 га (кадастровий номер 5323455100:30:004:0405) у АДРЕСА_2 ; розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, зокрема, але не виключно шляхом передачі її в оренду, встановлення земельного сервітуту чи інших обтяжень на користь третіх осіб, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
До заяви про забезпечення позову позивачем додано лист виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 11.03.2025 №539/04-08.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 у справі №917/487/25 відмовлено фізичній особі-підприємцю Грудіну Андрію Вікторовичу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що в заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування заявника про очевидну небезпеку та ризик втрати права на сервітут, без надання будь-яких доказів та без зазначення фактичних обставин на підтвердження викладеного в заяві, а тому саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
ФОП Грудін А.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 у справі №917/487/25 про відмову у забезпеченні позову; ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ФОП Грудіна А.В. про забезпечення позову шляхом: вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення дії паспорта прив'язки тимчасової споруди (торгового павільйону), виданого 05.11.2020, або його скасування; здійснювати демонтаж торгового павільйону, розташованого на земельній ділянці площею 0,0042 га (кадастровий номер 5323455100:30:004:0405) у смт Нові Санжари по вул. Незалежності; розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою, зокрема, але не виключно, шляхом передачі її в оренду, встановлення земельного сервітуту чи інших обтяжень на користь третіх осіб, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином докази, проігнорував реальний ризик порушення прав позивача, не застосував принцип пропорційності та не забезпечив ефективний судовий захист. Позивач стверджує, що закінчення строку дії договору про земельний сервітут 26.02.2025, лист відповідача від 25.02.2025 №430/04-08 про відмову в продовженні дії договору без належного обґрунтування, лист відповідача від 11.03.2025 №539/04-08, у якому зазначено про вимогу звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу торгівельного павільйону протягом одного місяця, свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або спричинити порушення прав позивача.
На думку позивача, заборона відповідачу розпоряджатися земельною ділянкою є пропорційним заходом з огляду на те, що земельна ділянка перебуває в законному користуванні позивача на підставі договору про земельний сервітут (до 26.02.2025) та паспорта прив'язки (до 05.11.2025), відповідно до умов п. 4.3. договору про встановлення земельного сервітуту після завершення строку його дії позивач має переважне право на поновлення його на новий строк, тож заборона не завдає відповідачу матеріальних чи правових збитків. Разом з тим, відповідач зазначає, що невжиття заходу призведе до незворотних наслідків для позивача: демонтажу торгівельного павільйону вартістю 900000,00 грн, втрати єдиного джерела доходу (150000,00 грн на рік) та додаткових витрат на відновлення (50000,00 грн) і негативно вплине на добробут його сім'ї.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича (вх. №743 П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 у справі №917/487/25, встановлено учасникам справи строк по 30.04.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 13.05.2025 о 10:45.
02.05.2025 від Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ФОП Грудіна А.В. без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 - без змін.
08.05.2025 від ФОП Грудіна А.В. надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить вважати доводи відзиву Новосанжарської селищної ради необґрунтованими та такими, що не спростовують підстав для задоволення апеляційної скарги, скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 у справі №917/487/25 про відмову в забезпеченні позову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ФОП Грудіна А.В. про забезпечення позову.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 у зв'язку з відпустками судді Мартюхіної Н.О. та судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
Перед судовим засіданням 13.05.2025 від представника фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича - адвоката Кузя Олександра Миколайовича через Електронний суд надійшло клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги ФОП Грудіна А.В. на іншу дату або час, що не збігається з призначеним судовим засіданням о 11:00 год.
В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.05.2025 у справі №917/487/25 виправлено описку в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 22.04.2025 у справі №917/487/25 та вказано дату та час наступного судового засідання на 13.05.2025 на 11:00. У зв'язку з призначенням судового розгляду у справі №917/487/25 на 11:00 год того ж дня, що й інше судове засідання у цій справі, участь представника апелянта, Кузя О.М., у двох засіданнях одночасно є неможливою. На думку заявника, ця обставина створює організаційну перешкоду для належного представлення інтересів апелянта та може вплинути на повноту розгляду апеляційної скарги.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Розглянувши вказане клопотання позивача про перенесення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 11, 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як свідчать матеріали справи, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 була доставлена до електронного кабінету представника фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича - адвоката Кузя О.М. 14.04.2025 о 15:19.
Обставини повідомлення судом заявника апеляційної скарги про дату, час та місце розгляду справи не оспорюються ним і у відповідному клопотанні.
Разом з тим, суд зазначає, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою.
При цьому, матеріали справи містять апеляційну скаргу позивача та його відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в яких викладені доводи та вимоги ФОП Грудіна А.В. у даній справі щодо відповідної оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Таким чином, його правова позиція доведена до суду апеляційної інстанції у повному обсязі.
Колегія суддів також звертає увагу, що клопотання про перенесення розгляду справи подано представником позивача до Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» майже перед самим судовим засіданням 13.05.2025 о 09:54.
Водночас, про покладені в основу клопотання обставини (зокрема, щодо зміни дати судового засіданні у суді першої інстанції) заявнику мало бути відомо з відповідної ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.05.2025. А тому, позивач мав достатньо часу для вирішення питання участі у відповідних судових засіданнях в судах різних інстанцій по даній справі його представника (-ів).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 було відмовлено представнику фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича - адвокату Кузь Олександру Миколайовичу у задоволенні заяви про участь в судовому засіданні 13.05.2025 в режимі відеоконференції у зв'язку з порушенням ним строку, передбаченого ч. 2 ст. 197 ГПК України.
При цьому, як свідчать матеріали електронної справи №917/487/25, ні позивач, ні його представник не приймали участі також і у судовому засіданні 13.05.2025 у Господарському суді Полтавської області, що взагалі спростовує його доводи, що такі обставини «створюють організаційну перешкоду для належного представлення інтересів апелянта та може вплинути на повноту розгляду апеляційної скарги», а навпаки може свідчити про відсутність намірів приймати участь в жодного судовому засіданні та про намагання своїми діями затягнути розгляд справи.
Варто звернути увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі і на час призначеного судом апеляційної інстанції судового засідання (13.05.2025) цей строк майже закінчився. А тому, необґрунтоване відкладення розгляду справи може бути розцінене як порушення вказаного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали з урахуванням повноважень, визначених ст. 269 ГПК України, колегія суддів встановила таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина третя статті 137 ГПК України).
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що з рештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейський суд у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23.
Оцінивши доводи заявника, наведені в заяві про забезпечення позову та апеляційній скарзі, врахувавши обставини, які на його думку, свідчать про вчинення відповідачем дій, направлених на реальну загрозу правам позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, враховуючи таке.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що вибір заходу забезпечення позову має залежати від суті заявлених у позовній заяві вимог.
Як зазначалося, заходи забезпечення позову мають бути спрямовані на захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, і відповідно можливість їх застосування опосередковується межами предмету позову.
Втім, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже таке питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Оскільки ФОП Грудін А.В. звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у цій справі є вимога про визнання за Грудіним Андрієм Вікторовичем права на продовження дії договору №4 про встановлення земельного сервітуту від 26.02.2020, укладеного між ФОП Грудіним Андрієм Вікторовичем та Новосанжарською селищною радою Полтавського району Полтавської області, на земельну ділянку площею 0,0042 га (кадастровий номер 5323455100:30:00450405) та зобов'язання Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області усунути порушення переважного права фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича, передбаченого пунктом 4.3 договору №4 від 26.02.2020, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору або нового договору про встановлення земельного сервітуту на тих самих умовах (зокрема, щодо площі, цільового використання та розміру плати) на новий строк.
Таким чином, позивач відстоює наявність свого переважного права на продовження дії земельного сервітуту, а спір спрямований саме на договірне врегулювання правовідносин щодо продовження дії договору №4 про встановлення земельного сервітуту від 26.02.2020 після закінчення строку його дії.
Враховуючи зазначене, за наслідками розгляду даного спору судом може бути встановлено наявність (або відсутність) відповідного права у позивача, а також зобов'язано (або відмовлено у задоволенні вимоги про зобов'язання) усунути порушення його переважного права шляхом укладення відповідної додаткової угоди чи договору.
В свою чергу, з метою забезпечення позову позивач просить суд вжити такі заходи, як заборона відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення дії паспорта прив'язки тимчасової споруди (торгового павільйону), виданого 05.11.2020, або його скасування та здійснення демонтажу торгового павільйону, розташованого на земельній ділянці площею 0,0042 га (кадастровий номер 5323455100:30:004:0405) у смт. Нові Санжари по вул. Незалежності; а також розпорядження зазначеною земельною ділянкою, зокрема, але не виключно шляхом передачі її в оренду, встановлення земельного сервітуту чи інших обтяжень на користь третіх осіб, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Вочевидь захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку від обставин застосування або незастосування вказаних заходів забезпечення позову.
Так, ні предметом, ні підставами даного позову не є обставини вчинення дій відповідачем по скасуванню дії паспорта прив'язки тимчасової споруди (торгового павільйону), виданого 05.11.2020, або здійснення демонтажу торгового павільйону, розташованого на земельній ділянці площею 0,0042 га (кадастровий номер 5323455100:30:004:0405) у смт. Нові Санжари по вул. Незалежності.
Не є також достатньо мотивованою та обґрунтованою вимога щодо заборони власнику земельної ділянки здійснювати відповідні повноваження щодо розпорядженню нею.
При цьому, заявником не надано доказів на підтвердження обставин вчинення відповідачем дій, направлених на поділ, зміну площі чи конфігурації земельної ділянки, відчуження або передачу її в користування іншим особам, або ж доказів на підтвердження підготовки до вчинення вказаних дій. В матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували звернення інших осіб до відповідача із проханням надати в користування таку земельну ділянку, а сама по собі можливість розпоряджатися відповідачем як власником своїм майном жодним чином не свідчить про те, що ним будуть вжиті відповідні заходи.
Наявність у відповідача такої можливості самої по собі, а також припущення заявника (позивача) про намір відповідача вчинити певні дії з огляду на наявність спору між сторонами, проте без надання будь-яких доказів реальності відповідних намірів в обґрунтування такого припущення, не може слугувати достатньою підставою для вжиття заявлених заходів забезпечення позову. Водночас забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.
Суд враховує, що у листі виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 11.03.2025 №539/04-08 у зв'язку із закінченням терміну дії договору про встановлення земельного сервітуту зазначається про необхідність протягом місяця звільнення позивачем земельної ділянки комунальної власності площею 0,0042 га кадастровий номер 5323455100:30:004:0405 за адресою: вул. Незалежності, селище Нові Санжари Полтавського району Полтавської області шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди та приведення її у придатний для використання стан.
Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідні примусові дії щодо майна позивача можуть бути вчинені (реалізовані) відповідачем тільки за рішенням суду. Проте, наразі в провадженні суду відсутній спір з боку відповідача, зокрема, про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди або приведення її у придатний для використання стан.
Заява ФОП Грудіна А.В. не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тому, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно ймовірності дій щодо подальшого відчуження або вчинення інших дій, які ускладнять виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову.
Таким чином, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не пов'язаний безпосередньо із предметом позову й не може бути застосований у цьому випадку, адже не зумовлює ні можливість вирішення його по суті, ні захист прав або інтересів позивача, на захист яких він звернувся.
Оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 у справі №917/487/25 без змін.
З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Грудіна Андрія Вікторовича залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.03.2025 у справі №917/487/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.05.2025.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова