ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 травня 2025 року Справа №906/1124/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивача: Сідлецька А.М
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.25, повний текст судового рішення складено 31.01.25 у справі №906/1124/24 (суддею Кравець С.Г.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"
про стягнення 3 383 024,00 грн.
Господарським судом Житомирської області від 29.01.2025 у справі №906/1124/24 ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель": 803 912,00 грн пені, 887 600,00 грн штрафу, 40 596,29 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Апелянт просить поновити строк на подання апеляційної скарги; прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження; відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північно-західним апеляційним господарським судом постанови у даній справі; скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.2025 по справі № 906/1124/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 803 912,00 грн пені, 887 600,00 грн штрафу та 1 387,71 грн судового збору; в іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.2025 по справі №906/1124/24 залишити без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" судові витрати за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 поновлено Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.25 у справі № 906/1124/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.25 у справі № 906/1124/24. Відстрочено Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північно-західним апеляційним господарським судом судового рішення. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.04.2025 р. об 16:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.
Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - Сідлецької Анастасії Миколаївни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у справі № 906/1124/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 клопотання представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - Сідлецької А.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 906/1124/24 задоволено.
15.04.2025 у судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку з'явився представник Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" Сідлецька А.М.. У судове засідання представник ТОВ "Житомирська торгова компанія" не з'явився, про час та дату проведення судового засідання сторона належним чином повідомлена, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
15.04.2025 після відкриття судового засідання суддя-доповідач зауважила, що в процесі підготовки до судового засідання та перевірки матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що під час слухання справи у суді першої інстанції ТОВ "Житомирська торгова компанія" було подано клопотання про розгляд даної справи у закритому засіданні з огляду на те, що відомості у справі становлять охоронювану законом інформацію, а відтак відкрите судове засідання у справі №906/1124/24 може бути наслідком розголошення такої інформації та становитиме загрозу національним інтересам держави. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.12.2024 постановлено розглядати справу №906/1124/24 по суті у закритому судовому засіданні. Ініціатор клопотання у судді першої інстанції - ТОВ "Житомирська торгова компанія" у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не з'явився.
Із метою недопущення розголосу потенційно таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, колегія суддів апеляційної інстанції ухвалою від 15.04.2025 постановила відкласти розгляд апеляційної скарги на 14.05.2025 р. об 14:30 год. із метою надання можливості сторонам у даній справі надати обґрунтовані письмові пояснення щодо доцільності/недоцільності проведення розгляду даної справи у закритому судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
24.04.2025 через підсистему "Електронний Суд" від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення у справі, у якому позивач зазначає про те, що контракт, який є предметом розгляду у цій справі, укладений за результатами закупівлі через систему Prozzoro. Електронна система публічних закупівель Prozorro - це онлайн-платформа, де державні та комунальні замовники оголошують тендери на закупівлю товарів, робіт і послуг, а представники бізнесу змагаються на торгах за можливість поставити це державі. Документи, які містяться у матеріалах справи, зокрема, контракт та додатки до нього, не містять ознак таємності в розумінні Закону України "Про державну таємницю" або ж іншої інформації, розголошення якої могло б порушити права учасників справи.
Також позивач зауважує, що він бере участь у справі через відеоконференцзв'язок, адже фізична присутність представника позивача в Північно-західному апеляційному господарському суді призведе до додаткових витрат державного підприємства на відрядження. Таким чином, судове рішення про закриття судового засідання ускладнить захист інтересів позивача та ефективну участь у судовому процесі. При цьому позивач зауважує, що Північно-західним апеляційним господарським судом вже розглядалась апеляційна скарга ТОВ "Житомирська торгова компанія" у тотожній справі №906/1145/24, де підстави, предмет позову та сторони у справі є схожими і судом апеляційної інстанції не ухвалювалось судове рішення про проведення розгляду апеляційної скарги у закритому судовому засідання. До того ж можливість обмеження доступу до судового рішення передбачена ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень". У разі, якщо під час розгляду справи суд виявить документи або інформацію, розголошення якої може порушити права учасників процесу чи державні інтереси, суд вправі ухвалити рішення про часткове закриття тексту судового рішення. Із урахуванням всього вищезазначеного позивач покладається на думку суду апеляційної інстанції у питанні доцільності проведення закритого судового засідання у даній справі.
14.05.25 у судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку з'явився представник позивача, яка повністю підтримала письмові пояснення щодо відсутності потреби у проведенні закритого судового засідання. Відповідач не скористався процесуальним правом на подання обґрунтованих письмових пояснень щодо доцільності/недоцільності проведення розгляду апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.25 у справі №906/1124/24 у закритому судовому засіданні, а також не з'явився у судове засідання 14.05.2025. Про час та дату проведення судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Щодо доцільності проведення закритого судового засідання під час розгляду даної апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає.
Так, Закон України "Про державну таємницю" регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Статтею 1 Закону України "Про державну таємницю" наведено визначення термінів, зокрема:
- державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;
- віднесення інформації до державної таємниці - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.
- гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації;
- державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здійснювати відповідно до вимог цього Закону віднесення інформації до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування;
- звід відомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в якому зведено переліки відомостей, що згідно з рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну таємницю" віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що докази, які наявні в матеріалах справи не містять таких реквізитів як гриф секретності.
При цьому колегія суду апеляційної інстанції звертає увагу, що віднесення інформації до державної таємниці, згідно Закону, належить до виключної компетенції саме державного експерта з питань таємниць.
У той же час жодних доказів, які підтверджують віднесення інформації до державної таємниці державним експертом з питань таємниць матеріали справи не містять.
Отже, в матеріалах справи відсутні носії інформації з грифами секретності в розумінні Закону України "Про державну таємницю". Жодних інших доказів, які безпосередньо підтверджують наявність в матеріалах справи відомостей, які містять державну таємницю судом апеляційної інстанції також не встановлено.
Згідно ч. 8 ст. 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Здійснивши аналіз документів, які наявні в матеріалах справи, а також враховуючи письмові пояснення Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", колегія суддів апеляційної інстанції виснує про відсутність обставин задля розгляду апеляційної скарги в закритому судовому засіданні.
Після визначення порядку проведення судового засідання судом апеляційної інстанції, представник Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надала свої пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення.
Згідно з ст.ст. 269,270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наступне.
15.06.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник/відповідач) укладено державний контракт №21/2-337-VDK-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони на підставі, зокрема, результатів проведення закупівлі (тендеру) із застосуванням рамкової угоди (ідентифікатор закупівлі на Prozzoro: UA-2024-05-23-011598-a).
За умовами п.1.1 договору виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (надалі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток 1 до контракту) (надалі - специфікація) для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.
За умовами п.2.2 державного контракту, загальна вартість (ціна) товару за цим Контрактом становить 25 360 000 (двадцять п'ять мільйонів триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання Товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього контракту у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2.3. державного контракту, сторони визнають та підтверджують, що вартість (ціна) товару за цим контрактом після його укладання не переглядається, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України та цим Контрактом. Істотні умови цього Контракту не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 (із змінами).
Контракт набирає чинності з дати укладання додаткової угоди про взяття бюджетних зобов'язань та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання (п.11.1 договору).
Державний контракт №21/2-337-VDK-24 від 15.06.2024 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
У специфікації товарів, яка є додатком №1 до державного контракту №21/2-337-VDK-24 від 15.06.2024, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 25 360 000,00 грн, а також строк поставки - 05.08.2024 року (том 1, а.с.18 на звороті).
Додатковою угодою №1 від 21.06.2024 до державного контракту №21/2-337-VDK-24 від 15.06.2024 сторонами було змінено пункт 2.2 контракту та викладено в такій редакції: Загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 25 360 000 (двадцять п'ять мільйонів триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп.
Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом (КПКВК 2101150/11) у 2024 році становить 25 360 000 (двадцять п'ять мільйонів триста шістдесят тисяч) гривень 00 коп. (том 1, а.с.21).
У зв'язку з не поставкою постачальником товару у встановлений у контракті термін, замовник направив відповідачу претензію №11/2-9597 від 12.08.2024, у якій посилаючись на прострочення строків поставки товару, нарахував неустойку за період з 06.08.2024 до 12.08.2024 в сумі 177 520,00грн, яку просив сплатити на розрахунковий рахунок позивача (том 1, а.с.52-53).
20.08.2024 відповідач на виконання претензії №11/2-9597 від 12.08.2024 сплатив пеню в сумі 177 520,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1496 від 20.08.2024 (том 1, а.с.23 на звороті).
У подальшому, на виконання державного контракту №21/2-337-VDK-24 від 15.06.2024, відповідачем було поставлено товар на загальну суму 25 360 000,00грн, що підтверджується актами приймання-передачі товару: №1 від 17.09.2024 в кількості 100 компл. на суму 12 680 000,00 грн, №2 від 08.11.2024 в кількості 20 компл. на суму 2 536 000,00грн, №2 від 14.11.2024 в кількості 80 компл. на суму 10 144 000,00грн, а також видатковими накладними: №509 від 14.11.2024 та №496 від 08.11.2024 (том 1, а.с.23, 130, 130 на звороті, 114 на звороті, 115 на звороті).
У зв'язку з невчасним здійсненням відповідачем поставки товару за договором в строк до 05.08.2024, позивач нарахував відповідачу 1 607 824,00 грн пені та 1 775 200,00 грн штрафу за несвоєчасну поставку товару згідно з умовами договору.
Відповідач доказів сплати позивачу штрафних санкцій не надав, що стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі.
Господарським судом Житомирської області від 29.01.2025 у справі № 906/1124/24 ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель": 803 912,00 грн пені, 887 600,00грн штрафу, 40 596,29 грн витрат по сплаті судового збору.
Місцевий господарський суд встановив порушення відповідачем умов п. 7.10 договору, однак, із урахуванням: усних та письмових пояснень сторін; доказів, котрі наявні в матеріалах справи застосував дискреційні повноваження та на підставі приписів ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив на 50% розмір пені до 803 9120 грн та штрафу до 887 600 грн.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Так, апелянт вказує на те, що:
- зменшення неустойки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.05.2024 у справі №923/77/22 та від 21.04.2021 у справі №552/6997/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 28.09.2022 у справі №916/2302/21, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 та від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22;
- контракти, укладені в умовах правового режиму воєнного стану, повинні враховувати підвищений ризик та відповідальність, пов'язані з недотриманням їх умов. Відповідно, штрафні санкції повинні бути максимально суворими, щоб підкреслити важливість безумовного виконання контрактних зобов'язань;
- фактично Господарський суд Житомирської області, зменшивши у спірних правовідносинах розмір пені та штрафу, не просто їх зменшив, а звільнив від сплати, що порушує баланс інтересів сторін, не відповідає правовим нормам, судовій практиці та суті відповідальності, яку сторони передбачили при укладенні контракту.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку ухваленому судовому рішенню на підставі ст. 269, 270 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції перевіряє доводи апеляційної скарги та докази, які наявні в матеріалах справи виключно в частині можливості застосування дискреційних повноважень суду в даній справі в порядку ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Щодо незгоди відповідача з оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
У постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №914/2711/22 висвітлено наступну правову позицію:
"Судова практика щодо застосування ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними".
При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст.86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Аналізуючи докази, які наявні в матеріалах справи, судову практику, яка висвітлена у мотивувальній частині даного судового рішення, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що:
- відповідач зобов'язання за контрактом фактично виконав у повному обсязі. Як тільки певна частина товару перетинала митний кордон - відповідач якнайшвидше надсилав партію товар позивачу;
- стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для господарської діяльності товариства, яке є постачальником необхідної/специфічної військової продукції по інших державних замовленнях.
Судом апеляційної інстанції враховуються пояснення відповідача з приводу того, що:
- виконання укладеного контракту не зводиться до оплати необхідного товару безпосередньо виробнику, а у подальшому передання його Агенції оборонних закупівель, оскільки даний товар закупляється через посередників у країнах Європи та Азії, які мають у себе необхідний товар або здатні забезпечити його поставку у декілька партій протягом певного періоду;
- процес виконання контракту зі специфічним товаром, що обумовлено політикою країни виробника щодо його імпорту, є вкрай складним та багатоетапним, при цьому виконання умов даного договору безпосередньо стосується й третіх осіб контрагентів;
- співпраця із банківськими установами у питанні оплати інвойсу, виставленого посередником, також має ряд складних моментів, оскільки банк вбачає у контрагентів відповідача не виробника даного товару, а тому у нього виникає ряд проблем, які уповільнюють процес виконання зобов'язання. До цього процесу підключається фінансовий моніторинг, мета якого запобігти відмиванню доходів відповідачем (процес перерахування коштів іноземним компаніям займає значну кількість часу);
- довготривалий процес погодження зовнішньоекономічного контракту у банку;
- постійна зміна логістичних шляхів тощо.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, із урахуванням вищезазначених, обставин вважає, що місцевий господарський суд не звільнив відповідача від відповідальності, як зазначає апелянт, а застосував дискреційні повноваження суду і зменшив розмір неустойки із урахуванням доводів, які надавалися сторонами у справі.
Крім того, судом першої інстанції враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафу та пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співмірним в контексті інтересів обох сторін.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Водночас із урахуванням приписів ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.01.25 у справі №906/1124/24 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" в дохід Державного бюджету України 59 342, 40 грн витрат за розгляд апеляційної скарги.
3. Постанова набирає з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.
4. Матеріали справи №906/1124/24 надіслати до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "19" травня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.