вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2025 р. Справа№ 910/15825/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Київській області
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 (повний текст складено і підписано 03.03.2025)
у справі № 910/15825/24 (суддя А.Ю.Пукас)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про стягнення 63 152,74 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 179 465,64 грн. за поставлений у період з січня по квітень 2024 року за договором постачання природного газу № 09-5063/24-БО-Т від 28.12.2023, але неоплачений природній газ, а також пені в сумі 30 816,67 грн., 3 % річних в сумі 3 344,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 717,00 грн.
У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- у позивача була наявна переплата за іншими укладеними з відповідачем договорами, з огляду на що листом від 20.12.2024 № 1725/109/29/1-24 відповідач просив позивача перенести переплату на спірний договір, а також платіжною інструкцією № 20700 від 25.12.2024 перерахував позивачу 8 442,87 грн. за спірним договором оскільки сума переплат за іншими договорами є меншою на 0,03 грн. від суми заборгованості за спірним договором № 09-5063/24-БО-Т від 28.12.2023. Вказане свідчить про те, що заборгованість за спірним договором буде погашеною після проведення відповідних перенесень, а отже предмет спору є відсутнім;
- основним джерелом доходів відповідача є бюджетні асигнування, а на несвоєчасну оплату за поставлений природний газ впливає об'єктивний фактор, який робить неможливим належне виконання зобов'язання;
- оскільки вина відповідача у несвоєчасному виконанні зобов'язань відсутні, відсутні і підстави для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат;
- відповідно до положень Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» встановлена тимчасова заборона щодо нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги.
У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:
- відповідачем лист від 20.12.2024 №1725/109/29/1-24 «Про перенесення переплати» надіслано засобами електронного зв'язку 09.01.2025, а відтак саме з цього дня (09.01.2025) - заборгованість на основну суму боргу вважається погашеною;
- єдиним джерелом компенсації понесених постачальником втрат є стягнення з контрагентів усіх можливих штрафних санкцій, а також 3% річних та інфляційних втрат, що передбачено законодавством України і умовами укладеного договору. До того ж, сума неустойки (пені) у співвідношенні до суми несвоєчасно сплаченого основного боргу є незначною, а стягнення пені у такому розмірі не набуде карального характеру для відповідача та не створить для нього надмірного фінансового навантаження (протилежних доказів відповідачем не надано).
Крім того, з огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про зменшення розміру позовних вимог, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, у якій позивач зменшив позовні вимоги на суму основного боргу, проте збільшив суми пені до 40 848, 63 грн., 3 % річних до 5 246,70 грн. та інфляційні втрати до 17 057, 41 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15825/24 позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивач присуджено пеню в сумі 40 848,63 грн., 3 % річних в сумі 5 246,70 грн., інфляційні втрати в сумі 17 057,41 грн. та судовий збір в сумі 2 422,40 грн., а також повернув позивачу з Державного бюджету України судовий збір в сумі 197,73 грн., сплачений згідно платіжної інструкції № 0000022398 від 04.12.2024 на суму 2 620,13 грн.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого за спірним договором у період з січня по квітень 2024 року природного газу, а відтак позивач має право на стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.
Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за своєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», оскільки станом на дату виникнення спірних правовідносин такий закон втратив чинність.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15825/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У апеляційний скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що є розрив між термінами розрахунку за природний газ, що постачається позивачем, а неможливість належного виконання зобов'язань відповідачем позивачем за поставлений природний газ, викликано об'єктивною причиною, проте незалежно від цих факторів відповідачем вживаються всі передбачені законом заходи щодо недопущення господарського правопорушення (подальшого накопичення заборгованості перед постачальником).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 апеляційна скарга у справі № 910/15825/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15825/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги - надання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн. у встановленому порядку.
14.013.2025 до суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 3423 від 12.03.2025 про сплату 3 633,60 грн.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*100=302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 у справі № 910/15825/24, постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, матеріли справи витребувано з Господарського суду міста Києва.
20.03.2025 матеріали цієї справи надійшли до суду.
Станом на 19.05.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
28.12.2023 позивач (Постачальник) та відповідач (Споживач) уклали договір постачання природного газу №09-5063/24-БО-Т (далі - Договір), в п. 1.1 якого погодили, що Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ (далі- газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711:21:00:00) власного видобутку (природний газ на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.п. 1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.01.2024 по 15.04.2024, в кількості 78,5 тис. куб. метрів, у т.ч. по місяцях (розрахункові періоди):
у січні 2024 - 23 тис. м3;
у лютому 2024 - 23 тис. м3;
у березні 2024 - 22 тис. м3;
у квітні 2024 - 10,500 тис.м3.
Загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (пп. 2.1.1 Договору);
Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідного до вимог Кодексу ГТС (пп. 2.3 Договору).
У п. 2.4 Договору сторонами погоджено, що перегляд та користування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного розрахункового періоду.
За змістом п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі.
Постачання газу за цим Договором здійснюється Постачальником виключно за умови включення Споживача до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Підпунктами 3.5.1. - 3.5.4 Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірник акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженими представниками постачальника. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн., крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Згідно п. 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку.
70% фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числі (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов п.п 3.5.4 п. 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Відповідно до п. 5.3. Договору оплата за природній газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися з поставлений природній газ відповідно до Договору.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно з п. 5.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:
- у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
- у третю чергу погашається основна сума заборгованості за використаний природній газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.
Відповідно до п.6.2 Договору Споживач зобов'язався, зокрема прийняти на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Постачальник має право, зокрема, отримати оплату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором (п.6.3 Договору).
Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Даний Договір набирає чинності з 01.01.2024 і діє в частині поставки газу до 15.04.2024 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.13.1 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем протягом січня - квітня 2024 передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 470 503,14 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 12.02.2024, обсяг переданого газу: 35,43859 тис.м.куб, вартістю: 586 646,42 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 11.03.2024, обсяг переданого газу: 26,66692 тис.м.куб., вартістю: 441 441,18 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 10.04.2024, обсяг переданого газу: 25,82034 тис.м.куб., вартістю: 427 426,99 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 11.05.2024, обсяг переданого газу: 0,90544 тис.м.куб., вартістю: 14 988,55 грн.
Колегія суддів зазначає, що такі акти відповідачем підписані не були, проте пунктом 3.5.4 Договору встановлено, зокрема, що у випадку не повернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-ого числа місця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість такого газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 Договору
Слід зазначити, що обсяги природного газу, зазначені в актах приймання-передачі природного газу, підтверджується роздруківками з інформаційної платформи, що адмініструється Оператором ГТС, копії яких долучені до матеріалів справи.
При цьому, які вірно вказано судом першої інстанції, відповідачем у поданому відзиві не заперечуються визначені позивачем обсяги переданого газу, що свідчить про фактичне визнання останніх.
З матеріалів справи вбачається, що до звернення позивача до суду з цим позовом відповідачем сплачено за поставку газу 1 291 037, 50 грн.
Водночас, під час розгляду справи, а саме у період з 01.09.2024 по 09.01.2025 відповідачем погашено суму основного боргу позивача у розмірі 179 465,64 грн. шляхом надсилання 09.01.2025 листа від 20.12.2024 № 1725/109/29/1-24 про погашення заборгованості за Договором за рахунок переплати, яка існувала за договором № 09-2063/22-БО-Т на суму 43 488, 83 грн. та за договором № 09-4063/23-БОТ на суму 135 976, 78 грн.
З огляду на погашення відповідачем суми основного боргу за Договором позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в цій частині, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду.
З огляду на вказані обставини предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 40 848, 63 грн., 3 % річних в сумі 5 246,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 057,41 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які викладені вище.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання, зокрема, послуг транспортування природного газу та розподілу природного газу.
Згідно з п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з п. 27 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті, права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.
Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним (ч. 2 цієї ж статті).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», договір постачання повинен містити такі істотні умови:
1) обов'язок постачальника забезпечити споживача всією необхідною інформацією про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов'язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з таким постачальником шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті постачальника;
2) обов'язок постачальника забезпечити споживача інформацією про обсяги та інші показники споживання природного газу таким споживачем на безоплатній основі;
3) обов'язок постачальника повідомити споживачу про намір внесення змін до договору постачання природного газу в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними;
4) обов'язок постачальника забезпечити споживачу вибір способу оплати з метою уникнення дискримінації;
5) обов'язок постачальника забезпечити споживача прозорими, простими та доступними способами досудового вирішення спорів з таким постачальником;
6) порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого за Договором природного газу, позивач відповідно до положень Договору та ЦК України має право нарахувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів вважає їх вірними.
При цьому колегія суддів визнає безпідставними посилання відповідача на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за своєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», оскільки, по-перше, станом на дату виникнення спірних правовідносин такий закон втратив чинність, а по-друге, дія такого закону не розповсюджувалась на спірні правовідносини, оскільки відповідач не є громадянином України.
Щодо посилань відповідача на те, що при вирішення спору сторін по суті суд першої інстанції мав врахувати обставини, які унеможливили своєчасне виконання зобов'язання, зокрема, затримки бюджетного фінансування, відсутність коштів на рахунках бюджетної установи тощо, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відсутність бюджетних асигнувань чи будь яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».
Слід зазначити і про те, що відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які могли свідчити про наявність підстав для зменшення судом розміру пені та 3 % річних.
З огляду на вказані обставини суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 40 848,63 грн., 3 % річних в сумі 5 246,70 грн., інфляційних втрат в сумі 17 057,41 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 справі № 910/15825/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 справі № 910/15825/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 справі № 910/15825/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 19.05.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
А.О. Мальченко