ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
16 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4136/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС», ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024
по справі №916/4136/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД С»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
про стягнення 262 600,66 грн шкоди
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" (надалі - ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД С" (надалі - ТОВ "ГОЛД С", Відповідач), в якій просило суд стягнути відшкодування майнової шкоди в розмірі 262600,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок ДТП, яка відбулась 30.04.2023, з вини працівника відповідача, позивачеві завдано шкоди, яка не була компенсована за страховим полісом, та відповідно підлягає відшкодуванню за рахунок позивача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 189 077,00 грн відшкодування майнової шкоди та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору, у задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт (виконаних робіт), необхідних для відновлення пошкодженої речі, а тому, з огляду на надані учасниками справи докази, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.
При цьому, судом першої інстанції відхилено, як неналежні та недопустимі, надані сторонами докази, а саме висновків експертів, оскільки вони не відповідають вимогами ст. 101 ГПК України.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС», ОСОБА_2 та ТОВ «ГОЛД С» звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Так, ОСОБА_1 та ТОВ «ГОЛД С» просять суд оскаржуване рішення змінити виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «стягнути з ТОВ "ГОЛД С" на користь ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" 68 096,25 грн відшкодування майнової шкоди. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити».
Свої вимоги скаржники обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним дослідженням всіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке:
- місцевим господарським судом безпідставно не було взято до уваги наданий відповідачем звіт про оцінку складений оцінювачем ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» Поляковим В.О. на замовлення відповідача;
- на переконання апелянта, чинне законодавство не визначає обов'язку щодо зазначення у звіті про оцінку про обізнаність оцінювача (спеціаліста) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- суд першої інстанції повинен був оцінити надане відповідачем експертне дослідження, як письмовий доказ та надати йому відповідну оцінку;
- апелянт вважає, що наданий позивачем, та взятий до уваги місцевим господарським судом висновок експерта Поляниці І.В. не відповідає приписам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, містять опис пошкоджені, які не містились у схемі місця ДТП.
ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 у справі №916/4136/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Голд С» на користь ТОВ «Укрзерноінвест-Транс» в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка відбулась 30.04.2023р., в розмірі 259220,95 грн., з якої вартість відновлювального ремонту становить 189077,00 грн. та сума втрати товарної вартості транспортним засобом, що був пошкоджений в результаті ДТП, в розмірі 70143,95 грн.
На переконання скаржника, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, з огляду на таке:
- при зверненні до суду з позовною заявою, Позивачем було зазначено, що майнова шкода, що була спричинена Позивачу в результаті ДТП, складається як з вартості відновлювального ремонту, так і з суми, що становить втрату товарної вартості транспортним засобом;
- на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем було надано до суду висновок здійснений судовим експертом Поляницею І.В., яким було визначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Позивача, який було пошкоджено в результаті ДТП, а також величину втрати товарної вартості транспортним засобом;
- зазначений висновок експерта, на думку апелянта, був необґрунтовано відхилений судом першої інстанції, оскільки при подачі до суду такого доказу, позивачем не зазначалось, що зазначений доказ подано згідно з ст. 101 ГПК України.
Ухвалою суду апеляційної інстанції у складі колегії суддів головуючого судді Богатиря К.В., суддів Поліщук Л.В., Таран С.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 по справі №916/4136/24 та визначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 по справі №916/4136/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №916/4136/24 у зв'язку з перебування колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В. у відрядженні.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №916/4136/24 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Ухвалою суду прийнято справу №916/4136/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Аленіна О.Ю., суддів - Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Ухвалами суду відкрито апеляційні провадження по справі №916/4136/24 за апеляційними скаргами ТОВ «УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС» та ТОВ «ГОЛД С» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024, об'єднано апеляційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ «УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС» та ТОВ «ГОЛД С» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 по справі №916/4136/24 в одне апеляційне провадження.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив ТОВ "ГОЛД С" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому відповідач зазначає, що погоджується із доводами та вимогами апелянта, просить задовольнити скаргу в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС", ТОВ "ГОЛД С" просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, оскільки вважає таку апеляційну скаргу необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що можуть бути взяті судом до уваги.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзивів на апеляційні скарги.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" є власником спеціального напівпричепу-самоскиду BODEX KIS3B/KIS3WA-K/ A5A , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 ТОВ "ГОЛД С" є власником спеціального напівпричепу-самоскиду POLKON, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
У відповідності до страхового полісу № АР/6822339 АТ "СК "КРАЇНА" є страхувальником ТОВ "ГОЛД С", страхова сума на одного потерпілого 160000,00 грн (за шкоду, заподіяну майну). Забезпечений транспортний засіб Polkon, реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Відповідно до страхового полісу № АР/6818925 АТ "СК "КРАЇНА" страхувальником є ТОВ "ГОЛД С", страхова сума на одного потерпілого 160000,00 грн (за шкоду, заподіяну майну). Забезпечений транспортний засіб Renault, реєстраційний номер НОМЕР_6 .
Згідно з наказом (розпорядженням) ТОВ "ГОЛД С" від 21 червня 2022 року № 33к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 22.06.2022.
Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 28.07.2023 у справі №495/4885/23 за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , працюючого водієм в ТОВ "ГОЛД С", встановлено наступне:
« 30.04.2023 біля 21 год. 30 хв. на 75 км + 900м. автодороги М-15, що в Білгород-Дністровському районі Одеської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_6 , з напівпричепом Polkon, реєстраційний номер НОМЕР_5 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_7 , з напівпричепом Bodex, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно з схемою місця ДТП від 30.04.2023 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 мала місце на автодорозі М-15 Одеса-Рені.
Окрім того, з зазначеної схеми ДТП встановлено, що в результаті ДТП автомобілі марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_6 , з напівпричепом Polkon, реєстраційний номер НОМЕР_5 та напівпричіп марки Bodex, реєстраційний номер НОМЕР_3 , до автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_7 , отримали механічні пошкодження, які відображені в зазначеному документі».
Вказаною постановою визнано ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Острозького районного суду Рівненської області від 28.07.2023 у справі № 495/4885/23 - без змін.
Відповідно до акту огляду транспортного засобу від 03.05.2023, підписаного директором Позивача та ОСОБА_3 , виявлено пошкодження транспортного засобу BODEX, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за неведеним переліком.
01 лютого 2024 року ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА" виставлено ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" рахунок-фактуру № СФ-0000068 загальною вартістю 344077,00 грн з ПДВ.
ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" перераховано ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА" 100000,00 грн із призначенням платежу: "оплата по рахунку № СФ-0000068 від 01.02.2024 за тцм та послуги ПДВ20%", відповідно до платіжної інструкції від 02.02.2024 № 25.
26 лютого 2024 року між ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА" як Виконавцем та ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" як Замовником підписано без заперечень та/або зауважень акт № ОУ-0000119 здачі-приймання робіт (надання послуг), за яким загальна вартість робіт - 344077,00 грн з ПДВ. Здійснено наступні роботи: складання та встановлення задніх дверей-воріт напівпричепа; використано запчастини, горючомастильні матеріали: комплект задніх дверей-воріт до напівпричепа BODEX в розібраному стані.
27 лютого 2024 року ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА" виставлено ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" рахунок-фактуру № СФ-0000138 загальною вартістю 5000,00 грн.
27 лютого 2024 року між ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА" як Виконавцем та ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" як Замовником підписано без заперечень та/або зауважень акт № ОУ-0000124 здачі-приймання робіт (надання послуг), за яким загальна вартість робіт - 5000,00 грн з ПДВ. Здійснено наступні роботи: реставрація кузова.
ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" перераховано ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА" 244077,00 грн із призначенням платежу: "оплата по рахунку № СФ-0000068 від 01.02.2024 за тцм та послуги ПДВ20%", відповідно до платіжної інструкції від 14.03.2024 № 78.
ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" перераховано ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА" 5000,00 грн із призначенням платежу: "оплата по рахунку № СФ-0000138 від 27.02.2024 за тцм та послуги ПДВ20%", відповідно до платіжної інструкції від 14.03.2024 № 79.
09 квітня 2024 року ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" складено до АТ "СК "КРАЇНА" заяву № 4495/24 на виплату страхового відшкодування стосовно пошкодженого транспортного засобу BODEX KIS3B/KIS3WA-K/A5A, реєстраційний номер НОМЕР_3.
Відповідно до складеного 10.05.2024 суб'єктом оціночної діяльності Поляниці Ігорем Володимировичем за результатами експертного товарно-транспортного дослідження за замовленням ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" висновку № 14-05 вартість відновлювального ремонту КТЗ BODEX KIS3B/KIS3WA-K/A5A, реєстраційний номер НОМЕР_3, на дату дослідження 30.04.2023 становить 352456,71 грн; величина втрати товарної вартості КТЗ BODEX KIS3B/KIS3WA-K/A5A, реєстраційний номер НОМЕР_3, на дату дослідження - 70143,95 грн; вартість матеріальних збитків, завданих власнику ТКЗ BODEX KIS3B/KIS3WA-K/A5A, реєстраційний номер НОМЕР_3, на дату дослідження 30.04.2023 - 422600,66 грн з ПДВ.
23 квітня 2024 року ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" складено до АТ "СК "КРАЇНА" досудову вимогу, в якій посилається на дорожньо-транспортну пригоду, яка мало місце 30.04.2023, на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 28.07.2023 у справі № 495/4885/23, на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, працівник якого винний у ДТП, застрахована у АТ "СК "КРАЇНА" у відповідності до полісу АР/6818925, просить сплатити страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн.
23 липня 2024 року ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" складено до ТОВ "ГОЛД С" досудову вимогу, в якій посилається на те, що 30.04.2023 мало місце дорожньо-транспортна пригода, на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 28.07.2023 у справі № 495/4885/23, якою працівника ТОВ "ГОЛД С" визнано винним, те, що розмір матеріальних збитків становить 422600,00 грн, просить відшкодувати відповідну суму. Вказана вимога надіслана до ТОВ "ГОЛД С" 23.07.2024 відповідно до опису вкладення у цінний лист та накладної АТ "УКРПОШТА".
08 серпня 2024 року АТ "СК "КРАЇНА" перераховано ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" 160000,00 грн із призначенням платежу "стр. відш… отр: ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС").
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач, на підставі частини 1 статті 1166, частини 1 статті 1172 ЦК України просив стягнути з відповідача 262600,66 грн шкоди, яка не була компенсована за страховим полісом, у зв'язку із завданою працівником Відповідача майновою шкодою Позивачу як власнику транспортного засобу.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) шкоди (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно пункту 1 частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).
У силу вимог частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, статтею 1187 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.
Нормами статті 1192 ЦК України передбачено - якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
При цьому частина 1 статті 1172 ЦК України визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно з статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 Цивільного кодексу України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Як встановлено судом та не заперечуються учасниками справи цивільно-правова відповідальність власника (ТОВ ''ГОЛД С'') транспортних засобів Renault, реєстраційний номер НОМЕР_6 , та Polkon, реєстраційний номер НОМЕР_5 , застрахована в АТ «СК «КРАЇНА» у відповідності до досліджених в описові частині рішення страхованих полісів із страховими сумами на одного потерпілого - 160000,00 грн (за шкоду, заподіяну майну).
30 квітня 2023 року мало місце дорожньо-транспортна пригода, за наслідками якої особою, яка працює водієм ( ОСОБА_1 ) у ТОВ ''ГОЛД С'', завдано матеріальних збитків (пошкоджено транспортний засіб) ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС", аналогічне встановлено постановою Острозького районного суду Рівненської області у справі № 495/4885/23.
З метою отримання частини відшкодування понесених матеріальних збитків ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" звернулось до АТ «СК «КРАЇНА» як до страхувальника ТОВ ''ГОЛД С'', внаслідок чого АТ «СК «КРАЇНА» перераховано позивачу 160000,00 грн.
Однак, решта шкоди у розмірі 262600,66 грн, за твердженням позивача, не була компенсована за страховим полісом.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, згідно з принципами рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 19.09.2024 у справі № 910/14394/23, від 22.08.2024 у справі № 910/14467/19, від 04.07.2024 у справі № 910/13407/23.
Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Згідно з статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Колегія суддів зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 16.08.2024 у справі № 910/14895/23, від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22.
Колегія суддів звертає увагу на те, що крім наведення доводів про недопустимість доказів, скаржник повинен довести, що на підставі таких доказів встановлено фактичні обставини, що вплинули на вирішення спору по суті.
Так, судова колегія зазначає, що позивачем на підтвердження розміру витрат, які фактично понесено в результаті проведення відновлювального ремонту, було надано до суду першої інстанції акт здачі-приймання робіт від 01.02.2024 № СФ-0000068, акт здачі-приймання робіт від 27.02.2024 № ОУ-0000124, копії платіжних доручень від 02.02.2024 № 25, від 14.03.2024 №№ 78 та 79.
При цьому із їх змісту судом встановлено, що між ТОВ "БОДЕКС-УКРАЇНА", як Виконавцем, та ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС", як Замовником, підписано 26 лютого 2024 року без заперечень та/або зауважень акт № ОУ-0000119 здачі-приймання робіт (надання послуг), за яким загальна вартість робіт - 344077,00 грн з ПДВ. Здійснено наступні роботи: складання та встановлення задніх дверей-воріт напівпричепа; використано запчастини, горючомастильні матеріали: комплект задніх дверей-воріт до напівпричепа BODEX в розібраному стані; 27 лютого 2024 року без заперечень та/або зауважень акт № ОУ-0000124 здачі-приймання робіт (надання послуг), за яким загальна вартість робіт - 5000,00 грн з ПДВ. Здійснено наступні роботи: реставрація кузова.
Вказані роботи сплачено ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" в повному обсязі у відповідності до платіжних інструкцій від 02.02.2024 № 25, 14.03.2024 №№ 78 та 79.
Правова конструкція статті 22 ЦК України визначає, що до складу збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а правова конструкція статті 1192 ЦК України визначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, у даному випадку позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження розміру фактично понесених витрат в результаті відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, у вигляді відповідних актів виконаних робіт на загальну суму 349077,00 грн.
А тому, враховуючи суму сплачених страхувальником коштів у розмірі 160000,00 грн, загальна вартість шкоди становить 189077,00 грн (349077,00 грн вартість фактично виконаних робіт, оплачених в повному обсязі - 160000,00 грн сплачених страхувальником коштів).
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що надані ТОВ "УКРЗЕРНОІНВЕСТ-ТРАНС" висновок експерта № 14-05 від 10.05.2024, здійснений суб'єктом оціночної діяльності Поляницєю Ігорем Володимировичем, а також наданий відповідачем висновок від 05.04.2024 № 134711, виготовлений ФОП Цурпаленко Є.В. та звіт № 932.24К від 22.11.2024 здійснений Приватним підприємством "ЕКСПЕРТ СЕРВІС-АЛЬФА" не можуть вважатись належними та допустимими доказами по справі, з огляду на таке.
Згідно з статтею 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що стаття 101 Господарського процесуального кодексу України визначає вимоги до висновку експерта, складеного на замовлення учасника справи.
Так, відповідно до частин 1, 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
У постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що експертний висновок, в якому не зазначено про те, що висновок підготовлено для подання до суду та не зазначено про обізнаність експерта щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок, є неналежним та недопустимим доказом.
Аналогічний висновок щодо такої обов'язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та про відхилення відповідного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України викладено в постановах Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 910/16784/21, від 20.06.2023 у справі № 924/588/20, від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 21.09.2022 у справі № 903/692/22.
У даному випадку, надані як позивачем, так й відповідачем висновки не містять, ані зазначення про те, що вони підготовлені для подання до суду, ані про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно, з огляду на вищевказані висновки здійснені Верховним Судом, такі докази не можуть вважатись неналежними та недопустимими, та відповідно, прийматись судом до уваги під час прийняття рішення.
А тому, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що у даному спорі єдиними належними та допустимими доказами, які підтверджують розмір завданих збитків є саме акти здачі-приймання робіт, з яких вбачається здійснення, на замовлення позивача, відновлювальних робіт спричинених ДТП.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо неналежності та недопустимості наданих сторонами висновків експертів, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів, які зводяться до незгоди з такими висновками.
Судова колегія також зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
За положеннями ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В постановах Верховного Суду, викладена в постановах від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17 зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Таким чином, визначаючи розмір завданої шкоди, суду слід враховувати саме фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідним висновком автотоварознавчої експертизи, або документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
З огляду на зазначене вище, враховуючи встановлені судом обставини щодо неналежності та недопустимості наданих сторонами доказів, а саме висновків експертів, єдиними доказами, що підтверджуються розмір завданих збитків у цій справі є саме акти наданих послуг щодо здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2024 у справі №916/4136/24 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 16.05.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.