ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
16 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3792/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 (повний текст складено та підписано 05.12.2024, суддя Рога Н.В.)
у справі №916/3792/24
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області
про стягнення 18 051,54 грн
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 18 051 грн 54 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Департамент посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди в частині сплати орендних платежів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 по справі №916/3792/24 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі у розмірі 18 051 грн 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що наявними матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів, а тому суд визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за заявлений позивачем період.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 року по справі № 916/3792/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовити у повному обсязі.
Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що не згодне із вищезазначеним рішенням та вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема щодо повноти дослідження обставин справи, та є таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з наступним:
- умовами укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення, передбачено, зокрема, можливість передачі орендованого приміщення в суборенду;
- відповідачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, за погодженням з позивачем, було укладено договори суборенди частини нежитлового приміщення;
- з огляду на невиконання суборендарями умов договору, відповідач звернувся до суду із відповідними позовними вимогами про стягнення заборгованості та виселення суборендарів із займаної частини нежитлового приміщення;
- рішеннями Господарського суду Одеської області позовні вимоги про виселення суборендарів було задоволено, а вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково;
- апелянт вважає, що суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача, не прийнявши до уваги доказів відповідача, що призвело до порушення принципів рівності усіх учасників перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу, призвело до порушення вимог ст. 236 ГПК України. Зокрема, судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що сторонами неодноразово вносились зміни до укладеного договору оренди нежитлового приміщення. При цьому, Додатковим договором № 23 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення, сторони домовилися, що орендна плата, яку Орендар зобов'язується сплачувати з 01.07.2017, здійснена з врахуванням передачі частини приміщення у суборенду.
Однак, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, зокрема не виконував істотні умови договору оренди щодо сплати орендної плати вчасно та у повному обсязі, і як наслідок, за ним утворилась заборгованість по орендній платі.
Стосовно посилання апелянта на наявність договорів суборенди, позивач зазначає, що Договір оренди, укладений між сторонами, не містить положень, за якими у випадку укладення Орендарем за згодою Орендодавця договорів суборенди, між суборендарями та Орендодавцем виникають будь-які правовідносини, і такі суборендарі сплачують суборендну плату на користь Орендодавця, у якого, натомість, виникають права щодо контролю за надходженням суборендної плати та стягнення заборгованості по суборендній платі. Крім того, погодження на надходження боргу на рахунок Департаментом суборендарям не надавався.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 02.06.2000 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Орендодавець) (наразі - Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси (Орендар) (правонаступник - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №319/206, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 2316 кв.м, 1,2-й поверх, підвал, за адресою: м. Одеса, просп. Князя Ярослава Мудрого, (Академіка Глушка), 17/2, з метою розміщення податкової інспекції.
Згідно п.1.2 Договору термін його дії до 01.06.2024.
За умовами п. 3.1. Договору Орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відносно суми орендної плати, визначеної за перший місяць після укладання договору оренди в розмірі 1 грн в рік за все приміщення.
Розмір орендної плати також може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, законодавством України (п.3.2. договору).
Орендна плата не враховує комунальні послуги, податок на додану вартість, податок земельну ділянку (п.3.5. договору).
За умовами п.п. 4.2., 4.4. Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та кошти за комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку. Погоджувати з Представництвом по управлінню комунальною власністю питання передачі орендованого приміщення у суборенду. У разі порушення цієї умови договору сплатити штраф У розмірі 100 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян та в десятиденний термін звернутися до Представництва за дозволом на передачу приміщення в суборенду.
Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесок змін не допускається (п. 9.2. Договору).
Надалі, шляхом укладення додаткових угод, сторонами було погоджено внесення змін у термін дії договору оренди, зміну найменування сторін, збільшення площі орендованого об'єкта та розрахунку орендної плати.
Зокрема, Додатковим договором № 23 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2000 №319/206, що був укладений сторонами у справі 01.07.2017., сторони домовилися, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами та доповненнями) орендна плата, яку Орендар зобов'язується сплачувати з 01.07.2017, становить 1 071 грн 72 коп. у місяць з ПДВ. У розрахунку враховано торгівлю канцтоварами на площі 12 кв.м (місячна орендна плата 569 грн без ПДВ), розміщення ксероксу на 2 кв.м (місячна орендна плата 110 грн 63 коп. без ПДВ), розміщення кавового апарату на 3 кв.м (місячна орендна плата у розмірі 213 грн 39 коп. без ПДВ), розміщення ДПІ на площі 3645 кв.м ( місячна орендна плата у розмірі 0,08 грн без ПДВ).
Крім того, сторони виклали у новій редакції абз.1 п.2.2 Договору оренди та встановили, що за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.07.2017 у розмірі 893 грн 10 коп., що розрахована станом на 01.06.2017 (без урахуванням ПДВ та індексу інфляції та є базовою орендної ставкою за місяць).
Звертаюсь із даним позовом до суду, позивач зазначив, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів, за останнім рахується заборгованість у розмірі 18 051 грн 54 коп., які він просив стягнути на свою користь.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задовольнив їх в повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, враховуючи те, що об'єкт оренди є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №12492969, на правовідносини, що склалися між сторонами у справі розповсюджується дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
В силу положень частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до п. 2.1. Договору оренди №319/206 вступ Орендаря у володіння та користування приміщенням настає одночасно з підписан ням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі вказаного приміщення.
Як свідчать наявні матеріали справи та не заперечується сторонами, позивачем було передано, а відповідачем прийнято у користування нерухоме майно визначене Договором оренди №319/206 (із додатковими угодами).
Як вже було зазначено вище, згідно з п. 1.2. Договору він діє з 01.06.1999 до 01.06.2024.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 6345 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Відтак, з огляду на наведені положення, укладений між сторонами Договір оренди від 02.06.2000 №319/206, станом на теперішній час, є дійсним та продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, що не заперечується сторонами по справі.
Відповідно до умов Договору оренди №319/206 Оренда зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та кошти за комунальні послуги, податок на додану вартість, податок на земельну ділянку (п. 4.2. Договору).
Так, Додатковим договором №23 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 02.06.2000р. №319/206, що був укладений сторонами у справі 01.07.2017., сторони домовилися, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (із змінами та доповненнями) орендна плата, яку Орендар зобов'язується сплачувати з 01.07.2017р., становить 1 071 грн 72 коп. у місяць з ПДВ. У розрахунку враховано торгівлю канцтоварами на площі 12 кв.м (місячна орендна плата 569 грн без ПДВ), розміщення ксероксу на 2 кв.м (місячна орендна плата 110 грн 63 коп. без ПДВ), розміщення кавового апарату на 3 кв.м (місячна орендна плата у розмірі 213 грн 39 коп. без ПДВ), розміщення ДПІ на площі 3645 кв.м ( місячна орендна плата у розмірі 0,08 грн без ПДВ).
Крім того, сторони виклали у новій редакції абз.1 п.2.2 Договору оренди та встановили, що за орендоване приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з 01.07.2017р. у розмірі 893 грн 10 коп., що розрахована станом на 01.06.2017р. ( без урахуванням ПДВ та індексу інфляції та є базовою орендної ставкою за місяць).
У подальшому будь-яких інших змін щодо розрахунку орендної плати сторони у Договір оренди не вносили.
Таким чином, базовою ставкою орендної плати для відповідача станом на 01.06.2017 було 1071 грн 72 коп. з ПДВ, яка підлягала індексації.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди №319/206 за період з квітня 2019 по червень 2024 складає 18 051,54 грн.
Доказів сплати такої заборгованості частково або в повному обсязі наявні матеріали справи не містять, а сторонами надано не було.
З огляду на таке, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
Судова колегія відхиляє твердження апелянта з приводу не врахування позивачем під час здійснення розрахунку того, що частина орендованого приміщення передана в суборенду, з огляду на таке.
02 травня 2018 між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС в Одеській області) (Орендар) та фізичною особою - підприємцем Агеєвою Ларисою Юхимівною (Суборендар) було укладено договір суборенди частини нежитлового №1, згідно п.п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, надалі іменується "орендодавець", для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення лотка для торгівлі канцтоварами та ксерокс) (надалі іменується "площа, що суборендується"), адреса: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17/2.
Площа, що суборендується, складає 6 квадратних метрів (торгівля канцтоварами та бланками звітності) та 1 квадратний метр (ксерокс) (п. 1.1.2 договору суборенди).
В той же час, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2020 р. по справі №916/2331/19 позов Головного управління ДФС в Одеській області до ФОП Агеєвої Л.Ю. про виселення із займаної частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , стягнення заборгованості за фактичне користування комунальними послугами у розмірі 1407,99 грн за Договором суборенди № 1 від 02.05.2018р. задоволено частково, виселено ФОП Агеєву Л.Ю. із частини займаного нежитлового приміщення та стягнуто на користь Головного управління ДФС в Одеській області вартість комунальних послуг у сумі 1 314,21 грн. В задоволенні решти позову - відмовлено.
Крім того, 02.05.2018 між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (Орендар) та фізичною особою - підприємцем Пригоровською Наталією Валентинівною (суборендар) був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №2, згідно п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею Орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (надалі іменується "Орендодавець") для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення лотка для торгівлі канцтоварами та ксерокс) (надалі іменується "площа, що суборендується"), адреса: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17/2.
Площа, що суборендується, складає 6 квадратних метрів (торгівля канцтоварами та бланками звітності) та 1 квадратний метр (ксерокс) (п. 1.1.2 договору суборенди).
Також, 02.05.2018 р. між Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (Орендар) та фізичною особою - підприємцем Пригоровською Наталією Валентинівною (суборендар) був укладений договір суборенди частини нежитлового приміщення №3, згідно п. 1.1 якого цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею Орендарем суборендареві у строкове платне користування частини площі приміщення за погодженням з Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (надалі іменується "Орендодавець") для здійснення суборендарем його статутної діяльності (розміщення кавового апарату) (надалі іменується "площа, що суборендується"), адреса: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17/2.
Площа, що суборендується, складає 3 квадратних метри (кавовий апарат) (п. 1.1.2 договору суборенди).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2019р. по справі № 916/2035/19 позов Головного управління ДФС в Одеські області до ФОП Пригоровської Н.В. про виселення із частини займаного нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, пр. Академіка Глушка, 17/2 та стягнення 9 631,88 грн заборгованості за фактичне користування комунальними послугами за договором суборенди № 2, № 3 від 02.05.2018р. задоволено частково. ФОП Пироговську Н.В. виселено із частини займаного нежитлового приміщення. У задоволенні вимоги про стягнення про стягнення - відмовлено.
Наведене відповідно свідчить про те, що відповідачем дійсно було передано частину нежитлового приміщення, яке було передано йому позивачем за договором оренди, в суборенду.
Втім, колегія суддів зазначає, що наявність у відповідача будь-яких договірних правовідносин з іншими особами (суборендарями) не звільняє останнього від обов'язку щодо сплати орендних платежів за орендоване приміщення за Договором оренди укладеним з позивачем.
До того ж, укладений між сторонами Договір оренди № 319/206 від 02.06.2000 не містить жодних положень, за якими у випадку укладення Орендарем за згодою Орендодавця договорів суборенди, між суборендарями та Орендодавцем виникають будь-які правовідносини, і такі суборендарі сплачують суборендну плату на користь Орендодавця, у якого, натомість, виникають права щодо контролю за надходженням суборендної плати та стягнення заборгованості по суборендній платі.
Слід також зауважити, що наявні матеріали справи, зокрема розрахунок заборгованості наданий позивачем, свідчить про те, що позивач не враховує використання відповідачем частини приміщення під торгівлю канцтоварами та бланками звітності (6 кв.м) та під ксерокс 1 кв.м., що надавалися у суборенду ФОП Агеєвій Л.Е. та не враховує використання відповідачем частини приміщення під торгівлю канцтоварами та бланками звітності (6 кв.м), під ксерокс (1 кв.м) та під кавовий апарат (3 кв.м).
За наведеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не спростовано висновків здійснених місцевим господарським судом, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішеня, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 у справі №916/3792/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 16.05.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.