ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
16 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/522/24
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 (повний текст складено та підписано 25.11.2024, суддя Мавродієва М.В.)
у справі №915/522/24
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі Регіональної філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство “Нібулон»
про стягнення 129231,36 грн
Акціонерне товариство “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Південна залізниця» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон» про стягнення заборгованості в загальній сумі 90849,24 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем у порушення умов договору та вимог чинного законодавства не було сплачено нарахований збір за зберігання вагонів на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 по справі №915/522/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування збору за зберігання вантажу.
Так, на думку місцевого господарського суду, виходячи з умов Договору №40-14291113/2020-0001 та матеріалів даної справи, між сторонами склались спеціальні правовідносини з перевезення вантажів, а саме: перевезення маршрутним потягом, який відповідає установленій довжині та прямує на одну станцію призначення, а тому, метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів з вантажем для формування маршрутного поїзда максимальною кількістю у 50 вагони. На переконання суду першої інстанції, сама по собі процедура накопичення вагонів апріорі передбачає перебування окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзду, на що позивач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору. При цьому, вказана вище процедура накопичення вагонів передбачає перебування окремих вагонів (порожніх/з вантажем) протягом певного часу, обумовленого обома сторонами, на коліях позивача з метою формування маршрутного поїзда, на що саме позивач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору та додатку №1-4 до договору, з огляду на що відповідна затримка вагонів з вантажем під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг за кореспондуючу оплату.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою позивач зазначає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду Миколаївської області, не відповідають обставинам справи та наданим документам, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного:
- твердження суду першої інстанції, що затримка вагонів виникли не з вини відповідача, є хибним, оскільки умовами укладеного між сторонами договору надання послуг чітко визначено обов'язок відповідача сплачувати додаткові збори, зокрема збір за зберігання вантажу. Розмір даного збору визначається пунктом 2.1 розділу III збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги - збір за зберігання нараховується за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тону - при зберіганні вантажу у вагоні;
- надання послуг і виконання вимог договору перевезення неможливе без виконання Правил перевезення вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 і які об'єднують в собі всі Правила по наданню послуг з організації перевезення вантажів, в тому числі Правила Зберігання вантажів;
- у даному випадку судом першої інстанції було помилково об'єднано та ототожнено дві різні послуги в одну послугу: накопичення вагонів (формування маршрутного поїзду на станційних коліях, тобто коліях загального користування, на підставі укладеного із Перевізником договору) та зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених в вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевізного документу - накладної відправником, відповідно до Правил № 644);
- при виконанні договору про надання послуг, пунктом 1.1 якого передбачено надання всіх необхідних для Замовника послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, сторони використовують Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, а звідси слідує, що використовують, в тому числі, Правила Зберігання вантажів, затвердженні цим же наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, без виконання вимог яких не можливе надання замовнику послуг з перевезення вантажів;
- згідно з вимогами розділу 7 Правил перевезень вантажів, п. 9 Правил Зберігання вантажів, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми;
- на підставі викладеного, є хибним висновок суду, що по даним матеріалам збір за зберігання вантажу не нараховується, оскільки вагони з вантажем знаходилися на коліях загального користування (колія станції), без документів на перевезення (накладної) і з причин незалежних від залізниці;
- в матеріалах справи є акти загальної форми ГУ-23 складені для засвідчення обставин часу затримки вагонів з вантажем з вини відповідача;
- при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції, факт затримки оформлюється актами загальної форми. Як вбачається з матеріалів справи, у даних правовідносинах були складені відповідні акти загальної форми.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції цілком відповідає висновкам Верховного суду викладеним у постановах від 01.02.2024 по справі №915/305/22, від 09.04.2024 по справі №915/5/23 винесених з аналогічних правовідносин.
Так відповідач у своєму відзиві зазначає, що предметом спору є правовідносини, що склались між сторонами - "маршрутний потяг", спеціальна послуга за Додатком 1-4 до Договору - накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування з метою формування маршрутного потягу. Сторонами обумовлена окрема плата за надання спеціальної послуги (накопичення вагонів з вантажем) п.9.1 Додатку 1-4 та порядок фіксації часу наданої послуги (Акт ГУ-23).
На думку відповідача, позивач заявив в позові додаткові вимоги (понад плату за накопичення вагонів з вантажем) щодо стягнення збору за зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за затримку відправлення вантажу і перебування його на коліях загального користування, п.9 Правил зберігання вантажів) під час надання спеціальної послуги "накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного поїзду" Додаток 1-4 до Договору.
Між сторонами укладено "спеціальний договір" - Додаток 1-4, який регулює надання спеціальної послуги - "накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування" (п.1 Додатку 1-4). Предмет спеціальної послуги кореспондується Тарифу встановленому за цю послугу в п.9.1 Додатку 1-4. Пунктом 6, 7, 8 Додатку 1-4 врегульовано час/період надання спеціальної послуги - "накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування", який за домовленістю сторін підтверджується Актом загальної форми ГУ-23. Отже спеціальним договором передбачено що час надання спеціальної послуги підтверджується Актом ГУ-23. Перебування вантажу в вагонах маршрутного потягу в період накопичення обумовлено предметом спеціальної послуги. Це договірні відносини на підставі спеціального договору Додаток 1-4 які є відмінними від загальних умов перевезень. Таким чином, вищенаведені обставини перебування (накопичення) вагонів з вантажем на коліях загального користування в рамках договірних відносин Додаток 1-4 до Договору не можуть бути розцінені як такі, що виникли з причин незалежних від Залізниці.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 26.06.2020 ТОВ СП “Нібулон» в порядку, встановленому ст. 634 ЦК України, направлено АТ “Українська залізниця» (перевізнику) заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020. Заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.
26.06.2020 АТ “Українська залізниця» (перевізнику) направлено ТОВ СП “Нібулон» (замовнику) інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від ТОВ СП “Нібулон» пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача 8496, платника 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (в редакції від 25.02.2020, чинній на момент приєднання відповідача до умов договору, відповідна редакція якого міститься також за посиланням https://uz-cargo.com) його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання/користування власного вагону перевізника не є орендною платою.
Згідно з п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктами 1.5., 1.6. договору передбачено, що він є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та п. 9.4. договору та законодавства.
Відповідно до п. 1.7 договору останній укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Пунктом 1.10 договору визначено, що він є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.
Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема:
- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4.);
- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.);
- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.);
Відповідно до п. 2.3 договору перевізник зобов'язаний, зокрема:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2);
- складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розділом 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5);
За умовами п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Відповідно до п. 4.2 договору оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, перевізник має право припинити надання послуг за договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості перевізник має право, відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України, затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.
Відповідно до п. 10.3 договору документи направлені перевізником замовнику для підписання і не підписанні останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями, але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими замовником у строк встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання до них заперечень замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення перевізником документів замовнику, у т.ч. автоматизованими системами перевізника і із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до договору, визначених в розділі 9 Договору.
Пунктом 14 договору передбачено, що його невід'ємною частиною є додатки, зокрема: додаток 1-1 “Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»; додаток 1-4 “Умови накопичення вагонів».
Додаток № 1-4 до договору “Умови накопичення вагонів» (далі - додаток) містить наступні погоджені сторонами умови.
Відповідно до п. 1 додатку № 1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі -накопичення вагонів).
Пунктом 2 додатку № 1-4 передбачено, що станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п. 3 додатку № 1-4).
Пунктом 4 додатку № 1-4 встановлено, що в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
Відповідно до п. 5 додатку № 1-4 на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Згідно з п. 6 додатку № 1-4 початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.
Пунктом 7 додатку № 1-4 передбачено, що часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Відповідно до п. 8 додатку № 1-4 час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За умовами п. 9 додатку № 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1.);
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2.);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (підпункт 9.3.).
Відповідно до п. 10 додатку № 1-4 нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Також з матеріалів справи вбачається, що 07.06.2021 між АТ “Українська залізниця» в особі Виробничого підрозділу “Сумська дирекція залізничних перевезень» філії “Південна залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» та ТОВ СП “Нібулон» укладено договір про подачу та забирання вагонів №П/М-2168.
Відповідно до умов п.1 Договору №П/М-2168, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Користувачу та примикає через стрілку №5 в непарній горловині станції Скороходове Південної залізниці і обслуговується локомотивом Залізниці. Межею під'їзної колії є знак “Межа під'їзної колії», який встановлено на відстані 190 м від гостряків стрілки примикання (проти стику рамної рейки стрілки №41).
У відповідності до п.2 Договору №П/М-2168 розгорнута довжина під'їзної колії складає 1023 погонних метрів.
Вагони на під'їзду колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місцях завантаження, вивантаження. Здача вагонів провадиться на місцях завантаження, вивантаження. Загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзду колію однією групою, не більше 14 вагонів (п.6 Договору №П/М-2168).
Відповідно до п. 7 договору №П/М-2168 про готовність вагонів до забирання користувач під'їзної колії передає залізниці повідомлення по телефону з послідуючим письмовим підтвердженням, за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України.
Пунктом 8 договору №П/М-2168 приймання вагонів при забиранні їх залізницею здійснюється на місцях завантаження, розвантаження.
Відповідно до п. 9 договору №П/М-2168 максимальна переборна спроможність вантажних пунктів: навантаження зернових вантажів 0,95х(24-2)х14(0,57х14/2+1,4)=54ваг.
Пунктом 10 договору №П/М-2168 встановлено, що час користування вагонами на під'їзній колії обчислюється з моменту подачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
За умовами п. 11 договору №П/М-2168 терміни виконання технологічних операцій з вагонами: Навантаження зерно: фронт(ваг.) - 2; подача на фронт(ваг.) - 14; час(год.) - 0,57.
Відповідно до п. 14 договору №П/М-2168 користувач сплачує залізниці плату: за подачу, забирання вагонів згідно з Тарифним керівництвом № 1; за користування вагонами (контейнерами) -згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; відшкодування витрат за утримання смуги відведення - згідно з розрахунком залізниці відповідно до витрат або на підставі договору про встановлення земельного сервітуту; за маневрову роботу - згідно з Тарифним керівництвом № 1; інші збори і плати - згідно з діючими тарифами. Збори і плати вносяться: 100% попередньою платою.
Для забезпечення заявок відповідача на навантаження вантажу зерно кукурудзи та відправлення вагонів маршрутною відправкою на станцію Скороходове Південної залізниці прибули порожні вагони перевізника.
Накопичувальна картка форми ФДУ-92 №05010008 від 05.01.2024 та накладна №42337049 від 09.12.2023.
Згідно з заявкою відповідача 09.12.2023 прибули 50 вагонів за №№95523718, 95617155, 58564436, 95526679, 95794640, 95452173, 53202867, 95539979, 95612925,58567348, 95350385, 95797577, 95230942, 95751004, 95643854, 95540530, 95619433, 95655387, 95526687, 95615720, 58563461, 95755765, 95832788, 95755658, 95755963, 95759718, 95753117, 95759361, 95395851, 95451126, 95759759, 95751053, 95451381, 95620613, 95328068, 95644522, 58564394, 95829768, 53203378, 95640512, 95830733, 95799755, 53200341, 95492955, 95692083, 95699872, 95757316, 95361283, 95446555, 95450342;
- 06.12.2023 о 16год.51хв - 30 вагонів;
- 07.12.2023 о 12год.55хв - 13 вагонів;
- 07.12.2023 о 18год.41хв - 7 вагонів.
Перша партія із 13 вагонів №№95523718, 95617155, 58564436, 95526679, 95794640, 95452173, 53202867, 95539979, 95612925,58567348, 95350385, 95797577, 95230942 подані під навантаження о 18год.00хв., про що складено пам'ятку від 06.12.2023 №85. В подальшому навантажені вагони були забрані о 13год.11хв, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №77 від 07.12.2023.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту.
Позивач у позові вказує, що на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причин, що залежать від ТОВ СП “Нібулон», були складені акти загальної форми ГУ-23 №411 від 07.12.2023 о 13год.11хв., №432 від 09.12.2023 о 10год.48хв. на відповідальність вантажовласника, на закінчення затримки складені акти загальної форми ГУ-23 №426 від 08.12.2023 о 12год.57хв., №433 від 09.12.2023 о 19год.28хв.
Друга партія із 13 вагонів №№95751004, 95643854, 95540530, 95619433, 95655387, 95526687, 95615720, 58563461, 95755765, 95832788, 95755658, 95755963, 95759718 подані під навантаження о 14год.09хв., про що складено пам'ятку №86 від 07.12.2023. Навантажені вагони були забрані, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №78 від 08.12.2023 о 04год.09хв.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту.
Позивач у позові вказує, що на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причин, що залежать від ТОВ СП “Нібулон», були складені акти загальної форми ГУ-23: на початок затримки складений акт форми ГУ-23 №416 від 08.12.2023 о 04год.09хв., №432 від 09.12.2023 о 10год.48хв. на відповідальність відповідача, на закінчення затримки складені акти загальної форми ГУ-23 №427 від 08.12.2023 о 12год.57хв., №433 від 09.12.2023 о 19год.28хв.
Третя партія із 13 вагонів №№95753117, 95759361, 95395851, 95451126, 95759759, 95751053, 95451381, 95620613, 95328068, 95644522, 58564394, 95829768, 53203378 подані під навантаження о 05год.48хв., про що складено пам'ятку №87 від 08.12.2023. Надано відповідачем повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами від 08.12.2023 №80 о 12год.17хв. Навантажені вагони були забрані, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №79 від 08.12.2023 о 12год.57хв.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту.
Позивач у позові вказує, що на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причин, що залежать від вантажовласника ТОВ СП “Нібулон» був складений акт загальної форми ГУ-23 №432 від 09.12.2023 о 10год.48хв. на відповідальність відповідача, на закінчення затримки складений акт загальної форми ГУ-23 №433 від 09.12.2023 о 12год.57хв.
Четверта партія із 11 вагонів №№95640512, 95830733, 95799755, 53200341, 95492955, 95692083, 95699872, 95757316, 95361283, 95446555, 95450342 подані під навантаження о 05год.48хв., про що складено пам'ятку №87 від 08.12.2023. Навантажені вагони були забрані, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №79 від 08.12.2023 о 12год.57хв.
Після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту.
Позивач у позові вказує, що на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причин, що залежать від ТОВ СП “Нібулон», був складений акт загальної форми ГУ-23 №432 від 09.12.2023 о 10год.48хв. на відповідальність відповідача, на закінчення затримки складений акт загальної форми ГУ-23 №433 від 09.12.2023 о 12год.57хв.
Після навантаження та накопичення групи 50 вагонів власності перевізника (ЦТЛ) з вантажем зерно кукурудзи на коліях загального користування станції відправлення Скороходове регіональної філії “Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП “Нібулон» була оформлена накладна від 09.12.2023 №42337049 на відправлення цієї групи вагонів призначенням на станцію 404607 Ізмаїл (експ) регіональної філії “Одеська залізниця». Вантаж був прийнятий до перевезення позивачем 09.12.2023.
Працівниками позивача станції Суми (станція оформлення перевізних документів) по станції Скороходове була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №05010008 та нарахований збір за зберігання вантажу в розмірі 52520,50 грн (без ПДВ).
Накопичувальна картка форми ФДУ-92 №05010011 від 05.01.2024 та накладні №43261155, 43261163, 43261171 від 13.12.2023.
Згідно з заявкою відповідача 12.12.2023 прибули 11.12.2023 50 вагонів о 13год.05хв. №№53203543, 95616033, 95540712, 95532636, 95758504, 95802047, 95753927, 95643961, 58567587, 95792263, 95667903, 95799342, 95645610, 95680641, 95366506, 95798666, 59597823, 95643722, 95385589, 95619532, 95450508, 95652434, 95361663, 95646402,58567553, 95791687, 95801759, 95452140, 95450201, 95663316, 95793220, 95614921, 95979753, 95752382, 95833653, 95453171, 95391546, 95761037, 95528642, 95446571, 95619052, 95469359, 95453387, 95360541, 58562901, 95353660, 95306452, 95929055, 95798708, 95526208.
Перша партія із 13 вагонів №№53203543, 95616033, 95540712, 95532636, 95758504, 95802047, 95753927, 95643961, 58567587, 95792263, 95667903, 95799342, 95645610 подані під навантаження о 18год.20хв., про що складено пам'ятку №91 від 11.12.2023. Надано відповідачем повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами від 12.12.2023 №84 о 01год.56хв. Навантажені вагони були забрані позивачем, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №83 від 12.12.2023 о 03год.14хв.
Позивач у позові вказує, що після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту, на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причин, що залежать від ТОВ СП “Нібулон», були складені акти загальної форми ГУ-23 №448 від 12.12.2023 о 03год.14хв., №457 від 12.12.2023 о 12год.37хв. на відповідальність відповідача, на закінчення затримки складені акти загальної форми ГУ-23 №454 від 12.12.2023 об 11год.30хв., №466 від 12.12.2023 о 12год.52хв.
Друга партія із 14 вагонів №№95453171, 95391546, 95761037, 95528642, 95446571, 95619052, 95469359, 95453387, 95360541, 58562901, 95353660, 95306452, 95929055, 95798708 подані під навантаження о 04год.15хв., про що складено пам'ятку №92 від 12.12.2023. Навантажені вагони були забрані, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №84 від 12.12.2023 о 12год.37хв.
Позивач у позові вказує, що після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту, на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту з причин, що залежать від ТОВ СП “Нібулон», був складений акт загальної форми ГУ-23 №457 від 12.12.2023 о 12год.37хв. на відповідальність вантажовласника ТОВ СП “Нібулон», на закінчення затримки складений акт загальної форми ГУ-23 №466 від 13.12.2023 о 12год.52хв.
Третя партія із 14 вагонів №№95652434, 95361663, 95646402, 58567553, 95791687, 95801759, 95452140, 95450201, 95663316, 95793220, 95614921, 95979753, 95752382, 95833653 подані під навантаження о 14год.20хв., про що складено пам'ятку ГУ-45 №93 від 12.12.2023. Навантажені вагони були забрані, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №86 від 13.12.2023 о 05год.49хв.
Позивач у позові вказує, що після закінчення навантаження вагони були затримані на станційних коліях для формування маршруту, на засвідчення факту затримки вагонів в очікуванні формування маршруту, з причин, що залежать від вантажовласника ТОВ СП “Нібулон», був складений акт загальної форми ГУ-23 №464 від 13.12.2023 о 05год.49хв., на закінчення затримки складений акт загальної форми ГУ-23 №465 від 13.12.2023 о 12год.52хв.
Четверта партія із 8 вагонів №№95680641, 95366506, 95798666, 59597823, 95643722, 95385589, 95619532, 95450508 подані під навантаження о 07год.50хв., про що складено пам'ятку №94 від 13.12.2023. Навантаженні вагони були забрані, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №87 від 13.12.2023 о 21год.40хв.
Один вагон за №95526208 поданий під навантаження о 09год.45хв., про що складено пам'ятку №95 від 13.12.2023. Навантажений вагон був забраний, про що складена пам'ятка форми ГУ-45 №87 від 13.12.2023 о 21год.40хв.
Після навантаження та накопичення групи 50 вагонів власності перевізника (ЦТЛ) з вантажем зерно кукурудзи на коліях загального користування станції відправлення Скороходове регіональної філії “Південна залізниця» вантажовідправником ТОВ СП “Нібулон» були оформлені накладні від 13.12.2023 №№43261155, 43261163, 43261171 на відправлення груп вагонів призначенням на станцію 404607 Ізмаїл (експ) регіональної філії “Одеська залізниця». Вантаж був прийнятий позивачем до перевезення 13.12.2023.
Працівниками позивача станції Суми (станція оформлення перевізних документів) по станції Скороходове була сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 №05010011 та нарахований збір за зберігання вантажу в розмірі 55172,30 грн (без ПДВ).
Вищезазначені накопичувальні картки були направлені відповідачу для накладення електронного цифрового підпису (ЕЦП), але відповідачем було ініційовано виготовлення паперової версії документів, які в подальшому були підписані із зауваженнями. Відповідач заперечує проти нарахування та стягнення коштів за зберігання вантажу, про що зробив відмітку: “З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом».
Накопичення вагонів підтверджується актами загальної форми ГУ-23. Опис обставин, що викликали складання таких актів позивачем зазначений наступний: “Затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Вагони простоюють на коліях станції в очікуванні оформлення перевізних документів відправником та в накопичення маршрутного поїзда».
Зі змісту складених актів загальної форми ГУ-23 вбачається, що в них відображено час “затримки вагонів» в очікуванні формування маршрутного поїзда. Часовий період відображений в актах ГУ-23 збігається з умовами п.6, 7, 8 Додатку 1-4 до Договору “Умови організації накопичення вагонів» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001.
АТ “Українська залізниця» складені накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92 та нараховано збір за зберігання вантажу на загальну суму 107692,80 грн (без ПДВ), а саме:
- №05010008 від 05.01.2024 нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 52520,50 грн (без ПДВ);
- №05010011 від 05.01.2024 нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 55172,30 грн (без ПДВ).
ТОВ СП “Нібулон» заперечував проти нарахування та стягнення коштів за зберігання вантажу, про що зробив відмітку на вказаних вище накопичувальних картках: “З нарахуваннями не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом».
ТОВ СП “Нібулон» тариф “Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» (п.9.1 Додаток 1-4) сплачено у повному обсязі, що не заперечено позивачем.
Нараховану плату за зберігання вантажів по таким накопичувальним карткам форми ФДУ-92, відповідачем не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом в цій частині.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні в повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 306 ГК України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 ст. 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом ч. 2 ст. 307 ГК України та ч. 2 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) встановлено, що він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, згідно з п. 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому, сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту).
Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі Правила № 113), у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктом 3 Правила № 113 визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 N 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.99 року за N 165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами визначений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 року N 113, п. 3 яких зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил N 113).
Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил N 644).
Водночас, колегія суддів зазначає, що між сторонами наявні спеціальні правовідносини у сфері перевезення вантажів залізницею, а саме маршрутним потягом. Вказане підтверджується тим, що 26.06.2020 року позивач направив відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 року, за яким позивач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.1 вказаного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Даний договір має спеціальні умови, що відносяться до "окремих послуг", що унормовано, зокрема, додатком № 1-4 до договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і сутті операцій - "накопичення вагонів з вантажем". Додаток № 1-4 до договору є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів додатку № 1-4 «Умови накопичення вагонів» до договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
Судом встановлено, що відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями та для проведення навантаження вантажів на під'їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" між сторонами був укладений договір про подачу та збирання вагонів №П/М-2168 від 07.06.2021.
Згідно з п. 6 вказаного договору загальна кількість вагонів, які передаються на під'їзну колію однією групою, не більше 14 вагонів.
Отже, з урахуванням приписів додатку № 1-4 до договору та умов договору №П/М-2168 від 07.06.2021, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів.
При цьому, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, що є цілком очевидно, і на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.
Тобто незалежно від обраного порядку оформлення накладної як то на весь маршрутний поїзд, або на кожну партію окремо, окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам договору та нормативних актів.
Поряд з цим слід зазначити, що оформлення/неоформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем. Так, накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
До того ж, складення актів форми ГУ-23 є обов'язком сторін, який встановлено умовами пункті 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
Тобто в умовах договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 54 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
Водночас, відповідно до п. 6, 7 додатку 1-4, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано “затримкою оформлення документів», а стало наслідком цілком законних дій обох сторін договору щодо “накопичення» маршрутного поїзда, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу згідно договору послугу з накопичення вагонів за попередньо погодженим планом, який мав ознаку “маршрутний», та за попередньою заявкою, без отримання якої відповідач не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, відповідачем сплачено збір за накопичення таких вагонів на коліях загального, що не заперечується сторонами у справі.
Інших платежів послуга “накопичення вагонів» не передбачає.
В свою чергу, відповідач отримав вказану послугу з накопичення вагонів, оскільки у спірний період фактично сформовано маршрутний поїзд, проведено навантаження вагонів та оформлено перевізний документ (накладна), за що відповідачем було сплачено відповідні платежі за послугу накопичення, що визначено в п. 9 додатку № 1-4 до договору.
Слід зазначити, що інших платежів послуга "накопичення вагонів" не передбачає, при цьому, сторонами також не заперечується, що відповідач здійснив оплату позивачу за накопичення спірних вагонів по станції Кременчук.
Утім, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №866/5087, та вважає, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів, та у ситуації, що склалася, наявна вина саме відповідача, яка пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження.
Пунктом 8 наведених Правил зберігання вантажів передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п. 9 зазначених Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Положення наведених пунктів Правил свідчать про те, що нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці, та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Водночас, враховуючи, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів та погодили специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати, з урахуванням характеру укладеного між сторонами договору, а також те, що накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний, та за попередньою заявкою, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було допущено порушення умов договору, а також нормативних актів при оформленні маршрутного потягу.
Таким чином, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої ТОВ СП «Нібулон» спеціальної послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23, які підлягають врахуванню при розгляді цієї справи.
Так, за висновками Верховного Суду, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга, про, що також вказував відповідач у зауваженнях до накопичувальних карток.
Отже, у даному випадку позивач не довів існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.
З огляду на таке, судова колегія відхиляє твердження апелянта про безпідставне незастосування місцевим господарським судом Правил зберігання вантажів до спірних правовідносин.
До того ж, оскільки спірні правовідносини врегульовані додатком до договору 1-4, який є невід'ємною частиною договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та визначає умови організації накопичених вагонів, не підлягає застосуванню і п. 2.1.5 договору (згідно з яким “замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причини, що не залежать від перевізника. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання сум з внесеної передоплати за кодом платника»), на який посилається АТ "Українська залізниця" в обґрунтування своїх доводів.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмови у їх задоволенні.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/522/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 16.05.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.