ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/294/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Савицький Я.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Чорноморська перлина»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якої складено 03.02.2025, в м. Одесі
у справі №916/294/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Чорноморська перлина»
до відповідача: держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації
про стягнення 125 117 313,07 грн
У січні 2025 року Приватне акціонерне товариство сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі 125 117 313,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.03.2018 між Приватним акціонерним товариством сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина" (позикодавець) та ТОВ "Одеський завод класичних вин" (позичальник) був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 21/3-18 зі строком її повернення до 31.12.2023, в рамках виконання якого позикодавець отримав від позичальника фінансову допомогу на суму 141 153 648,00 грн, а позичальник - здійснив її часткове повернення на суму 47 054 643,00 грн. Крім того, як зазначає позивач, задля забезпечення господарської діяльності та оптимізації виробництва ТОВ "Одеський завод класичних вин" з 2014 орендувало в т.ч. у Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина" майно, обладнання, транспортні засобі, приміщення. Так, за договором оренди № 1/22 від 22.12.2021 ТОВ "Одеський завод класичних вин" орендувало в ПАТ "ЗАПОРІЖХІМБУДОПТТОРГ" складське приміщення, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Вроцлавська, буд. 70.
З 24.02.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації ТОВ "Одеський завод класичних вин" втратило належні йому рухомі товарно-матеріальні цінності, які зберігалися на складі в м. Бердянськ. При цьому станом на листопад 2023 борг ТОВ "Одеський завод класичних вин" за договором поворотної фінансової допомоги від 21.03.2018 № 21/3-18 становив 94 099 005,00 грн, проте останнє фактично позбавлене можливості повернути надану йому фінансову допомогу через відсутність необхідних коштів та втрату товарно-матеріальних цінностей, що має наслідком неможливість здійснення належної господарської діяльності через протиправні дії російської федерації, які пов'язані з окупацією території України, а саме Запорізької області та м. Бердянськ. Згідно з договором № 01-12/2023 про відступлення права вимоги відшкодування завданої російською федерацією ТОВ "Одеський завод класичних вин" завданих збитків передано на користь Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства "Чорноморська перлина".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/294/25 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва справу №916/294/25 за позовом Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Чорноморська перлина» до держави російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про стягнення 125 117 313,07 грн.
Суд дійшов висновку, що даний позов пред'явлено до держави-агресора російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації, у зв'язку з чим спори за участю такого органу, за умови неврегульованості законом, підлягають врегулюванню за аналогією закону та відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України відносяться до виключної підсудності справ, розгляд яких здійснюється місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Чорноморська перлина», в якій останнє просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/294/25 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що згідно приписів ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Російська федерація не має в Україні місцезнаходження, а після розриву з нею дипломатичних відносин, неможливо стверджувати, що таким місцезнаходженням можна визнавати адресу розташування її консульства в м. Києві, яке припинило свою діяльність.
На переконання скаржника, в даному випадку наявна можливість застосування аналогії закону під час визначення територіальної юрисдикції розгляду даного спору, шляхом застосування саме ч. 17 ст. 28 ЦПК України, а отже можливості його подачі саме до Господарського суду Одеської області та розгляду даної справи останнім, що судом першої інстанції помилково не встановлено через неврахування норм процесуального права та, відповідно, формування помилкового правового висновку про необхідність розгляду даного спору Господарським судом м. Києва.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції згідно ч.3 ст. 263 ГПК України.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 255 ГПК України (про передачу справи на розгляд іншого суду), то її перегляд за апеляційною скаргою має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства «Чорноморська перлина» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/294/25; розгляд даної справи вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом апеляційного перегляду є обставини щодо наявності чи відсутності процесуальних підстав для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України), в тому числі і територіальну.
В силу частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Відповідно до ч. 5 ст.30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.
Згідно ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживанням відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Згідно з ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В силу вимог ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Господарський суд зазначає, що предметом заявлених позовних вимог є відшкодування шкоди, яку завдано російською федерацією, внаслідок здійсненої нею збройної агресії та анексії частини Запорізької області, де знаходиться рухоме майно, щодо якого у позивача наявне право вимоги відшкодування. У даному спорі визначено саме грошові кошти, які позивач вважає своїми збитками, а отже цей спір не є спором з приводу нерухомого майна, а стосується лише грошових коштів, а тому він повинен розглядатися за правилами підсудності, визначеними ст. 27 ГПК України, а саме за місцезнаходженням відповідача.
Згідно ч. 10 ст. 29 ГПК України позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна.
Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності (ч. 6 ст. 29 ГПК України).
08.10.1999р. Постановою Кабінету Міністрів України №1871 було затверджено Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про умови розміщення та обслуговування дипломатичних представництв України в Російській Федерації і Російської Федерації в Україні та Протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації стосовно розміру, термінів та порядку компенсації вартості нерухомості, яка взаємно передається для розміщення дипломатичних представництв України в Російській Федерації та Російської Федерації в Україні, підписану 19.11.1998р.
Статтею 2 Угоди визначено, що Українська сторона надає право власності Російській стороні на будинки, розташовані за адресою: м.Київ, Повітрофлотський проспект,27.
Відповідно до ст. 3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, ратифікованої 21.03.1964р., функції дипломатичного представництва полягають, зокрема, у представництві акредитуючої держави в державі перебування, а також у захисті держави перебування інтересів акредитуючої держави і її громадян в межах, допустимих міжнародним правом.
Таким чином, як майно рф, так і останнє зареєстроване місцезнаходження посольства рф, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні знаходиться за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27, а, отже розгляд даного спору відноситься до територіальної юрисдикції господарського суду м. Києва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).
Враховуючи викладене, передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду Господарським судом Одеської області, а підлягає розгляду відповідно до правил територіальної підсудності Господарським судом міста Києва.
Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку, що ухвала Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/294/25 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Чорноморська перлина» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/294/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 у справі №916/294/25 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Я.Ф. Савицького