ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
15 травня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1568/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді С.І. Колоколова,
суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,
секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: С.О. Власенко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024, повний текст складено 30.12.2024, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі №915/1568/24
за позовом Миколаївської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КРИСТМАС»
про зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом знесення будівель та споруд, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна,
суддя суду першої інстанції: М.В. Мавродієва
місце прийняття ухвали: Господарський суд Миколаївської області
Миколаївська міська рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС.», в якій просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС.» повернути Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) шляхом знесення будівель та споруд: муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7, який складається з торгівельних комплексів, загальною площею 1619,8 кв.м, автостоянки І, огорожі №1, 2; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2В, який складається з літ.“І-1» - магазинів, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазинів, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазину, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і, який складається з літ.“Е-1» - магазинів, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазинів, загальною площею 87,2 кв.м; літ.“З-1» - магазинів, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення;
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС.» на муніципальний торговий комплекс, опис: торгівельні комплекси, автостоянка І, огорожа №1, 2, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2в/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 315036648101, державна реєстрація від 13.03.2014);
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС.» на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“І-1» - магазини, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазини, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазин, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938740748101, державна реєстрація від 15.10.2019);
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС.» на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“Е-1» - магазини, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазини, загальною площею 87,2 кв.м; літ. “З-1» - магазини, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м.Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В/7і (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938982048101, державна реєстрація від 15.10.2019).
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив вжити такі заходи забезпечення позову:
- накласти арешт на нерухоме майно: муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7 у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 315036648101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938740748101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938982048101);
- заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб'єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна: муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім. 2в/7 у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 315036648101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938740748101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938982048101);
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС.» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна: муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім. 2в/7 у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 315036648101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938740748101); муніципальний торговий комплекс по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і у м.Миколаєві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938982048101).
В обґрунтування заяви позивач вказує, що на теперішній час ТОВ “КРИСТМАС.», як власник спірних об'єктів нерухомого майна, може розпоряджатись ним на власний розсуд, у зв'язку з чим існує очевидна небезпека відчуження спірного об'єкту на користь третіх осіб до прийняття судового рішення по даній справі. На думку позивача, вказані дії відповідача призведуть до неможливості виконання рішення суду в частині усунення перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою, оскільки на момент прийняття такого рішення даний відповідач вже не буде власником розміщених муніципальних торгових комплексів у зв'язку з їх відчуженням та не буде використовувати земельну ділянку позивача, що призведе до необхідності звертатись позивачу з новим негаторним позовом до нових власників спірних об'єктів нерухомого майна. Відчуження майна відповідачем на користь інших осіб зумовить ще й необхідність зміни предмету позову в частині зобов'язання саме актуального власника на усунення перешкод у користуванні майном, що можливо виключно до закінчення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову відмовлено в повному обсязі.
Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд вказав, що посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджується жодними доказами.
Окремо суд першої інстанції зазначив, що не вбачає необхідності судової заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб'єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірного нерухомого майна та заборони ТОВ “КРИСТМАС.» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірного нерухомого майна, оскільки на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ “КРИСТМАС.», зокрема і на спірні об'єкти нерухомого майна, що є підставою для відмови суб'єктами державної реєстрації відповідачу чи іншій особі в державній реєстрації прав на спірні об'єкти нерухомого майна. Таким чином, на даний час, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову будуть фактично дублювати вже діючі заходи забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою суду, Миколаївська міська рада звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнивши заяву позивача про забезпечення позову у повному обсязі.
Апелянт вважає, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 у справі №915/1568/24 прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду обставинам справи, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, з огляду на наступні підстави.
Так, на думку скаржника, можливість зміни власника будівель та споруд муніципального торгівельного комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і. 2в. 2в/7 під час розгляду позову призведе до неможливості подальшої реалізації Миколаївської міської ради положень статті 417 Цивільного кодексу України шляхом знесення відповідних будівель та споруд, оскільки у разі їх відчуження ТОВ «КРИСТМАС.» вже не буде їх власником та це унеможливить приведення товариством земельної ділянки площею до стану, в якому вона була передана у користування.
Скаржник наголошує, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову будуть фактично дублювати вже діючі заходи забезпечення позову апелянт зазначає наступне.
По-перше, положеннями ГПК України не заборонена можливість накладення арешту на конкретне визначене нерухоме майно відповідача по справі за наявності арешту на все нерухоме майно.
По-друге, під час розгляду судом першої інстанції заяви Миколаївської міської ради представником міської ради наголошувалась про те, що ТОВ «КРИСТМАС.» була подана апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/1386/24. Миколаївська міська рада вважає, що дії ТОВ «КРИСТМАС» щодо оскарження вказаної ухвали свідчать про намагання товариства зняти арешт на все нерухоме майно, що відповідно надасть можливість товариству відчужити на користь інших осіб спірне нерухоме майно.
По-третє, на думку Миколаївської міської ради, задоволення заявлених заходів забезпечення позову по цій справі не призведе до їх дублювання із заходами, які накладені по справі №915/1386/24, оскільки по справі №915/1386/24 накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ «КРИСТМАС», а по цій справі Миколаївська міська рада просить накласти арешт на конкретне визначене майно відповідача, яке безпосередньо входить до предмета позову Миколаївської міської ради.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Зокрема, відповідач вказує, що належні об'єкти нерухомого майна (щодо яких заявлено вимогу ММР у заяві про накладення арешту) є такими, що вже знаходяться під арештом. Вищенаведена наявність арешту на об'єкти нерухомого мана належні ТОВ «КРИСТМАС.» також виключає можливість здійснення ТОВ «КРИСТМАС.» укладення договорів, вчинення інших правочинів, здійснення будь-яких дій щодо відчуження та передачі нерухомого майна, здійснення державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб'єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали оскарження ухвали від 23.12.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №915/1568/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 про відмову у забезпеченні позову у справі №915/1568/24 до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду Миколаївської області.
29.01.2025 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №915/1568/24 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення наступних недоліків апеляційної скарги: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3028,00 грн.
14.02.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 заяву Миколаївської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 по справі №915/1568/24 залишено без розгляду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №915/1568/24. Встановлено відповідачу строк до 07.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 07.03.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №915/1568/24 призначено на 10.04.2025 об 11:00 год.
При цьому, колегією суддів враховувалось наступне.
Згідно з приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія постановила розглянути вказану апеляційну скаргу у розумний строк.
04.03.2025 від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
07.03.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також докази його надсилання.
Між тим, судове засідання, призначене на 10.04.2025, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І. з 02.04.2025 по 01.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/1568/24 відбудеться 15.05.2025 об 11:00 год. Задоволено відповідну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,КРИСТМАС» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
08.05.2025 від відповідача надійшла ще одна заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Вказану заяву колегія суддів залишила без розгляду у зв'язку з тим, що питання участі представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконефренції вже вирішено ухвалою суду від 05.05.2025.
У судове засідання 15.05.2025 з'явився представник відповідача.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали оскарження, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша статті 136 ГПК України). Позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статті 137 цього ж Кодексу).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, то має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, в тому числі: наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Так, як правильно встановлено місцевим господарським судом, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/1386/24 частково задоволено заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Кристмас» та знаходяться і обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Кристмас», та на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Кристмас» (код ЄДРПОУ 36621953), в межах суми позову 9112974,27 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта - ТОВ “КРИСТМАС.» (код ЄДРПОУ 36621953), сформованої станом на 18.12.2024, вбачається, що відповідачу на праві власності належать лише спірні об'єкти нерухомого майна - муніципальні торгові комплекси у м.Миколаєві по вулиці Поздовжній вісім, 2В, 2В/7 та 2В/7і.
Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень щодо суб'єкта - ТОВ “КРИСТМАС.» (код ЄДРПОУ 36621953), сформованої станом на 18.12.2024, вбачається, що на підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2024 по справі №915/1386/24 до такого реєстру 21.11.2024 внесено запис про обтяження - накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ “КРИСТМАС.»
Отже, спірне нерухоме майно вже є предметом забезпечення по іншій справі та на нього накладено арешт.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності необхідності накладення арешту та судової заборони державним реєстраторам, нотаріусам, іншим суб'єктам та посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо спірного нерухомого майна та заборони ТОВ “КРИСТМАС.» укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірного нерухомого майна, оскільки наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію обтяження у вигляді накладення арешту на все нерухоме майно ТОВ “КРИСТМАС.», зокрема і на спірні об'єкти нерухомого майна, є підставою для відмови суб'єктами державної реєстрації відповідачу чи іншій особі в державній реєстрації прав на спірні об'єкти нерухомого майна.
Отже, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову будуть фактично дублювати вже діючі заходи забезпечення позову.
Посилання скаржника на відсутність прямої заборони в ГПК України можливості накладення арешту на конкретне визначене нерухоме майно відповідача по справі за наявності арешту на все нерухоме майно колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки заходи забезпечення позову мають відповідати критеріям розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності.
Доводи скаржника, що ТОВ «КРИСТМАС.» була подана апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/1386/24, а відтак вказані дії свідчать про намагання товариства зняти арешт на все нерухоме майно, що відповідно надасть можливість товариству відчужити на користь інших осіб спірне нерухоме майно колегія суддів відхиляє, оскільки: по-перше, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 у справі №915/1386/24 як на момент подачі апеляційної скарги по даній справі, так і даний момент, набрала законної сили та є чинною, а відтак чинними є також заходи забезпечення позову у вигляді арешту; по-друге, подача апеляційної скарги на ухвалу є реалізацією відповідачем свого законного процесуального права на апеляційне оскарження, а не діями з метою відчуження спірного нерухомого майна.
Також скаржник зазначає, що задоволення заявлених заходів забезпечення позову по цій справі не призведе до їх дублювання із заходами, які накладені по справі №915/1386/24, оскільки по справі №915/1386/24 накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ «КРИСТМАС», а по цій справі Миколаївська міська рада просить накласти арешт на конкретне визначене майно відповідача.
Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки накладення арешту на конкретне визначене нерухоме майно поглинається накладенням арешту на все нерухоме майно відповідача, а відтак призводить до дублювання вже діючих заходів забезпечення позову.
Решта доводів апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, а також до оцінки обставин, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №915/1568/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.05.2025.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Я.Ф. Савицький