79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" травня 2025 р. Справа №914/3268/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» б/н від 31.03.2025,
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025, суддя Щигельська О.І., м. Львів, повний текст рішення складено 10.03.2025,
у справі №914/3268/24
за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,
до відповідача комунального підприємства “Радехівське міське водоканалізаційне господарство», м. Радехів, Червоноградського району Львівської області,
про стягнення 19 492,83 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства «Радехівське міське водоканалізаційне господарство» про стягнення на користь держави, в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, збитків у сумі 19 492,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що КП "Радехівським ВКГ", в період з 01.06.2021 по 29.10.2021 здійснював забір підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та користування надрами з підземного водозабору, свердловини в с. Стоянів (№1, 2, 3, 4, 5), в с. Збоївська (свердловина №6) та в с. Вузлове №1(1313/48(970) Червоноградського району Львівської області.
У зв'язку з чим, Державна екологічна інспекція у Львівській області просила стягнути з відповідача 19 492,83 грн. завданих збитків.
Правовою підставою позову зазначає ст. ст. 20-2, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 4, 20,162, 163, 164, 172, 247-251 ГПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» Державної екологічної інспекції у Львівській області збитки в сумі 19 492,83 грн., за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач доказів отримання ним дозволу станом на момент проведення перевірки з 19.10.2021 по 29.10.2021 не надав, а отже здійснював самовільне користування надрами.
Судом першої інстанції встановено, що дозвіл комунальним підприємством “Радехівським міським водоканалізаційним господарством» оформлений лише 17.04.2023 №56/ЛВ/49д-23, строк дії якого з 17.04.2023 по 17.04.2026.
Окрім того суд першої інстанції встановив наявність всіх чотирьох умов, необхідних для відшкодування спричиненої державі шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону надр, а саме: - протиправну поведінку, яка полягає у здійсненні забору підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами; - наявність шкоди; - причинний зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; - вину, яка полягає в тому, що відповідач усвідомлював або повинен був усвідомлювати факт порушення відповідними діями вимог чинного законодавства.
Щодо позовної давності, суд першої інстанції вказав, що відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та в подальшому на підставі п.19 цього розділу кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення позивачем із позовною заявою до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи
Комунальне підприємство “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» подало апеляційну скаргу б/н від 31.03.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 в справі №914/3268/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що враховуючи вимоги ч. 1 ст. 23 Кодексу про надра, здійснений забір підземних вод відповідачем на свердловинах вказаних у справі, не перевищує 300 м3 на добу, а отже дозволу для видобування підземних вод комунальним підприємством “Радехівське міське водоканалізаційне господарство», як належним землекористувачем не потрібно.
Окрім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції формально підійшов до питання необхідності окремого дозволу для нової юридичної особи, оскільки реорганізація відбулась за рішенням органу місцевого самоврядування(засновника), була публічною і відповідач діяв добросовісно, вживаючи заходів для переоформлення, але зіткнувся з об'єктивними труднощами та тривалістю бюрократичних процедур, які не залежали від його волі. Припинення водопостачання (основної діяльності) на час переоформлення було б неможливим та завдало більшої шкоди громаді (більш того припинення водопостачання населенню заборонене законом). Тобто, відповідач діяв у стані «крайньої необхідності», що виключають вину, забезпечуючи безперебійне надання послуг.
Апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції необгунтовано застосував строк позовної давності.
Також вказує, що дозвіл 17.04.2023 №56/ЛВ/49д-23 про який вказав суд, є дозволом на спецводокористування, що є іншим відмінним від дозволу на користування надрами.
Державна екологічна інспекція у Львівській області подала відзив на апеляційну скаргу б/н від 21.04.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/3128/25 від 21.04.2025), в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 в справі №914/3268/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві Державна екологічна інспекція у Львівській області заперечила доводи апелянта, просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Комунальне підприємство “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» (апелянт) подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи відповідача наведені у відзиві та підтримує позицію викладену в апеляційній скарзі.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Державною екологічною інспекцією у Львівській області у період 19.10.2021 по 29.10.2021 здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Радехівського ВКГ» Радехівської міської ради, Львівської області.
За результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів КП «Радехівське ВКГ», складений Акт №793/04/1095 від 29.10.2021 та встановлено порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
Підземний водозабір свердловини в с.Стоянів та в с.Збоївська Червоноградського району Львівської області призначені для забезпечення господарсько-питних потреб населення та вторинних водокористувачів.
У період з 01.06.2021 по 29.10.2021 здійснювався самовільно забір підземних вод КП "Радехівським ВКГ", при відсутності дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами, з підземного водозабору свердловини в с.Стоянів (№1, 2, 3, 4, 5) та в с. Збоївська (свердловина №6) Червоноградського району Львівської області.
Згідно довідки №01-10/619 від 29.10.2021 (вх. №3542-04-07 від 29.10.2021) в період відсутності дозвільних документів, підприємством самовільно було піднято та використано з підземного водозабору свердловини в с.Стоянів Червоноградського району Львівської області 12 191 м3 підземних вод та з підземного водозабору свердловини в с. Збоївська Червоноградського району Львівської області - 424 м3 підземних вод, що підтверджує факт забору саме такої кількості підземних вод.
У зв'язку з допущеними порушеннями природоохоронного законодавства згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389, Державною екологічною інспекцією проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільного документа спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) КП «Радехівське ВКГ» з підземного водозабору свердловини в с.Стоянів (№1, 2, 3, 4, 5) та в с. Збоївська (свердловина №6) Червоноградського району Львівської області та визначено, що розмір відшкодування збитків становить: 15 968,70 грн.
Крім цього, перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства КП «Радехівським ВКГ» (Акт №793/04/1095 від 29.10.2021 року, встановлено факт самовільного забору підземних вод без наявності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води). Підземний водозабір свердловина №1(1313/48(970) в с. Вузлове Червоноградського району, Львівської області служить для забезпечення господарсько-питних потреб населення та вторинних водокористувачів.
Забір підземних вод КП «Радехівське ВКГ» з підземного водозабору свердловини №1(1313/48(970) в с. Вузлове Червоноградського району Львівської області в період з 01.06.2021 року по 29.10.2021 року здійснюється самовільно, при відсутності дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами.
Згідно наданої Довідки від 29.10.2021 року №01-10/619 (вх. №3542-04-07 від 29.10.2021 року), КП «Радехівське ВКГ» в період відсутності дозвільних документів, самовільно було піднято та використано з підземного водозабору свердловини №1(1313/48(970) в с. Вузлове Червоноградського району Львівської області 2 784 м3 підземних вод, що спростовує доводи апеляційної скарги про використання підземних вод меншої кількості, що не потребує спецдозволу.
Відповідно до вимог Методики проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, де їх розмір становить 3 524,13 грн.
Відповідачем подавались зауваження на Акт від 29.10.2021 №793/04 складений за результатами планового заходу державного нагляду КП «Радехівське ВКГ».
З метою досудового врегулювання спору, позивач скерував відповідачу Претензію №197 від 08.11.2021 вих.13-6294 на суму: 15 968,70 грн. та Претензію №198 від 28.12.2021 р. вих.№13-6298 на суму: 3 524,13 грн., загальна сума становить: 19 492,83 грн.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Державної екологічної інспекції у Львівській області до комунального підприємства “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільно здійсненного забору підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.
Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статтей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра - надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3 на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби», проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби». (постанова Верховного Суду України від 17 вересня 2020 року, справа № 922/1699/15).
Отже, використання води у господарсько-побутових потребах повинно бути підтверджено належними доказами у справі.
Під час перевірки екологічною інспекцією встановлено самовільне підняття та використання відповідачем підземних вод з підземного водозабору свердловин в с. Стоянів (12 191 м. куб) та с. Збоївська (424 м.куб.) загальним об'ємом 12 615 м. куб. за підняття та використання яких нараховано збитки в сумі 15 968,70 грн. та в с. Вузлове об'ємом 2 784 м. куб. за підняття та використання яких нараховано збитки в сумі 3 524,13 грн.
Вказані об'єми фактичного обсягу видобутої та використаної води, у період відсутності дозвільних документів, містяться в довідці від 29.10.2021 №01-10/619 КП «Радехівське міське водоконалізаційне господарство», яка може бути використана для визначення фактичного обсягу води відповідно до п.9.2 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин у справі положень статті 23 Кодексу України про надра, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено належними та достовірними доказами використання відповідачем води виключно для господарсько-побутових потреб.
Статтями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтями 110, 111 Водного кодексу України встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у тому числі у самовільному користуванні надрами.
Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Враховуючи викладене, правильними є висновки суду першої інстанції, що у даному випадку у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме:
- протиправна поведінка, яка полягає у самовільному надрокористуванні;
- вина, що підтверджується актом перевірки, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 та причинний зв'язок, що виражений у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Щодо здійсненого розрахунку матеріальних збитків, завданих державі, то судом апеляційної інстанції було перевірено розрахунок позивача, та встановлено, що він зроблений відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783 (далі - Методика) в редакції від 04.06.2021 , яка діяла на момент виявлення правопорушення та здійснення розрахунку, ст. 255.5.2. Податкового кодексу України розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів обумовлених здійсненням відповідачем забору водних ресурсів із свердловин в с. Стоянів (№1, 2, 3, 4, 5), в с. Збоївська (свердловина №6) та в с. Вузлове №1(1313/48(970) Червоноградського району Львівської області становить 19 492,83 грн.
Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Обставинами та матеріалами справи встановлено, що під час проведення Держекоінспекцією заходу державного нагляду (контролю) у період з 19.10.2021 по 29.10.2021 встановлено, що спеціальний дозвіл на користування надрами на час перевірки у відповідача був відсутній.
Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, визначено на підставі наданих відповідачем звітів за формою № 2-ТП (водгосп), які підтверджують факт видобування та подальшого використання підземної води в визначеному обсязі та не містять розмежування обсягу видобутої підземної води за потребами.
У матеріалах справи також відсутні докази, що відповідачем здійснювався розподіл води на виробничі потреби та на господарсько-побутові, зокрема, встановлювались окремі лічильники обліку тощо, а тому є неможливим дійсно встановити, яка частина води була використана для господарсько-побутових потреб.
Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, яка частина води була ним використана для господарсько-побутових потреб, а також не наведено власного контррозрахунку завданих збитків, що спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.
Позиція апелянта зводиться до того, що він мав право без спеціальних дозволів та гірничого відводу на забір підземних вод на свердловинах в с. Стоянів (№1, 2, 3, 4, 5), в с. Збоївська (свердловина №6) та в с. Вузлове №1(1313/48(970) Червоноградського району Львівської області, оскільки КП “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» слід вважати належним землекористувачем, яке відразу ж після реорганізації підприємств, які були землекористувачами вказаних свердловин, вжило всіх заходів щодо переоформлення права користування, та оскільки обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Суд зазначає, що факт ліквідації підприємств, які були раніше землекористувачами, передання їх майна КП “Радехівське міське водоканалізаційне господарство», як правонаступнику за передавальним актом, який є додатком 1 до рішення сесії №8 від 20.05.2021 Радехівської міської ради (а.с. 169-215), та відповідно вжиття відповідачем всіх заходів, щодо належного оформлення землекористування під вказаними свердловинами не вказують на те, що саме КП “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» на період з 01.06.2021 по 29.10.2021 було землевласником чи землекористувачем.
Окрім того під час проведення інспекційної перевірки в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про державну реєстрацію земельних ділянок на праві власності чи оренди на земельні ділянки, тобто відсутні речові права земельні ділянки під підземні водозабори в с. Стоянів (№1, 2, 3, 4, 5), свердловину №6 в с. Збоївська та свердловину №1 в с. Вузлове.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що належні докази які підтверджують те, що відповідач на час здійсненні забору підземних вод в період з 01.06.2021 по 29.10.2021 був землевласником чи землекористувачем в матеріалах справи відсутні, а відтак до відповідача норми статті 23 Закону України "Про надра" не застосовуються.
При цьому, матеріали справи не містять та відповідач не надав наявності у нього спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) у період з 01.06.2021 по 29.10.2021.
Згідно правових висновків викладених в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.05.2022 у справі №922/2317/21 від 02.02.2022 у справі №909/671/20, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі 922/3414/19, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування відповідачем шкоди заподіяних державі внаслідок самовільного здійсненні забору підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
Щодо твердження апелянта про необгунтованість застосування строку позовної давності судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає такі безпідставними, оскільки відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення, вважається продовженою та не сплила на момент звернення позивачем із позовною заявою до суду.
Беручи до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а доводи позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Рішення господарського суду Львівської області прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі “Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства “Радехівське міське водоканалізаційне господарство» б/н від 31.03.2025 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 у справі №914/3268/24 - залишити без змін
3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.