703/24/23
1-кп/703/156/25
19 травня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2022 під №12022255350000324, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, неодруженого, утриманців не має, непрацюючого, є учасником бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 21.09.2021 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.4 ст.407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
ОСОБА_6 у невстановлений день та час, в червні 2022 року, маючи умисел на отримання посвідчення водія на своє ім'я, з метою подальшого його використання для керування транспортними засобами на території України, придбав у невстановленої особи посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «А», «В», видане на ім'я ОСОБА_6 , котре є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 на право керування транспортними засобами категорій «А», «В», є підробленим, останній умисно почав використовувати вказаний документ.
Так, 30 серпня 2022 року близько 14 год. 47 хв., ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом марки «ВМW 316» д. н. з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. В. Чорновола в м. Сміла Черкаської області був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, неподалік будинку № 3. Достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 на право керування транспортними засобами категорій ««А», «В» є підробленим, з метою підтвердження свого права на керування транспортними засобами, ОСОБА_6 умисно пред'явив працівнику патрульної поліції для перевірки вищезазначене водійське посвідчення, бланк якого згідно з висновком експерта від 12.09.2022 № СЕ-19/124-22/9709-ДД не відповідає бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обігу, чим використав завідомо підроблений документ.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав. По суті обвинувачення надав показання та вказав, що у 2005 році отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «А,В,С». У 2014 році працівниками міліції це посвідчення у нього було вилучене при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Рішенням суду його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами. Штраф він сплатив, але у відділі міліції йому сказали, що посвідчення направили до Черкаського МРЕВ. Коли він туди звернувся, то йому було повідомлено, що посвідчення повернуте до м. Сміла у місцевий відділ міліції. Пізніше він припинив спроби повернути посвідчення. У травні 2022 року у соціальній мережі «Інстаграм» він виявив сторінку з оголошенням, в якому пропонувалася допомога з отриманням посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та інших документів за плату. На вказаній сторінці він написав повідомлення, в якому описав свою ситуацію. Йому відповіли що допоможуть вирішити цю проблему. Через деякий час у відділенні Нової Пошти він отримав посилку з посвідченням водія на своє ім'я. Був переконаний, що воно справжнє, тобто видане уповноваженим органом. Щодо події, яка описана в обвинувальному акті, зазначив, що то був єдиний випадок, коли він пред'являв це посвідчення працівникам поліції. Поліцейські, які зупинили автомобіль під його керуванням, не виявили ознак підробки, а посвідчення водія було вилучене при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Він не усвідомлював, що цей документ є підробленим.
За клопотанням сторони обвинувачення у судове засідання були викликані та допитані як свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надав показання та повідомив, що він проходить службу на посаді начальника СРПП ВП№2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області. Близько 1,5 - 2 років тому під час несення служби в районі перехрестя вулиць В'ячеслава Чорновола та Перемоги у м. Сміла обвинувачений керував автомобілем BMW, був зупинений і щодо нього складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Не пам'ятає, яким чином був виявлений факт підробки посвідчення, яке в нього було вилучене при складанні протоколу.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомив, що проходить службу на посаді поліцейського СРПП ВП№2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області. Близько двох років тому здійснював чергове патрулювання у одному екіпажі з поліцейським ОСОБА_10 . В районі перехрестя вулиць В'ячеслава Чорновола та Перемоги у м. Сміла ними був зупинений автомобіль BMW бордового кольору під керуванням обвинуваченого. У останнього були наявні ознаки наркотичного сп'яніння. Він відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим щодо нього був складений протокол за ст.130 КУпАП, а пред'явлене ним посвідчення водія вилучене. На місці зупинки посвідчення водія не перевіряли по технічним причинам. Не пам'ятає на якому етапі були встановлено, що вилучене у обвинуваченого посвідчення є підробленим, але це було вже після того, як матеріали справи були передані у адмінпрактику.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомив, що проходить службу на посаді поліцейського СРПП ВП№2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області. Влітку 2022 року під час несення служби спільно з поліцейським ОСОБА_9 був зупинений автомобіль BMW під керуванням обвинуваченого. У ОСОБА_6 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, однак від проходження медичного огляду він відмовився. У зв'язку із цим щодо обвинуваченого був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а пред'явлене ним посвідчення водія вилучене та долучене до протоколу. Складені матеріали передані в адмінпрактику разом із вилученим посвідченням, а вранці, під час обробки матеріалів, було встановлено, що вилучене у ОСОБА_6 посвідчення водія є підробленим.
Прокурором також заявлялося клопотання про допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які залучалися свідками при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 , однак за всілякого сприяння суду сторона обвинувачення не змогла забезпечити їх присутність для допиту під час судового розгляду, як це передбачено ч.3 ст.23, ч.2 ст.327 КПК України, та у подальшому від допиту зазначених свідків прокурор відмовилася.
Клопотань про виклик та допит в судовому засіданні свідків від сторони захисту не надходило.
На підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, під час судового розгляду прокурором надані письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які безпосередньо досліджені судом, зокрема:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні від 01 вересня 2022 року під №12022255350000324, відповідно до даних якого 01.09.2022 року до вказаного реєстру внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України, за фабулою: «31.08.2022 до чергової частини ВП№2 ЧРУП надійшло повідомлення від начальника СРПП ВП №2 ЧРУП ОСОБА_13 про те, що 30.08.2022 близько 14 год. 47 хв. по вул. Чорновола, 3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_6 . Під час перевірки за ІТС ІПНП було встановлено, що посвідчення водія НОМЕР_3 , видане 30.12.2021 ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.п. 66);
- рапорт працівника поліції ОСОБА_8 про виявлення ознак кустарного виробництва вилученого у ОСОБА_6 посвідчення водія серії НОМЕР_3 , зареєстрований в журналі ЄО 31.08.2022 під №8741 (а.п.69);
- копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_6 : направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння, в якому зафіксована відмова ОСОБА_6 від проходження огляду; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу; роздруківка з бази даних щодо посвідчення водія НОМЕР_3 , яке видане 30.12.2021 ТСЦ7345 на ім'я ОСОБА_15 ; копія підробленого посвідчення водія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , згідно з даними якого воно видане 21.06.2022, ТСЦ 7441; протокол про адміністративне правопорушення від 30.08.2022 щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст.130 КУпАП; картка обліку адміністративного правопорушення (а.п. 72-77);
- протокол огляду предмету від 03.09.2022 дізнавачем проведено огляд посвідчення водія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 (а.п.78);
- відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області від 16.09.2022 на запит дізнавача, згідно з даними якої відповідно до відомостей ЄДР МВС станом на 16.09.2022 посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 30.12.2021 видане на ім'я ОСОБА_14 . ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 02.08.2005 року у Смілянському ВРЕР. Згідно бази НАІС статус посвідчення «вилучений» (а.п.80);
- висновок експерта від 12.09.2022 №СЕ-19/124-22/9709-ДД, згідно з яким бланк посвідчення водія серії НОМЕР_3 не відповідає бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обліку (а.п. 83-85);
- постанова дізнавача від 22.09.2022, якою вилучене посвідчення водія на ім'я ОСОБА_6 та поміщене до паперового конверту, визнане речовим доказом (а.п.89);
- посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_6 , видане 21.06.2022, ТСЦ 7441 у паперовому конверті, яке як речовий доказ оглянуте безпосередньо судом в судовому засіданні (а.п.88);
- оптичний диск з матеріалами відеозапису від 30.08.2022 під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_6 , отримані на запит в порядку ст.93 КПК України. Матеріали відеозапису безпосередньо досліджені судом шляхом відтворення в судовому засіданні (а.п. 92);
- відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області від 29.09.2022 на запит дізнавача, згідно з даними якої інформація щодо місця знаходження посвідчення водія серії ІСА №212933 кат. «А,В,С», виданого Смілянським ВРЕР ДАІ при УДАІ УМВС України в Черкаській області громадянину ОСОБА_6 в територіальних сервісних центрах РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області відсутня (а.п.94);
- документи і дані, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема: документи щодо проходження обвинуваченим військової служби під час мобілізації; позитивна службова характеристика військовослужбовця; свідоцтво ВЛК про хворобу (внаслідок мінно-вибухової травми, отриманої під час проходження військової служби) та непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; копія військового квитка; копія паспорта громадянина України; довідка про неперебування на обліках у лікарів психіатра та нарколога; довідка ЧОПЛ, згідно з якою обвинувачений з 25.06.2013 по 14.08.2013 перебував на лікуванні з діагнозом «психоповедінкові розлади внаслідок вживання опіатів, стан відміни»; позитивна характеристика з місця проживання; вимоги ДІАП НПУ та УІАП ГУНП в ЧО, згідно з якими наявні відомості про судимості ОСОБА_6 (а.п. 95-116);
- висновок судово-психіатричного експерта від 19.12.2022 №181, згідно з яким ОСОБА_6 виявляв і виявляє ознаки розладів психіки і поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (переважно опіоїди) з синдромом залежності, постійною формою вживання, що враховуючи не психотичний рівень розладів, збереженість емоційно-вольової сфери, інтелектуально-мнестичних, критичних і прогностичних функцій - не позбавляло станом на 30.08.2022 та не позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, не перешкоджає йому приймати участь у слідчих діях та в судовому засіданні (а.п.120-122);
Стороною захисту зі свого боку докази не подавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
За приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
За приписами ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд уважає, що надані прокурором на підтвердження вчинення ОСОБА_16 інкримінованого йому кримінального правопорушення докази, які досліджені безпосередньо судом за участю сторін кримінального провадження та зміст яких відображений у даному вироку, є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та вони отримані у порядку, встановленому КПК України.
Як було сприйнято судом під час судового розгляду та, серед іншого, висловлено в судових дебатах, позиція сторони захисту щодо недоведеності висунутого обвинувачення зводиться до наступного:
- стороною обвинувачення не доведено, що наявне у матеріалах справи посвідчення водія, яке долучене як речовий доказ та оглядалося в судовому засіданні, є саме тим посвідченням, що було вилучене у ОСОБА_6 працівниками поліції під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП;
- наданими стороною обвинувачення доказами не спростовуються показання обвинуваченого про те, що він не усвідомлював, що отримане ним засобами поштового зв'язку посвідчення водія, яке зазначене в обвинувальному акті, є підробленим;
- слідча група для розслідування цього кримінального провадження створена у непердбачений КПК спосіб, оскільки керівник органу дізнання не уповноважений утворювати слідчі групи чи групи дізнавачів.
Суд уважає зазначені доводи та міркування безпідставними та відхиляє їх з огляду на наступне.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №156509 від 30.08.2022, копія якого наявна у матеріалах кримінального провадження (а.п.76), посвідчення водія НОМЕР_1 вилучене у ОСОБА_6 при складанні зазначеного протоколу, що підтвердив обвинувачений у своїх показаннях, а також підтверджено показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та у подальшому разом із копіями інших матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення було надане дізнавачу на запит в порядку ст.93 КПК України (а.п.71).
Відповідно до ст.260 КУпАП вилучення посвідчення водія є одним із заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що застосовується відповідно до ст.265-1 КУпАП та Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затвердженому постановою КМУ від 17.12.2008 №1086.
Положеннями вказаних нормативних актів не передбачено процедури його пакування, опечатування, тощо.
Судом встановлено, що вказаний підроблений документ, який у подальшому визнаний речовим доказом, був отриманий дізнавачем у визначений КПК спосіб. Припущення захисника щодо наявне у справі підроблене посвідчення не є тим документом, що був вилучений працівниками поліції 30.08.2022 у обвинуваченого є неймовірним та безпідставним.
Також судом відхиляються доводи сторони захисту про не усвідомлення обвинуваченим тієї обставини, що вилучене у нього посвідчення водія є підробленим.
Обвинувачений у 2005 році отримав у встановлений спосіб посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «А,В,С», що підтверджується його показаннями та наявними у справі доказами (а.п. 80, 94). Тобто, останній був обізнаний із відповідною адміністративною процедурою, яка передбачає, принаймні, відвідування відповідних уповноважений органів.
Твердження ОСОБА_6 про те, що він вважав, що у описаний ним спосіб йому «допомогли» відновити раніше отримане ним у 2005 році посвідчення водія спростовується зокрема і тим, що підроблене посвідчення водія НОМЕР_1 має дві відкриті категорії «А,В», а право керування набуте з 21.06.2022, тоді як ним раніше було отримане посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій «А,В,С» з 02.08.2005. Указане свідчить про те, що обвинувачений не міг не усвідомлювати, що придбав підроблений документ на своє ім'я, який у подальшому використав шляхом пред'явлення працівникам поліції, діючи з прямим умислом.
Щодо доводів захисту про порушення порядку створення групи дізнавачів суд зазначає наступне.
Постановою начальника сектору дізнання ВП№2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 01.09.2022 доручено проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні дізнавачам сектору дізнання, визначено персональний склад слідчої групи та старшого групи.
Відповідно до Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України20 травня 2020 року № 405, начальники відділів (секторів) дізнання виконують повноваження керівника органу дізнання, визначеного кримінальним процесуальним законодавством.
Згідно з п.4 ч.1 ст.3 КПК України дізнання є формою досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.
Відповідно до ч.2 ст.298 КПК України досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування.
За приписами ст.39-1, 214, 298 КПК України керівник органу дізнання уповноважений визначати дізнавача, який здійснюватиме досудове розслідування у формі дізнання.
Указаними нормами не встановлено заборони керівнику органу дізнання доручати проведення досудового розслідування у формі дізнання кільком дізнавача та створювати для цього відповідну групу із визначенням старшого групи, а тому не виходить за межі його повноважень.
Суд, безпосередньо, всебічно, ретельно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих сторонами доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, урахувавши заперечення та зауваження сторони захисту, дійшов висновку, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення поза розумним сумнівом було повністю доведено винуватість ОСОБА_6 в межах пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, яке викладене у обвинувальному акті, а саме - використання завідомо підробленого документа.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , при визначенні останньому покарання суд бере до уваги:
- характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України класифікується як кримінальний проступок;
- відношення обвинуваченого до скоєного, який не усвідомив неправомірність своїх дій;
- особу обвинуваченого, який раніше судимий, будучи засудженим за вчинення кримінального правопорушення до покарання у виді позбавлення волі з випробуванням знову вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку, неодружений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується позитивно, за попереднім місцем проходження військової служби характеризується позитивно, є учасником бойових дій з відсічі збройної агресії рф, отримав вогнепальне кульове поранення під час бойових дій, у результаті якого звільнений з військової служби.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст.66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.
Підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.
За таких обставин суд призначає ОСОБА_6 основне покарання у межах санкції ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2021 року у справі №490/7072/21 (провадження 1-кп/490/633/2021) ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від його відбування з іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.
Згідно з ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Вказане узгоджується правовим висновком Верховного Суду від 25.06.2018 (справа №511/37/16-к, провадження №51-830км18).
Частина 4 статті 71 КК України визначає, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинання одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
У разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку ст. 75 КК України, та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ч.4 ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Ураховуючи зазначене, суд визначає ОСОБА_6 остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання. Вказане узгоджується практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.05.2019 (справа № 266/3940/16-к), постанові від 01.06.2020 (справа № 766/39/17).
Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_6 суд визначає у відповідності до ч.1, ч.4 ст.71 КК України, оскільки після постановлення щодо нього вироку Центральним районним судом м. Миколаєва від 21 вересня 2021 року, але до повного відбуття покарання у виді позбавлення волі, що призначене зі звільненням від його відбування з випробуванням, під час іспитового терміну він вчинив нове кримінальне правопорушення.
Під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не застосовувався, підстав для його застосування до набрання вироком законної сили судом не встановлено, зокрема із урахуванням його належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування та судового розгляду. Прокурором не заявлено клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати на проведення судової експертизи в сумі 943 грн. 96 коп., відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з ОСОБА_6 у дохід держави.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 124, 369-371, 374 КПК України, ст. 12, 50, 65, 66, 67, 71, 72, ч.4 ст.358 КК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1, ч.4 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте ним покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2021 року у справі №490/7072/21 та з урахуванням припису ч.3 ст.72 КК України визначити ОСОБА_6 до відбування остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Призначені ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі та штрафу виконувати самостійно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не застосовувати.
Початок строку відбування призначеного ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня його затримання у порядку звернення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової експертизи у сумі 943 грн. 96 коп.
Речовий доказ - підроблене посвідчення водія НОМЕР_1 залишити у матеріалах кримінального провадження.
Документи, які надані сторонами, залишити у матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку у день його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1