справа № 691/1116/24
провадження № 2/691/129/25
19 травня 2025 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Подороги Л.В., при секретарі Гергель М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Городищенської державної нотаріальної контори Черкаської області, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок. За життя мати склала заповіт на користь неї та її рідної сестри у рівних частинах. У позивача не було можливості бути присутньою під час поховання матері, оскільки вона з 2003 року проживає та працює по контракту в Королівстві Іспанія. Перед смертю матері, вона приїжджала в Україну, була близько 2 тижнів та повернулася до Іспанії 20.03.2018, а влітку розпочався сезон курортів і квитки були розкуплені завчасно. Крім того, у неї хворів чоловік, який потребував її догляду та проходив курс реабілітації. У 2023 році вона оформила громадянство Іспанії. До консульства щодо оформлення спадкових прав вона не зверталася, оскільки із сестрою у неї були добрі стосунки, про заповіт вони з сестрою були обізнані, тому у квітні 2019 року, коли позивачка приїхала черговий раз в Україну, вона оформила довіреність на ім'я сестри та ОСОБА_5 , щоб були її представниками з питань оформлення спадщини. Про те, що спадковим майном сестра розпорядиться на власний розсуд, вона навіть і не могла подумати, оскільки у них дійсно були добрі стосунки. Повернувшись в Україну у 2024 році вона з'ясувала, що сестра проживає у будинку матері. ОСОБА_1 придбала власний будинок у м. Городище, звернулася до сестри, щоб забрати свої речі, що були на зберіганні у будинку матері, які вона відправляла з-за кордону протягом тривалого часу. Однак багатьох речей не змогла відшукати і тому в них із сестрою виник конфлікт, у ході якого її попросили вийти з двору. Вона звернулася до адвоката, щоб вирішити дане питання і написала заяву до ЦНАП та дізналася, що її сестра успадкувала будинок матері одноосібно, оформивши його повністю на себе у жовтні 2023 року. Позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після покійної матері, однак їй відмовили у зв'язку із пропущенням шестимісячного строку звернення з відповідною заявою. Під час перебування в Іспанії позивачка була обізнана, що у будинку матері сестра позивача ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 роблять ремонт, облаштовують будинок. Також у 2017 році дочка позивача - ОСОБА_6 від'їжджаючи до Іспанії та маючи у власності квартиру у м. Києві, здала її в оренду за 6000 грн. у місяць. Кошти за оренду квартири з наймача - чоловіка на ім'я ОСОБА_7 , зобов'язала отримувати ОСОБА_2 , про що була складена відповідна розписка. Дані кошти слід було використовувати на потреби вже нині покійної ОСОБА_4 . Після смерті останньої, ОСОБА_2 ще понад рік отримувала грошові кошти за оренду квартири для витрат пов'язаних з організацією поминальних обідів та постановлення пам'ятника матері. Орієнтовно за весь період, загальна сума за оренду квартири, яку отримала ОСОБА_2 , складала близько 4500 доларів США. Із цих коштів, 1500 доларів США вона залишила ОСОБА_2 , як компенсацію витрат на догляд за матір'ю, її поховання та всіх пов'язаних із цим витрат, а 2500 доларів США ОСОБА_3 повернула позивачці, щоб віддати її дочці ОСОБА_6 , як власниці квартири. Тому, на даний, час у них із сестрою маються розбіжності щодо оформлення спадкових прав на будинок покійної матері.
Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала доводи своєї довірительки та просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, подала відзив на позовну заяву та пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_4 та її спадкоємицею. Позивачка є її рідною сестрою, яка з 1999 по 2001 проживала в США, а з 2003 року переїхала до Королівства Іспанія, де весь час працювала і проживала, а вона у цей час здійснювала необхідний догляд за матір'ю. Особливої уваги та допомоги мати потребувала останні 5 років життя, особливо, коли у 2015 році вона перенесла складну операцію з видалення тромбу. Відповідачка забезпечувала матері цілодобовий догляд самостійно та залучаючи доглядальниць, оскільки потребувався систематичний прийом ліків, також вона вела домашнє господарство. Останній час вона з матір'ю фактично проживала в одному будинку. Їй було відомо про існування заповіту матері. Її тяжка хвороба, що призвела до смерті, у подальшому сильно позначилась на здоров'ї відповідачки. Ще з 2015 року вона очікувала на операцію по видаленню щитоподібної залози, однак потреба догляду за матір'ю змусила її відкласти операцію. На фоні емоційного потрясіння 01.12.2018 вона потрапила до лікарні, де було проведено складну операцію, а потім була реабілітація. Тому вона теж своєчасно не звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини за заповітом. Коли ОСОБА_1 приїхала в Україну вперше після смерті матері - 16.04.2019, вже сплинув шестимісячний термін на подання заяви про прийняття спадщини. Вони з сестрою мали добрі стосунки та планували оформити спадщину. ОСОБА_2 не заперечувала проти оформлення на неї та ОСОБА_5 довіреності з метою представництва інтересів ОСОБА_1 щодо оформлення спадщини, та така довіреність була посвідчена 23.04.2019. Оформленням спадкових прав мала займатися ОСОБА_5 , а вона мала лише надавати необхідні документи, оскільки у неї був дуже поганий стан здоров'я. Згодом ОСОБА_1 прийняла рішення не приймати спадщину та відмовитися від своєї частки на користь ОСОБА_2 , оскільки не планувала повертатися в Україну та вживала необхідні заходи по отриманню громадянства Королівства Іспанія. Тому вона не уклала ніякої угоди з довіреною особою ОСОБА_5 , не фінансувала ніяких послуг, жодного разу не зверталась до неї за будь-якими документами з метою виконання послуг за довіреністю. Крім того, у 2023 році ОСОБА_1 черговий раз приїжджала в Україну та проживала у ОСОБА_2 протягом серпня-вересня 2023 року і мала можливість звернутися до нотаріуса, однак цього не зробила. Вони під час її візиту, остаточно обговорили, що вона не буде заявляти свої права на спадщину, тому, в якості компенсації за частину будинку, її дочка ОСОБА_3 перераховувала на рахунок ОСОБА_1 , у період часу з 29.04.2024 по 02.05.2024, кошти в загальній сумі 100000 грн. Це була добровільна компенсація за частину належного їх матері будинку. Згодом у них виникли конфлікти з сестрою щодо суми коштів, які були перераховані як компенсація за будинок. ОСОБА_1 з незрозумілих причин змінила своє відношення до ОСОБА_2 та вирішила самостійно оформити спадщину. Наступного разу ОСОБА_1 прибула Україну 21.04.2024 і лише 08.08.2024 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Також відповідач вважає безпідставними посилання позивача про причини пропуску звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв'язку із встановленням на території України карантинних обмежень, оскільки нотаріальні контори не припиняли свою діяльність та приймали поштову кореспонденцію.
Представник відповідача - адвокат Салій С.А. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав доводи своєї довірительки та пояснив, що ОСОБА_1 , яка перебувала за межами України, мала б свої спадкові права оформити особисто, звернувшись у консульство із заявою у встановлений законом строк, а не шляхом оформлення довіреності на іншу особу. Також вважає безпідставними посилання позивача про причини пропуску звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у зв'язку із встановленням на території України карантинних обмежень, оскільки нотаріальні контори не припиняли свою діяльність та приймали поштову кореспонденцію.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, пояснивши, що свого часу її тітка ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 мали добрі стосунки, вони підтримували один одного, допомагали. ОСОБА_1 перебувала за межами України, а ОСОБА_2 здійснювала догляд за їх матір'ю ОСОБА_4 . ОСОБА_3 було відомо про складення бабою ОСОБА_4 заповіту на матір і тітку. Також їй було відомо, що ОСОБА_1 відмовилася від своїх спадкових прав на будинок на користь своєї сестри. ЇЇ мати ОСОБА_2 прийняла у спадок будинок після смерті ОСОБА_4 . Вони з матір'ю здійснювали ремонт будинку, облаштовували його. Всі витрати на ремонт, на догляд за бабою при її житті та на поховання після смерті, організацію поминальних обідів, встановлення пам'ятнику, здійснювала особисто ОСОБА_3 . Крім того, вона особисто добровільно компенсувала грошові кошти у розмірі 100000 грн. за половину вартості даного будинку, шляхом їх перерахування на рахунок ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від спадкування будинку своєї матері, про що вона повідомляла під час свого візиту в Україну, ОСОБА_3 вважала, що у подальшому проблем з будинку не буде, тому і вкладала власні кошти у його облаштування. Через 4 місяці після перерахування вказаної суми коштів, у неї та її матері стали виникати конфлікти з ОСОБА_1 , яка стала стверджувати, що перераховані гроші, це гроші її дочки ОСОБА_6 , які вони отримували за оренду її квартири у м. Києві. Після смерті ОСОБА_4 близько 1,5 року вони дійсно отримували кошти він наймача квартири ОСОБА_6 - чоловіка на ім'я ОСОБА_7 у сумі 6000 грн. на місяць, з яких, 2000 грн. - сплачувалося за комунальні послуги, а 4000 грн. повертали їй, як компенсацію на витрати по догляду та на поховання ОСОБА_4 .
Представник Городищенської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши доводи сторін і їх представників, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За загальним положенням про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається із часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) дані обставини визнано судом поважними.
Якщо у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Факт проживання в іншій державі не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки не позбавляє можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 04.03.2020 у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18).
Законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців, які знаходяться поза межами України.
Положення ч. 2 ст. 1269 ЦК України кореспондується зі змістом п.п. 3.3, 3.5, 3.21 п. 3 гл. 10 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 3.3. 3.5. 3.21 Порядку, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі; якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса; своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про нотаріат» консульські установи України вчиняють нотаріальні дії, зокрема, видають свідоцтва про право на спадщину.
Пунктом 3.11.3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310, передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
25.01.2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив наступний висновок. Так, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).
Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в ст. 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст. 1270,1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини.
19.06.2023 набрав чинності пп. 2 п. 3 постанови КМУ від 09.09.2023 № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини.
Водночас відповідні зміни щодо строків прийняття спадщини не були внесені до ЦК України, а відтак норми постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №164 не змінюють та не зупиняють визначених ст. 1270 ЦК України строків для прийняття спадщини.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Городище Черкаської області померла ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 09.08.2024, після смерті якої відкрилась спадщина.
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 26.10.1959 та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 22.08.1981, ОСОБА_1 була дочкою ОСОБА_4 та мала дошлюбне прізвище ОСОБА_9 .
Окрім ОСОБА_1 , у нині покійної ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 22.06.1954, була дочка ОСОБА_2 , яка після реєстрації шлюбів змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_9 на ОСОБА_10 та у подальшому на ОСОБА_11 , свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 від 11.06.1975, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_6 від 28.11.2003.
За життя, нині покійній ОСОБА_4 , згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 349363771 від 06.10.2023, належав житловий будинок по АДРЕСА_1 .
30.09.2016 ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповідала належне їй майно своїм дочкам: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.10.2023, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_2 . Спадщина складається з житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Дане свідоцтво є чинним і ніким не оспорюється.
Згідно договору дарування земельної ділянки та житлового будинку від 18.09.2024, ОСОБА_2 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 7120310100:01:001:2128, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 , та житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
З метою прийняття спадщини після покійної ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, однак постановою від 08.08.2024, державним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори Бідною М.О., позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини.
Посилаючись на поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що вона перебувала за межами території України та не могла особистого звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на що уповноважила свою сестру ОСОБА_2 , шляхом оформлення довіреності 23.04.2019, посвідченої приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Черкаської області Соколовою О.М., якою уповноважила ОСОБА_2 бути її представником в усіх установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі в нотаріальних конторах, з питань оформлення спадкової справи після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, яке вона заповідала. Довіреність видана терміном на три роки, до 23.04.2022.
Разом із тим, як повідомила позивач, вона особисто перебувала на території України у квітні-травні 2019 року, у вересні 2023 року та у квітні-вересні 2024 року.
Також за повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-80899/18/24-Вих від 21.11.2024, ОСОБА_1 здійснювала перетин кордону території України в пункті пропуску Краківець, в'їзд 22.08.2023 о 14 год. 36 хв., виїзд 25.09.2023 о 06 год. 28 хв.
До нотаріуса із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася лише у серпні 2024 року (самої заяви позивачем не надано, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії датована 08.08.2024).
Верховний Суд у своїй постанові від 30.06.2021 у справі № 133/600/19 зазначив, що позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести поважність пропуску строку для прийняття спадщини не лише у межах шестимісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, а й упродовж усього періоду від дати відкриття спадщини до дати звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Разом із тим, позивач не довела в суді, що вона не мала змоги протягом шести місяців з дня смерті матері звернутися до консульської установи для подачі заяви про прийняття спадщини, чи направити таку заяву засобами поштового зв'язку особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Крім того суд враховує, що з моменту смерті спадкодавця і до моменту звернення позивача 26.09.2024 до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, минуло 6 років 2 місяці і 11 днів.
Доводи позивача про те, що вона була за кордоном, надіялася на сестру, не цікавилася питанням оформлення спадщини, не є поважними причинами для поновлення позивачеві строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Також, як зазначалося вище, позивач неодноразово особисто приїжджала в Україну, що також підтверджує те, що вона могла особисто з'ясувати всі обставини оформлення спадщини за місцем її відкриття.
Тому причини пропуску позивачем строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не є поважними, а є лише недбалим відношенням позивача до реалізації своїх прав, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. 5, 10, 30, 60, 206, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Городищенської державної нотаріальної контори Черкаської області, ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Суддя Л. В. Подорога