Справа № 691/559/19
Провадження № 2/691/16/24
30 грудня 2024 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області під головуванням судді Синиці Л. П., за участі секретаря судового засідання Харук Л. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури Горідько В. в інтересах держави в особі Черкаської районної ради до ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне некомерційне підприємство "Городищенське медичне об'єднання" Городищенської міської ради, Городищенської міської ради, про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
06.05.2019 позивач заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури Горідько В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів на відшкодування завданої шкоди в сумі 5391,99 грн, з тих підстав, що вироком Городищенського районного суду Черкаської області 10.09.2018 у справі № 691/498/18 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я та призначено покарання у вигляді одного року позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016, засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання - звільнено. В даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_2 отримано середньої тяжкості тілесні ушкодження та він перебував на стаціонарному лікуванні КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради. Затрати на лікування ОСОБА_3 для КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради, за даними довідки, становлять 5391,99 грн. Вирок суду набрав законної сили 10.11.2018. На момент пред'явлення позову шкода завдана неправомірними діями ОСОБА_1 в добровільному порядку не відшкодована. Городищенська районна рада впродовж тривалого часу, заходів щодо стягнення з відповідача належних районній раді грошових коштів, не вживала, що, в свою чергу, свідчить про неналежне виконання покладених на Городищенську районну раду обов'язків в частині забезпечення відшкодування витрат на лікування. Смілянською місцевою прокуратурою встановлено причини та додстатні підстави для представництва в суді інтересів держави. У зв'язку з цим, звертаючись до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Городищенської районної ради про стягнення 5391,99 грн шкоди, завданої державі в особі КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради прокурор (позивач) реалізує свої представницькі повноваження у сфері захисту державної власності (внаслідок неналежного виконання Городищенською районною радою повноважень, передбачених законом). Просив суд стягнути з ОСОБА_1 кошти в сумі 5391,99 грн.
20 червня 2019 року в справі відкрито загальне позовне провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.
Від відповідача ОСОБА_1 до суду 29.08.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з викладеними обставинами в позовній заяві погоджується частково, оскільки вони є суперечливими по відношенню до наданих позивачем письмових доказів та чинного законодавства. Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 10.09.2018 року його засудили за вчинення правопорушення (злочину) передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року, був звільнений від призначеного покарання. Потерпілий в даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , з 06.07.2017 року по 17.07.2017 року та з 24.07.2017 року по 31.07.2017 році перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ "Городищенеьке РТМО". За борговим документом (розпискою) даною йому потерпілим ОСОБА_4 матеріальні збитки пов'язані з лікуванням відшкодовані повністю. За наданим Статутом вказаного закладу КЗ "Городищенеьке РТМО" є комунальним закладом охорони здоров'я Городищенської районної ради, яке належить до спільної комунальної власності територіальних громад міста, сіл та селищ Городищенського району Черкаської області. Суб'єктами управління є: районна рада, РДА та головний лікар. Медична допомога населенню району здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Держава та уповноважений орган управління не відповідають за зобов'язання КЗ "Городищенське РТМО", яке в свою чергу не відповідає за їх зобов'язання. КЗ "Городищенське РТМО" на момент виниклих правовідносин було юридичною особою, мало самостійний баланс, розрахункові рахунки в банківських установах та комунальне майно закріплене за ним на правах оперативного управління. Повноваження Городищенської районної ради, як засновника зводилися лише щодо прийняття рішення про реорганізацію закладу охорони здоров'я, затвердження Статуту, внесення змін до нього, затверджувати структуру та штатного розпису комунальної установи та здійснення контролю за використанням та збереженням закріпленого за закладом майна в межах свої повноважень. Городищенська РДА була головним розпорядником коштів, а офіційне представництво у державних органах покладалося виключно на головного лікаря закладу охорони здоров'я. Зважаючи на викладені вище статутні норми та норми чинного законодавства. КЗ "Городищенське РТМО" - було самостійним суб'єктом господарських відносин із чітким розподілом повноважень засновника (Городищенської районної ради) та інших суб'єктів управління (Городищенська РДА, головний лікар закладу охорони здоров'я). Підсумовуючи, зазначене та аналізуючи вимоги Закону України "Про прокуратуру" та ст. 56 ЦПК України, вважає, що заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури не довів, що суб'єкт владних повноважень (Городищенська районна рада) є нібито учасником спірних правовідносин за участю самої юридичної особи і зобов'язана звертатися за захистом її порушеного права. За чинним законодавством та наданим Статутом таке право належить до виключної компетенції КЗ "Городищенське РТМО".
У відповіді на відзив, що зареєстрована в суді 10.09.2019, позивач звертає увагу суду, що відповідно до Статуту комунального некомерційного підприємства "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради затвердженого рішенням Городищенської районної ради від 19.04.2019 № 29-14/7, комунальне некомерційне підприємство "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради є лікарняним (амбулаторно-поліклінічним) закладом охорони здоров'я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь - яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом (п. 1.1 Статуту). Пленум Верховного суду України у своїй постанові від 07.07.1995 № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат у п. 3 роз'яснив, що судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 (545-93-п) від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Фактично витрати комунального некомерційного підприємства "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради були понесені за рахунок коштів районного бюджету, які є основним джерелом фінансування підприємством, заступником керівника Смілянської місцевої прокуратури у позовній заяві правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким є Городищенська районна рада. Тому, просить позовні вимоги задовольнити повністю.
23.02.2024 в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кучеренко Н. В. про закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відмовлено. Здійснено заміну Городищенської районної ради на її правонаступника Черкаську районну раду. До участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору КНП "Городищенське медичне об'єднання" Городищенської міської ради, Городищенську міську раду. Підготовче судове засідання відкладено.
10.04.2024 надійшла заява від представника Черкаської районної ради, в якій повідомляють, що Черкаська районна рада, як представницький орган новоутвореного Черкаського району, набула повноважень 1 грудня 2020 року в день відкриття першої сесії. 25.06.2021 суб'єктом державної реєстрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1000011120015000301 про припинення діяльності Городищенської районної ради. Станом на 2017 рік КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської міської ради перебувало у комунальній власності Городищенської районної ради, відповідно фінансування зазначеного закладу здійснювалося з районного бюджету Городищенської районної ради. Згідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Згідно Законом України "Про місцеве самоврядування" залишки коштів (в тому числі боргові зобов'язання), що утворилися на кінець бюджетного періоду на рахунках районних бюджетів ліквідрваних районів, перераховуються одночасно до районного бюджету новоутвореного району, бюджету територіальної громади з урахуванням цільового призначення таких коштів, особливостей розподілу нерухомого майна на підставі платіжних доручень за підписом голови районної ради новоутвореного району або голови комісії з реорганізації районної ради, що припиняється, або керівника місцевого фінансового органу, утвореного до утворення та ліквідації районів. Отже, враховуючи вищевикладене, Черкаська районна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків, в тому числі прав і обов'язків, які стосуються коштів районного бюджету ліквідованого Городищенського району. На підставі викладеного, просили розглянути справу без участі Черкаської районної ради та його представника, стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської районної ради кошти в сумі 5391,99 грн.
10.04.2024 від КНП "Городищенське МО" за підписом директора В. Гейка надійшов лист про підтримання позову в справі № 691/559/19 в повному обсязі, з проханням проводити розгляд справи без участі представника закладу.
10.04.2024 надійшов лист за підписом міського голови Городищенської міської ради В. Мірошника за Вих. № 209/01-02-08, про розгляд справи № 691/559/19 за позовом про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок кримінального правопорушення без участі Городищенської міської ради. Розгляд справи по суті, покладає на розсуд суду.
10.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
05.11.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кучеренко Н. В. про зупинення провадження у справі, відмовлено. Судовий розгляд відкладено на 30.12.2024 року.
30.12.2024 для участі в судовому засіданні до приміщення суду прибула представник позивача (прокурор Городищенського районного відділу Смілянської окружної прокуратури Початенко Н. В.) та у зв'язку з технічними проблемами не надалося можливим налаштувати технічні прилади для здійснення фіксування судового засідання, через що було запропоновано відкласти розгляд справи. У зв'язку з тривалим перебуванням справи на розгляді в суді, з метою дотримання розумних строків розгляду, прокурор просила здійснити розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, повідомлені відповідно до норм ЦПК України належно.
Від представників Черкаської районної ради, КНП "Городищенське МО", Городищенської міської ради, в матеріалах справи, наявні клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кучеренко Н. В. в судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належно та своєчасно (10.12.2024), що підтверджується даними з Розносної книги, про отримання кур'єрської пошти.
Відповідач ОСОБА_1 , який перебуває на військові службі, та в суді діє через представника - адвоката Кучеренко Н. В., повідомлявся належно, шляхом направлення рекомендованого листа № 0610214737593 за відомою адресою місця перебування (вул. І. Богуна, 13-А, м. Городище, Черкаський район, Черкаської області).
Суд ухвалив розглядати справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно норм ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали (письмові докази) цивільної справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що позов про відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням, у вигляді витрат та стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення підлягає задоволенню.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
У частині 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61 -2417сво19).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Право на звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (стаття 55), Цивільному кодексі України (стаття 16), Цивільному процесуальному кодексі України (стаття 4).
В судовому засіданні були встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.
Згідно з частинами 1, 3 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.
Частина 3 статті 56 ЦПК України передбачає, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
З листа начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури від 22.04.2019 № 262вих19 вбачається, що прокурор звертався до Городищенської районної ради з вимогою повідомити, чи будуть останні самостійно заявляти позов до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , які понесло КЗ "Городищенське РТМО" Городищенської районної ради.
У відповідь на лист прокурора, за підписом заступника голови Городищенської районної ради Черкаської області Панчишина М. В., в листі № 92/01-04 від 23.04.2019, повідомили, що районна рада в інтересах КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" з позовом до суду не зверталося за відсутністю наданої інформації про затрати комунального закладу на лікування ОСОБА_2 ..
На підставі викладеного, з урахуванням судової практики з підстав представництва прокурора в суді при зверненні з позовом в інтересах держави (постанова Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справ № 912/2385/18, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19), та те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, суд знаходить звернення прокурора з позовом обґрунтованим та законним.
Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Положеннями статті 1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що спричинили збиток.
Згідно частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України, факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.
Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно пункту 7 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі", розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Вироком Городищенського районного суду Черкаської області 10.09.2018 року у справі № 691/498/18 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. На підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016, засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання - звільнено. Вирок набрав законної сили 10.11.2018.
За змістом обвинувального вироку, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близько 20.00 години, знаходячись на народному гулянні "Івана Купала", що відбувалося по вул. Індустріальній, м. Городище, Черкаської області, в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті з'ясування особистих відносин, умисно, завдав удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_2 чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді травми голови, а саме: перелому нижньої щелепи, повної травматичної екстракції 1 лівого нижнього зуба, неповного вивиху 1 та 2 правих нижніх зубів, крововиливів слизової оболонки верхньої і нижньої губ, припухлості м'яких тканин обличчя справа, струсу головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 05- 11-01/201 від 16.08.2017 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Потерпілим у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 2 статті 1191 ЦК України визначає, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.
Згідно статті 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 "Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
Згідно з вимогами п.п. 3 4 вказаного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.
В цілому ж, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. Кількість ліжко - днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального заклад. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко - дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.
Згідно даних листа КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради від 18.04.2019 № 01-03-06/676, встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець та житель АДРЕСА_1 госпіталізований із тілесними ушкодженнями, перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" у період з 06.07.2017 по 17.07.2017 та у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, через отриману вищевказану травму перебував на стаціонарному лікуванні у КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради у період з 24.07.2017 по 31.07.2017. Так, загалом ОСОБА_2 перебував на лікуванні 20 ліжко -днів.
Із довідки КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради "Про затрати на лікування" ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради з 06.07.2017 по 17.07.2017 та у терапевтичному відділенні КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради з 24.07.2017 по 31.07.2017, загалом 20 днів. Вартість одного ліжко-дня у КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради складає 269 грн 60 коп, з яких затрати на лікування, складаються із оплати праці працівників у сумі 4127,00 грн; нарахування на заробітну плату 907 грн 94 коп; придбання матеріалів 6 грн 65 коп; продукти харчування 138 грн 80 коп; оплата послуг 16 грн 40 коп; оплата енергоносіїв 195 грн 20 коп, що загалом складає 5391 грн 99 коп.
Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт витрат, понесених медичним закладом на стаціонарне лікування.
Таким чином, затрати на лікування ОСОБА_2 для КЗ "Городищенське районне територіальне медичне об'єднання" Городищенської районної ради складають 5391 грн 99 коп.
Відповідно пункту 3 вищезазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 позов визнав частково, та суду не надано доказів того, що останнім відшкодовано кошти, які витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 .
Разом з тим, згідно копії розписки про відсутність претензій від 19.04.2019 року, поданої відповідачем суду, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 гроші в сумі 30000 грн, як компенсацію матеріальних та моральних збитків завданих йому ОСОБА_1 по події, що відбулась 06.07.2017 року, ніяких претензій до ОСОБА_1 не має, кошти на лікування та моральну шкоду відшкодовано повністю, зобов'язується не пред'являти надалі до останнього ніяких правових та грошових претензій в зв'язку із зазначеною подією.
Винна особа зобо'язана відшкодовувати витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину особи, тому невідшкодування ОСОБА_1 до бюджету, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 коштів є порушенням інтересів держави щодо надходження належних коштів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.
Згідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між діями відповідача ОСОБА_1 , який спричинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого ОСОБА_2 , та перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні існує причинний зв'язок, тому позов слід задовольнити в повному обсязі. При цьому, розписка про відсутність матеріальних претензій ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , не стосується матеріальних затрат, які понесла Городищенська районна рада (правонаступник Черкаська районна рада), на лікування ОСОБА_2 внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення. З відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 5391,99 грн, які завдані кримінальним правопорушенням та які відповідачем в добровільному порядку не відшкодовані Городищенській районній раді (правонаступник Черкаська районна рада, так як згідно Закону України "Про місцеве самоврядування" залишки коштів (в тому числі боргові зобов'язання), що утворилися на кінець бюджетного періоду на рахунках районних бюджетів ліквідрваних районів, перераховуються одночасно до районного бюджету новоутвореного району, бюджету територіальної громади з урахуванням цільового призначення таких коштів, особливостей розподілу нерухомого майна на підставі платіжних доручень за підписом голови районної ради новоутвореного району або голови комісії з реорганізації районної ради, що припиняється, або керівника місцевого фінансового органу, утвореного до утворення та ліквідації районів).
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в порядку передбаченому ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з урахуванням пункту 6 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а саме, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову, суд при ухваленні рішення присуджує стягнення судового збору з відповідача на користь держави, що становить 1921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1206 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат", постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 "Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", ст. ст. 2, 56, 76 - 81, 82 ч. 6, 89, 141, 142, , 259, 263 - 265, 272, 273, 354, 355 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави в особі Черкаської районної ради (код ЄДРПОУ 25659510, адреса вул. Ярослава Чорновола, 157, м. Черкаси, Черкаської області) кошти в сумі 5 391,99 грн (п'ять тисяч триста дев'яносто одна гривня дев'яносто дев'ять копійок) на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави 1921,00 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 07.01.2025 року.
Суддя Л. П. Синиця