Справа № 569/5728/25
1-кс/569/2493/25
26 березня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника підозрюваного адвоката - ОСОБА_6
законного представника неповнолітнього - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рівне клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступник начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджено виконувачем обов'язків прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дроздинь, Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України -
встановив:
До Рівненського міського суду надійшло клопотання Слідчий у кримінальному провадженні - заступник начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майор поліції ОСОБА_4 , яке погоджено виконувачем обов'язків прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що Слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025180000000012 від 04.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з початком 24.02.2022 військової агресії російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України ОСОБА_9 (далі - Указ) № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, тривав станом на дату вчинення кримінального правопорушення й триває на даний час.
Одночасно із введенням в Україні військового стану з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України ОСОБА_9 № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджено Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-ІХ, оголошено проведення загальної мобілізації на території України строком 90 діб, яка неодноразово продовжувалася, тривала станом на дату вчинення кримінального правопорушення й триває на даний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Частиною другою вказаної статті, визначено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
У відповідності до абз. 1 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724), перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.
Водночас, згідно абз. 4 п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724), у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Окрім того, перелік осіб, які мають право виїзду з України, визначено п. 2-1, 2-18, п.3,4,5,6 зазначених вище Правил перетинання державного кордону громадянами України, до переліку яких ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не відносяться.
У разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".
Так, неповнолітній ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , та іншою на даний час невстановленою досудовим розслідуванням особою, у період з 04.03.2025 по 20.03.2025, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, переслідуючи корисливий мотив і мету направлену на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, організували незаконне переправлення через державний кордон України громадян України призовного віку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
Зокрема, в період з 04 березня 2025 по 20 березня 2025 невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, в ході телефонних переписок в мессенджері «Телеграм» роз'яснила ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що вони можуть безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану, в напрямку республіки білорусь, за грошову винагороду в сумі 8000 доларів США. При цьому, невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа вказала ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прибути 20.03.2025 в с. Заболоття Сарненського району Рівненської області, після чого останніх перевезуть до місця перетину в напрямку державного кордону України з республікою білорусь, де буде здійснено незаконний перетин державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску в напрямку республіки білорусь.
Так, 20 березня 2025 року, о близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , прибувши до с. Заболоття Сарненського району Рівненської області та перебуваючи у приміщенні місцевого магазину зустрілись із неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , де останні надали поради ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , щодо незаконного перетину державного кордону України та роз'яснили, що вони можуть безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану, в напрямку республіки білорусь, заплативши їм за двох осіб 8000 доларів США. При цьому, дії неповнолітного ОСОБА_5 та ОСОБА_12 полягали у наданні послуг з переведення лісовою місцевістю поза межами дії пішохідних патрулів Державної прикордонної служби України в межах с. Заболоття Сарненського району Рівненської області до державного кордону України з республікою білорусь.
У подальшому, неповнолітній ОСОБА_5 та ОСОБА_12 діючи за попередньою змовою групою осіб, в ході інструктажу, довели до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 порядок дій перед та після незаконного переправлення через державний кордон та повідомили, щоб останні з метою конспірації та мінімізації ризику виявлення їхньої діяльності зі сторони працівників правоохоронних органів слідували за ними позаду в напрямку лісового масиву в с. Заболоття Сарненського району Рівненської області.
Далі, 20.03.2025, приблизно о 13 годині 40 хвилин, прибувши на відстань близько 150 м до лінії державного кордону України з республікою білорусь, неподалік с. Заболоття Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_10 , у присутності ОСОБА_12 , передав ОСОБА_5 гроші в сумі 8000 доларів США за послугу з організації незаконного переправлення через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприянні незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, вказівками, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
12.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Причетність підозрюваного до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Разом з тим, у відповідності до 177 КПК України, слід зазначити обставини, які свідчать про те, що наявні ризики, що виправдовують тримання під вартою підозрюваного, а саме, необхідністю запобігти спробам останнього:
- переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, тобто переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, є те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років із конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду. З матеріалів провадження також вбачається, що підозрюваний являється жителем прикордонного району, має паспорт гр. України для виїзду за кордон та добре обізнаний з правилами перетину державного кордону, має змогу його перетинати як законно так і в не законний спосіб. Враховуючи воєнний стан в Україні, підозра у вчинені резонансного злочину, вчиненого під час такого стану, з явним цинізмом по відношенню до інтересів держави та завдав негативного результату обороноздатності держави під час прямої воєнної агресії, існує ризик втечі підозрюваного за межі України з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є те що ОСОБА_5 підозрюється у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчинене з корисливих мотивів, під час воєнного стану, а в ході досудового розслідування, на даний час не встановлено весь механізм переправлення осіб через державний кордон України, не встановлено також і всіх інших учасників вказаної групи осіб, а тому, існує ризик того, що підозрюваний знищить, сховає або спотворить інші речі та документи, які мають відношення до вчинення кримінального правопорушення. Такими речами і документами є чорнові записи, грошові кошти отримані злочинним шляхом, наявні переписки у соціальних мережах, тощо.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є те, що ОСОБА_5 відомі анкетні дані свідків, а саме осіб, яким він сприяв у незаконному переправленні через державний кордон, відомі місця їх проживання, мобільні телефони, а тому останній у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він може незаконно впливати на свідків шляхом залякування, чинити на них тиск з метою їх залякування щодо відмови від дачі показань, під час досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження у суді. Крім того, на даному етапі досудового розслідування не встановлені всі особи, які входять до групи осіб, причетних до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_5 буде незаконно впливати на свідків та очевидців через інших осіб. Тому, існує ризик того, що підозрюваний буде перешкоджати кримінальному провадженню.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є те, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, постійних доходів нема, а тому є ризик, що підозрюваний буде продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При з'ясуванні обставин, які відповідно до ст. 178 КПК України, слід врахувати при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу:
- наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним вищевказаних кримінальних правопорушень;
- тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень;
- вік та стан здоров'я підозрюваного, який є неповнолітнім.
На підставі викладеного, орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість запобігти вищевказаним ризикам шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу (наприклад особиста порука, застава, особисте зобов'язання) на цій стадії в інтересах найбільш повного, оперативного та ефективного досудового розслідування, оскільки лише наявність запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту спроможна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Крім того, орган досудового розслідування виходить з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , має високий ступінь суспільної небезпеки, присутність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного та існує доцільність забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, порушення яких може вкрай негативно вплинути на суспільство у цілому.
Беручи до уваги тяжкість вчиненого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 9 років, а також наявності ризиків, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні і тим самим перешкодити здійсненню кримінального провадження у розумні строки, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, орган досудового розслідування вважає, що лише застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе запобігти виникненню даних ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні доводи клопотання підтримали, просили задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник заперечили проти задоволення клопотання та застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення слідчого, підозрюваного, захисника, та думку прокурора, дослідивши надані слідчим матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025180000000012 від 04.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
12.07.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за вчинення якого передбачене покарання передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років із конфіскацією майна та наявність достатніх даних, що існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати та спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, визначеному у клопотанні, прокурором при його розгляді не доведено.
Отже, вирішуючи в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_5 слідчий суддя враховує, що статтею 5 Європейської конвенції з прав людини передбачені випадки, коли особу може бути позбавлено свободи відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема це може бути здійснено з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (пункт «с»).
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі з дотриманням гарантій передбачених статтею 5 Конвенції.
В свою чергу, за змістом частин першої та другої статті 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При цьому, домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії», «Лавентс проти Латвії»).
Вивченням особи ОСОБА_5 на даний час встановлено, що він працездатний, не повнолітній, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під домашнім арештом, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_5 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за вчинення якого передбачене покарання передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років із конфіскацією майна, наявність досліджених ризиків, щодо підозрюваного ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
З урахуванням обставин справи, особи та його характеризуючих даних, суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт.
Окрім цього, застосовуючи, щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваними, також з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду). носити електронний засіб контролю,заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 181, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив :
Клопотання задоволити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дроздинь, Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, а саме до 21 травня 2025 року.
Заборонити ОСОБА_5 цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 окрім випадків оголошення «Повітряна тривога» (чи інше) та необхідності слідування та перебування в пунктах укриття.
Строк дії ухвали встановити до 21 травня 2025 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзд з України і в'їзд в Україну;
утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваними, також з будь-якими іншими особами, щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих, прокурорів, слідчого судді (суду).
носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 21 травня 2025 року.
Виконання ухвали доручити органам Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення, а підозрюваний ОСОБА_5 негайно доставляється до місця проживання.
Виконання ухвали покласти на слідчого та прокурора.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського ОСОБА_13