Справа № 564/4670/24
12 травня 2025 року м. Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О. С.
з участю секретаря Забейди А.В.
представника позивача - прокурора Олійник Н.С.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури Войтюка Олександра Ігоровича в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
Позивач звернувся до суду в інтересах Костопільської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь Костопільської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 130817 грн. та сплачений судовий збір.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідачу на праві власності належить будівля складу для обладнення, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності Костопільської міської територіальної громади.
Вказує, що на підставі поданої відповідачем заяви, Костопільською міською радою 21.02.2019 було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ФОП ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 та на якій розташований об'єкт нерухомого майна належний відповідачу.
Зазначає, що згідно вказаного рішення відповідачу було рекомендовано в десятиденний термін з дня прийняття рішення звернутися до суб'єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який після погодження у встановленому законом порядку подати для затвердження сесією Костопільської міської ради. Також вказує, що дане рішення чинне протягом одного року з дня його прийняття, а у разі не виконання даного рішення протягом зазначеного терміну, воно вважається таким, що втратило чинність.
Вказує, що ні упродовж року після прийняття Костопільською міською радою рішення ні у продовж 2020-2024 років відповідачем проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки яка розташована в АДРЕСА_1 , на розгляд сесії Костопільської міської ради не подавався.
У державному реєстрі відсутні відомості про зареєстроване за відповідачем право власності чи користування земельною ділянкою на якій розміщено належний йому об'єкт нерухомого майна.
Зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності, на яких розміщений належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
15.04.2025 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно якого у задоволені позову просить відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування відзиву вказує, що він є власником будівлі складу для обладнання, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та при купівлі вказаного об'єкта нерухомості до нього перейшло право власності на землі під об'єктом нерухомості.
Також зазначає, що ним сплачувався податок за земельну ділянку, під об'єктом нерухомості власником якого є він, а сплата одночасно земельного податку і орендної плати не допускається.
22.04.2025 представником позивача було подано відповідь на відзив, згідного якого просить суд задоволити позовну заяву в повному обсязі.
Вказує, що якщо попередній власник будівлі користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, то відсутні підстави для висновку, що набувач набув право власності чи користування земельною ділянкою з переходом права власності на будівлю, а тому до відповідача не перейшло право власності на земельну ділянку, якого не існувало у попереднього власника.
Також вказує, що долучені до відзиву відповідачем документи не містять даних щодо сплати відповідачем земельного податку, щодо земельної ділянки яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив і просив суд задоволити позовну заяву.
Відповідач в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 121 Конституції України, передбачено, що на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді.
Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", передбачено що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В даній справі прокурором належно мотивовано підстави звернення до суду з позовом в Костопільської міської ради, а також дотримано встановленого законом порядку підготовки та подачі позову.
Зокрема, наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор обґрунтував бездіяльністю протягом тривалого часу уповноваженого державного органу, в інтересах якого він звернувся до суду, та обґрунтував необхідність захисту прав та інтересів держави, що відповідає ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Тому суд вважає, що у даному випадку допуск прокурора до суду виправданий, вступ у справу здійснений у межах дискреційних повноважень, визначених законодавством.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18(провадження N 12-72гс19) вказано, що: «[…..]сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів Деражненської сільської ради та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини".
Прокурор мотивує позовну заяву тим, що несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, а тому має наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
Судом встановлено, що відповідач є власником будівлі складу для обладнення, що за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав (а.с.24).
З матеріалів справи судом встановлено, що належний відповідачу ОСОБА_1 на праві власності об'єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці комунальної власності Костопільської міської територіальної громади площею 0,2044 га з кадастровим номером 5623410100:03:010:0481.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5623410100:03:010:0481 площею 0,2044 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком (а.с.9).
Встановлено, що рішенням Костопільської міської ради №44 від 31.01.2019 присвоєно поштову адресу « АДРЕСА_1 » будівлі складу для обладнання, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та земельній ділянці, на якій розташована вказана будівля (а.с.19).
Судом встановлено, що 20.12.2018 відповідачем ОСОБА_1 до Костопільської міської ради було подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, у зв'язку з чим Костопільською міською радою було прийнято рішення 1035 від 21.02.2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ФОП ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » (а.с.10 зворот, 23).
Встановлено, що вказаним рішенням ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2044 га у власність шляхом викупу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в АДРЕСА_1 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення комунальної власності Костопільської міської ради.
Згідно пунктів 2, 3 рішення № 1035 від 21.02.2019, ОСОБА_1 рекомендовано у десятиденний термін з дня прийняття рішення звернутись до суб'єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який після погодження у встановленому законом порядку, подати для затвердження сесією Костопільської міської ради.
Відповідно до п.4 вищевказаного рішення, рішення про надання ФОП ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, чинне протягом одного року з дня його прийняття, у разі невиконання даного рішення протягом зазначеного терміну, вважати його таким, що втратило чинність.
Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ні упродовж року після прийняття Костопільською міською радою рішення № 1035 від 21.02.2019, ні упродовж 2020-2024 років, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2044 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , на розгляд сесії Костопільської міської ради не подавав. Доказів протилежного суду відповідачем надано не було.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 продовжує користуватись земельною ділянкою на якій розміщений належний йому об'єкт нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актом обстеження земельної ділянки від 15.10.2024, відповідно до яких ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,2044 га з кадастровим номером 5623410100:03:010:0481 по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.120 СК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
З наведеного вбачається, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
При цьому суд звертає увагу, що відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі №922/981/18).
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Водночас, у разі якщо попередній власник будівлі користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, то відсутні підстави для висновку, що останній набувач набув право власності чи користування земельною ділянкою з переходом права власності на будівлю.
З огляду на викладене, при відчуженні нерухомості до нового власника - відповідача ОСОБА_1 не перейшло право власності на земельну ділянку, якого не існувало у попереднього власника на момент укладення сторонами договору купівлі продажу приміщення складу.
Аналогічні правові позиції викладено Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі № 127/10011/18, від 22.09.2021 у справі №173/1744/19.
Статтею 206 ЗК України, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідно до ч.2 статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Із 01.01.2013 набув чинності Закон України №5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20 сформульовано такий правовий висновок:
"За загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Крім цього, нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов'язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об'єкт нерухомості".
Таким чином, Костопільська міська рада є власником спірної земельної ділянки площею 0,2044 га з кадастровим номером 5623410100:03:010:0481, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - міста Костопіль, а відсутність державної реєстрації речового права за територіальною громадою не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Посилання відповідача на те, що він сплачував податок на земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна, власником якого він є, суд до уваги не приймає, оскільки з долучених до відзиву документів не можливо встановити, що відповідач сплачував такий податок, а з листа Головного управління ДПС у Рівненській області №11541/5/17-00-24-03-05 від 27.09.2024 вбачається, що такий податок за вказану земельну ділянку відповідачу не нараховувався (а.с.13).
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України, а не відшкодування збитків. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею. Отже, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.
З огляду на викладене, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідачем ОСОБА_1 з 22.07.2019 з часу формування як об'єкта цивільних прав земельної ділянки площею 0,2044 га з кадастровим номером 5623410100:03:010:0481, на якій розміщено належний йому об'єкт нерухомості, та реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, по даний час не оформлено документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим місцевий бюджет упродовж тривалого часу недоотримав значних коштів у вигляді орендної плати за користування даною земельною ділянкою, чим заподіюється значна шкода інтересам територіальної громади, і як наслідок відповідач ОСОБА_1 зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому суд звертає увагу, що на земельній ділянці розміщене майно, що перебуває у власності відповідача, і як наслідок міська рада позбавлена можливості вільно розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.
Відповідно до Порядку встановлення розмірів орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Костопіль Рівненської області, затвердженого рішенням Костопільської міської ради від 17.11.2016 № 298, орендна плата за земельні ділянки справляється у грошовій формі і не може бути нижчою 3% від нормативної грошової оцінки земель(а.с.20-22).
Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності може бути більшою ніж 12% від нормативної грошової оцінки, у разі визначення такого розміру в ході передачі права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні).
Вказаним рішенням визначено, що розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, встановлюється у відсотках від нормативної грошової оцінки, в залежності від площі земельної ділянки.
Зокрема, орендна плата за земельні ділянки площею від 1001 до 10000 кв.м. встановлюється на рівні 6% від нормативної грошової оцінки (п.3.2 рішення).
Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 01.10.2024 №10-17-0.10-5275/2-24, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:03:010:048 станом на 2023 рік становила 740257,91 грн., станом на 2024 рік - 778294,88 грн. (44-45).
Відповідно до розрахунків наданих позивачем, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5623410100:03:010:0481 площею 0,2044 га (2044 кв.м.) становить:
-за період з 12.12.2021 по 31.12.2021 - 2434 грн. (740257,91 х6%:100):365дн.х20дн).
-за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 44415 грн. (740257,91х6%:100).
-за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 44415 грн. (740257,91х6%:100).
-за період з 01.01.2024 по 05.11.2024 - 39553 грн. (778294,88х6%:100): 365дн.х310дн).
З вказаним розрахунком суд погоджується, оскільки розмір орендної плати за використання земельної ділянки відповідає Порядку встановлення розмірів орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Костопіль Рівненської області, затвердженого рішенням Костопільської міської ради від 17.11.2016 №298, а розрахунок зроблений з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином судом встановлено, що загальний розмір недоотриманого Костопільською міською радою доходу за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5623410100:03:010:0481 площею 0,2044 га (2044 кв.м.) за період з 12.12.2021 по 05.11.2024 складає 130817 грн, які відповідач ОСОБА_1 зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою.
Оскільки, відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, не надав проект землеустрою вказаної земельної ділянки і як наслідок не придбав її у власність, однак продовжує нею користуватися без достатньої правової підстави, і як наслідок за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України
Позовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури Войтюка Олександра Ігоровича в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Костопільської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 130817 (сто тридцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач:
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури Войтюк Олександр Ігорович, м.Здолбунів, вул.Княгині Ольги 36, Рівненської області.
Костопільська міська рада Рівненської області, м.Костопіль, вул.Свободи 3, Рівненської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області 10.01.1997.
Повне судове рішення складено 16.05.2025.
СуддяО. С. Цвіркун