єдиний унікальний номер справи 546/277/25
номер провадження 2-а/546/5/25
іменем України
19 травня 2025 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Лівер І.В.,
з участю секретаря судового засідання - Лещенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Решетилівка Полтавської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1166 від 15.11.2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1166 від 15.11.2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження по справі закрити.
Вимоги обґрунтовані тим, що 13.11.2024 був проїздом у м. Полтава, його зупинили працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент затримання останній мав при собі військово-обліковий документ із належним чином оновленими даними та повістку видану шостим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), де останній перебуває на військовому обліку, відповідно до змісту якої він мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 27 грудня 2024 о 10:00 год. Під час зупинки позивача та перевірки військово-облікового документу представниками ТЦК та СП були порушені п. 54, п. 52 Постанови КМУ № 560 від 30.06.2023.
Проте, був затриманий безпідставно працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 13.11.2024. При цьому, не пояснивши причини, не надавши жодних правових документів та незаконно утримували його в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.11.2024 по 15.11.2024. Під час незаконного утримання на території ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 13.11.2024 по 15.11.2024, представники ТЦК та СП неодноразово намагалися змусити його пройти ВЛК порушуючи процедуру направлення на медичний огляд. За фактом незаконного утримання, дружиною позивача було подано скаргу до Полтавської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони. Крім того, з боку дружини останнього було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення Начальнику Полтавського районного управління поліції. Крім цього, дружина позивача в період незаконного утримання її чоловіка неодноразово викликала до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівників поліції та військову службу правопорядку.
Протокол не складався, а також відповідачем не надано доказів, що саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 була розглянута справа, а не лише формально підписано постанову. Отже, оскільки йому не видали протокол про адміністративне правопорушення та не повідомили його про дату, час та місце розгляду справи, постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Позивачу не була вручена постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 про накладення штрафу у розмірі 25 500 грн., за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 15.11.2024. Про дану постанову позивачу стало відомо 25.03.2025, після отримання в казаної копії постанови від державного виконавця.
Оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що не порушував ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів Позивачем не було порушено абз. 4 ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та не було порушено ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Разом з тим, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було порушено ст. 268 КУпАП та позивача не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а також не було вручено протокол про адміністративне правопорушення. При ухвалені постанови начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_3 послався на факти, які не підтверджуються доказами, зокрема, не вказано суть вчиненого ним адміністративного правопорушення, повних даних про свідків.
Також в оскаржуваній постанові не конкретизовано суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не вказано, які саме правила щодо військового обліку порушено, а відтак на підставі викладеного позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом.
Тому просить поновити строк на подання адміністративного позову, зобов'язати державного виконавця зупинити виконавче провадження на час розгляду справи, скасувати постанову, а провадження у справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати у справі на користь позивача. Витребувати у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення № 1166 від 15.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою суду від 31.03.2025 адміністративний позов був залишений без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Позивачем на поштову адресу суду було надіслано заяву на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2025, яка надійшла до суду 23.04.2025.
Ухвалою суду від 02.05.2025 клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання адміністративного позову було задоволено, поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 10:00 год. 12.05.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025 клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_5 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, які слугували підставою для прийняття постанови № 1166 від 15.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов'язано витребувані докази надати Решетилівському районному суду Полтавської області до 19 травня 2025 року. З даних підстав вказане судове засідання було відкладено на 09:00 год. 19.05.2025.
Ухвалою суду від 15.05.2025 клопотання представника позивача - адвоката Воронцової А.А. про розгляд справи в режимі відеоконференції було задоволено.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений завчасно та належним чином. 12.05.2025 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.
Представник позивача ОСОБА_1 - Воронцова А.А. у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлена завчасно та належним чином. 19.05.2025 надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовільнити. Заява була сформована в системі «Електронний суд» 19.05.2025.
Відповідач та його представник, в судові засідання, які були призначені на 12.05.2025, 19.05.2025 не з'явилися, представників не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, не подавав до суду відзиву, причини неявки суду невідомі. Крім того, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило. Крім цього, відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду від 12.05.2025 про витребування в останнього доказів по справі.
Вирішуючи надану справу за наявними у справі доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 15.11.2024 відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 ухвалено постанову № 1166 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 25 500 грн.
У поданому до суду позові, позивач вказує на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
У силу вимог передбачених ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Так, частиною 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У частині 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно зі ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та в особливий період (далі Порядок № 650).
Абзацом 5 Порядку № 560 визначено, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Статтею 68 Порядку № 560, встановлено, що у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов'язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п'ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
Згідно із ст. 69 Порядку № 560 резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
У відповідності до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із п. 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із наведених вище норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
А відтак притягнення до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 15 листопада 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії, чим порушив вимоги абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Однак суд звертає увагу, що згідно постанови № 1166 від 15.11.2024, по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за відмову від проходження військово-лікарської комісії (без відповідного посилання та зазначення на відповідне направлення), та відповідно порушенням ним законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз. 1, 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: - проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Разом з тим, згідно із ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», визначено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер. Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами).
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Натомість обов'язок громадян, щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, передбачений абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Таким чином при ухваленні постанови про адміністративне правопорушення № 1166 від 15.11.2024, начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 не вірно кваліфіковано норму (не зазначено яку саме норму (абзац, пункт, частину)) Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», а лише мається посилання на всю статтю 22 вказаного закону, за якою ОСОБА_1 ставиться в провину порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
А відтак, матеріали справи не містять доказів щодо порушення ОСОБА_1 вимог закону, що ставиться йому в провину, а саме порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію за ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Окрім того, матеріали справи не містять ані направлення (розпорядження) на військово-лікарську комісію ОСОБА_1 , ані Акту відмови ОСОБА_1 від отримання вказаного направлення на проходження військово-лікарської комісії.
Окрім цього, у позивача ОСОБА_1 був наявний при собі на момент затримання останнього військово-обліковий документ із належним чином оновленими даними та повістка видана ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), де останній перебуває на військовому обліку, відповідно до змісту якої він мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 27 грудня 2024 о 10:00 год.
Під час зупинки позивача та перевірки військово-облікового документу представниками ТЦК та СП були порушені п. 54, п. 52 Постанови КМУ № 560 від 30.06.2023.
Окрім того, відповідачем не спростований даний факт належними доказами, відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву, не виконана ухвала суду від 12.05.2025 про витребування у відповідача вказаних у даній ухвалі доказів по справі.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно зі ч. 3 ст. 73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, письмові матеріали не містять належних доказів про вчинення порушення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зазначеного у постанові № 1166 від 15.11.2024.
Таким чином, суд приходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено на позивача незаконно та необґрунтовано.
Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст. 77 КАС України, вважає, що оскаржувана постанова № 1166 від 15.11.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 21, 72-78, 90, 121,123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1166 від 15.11.2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Постанову № 1166 від 15.11.2024, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень - скасувати.
Провадження у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП згідно постанови № 1166 від 15.11.2024 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі його апеляційного оскарження - моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Представник позивача - адвокат Воронцова Антоніна Анатоліївна, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: вул. Пушкарівська, буд. 22Д, м. Полтава, Полтавська область,;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення суду складено 19.05.2025.
Суддя - І.В. Лівер