543/276/25
2/543/198/25
15.05.2025 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Щерби А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник АТ «А-БАНК» - Шкапенко О.В., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 14.03.2025 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №А536СТ155101058563 від 09.12.2020 у розмірі 141611 грн 34 коп. та понесені судові витрати.
У позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 09.12.2020 року, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір A536CT155101058563, щодо надання останньому кредиту в розмірі 86000.00 грн. строком на 64 місяців (тобто до 08.04.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 50.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Станом на 13.03.2025 року заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 141611.34 грн., яка складається з: 75291.39 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 66319.95 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 0 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Ухвалою від 21.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
09.04.2025 від представника відповідача адвоката Симоненка Т.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі, просить суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю належними та допустимими письмовими доказами. В якому зокрема зазначив, що в якості доказу на підтвердження укладання гр. ОСОБА_1 кредитного договору А536СТ155101058563 від 09.12.2020 року позивач надає Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг датовану 14.11.2013 року та паспорт споживчого кредиту «ШВИДКА ГОТІВКА» та Заява клієнта, що датовані 09.12.2020 року. З чого можна зробити висновок, що ОСОБА_1 з 2013 року є клієнтом банку, однак AT «АКЦЕНТ-БАНК» не надає жодних доказів підписання відповідачем будь-якого документу на підтвердження факту укладання кредитного договору А536СТ155101058563 від 09.12.2020 року, оскільки в матеріалах справи наявний єдиний фізичний підпис його клієнта в Анкеті-заяві датованій аж 2013 роком, інші документи ним не були підписані. Таким чином у позивача відсутні належні та допустимі докази укладання ОСОБА_1 договору споживчого кредиту. В якості доказів перерахунку грошових коштів (кредиту) на ім'я його клієнта позивачем надано Меморіальний ордер № TR. 15985509.20573.69837 від 09.12.2020 року. Зауважує, що Меморіальний ордер - це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів НБУ. Таким чином, сам по собі меморіальний ордер не може бути документом, що підтверджує факт отримання клієнтом банку споживчого, або будь якого іншого кредиту, він фактично підтверджує наявність зобов'язань, які банк самостійно покладає на власного клієнта (клієнтів), однак для таких дій АТ «АКЦЕНТ-БАНК» має довести сам факт виплати споживчого кредиту в сумі 86 000, 00 грн. ОСОБА_1 . Отже, банком не надано належних та допустимих доказів виплати його клієнту сум позики (кредиту). АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до власного позову надає наступний документ: «Розрахунок заборгованості за договором А536СТ155101058563 від 2020-12-09, укладеного між АТ «АКЦЕНТ- БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , станом на 13.03.2025 року», однак його клієнту не відома інформація що наведена в даному розрахунку, як і не відомо про наявність самого кредитного договору А536СТ155101058563 від 09.12.2020 року. Як зазначено позивачем ОСОБА_1 ніби то уклав договір позики (кредиту) 09.12.2020 року, при цьому позов про стягнення заборгованості датований 13.03.2025 року. Банком не наданого жодного доказу того, що договір позики на який він посилається є безстроковим, або хоча б того, що він міг би понад три роки поспіль, тобто за межами встановленого Законодавством строку позовної давності. Також, позивач не акцентує увагу коли саме відбулось порушення власних зобов'язань ОСОБА_1 , з чого не можливо встановити момент виникнення в банку права вимоги, а отже встановити чи порушено позивачем строк для звернення з даним позовом до суду. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту бодай якихось дій зі свого боку для досудового врегулювання спору, наявна лише вказівка про це в тексті позовної заяви. Це свідчить про свідоме введення Акціонерним Товариством «АКЦЕНТ-БАНК» суду в оману та про маніпуляції, що не мають жодного доказового підґрунтя. Згідно наданих позивачем додатків до позову, таких як паспорт кредиту, графік повернення кредиту, тощо стає зрозумілим, що в заяві клієнта на отримання кредиту значиться відсоткова ставка в 50%, а в інших документах вказується «реальна відсоткова ставка» на рівні 60%, що є грубим порушенням прав ОСОБА_1 як споживача, оскільки такі розбіжності мають за собою наслідком введення в оману споживачів (позичальників). На підставі вище зазначеного, вважає, що позов є безпідставним та ще раз наголошую на тому, що він є не доведеним належними та допустимими доказами та не підлягає до задоволення судом.
Ухвалою суду від 18.04.2025 з метою забезпечення основних засад (принципів) цивільного судочинства, за для дотримання учасниками справи прав щодо здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків розгляд справи відкладено на 15 год. 00 хв. 15 травня 2025 року.
22.04.2025 від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив в якій вказує, що даний відзив не підлягає взяттю до уваги, а позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 14.11.2013 р. в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєдналася до них та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку. В подальшому, перебуваючи клієнтом Банку Відповідач скористався додатковою послугою Банку - “Швидка готівка». Відповідно до умов даної послуги, Відповідач з допомогою сервісу “А24» уклав в електронній формі з Банком додатковий кредитний договір № A536CT155101058563 від 09 грудня 2020 року на суму в розмірі 86 000, 00 грн. строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50% на рік. Договір (Заява) про надання послуги “Швидка готівка» № A536CT155101058563 від 09.12.2020 року (в якій зазначені всі умови договору, у тому числі і процентна ставка) підписана Відповідачем простим електронним підписом. У разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то варто зазначити, що відповідач (підписавши Анкету-Заяві про Приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку) погодився на його використання згідно до п. 1.1.3.2.9 УіПу: 1.1.3.2.9. Банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміна Умов та Правил надання банківських послуг, інформування про розмір заборгованості по кредиту, інформування про проведених банком акціях, дистанційне обслуговування і т.д.) встановити контакт з Клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку: відправлення SMS-повідомлень на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатку у випадку встановлення мобільного додатку для телефону, номер якого передавався Клієнтом Банку при його ідентифікації і статусу "on-line" в мобільному додатку, авторизація за допомогою мобільного телефону і OTP-пароля: поштовий лист; телеграма; повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друк інформації на чеках в POS-терміналах; інші засоби комунікації. Додана додатком до позову Виписка по рахунку Відповідача підтверджує погашення. Банківська виписка це сукупний реєстр операцій по відповідному рахунку, а на підтвердження перерахування Відповідачу кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер зі значенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована Відповідачу, тому доводи Відповідача, що таких доказів не надано є безпідставні. У п.9 Заяви Клієнта №A536CT155101058563 від 09.12.2020 року зазначено номер карти клієнта на який було зараховано кошти кредиту. Додатково надає виписку по картці НОМЕР_2 , з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання - вся сума кредиту була знята у касі Банку готівкою).
Представник позивача 15.05.2025 в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача Симоненко Т.В. надав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника. Також у заяві просив суд відмовити Акціонерному Товариству “АКЦЕНТ БАНК» в задоволенні поданого до ОСОБА_1 позову про стягнення заборгованості у зв'язку з його необгрунтованістю та недоведеністю належними та допустимими доказами.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 14.11.2013, з умовами якої погодився відповідач ОСОБА_1 , про що свідчить наявність власноручного підпису в ній, визначено, що заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6).
09.12.2020 між Банком та відповідачем на підставі заяви Клієнта №A536CT155101058563 укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 86000,00 грн строком на 60 місяців, зі сплатою процентів (фіксована) у розмірі 50% річних. Відповідно до п. 9 заяви Клієнта №A536CT155101058563 Кредитний договір складається із Заяви про надання послуги «Швидка готівка № A536CT155101058563від 09.12.2020, Таблиці очислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту (а.с.7,8).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.ст. 627 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 1 ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням: електронного підпису, електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.
Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.
Судом встановлено, що заява Клієнта №A536CT155101058563 від 09.12.2020, яка містить істотні умови кредитування (вид, тип, мету кредиту, суму кредиту, строк на який надається кредит, процентну ставку за користування кредитом),Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем ОСОБА_1 простим електронним підписом за ідентифікаторм НОМЕР_3 . При цьому шляхом підписання заяви Клієнта, відповідно до п.9, 10 заяви Клієнта, ОСОБА_1 погодився, що ця заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк" при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір, а також підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "А-Банк" при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Відповідно до п.п. 1-1, 9, 10, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»:
договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит;
споживче кредитування-правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту;
споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
Згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», укладений між сторонами договір суд визнає договором про надання споживчого кредиту.
Відтак суд вважає доведеним факт укладення між АТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 кредитного договору та виникнення між сторонами кредитних правовідносин.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц.
У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 86000,00 грн, що підтверджується Меморіальним ордером № TR.15985509.20573.69837 від 09.12.2020 (а.с.11). Сума кредиту була перерахована 09.12.2020 на платіжну картку НОМЕР_2 , зазначену ОСОБА_1 у п.7 заяви Клієнта №A536CT155101058563 від 09.12.2020, що підтверджується випискою по карті (а.с.68).
У звязку із вищевказаним, судом відхиляються доводи представника відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів виплати ОСОБА_1 сум позики (кредиту).
Згідно із розрахунком заборгованості відповідач ОСОБА_1 станом на 13.03.2025 має заборгованість в розмірі 141611,34 грн, яка складається з: 75291,39 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 66319,95 грн - загальний залишок заборгованості за процентами (а.с.9-10).
З виписки по кредиту A536CT155101058563 від 13.03.2025 вбачається, що за період з 09.12.2020 по 12.03.2025 заборгованість становить 141611,34 грн (а.с.11 звор.-13).
З виписки по картці від 22.04.2025 вбачається, що по картці НОМЕР_4 , клієнта ОСОБА_1 за період з 09.12.2020-22.04.2025 сума витрат - 86000,00 грн, сума зарахувань - 86000,00 грн, а саме, 09.12.2020 15:21 поповнення на суму 86000,00 грн, 09.12.2020 15:32 видача готівки через касу банку на суму 86000,00 грн (а.с.68).
Представником відповідача не надано заперечень щодо правильності та обгрунтованості проведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідача, у відзиві міститься лише покликання на те, що ОСОБА_1 невідома інформація, що наведена у даному розрахунку, як і невідомо про наявність самого кредитного договору №A536CT155101058563 від 09.12.2020, тобто основні доводи представника відповідача, по суті, зводяться до заперечення самого факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору із позивачем.
Інші доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, зокрема щодо невизначеності строку позовної давності, відсутності з боку позивача доказів намагань досудового врегулювання даного спору, змісту доданих позивачем додатків до позову, з яких вбачається наявність грубого порушення прав ОСОБА_1 , як споживача, судом відхиляються, з огляду на їх необгрунтованість та відсутність посилання на докази, якими би спростовувалися факти, що є предметом доказування у даній справі.
При цьому відповідачем чи його представником не надано суду доказів на спростування факту отримання відповідачем 09.12.2020 готівки через касу банку на суму 86000,00 грн.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Слід зазначити, що відповідачем не надано та матеріали справи не місять належних доказів на підтвердження того, що відповідач не звертався до позивача та не укладав кредитний договір №A536CT155101058563 від 09.12.2020, або ж доказів на підтвердження визнання судом недійсним вказаного кредитного договору.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний договір був укладений іншою особою, яка була б визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого КК України.
Підстави вважати кредитний договір №A536CT155101058563 від 09.12.2020 нікчемним правочином у суду відсутні.
Відповідачем також не надано доказів вчинення шахрайських дій з грошовими коштами на його рахунку чи отримання 09.12.2020 готівки через касу банку на суму 86000,00 грн. не ним, а іншою особою.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів, що якась інша особа могла скористатись його особистими даними та розголошення відомостей, за які вона несе особисту відповідальність.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов'язань у строки, передбачені кредитним договором, не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422 грн 40 коп. судового збору.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 284 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованості за кредитним договором №А536СТ155101058563 від 09.12.2020 у розмірі 141611 грн 34 коп., станом на 13.03.2025, яка складається з наступного: 75291,39 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 66319,95 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080;
- відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 15.05.2025 року.
Суддя Попадюк С.С.