Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/249/25
Провадження № 2/382/323/25
Іменем України
(ЗАОЧНЕ)
14 травня 2025 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Захарук Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит -Капітал" в особі представника Чічур Іванни Василівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до вимог якого просила стягнути заборгованість з відповідача на користь позивача в сумі 32725,00 грн. за кредитним договором та судовий збір.
Позов обгрунтовано тим, що 14.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання фінансового кредиту №18657-09/2023 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
Згідно умовами договору Сторони домовилися, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Клієнтом зобов'язань за ним.
Згідно умов кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта.
На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надає Повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №18657-09/2023 від 14.09.2023 року.
Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.
Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 32 725 грн. (Тридцять дві тисячі сімсот двадцять п'ять гривень), а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5500 грн.; заборгованість за відсотками - 27225 грн..
Таким чином, загальна сума заборгованості Відповідача становить 32 725 грн (Тридцять дві тисячі сімсот двадцять п'ять гривень).
29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024.
Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №18657-09/2023від 14.09.2023 року.
Відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 14.02.2025 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.
19.03.2025 року через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача адвоката Василець Марини Сергіївни надійшов відзив, який обгрунтовано тим, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надані докази на підтвердження надання Відповідачу кредиту у розмірі 5 500,00 грн.
Лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не може слугувати належним та допустимим доказом, адже не містить даних отримувача (ПІБ, РНОКПП) та невідомо кому саме належить розрахунковий рахунок, на який надсилались кошти.
Крім того, даний лист складено ТОВ «Універсальні платіжні рішення» самостійно та невідомо яке саме відношення дане підприємство має до виниклих правовідносин між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 .
Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012 № 578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Крім того, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надає належно оформленого розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку, що позбавляє можливості встановити чи правильно нараховані відсотки, чи здійснював Відповідач їх погашення та чи існує заборгованість взагалі.
Саме банківська виписка може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.
У пункті 62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).
Отже, надані Позивачем додатки до позову не є доказом розміру боргу, який він просить стягнути, оскільки Позивачем не доведено отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаним кредитним договором.
Неподання стороною Позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.
Позивач вимагає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 18657-09/2023 від 14.09.2023 року, у розмірі - 32 725,00 грн., з - 5 500 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 27 225 грн. - заборгованість за відсотками.
Тобто розмір відсотків перевищує тіло кредиту майже в 5 разів.
Слід звернути увагу, що Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Аванс Кредит», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Тому укладення договору перетворюється на непомірний тягар для Відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Верховний Суд України дійшов висновку, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц нарахований позивачем розмір відсотків річних по договору більш як в два рази перевищує розмір вказаного в договорі тіла кредиту, що становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача, порушує принципи добросовісності та розумності.
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно- правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Враховуючи надані заперечення в даному відзиві, які зводяться до того, що Позивач не довів жодної правової підстави для задоволення позову, просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. В заяві до суду просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник в судове засіданні не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України. Сторона відповідача направила відзив на позов.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 14.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №18657-09/2023 відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту. На підтвердження виконання Товариством зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надає Повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №18657-09/2023 від 14.09.2023 року. (а.с.12-44).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №18657-09/2023 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 32 725 грн. (Тридцять дві тисячі сімсот двадцять п'ять гривень), а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5500 грн.; заборгованість за відсотками - 27225 грн.. (а.с.45-48)
Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.50-51).
29.03.2024 року ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29032024. Згідно Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №18657-09/2023від 14.09.2023 року. (а.с.52-64)
Відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.(а.с.65).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень ч. 1, 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені договором кредиту належним чином не виконав та матеріалами справи не спростовується викладене у відзиві, а зазначені висновки Верховного Суду у відзиві стосуються правовідносин, які не належать до правовідносин, які містяться по даній справі, з огляду на те, що у висновках Верховного Суду йдеться про пеню, розмір неустойки як каральної санкції, а також відсотків річних як вигляд відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 207, 208, 526, 626, 628, 638, 611, 1050, 1046 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" в особі представника Чічур Іванни Василівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" м.Київ вул.Болсуновська - 8 поверх 9 (код ЄДРПОУ 44127243) 52640 (п'ятдесят дві тисячі шістсот сорок) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судових витрат сплачених позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 19 травня 2025 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текс рішення виготовлено 19.05.2025 року.
Суддя О.А. Кисіль