Справа № 646 / 13702 / 24 Суддя суду 1 інстанції: Сіренко Ю.Ю.
Провадження № 33/818/ 708 /25 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М.
30 квітня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Червонозаводського районного суду м.Харкова від «03» 03 2025 року,
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,, визнано винним за ч. 4 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 29.11.2024 року о 00 годині 57 хвилин, керував транспортним засобом Mercedes-Bens, д.н.з. НОМЕР_1 , по Гімназійній Набережній 18, в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкіряного покриву обличчя. Після того, як транспортний засіб було зупинено на вимогу поліцейського і до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп?яніння, вжив пиво Львівське Різдвяне об?ємом 0.5 літра, вміст алкоголю 4,2%. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння на місці зупинки, за допомогою газоаналізатору Drager alcotest 6820 та в закладі охорони здоров?я (КНП ХОР ОКНЛ) водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5; 2.10.є Правил дорожнього руху. Свідки не залучались. Велась відеофіксація на бодікамери №470114, 475006, 472281.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Дослідивши наявні докази по справі суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції правопорушника подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови Червонозаводського районного суду м.Харкова від «03» 03 2025 року та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є необ'єктивним, необґрунтованим та несправедливим, не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.
Додатково апелянт зазначає, що судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутсності ОСОБА_1 , що є порушенням права на захист.
Крім того, апелянт вказує, що працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння, які не підтверджуються обставинами справи і взагалі, на думку апелянта, у ОСОБА_1 не було жодних ознак спяніння.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений смс-повісткою від 16 04 2025 року, жодних заяв чи клопотань до канцелярії Харківського апеляційного суду не надав.
Його захисник - адвокат Апазіді К.Ю. надав суду письмові пояснення в яких зазначається, що працівники поліції незрозумілим чином встановили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, що ставить під сумнів правомірність дій працівників поліції. Крім того, із матеріалів справи не вбачається факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Додатково адвокатом Апазіді К.Ю. було подано заяву від 30 04 2025 року про розгляд справи без особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та без захисника.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.10.є ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП визнається вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду .
Судовим розглядом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №222599 ОСОБА_1 , 29.11.2024 року о 00 годині 57 хвилин, керував транспортним засобом Mercedes-Bens, д.н.з. НОМЕР_1 , по Гімназійній Набережній 18, в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкіряного покриву обличчя. Після того, як транспортний засіб було зупинено на вимогу поліцейського і до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп?яніння, вжив пиво Львівське Різдвяне об?ємом 0.5 літра, вміст алкоголю 4,2%. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння на місці зупинки, за допомогою газоаналізатору Drager alcotest 6820 та в закладі охорони здоров?я (КНП ХОР ОКНЛ) водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5; 2.10.є Правил дорожнього руху. Свідки не залучались. Велась відеофіксація на бодікамери №470114, 475006, 472281.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис, що долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівники поліції зупинили водія ОСОБА_2 у період дії комендантської години. Суд апеляційної інстанції вважає зупинку транспортного засобу працівниками поліції законною зважаючи на наступне.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 вказаного закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 вказаного закону поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
Зупинення транспортного засобу як превентивний поліцейський захід передбачено п. 4 ч. 1 ст. 31 вказаного закону.
З матеріалів справи вбачається, що водій був зупинений у час дії комендантської години.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» під комендантською годиною розуміється заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. № 573, під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності.
Відповідно до абз. 2 п. 8 даного Порядку на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Згідно з абз. 1 п. 11 вказаного Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Згідно з п. 16 вказаного Порядку патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема:
- затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення;
- перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки або свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або посвідчення адвоката України та скановану копію доручення регіонального/міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
- тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів.
Виходячи з вищезазначеного зупинку транспортного засобу водія слід вважати законною.
Крім того, при спілкуванні із водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили в останнього ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння шкіряного покриву обличчя та запропонували пройти огляд на місці зупинки чи у лікаря нарколога. На фрагменті відеозапису на 01 год 08 хв 46 сек водій ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та бажає пройти огляд у лікаря-нарколога.
Додатково, на відеозаписі вбачається підтвердження факту вживання пива Львівське Різдвяне об?ємом 0.5 літра, вміст алкоголю 4,2% та подальшу відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп?яніння на місці зупинки, за допомогою газоаналізатору Drager alcotest 6820 та в закладі охорони здоров?я.
Даний факт повністю спростовує доводи адвоката Апазіді К.Ю. щодо відсутності факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, тому суд вважає дані доводи сторони захисту безпідставними та такими, що матеріалами справи не підтверджені.
На фрагменті відеозапису на 01 год 11 хв 40 сек водій ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що почав пити пиво через хвилювання та стрес.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_1 та розгляд справи за його відсутності зважаючи на наступне.
Матеріали справи містять смс-повістку про виклик до суду правопорушника ОСОБА_1 та його тричі подане на різні дати клопотання про відкладення розгляду справи. Даний факт підтверджує те, що водій ОСОБА_2 був обізнаний про перебування матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо нього у Червонозаводському районному суді м.Харкова.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо нього, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає в діях суду першої інстанції порушення вимог законодавства та суд апеляційної інстанції вважає доводи сторони захисту безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Щодо доводів адвоката Апазіді К.Ю. стосовно дій працівників поліції та незрозумілого факту яким саме чином останні встановили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, що ставить під сумнів правомірність дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії чи бездіяльність співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії чи бездіяльність працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду апеляційної інстанції захисником не наведено та не було надано.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Червонозаводського районного суду м.Харкова від «03» 03 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило