Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/396/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
14.05.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2025, якою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України
продовжено строк тримання під вартою на 60 днів - до 27.06.2025, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
У провадженні Петрівського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт (кримінальне провадження № 12023120000000871 від 14.08.2023, судова справа ЄУНС 941/181/25) про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.
У межах кримінального провадження № 12023120000000871 від 14.08.2023 ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні ряду злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин групою осіб, за попередньою змовою, зокрема, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, передачі наркотичних засобів та психотропних речовин у місця позбавлення волі, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів - до 27.06.2025, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або у вигляді мінімального розміру застави.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, де мешкає із дружиною та двома їх малолітніми дітьми, які перебувають на його утриманні. Дружина ОСОБА_5 перебуває у соціальній відпустці, не має змоги утримувати себе і дітей.
Обвинувачений ОСОБА_5 частково визнає свою вину, бажає надавати показання, запевняє, що не має наміру переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, зобов'язується з'являтись за викликами.
Прокурор, обвинувачений та його захисник, клопотань про участь сторін під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, тому відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз'яснень Пленуму ВСУ (Постанова №4 від 25.04.2003р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства»), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м'які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов'язків та його належної поведінки.
Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).
У справі «Москаленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Аналогічно у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вимог закону місцевий суд дотримався.
Суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового слідства до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою; процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, не перестали існувати, й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні незаконного придбання, зберігання, пересилання, з метою збуту, наркотичного засобу, психотропної речовини, передачі цих речовин у місця позбавлення волі.
Кримінальні правопорушення інкриміновані вчиненням при особливо кваліфікованих ознаках, організованою групою.
Тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 178 КПК України, враховані й наступні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, без реєстрації такого проживання, має сім'ю, багаторазово (чотири рази) судимий, в тому числі за вчинення тяжких умисних злочинів, серед яких корисливі, безробітний, не має сталого джерела доходу.
Зважаючи на серйозність пред'явленого обвинувачення та тяжкість можливого покарання, про що достеменно обізнаний обвинувачений ОСОБА_5 , об'єктивно є підстави вважати наявним з боку обвинуваченого ризик переховування від суду: ОСОБА_5 має можливість безперешкодно залишити своє місце проживання, залишити територію міста та/або області, переховуватись від суду на території тимчасово окупованих регіонів країни, що безумовно буде перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.
Наявні й підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності, зміни показань, відмови від надання показань, обвинувачений може впливати на свідків у кримінальному провадженні, які до того ж є ще не допитаними.
При цьому, зауважується, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, а отже ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.
Наразі у справі розпочато судове слідство, проведено підготовче судове засідання і призначено судовий розгляд.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доцільним та необхідним подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за наведених обставин, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та таким, що принижує гідність обвинуваченого у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; тримання обвинуваченого під вартою у конкретному випадку виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Щодо розміру визначеної застави колегія суддів приходить до наступного висновку.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість у конкретному випадку визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначив із урахуванням положень ст. 182 КПК України.
Як встановлює положення ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: п. 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, наведених вище, майнового стану обвинуваченого, характеристик його особи, а також зважаючи на вимоги п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, визначена судом ОСОБА_5 застава у мінімальному розмірі для злочинів такої категорії тяжкості, - відповідає вимогам процесуального закону; у разі її сплати, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29.04.2025, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2