Справа №345/2340/25
Провадження № 1-кп/345/233/2025
про закінчення підготовчого провадження та призначення судового розгляду
19.05.2025 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_5
На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення та закриття провадження немає. Угода під час досудового розслідування не укладалась. Перелік свідків, які підлягають допиту в судовому засіданні, наведений в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Також просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки, раніше встановлені ризики залишилися незмінними.
Обвинувачений та захисник не заперечують щодо призначення судового розгляду.
Потерпілі в судове засідання не прибули.
Щодо запобіжного заходу, обвинувачений та захисник заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Захисник вважає, що наведені прокурором ризики є лише припущеннями. Обвинувачений посилається на незадовільний стан здоровя. Тому просять обрати запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками приходить до наступного висновку.
Дана справа підсудна Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області, підстав для закриття справи немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст.ст. 291, 292 КПК України, таким чином відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Підстав для судового розгляду кримінального провадження судом присяжних чи колегіально судом у складі трьох професійних суддів не вбачається. Підстав для здійснення судового розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні немає.
Клопотань про витребування певних речей чи документів від учасників судового провадження не надійшло.
Враховуючи особу обвинуваченого і обставини справи нема потреби доручати представнику персоналу органу пробації складати досудову доповідь.
Щодо запобіжного заходу. Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно із ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу. Суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції. Саме така правова позиція ЄСПЛ знайшла своє відображення у справі "Белевитський проти Росії", 1 березня 2007 року, пункти 111, 112.
Суд враховує наявність ризиків, передбачених ч.ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченого злочину, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та є реальними.
Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ходорковський проти Росії» при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_2 .
Суд також вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зокрема, з наявних в матеріалах справи даних щодо обвинуваченого вбачається, що він неодноразово судимий, відбував призначені покарання, що не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що свідчить про його стійку злочинну спрямованість. ОСОБА_2 не одружений, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків. У зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які станом на день розгляду клопотання не зменшилися.
Стороною захисту не подано жодних доказів на підтвердження незадовільного стану здоровя обвинуваченого і відповідно суд позбавлений иожливості дати оцінку таким обвставинам.
Суд вважає, що обрання обвинуваченому іншого (альтернативного) запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, усунути ризики та закінчити розгляд кримінального провадження у розумні строки. У разі прийняття рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, існує значна ймовірність того, що обвинувачений порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. З огляду на стан здоровя обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у мінімальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Дата судового засідання узгоджена зі сторонами кримінального провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 314-316 КПК України,
Завершити підготовку до судового розгляду.
Призначити кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Калуського міськрайонного суду на 02.06.2025 року о 13 год. 30хв., з викликом учасників судового провадження.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з 19.05.2025 року по 17.07.2025 року включно.
Визначити ОСОБА_2 розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 60560,00 гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
ОСОБА_2 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на нього наступні обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
В судове засідання викликати для допиту свідків сторони обвинувачення, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. У решті ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_6