Справа №345/1646/25
Провадження № 2/345/919/2025
14.05.2025 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Сирко Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
09.04.2025 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.06.2024 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 8 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором №02.06-2024-100001092 від 02.06.2024 укладено строком на 70 днів. Дата повернення кредиту - 10.08.2024 без можливості продовження (пролонгації) строку кредитування. Згідно з умовами договору за користування коштами позичальник сплачує проценти, які встановлені у фіксованій ставці - 1,35% за один день (плата за користування кредитом). За надання кредитних коштів також встановлена комісія у розмірі 1200,0 грн., яка за своєю економічною сутністю визначена сторонами договору як плата за надання кредиту. За день невиконання (неналежного) виконання кожного зобов'язання встановлена неустойка в розмірі - 80,00 грн. Крім того, у разі невиконання грошових зобов'язань за умовами договору відповідно до положень ст.625 ЦК України договором передбачена можливість нарахування процентів річних у розмірі 365% від простроченої суми боргу позичальником. Відповідач у справі отримав кредитні кошти, але належним чином не виконав своїх зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 16 951,88 грн., яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, а тому позивач просить позов задовольнити, провівши судовий розгляд без участі свого представника.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судове засідання у справі призначене на 11.00 год 14.05.2025.
У межах встановленого судом процесуального строку відповідач 01.05.2025 подав відзив на позовну заяву. Не заперечив укладення кредитного договору із ТОВ «Споживчий центр» на описаних в позовній заяві умовах та отримання передбачених умовами договору грошових коштів у сумі 8 000,00 грн. Однак стверджує, що позивачем у справі до кредитного договору включені умови, які мають бути визнані недійсними. На переконання відповідача, вимога про стягнення з нього неустойки не відповідає вимогам п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та п.6-1 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року № 1734-VIII (далі - Закон про споживче кредитування). Додатково зазначає, що укладений із ним кредитний договір не містить чіткого формулювання призначення та підстав сплати одноразової комісії у розмірі 1 200,00 грн., просить не враховувати зазначену суму при визначенні заборгованості згідно з укладеним договором та визнати недійсними відповідні положення цього договору. Загалом визнає наявність у нього боргу перед позивачем на суму 10 199,51 грн., яку просить розстрочити на 12 (прописом вказує одинадцять) місяців з дня набрання законної сили рішенням суду. Розгляд справи просить здійснювати без участі відповідача.
07.05.2025 ТОВ «Споживчий центр» надіслано до суду відповідь на відзив, за змістом якого позивач у справі стверджує про законність передбаченої умовами договору комісії за надання кредиту. Зазначає, що така комісія пов'язана із наданням послуги стороннього сервісу (інтернет-еквайрингу). При укладенні кредитного договору відповідач одноразовим ідентифікатором (електронним підписом) підтвердив, що розуміє та зобов'язується виконувати всі умови кредитного договору, які є чинними та не визнані недійсними в судовому порядку.
13.05.2025 відповідачем у справі подано додаткові письмові заперечення на відповідь на відзив у яких зазначає, що нарахована комісія є неправомірним платежем і повинна зараховуватися судом у рахунок зменшення загальної суми боргу. Акцентує увагу суду на відсутності заперечень позивача з приводу незаконності нарахування неустойки у період дії воєнного стану та можливості розстрочення загальної суми боргу на 12 (прописом знову вказує одинадцять) місяців. Визнає, що має перед ТОВ «Споживчий центр» прострочений борг за тілом кредиту та нарахованих відсотків на суму 11 117,46 грн.
Цього ж дня відповідач у справі надіслав до суду інший відзив з додатками, а також клопотання про залишення без розгляду помилково поданого другий раз відзиву, хоча обидва процесуальні документи є тотожними за змістом.
Після ухвалення цього рішення 15.05.2025 до суду надійшли письмові заперечення позивача, у яких останній погоджується на можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення боргу на строк не більше трьох місяців.
Сторони в судове засідання не з'явилися, участі повноважних представників не забезпечили.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов необхідно задоволити з таких підстав.
Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав кредитний договір №02.06.2024-100001092 від 02.06.2024 із ТОВ «Споживчий центр» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора. Грошові кошти в сумі 8 000,00 грн. перераховані на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Вказаний кредитний договір укладено строком на 70 днів. Процентна ставка - 1,35% за один день користування кредитом. Дата повернення кредиту - 10.08.2024. Повернення грошових коштів з процентами відбувається згідно з графіком 5-ма черговими платежами, а саме: 15.06.2024, 29.06.2024, 13.07.2024, 27.07.2024 та 10.08.2024. Одноразова комісія за надання кредиту складає 1200,00 грн. або 15% від суми кредиту. Строк сплати одноразової комісії включено до першого чергового платежу за кредитним договором, тобто 15.06.2024, проте комісія нараховується кредитором і обліковується ним саме в день видачі кредиту (п.6-9 договору).
Пунктом 13 договору передбачена неустойка: 80,00 грн., яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Відповідач в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Споживчий центр» після ознайомлення з пропозицією (офертою) позичальника подав заявку на отримання кредиту, а згодом погодився з відповіддю (акцептом) про прийняття умов кредитного договору, тобто відбулося оформлення кредиту онлайн, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Споживчий центр» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор Е994, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов зазначеного вище кредитного договору.
Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.
Згідно з довідкою-розрахунком ТОВ «Споживчий центр» сума боргу перед кредитором становить 16 951,88 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7732,00 грн.; заборгованість за відсотками - 5 859,88 грн.; заборгованість за неустойкою - 3 360,00 грн. Проценти за кредитом на нараховані винятково за період кредитування, тобто з 02.06.2024 до 10.08.2024.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, відображених у роздрукованій інформації про стан розрахунків позичальника (контрагента) за період з 02.06.2024 до 02.05.2025 за умовами кредитного договору №02.06.2024-100001092, передбачена умовами кредитного договору одноразова комісія сплачена в повному обсязі 19.06.2024. Крім комісії, у вказаний день позичальником також вперше сплачено 2 100,00 грн. Жодних інших платежів за вказаний вище період позичальник не здійснював.
Згідно з довідкою Калуської МСЕК № 206799 серії 12 ААГ та посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.11.2022 є особою з інвалідністю ІІІ групи. Інвалідність встановлена на строк до 01.12.2025. У першому кварталі 2025 року єдиним доходом позичальника значиться соціальна виплата з відповідних бюджетів у розмірі 2 361,00 грн. щомісячно.
Отже, відповідачем умови кредитного договору належно не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту.
Проте відповідач у справі стверджує про незаконне нарахування йому кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» одноразової комісії за видачу кредиту та неустойки за несвоєчасну сплату передбачених кредитним договором платежів. До того ж в контексті обставин цієї справи сума одноразової комісії вже сплачена відповідачем, який просить суд врахувати таку комісію, зменшивши до стягнення загальну суму боргу.
Спору між сторонами з приводу укладення кредитного договору та отримання у користування грошових коштів за цим договором немає, тому вказані обставини судом не досліджуються.
Щодо правомірності нарахування одноразової комісії в розмірі 15% від суми кредиту суд виходить із такого.
Посилаючись на ч.1,2 ст.11 та ч.5 ст.15 Закону Про споживче кредитування», з огляду на відсутність у кредитному договорі формулювання призначення та підстав сплати комісії, відповідач просить суд визнати недійсними умови договору в частині нарахування одноразової комісії.
У ч.1 ст.11 Закону про споживче кредитування зазначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Істотні умови договору про споживчий кредит визначені ч.1 ст.12 Закону про споживче кредитування, пунктом 10 якої вказується на необхідність зазначення в договорі порядку повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Частиною 5 ст.12 Закону про споживче кредитування встановлено нікчемність (недійсність в силу закону) умов договору про споживчий кредит, але тільки тих із них, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.
Відповідно до ч.2,п.8 ч.3 ст.9 зазначеного вище Закону до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація повинна включати, зокрема, й порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Із досліджених судом пропозиції (оферти) ТОВ «Споживчий центр» про умови кредитування, підписаної одноразовим ідентифікатором відповіді (акцепту) про прийняття цієї пропозиції та заявки позичальника, передбачена комісія, пов'язана з наданням кредиту (за економічною сутністю - це плата за надання кредиту) у розмірі 15% від суми кредиту.
Суд відзначає окремо, що сплата одноразової комісії не ставилася умовами кредитного договору від 02.06.2024 як обов'язкова попередня умова отримання кредитних коштів або зазначена комісія встановлена у договорі як плата за надання інформації споживачу про виконання договору, стан заборгованості чи управління боргом тощо, що має надаватися безоплатно.
Таким чином, відповідна одноразова комісія є власною комісією кредитодавця, розмір та строк внесення якої прямо передбачений умовами договору про споживчий кредит, з умовами якого відповідач спочатку ознайомився, а згодом погодився, акцептуючи відповідь кредитодавця.
Відповідачем не доведено, чому та на якій правовій підставі умову кредитного договору про сплату позичальником одноразової власної комісії кредитодавця, яка визначена саме як плата за надання кредиту, необхідно вважати нікчемною. До того ж, позичальник сплатив відповідну суму комісії у повному обсязі та не звернувся до суду із вимогами про повернення виконаного за недійсним, на його думку, правочином або недійсність відповідної умови кредитного договору із поверненням сторін до попереднього становища.
Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність) або він не визнаний судом недійсним.
Попри юридичну небездоганність умови кредитного договору про сплату винагороди з надання кредиту (кредитодавець щомісячно отримує зазначену винагороду у вигляді процентів), така умова є оспорюванню, а суд позбавлений з власної ініціативи можливості поставити під її сумнів зважаючи на принцип правомірності правочину.
Водночас, суд не погоджується із аргументами ТОВ «Споживчий центр», що передбачена укладеним між сторонами у цій справі кредитним договором комісія пов'язана із наданням послуги третьою особою - стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, що нібито вказує на витрати кредитодавця. Позивачем не доведено будь-якими доказами пов'язаність одноразової комісії власне з послугами третіх осіб.
Пунктами 7 та 8 кредитного договору між сторонами встановлено проценти, як плату для позичальника за користування грошовими коштами, та комісію - як плату за надання кредиту.
Отож передбачена договором комісія за своєю суттю є винагородою кредитодавця за прийняття позитивного рішення для позичальника про надання кредиту. Зазначена умова договору є чинною, а вимог про її недійсність відповідач до суду не заявив.
Стосовно аргументів відповідача в частині неправомірності вимоги до нього ТОВ «Споживчий центр» про сплату неустойки суд дійшов до таких висновків.
Дійсно, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Відповідним законом також доповнено «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування п.6-1: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Насамперед необхідно вказати, що зазначений вище пункт Закону про споживче кредитування виключено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Натомість внесення змін чи виключення п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не відбулося, тому в цій справі суд повинен дати мотивовану оцінку запереченням відповідача щодо правомірності нарахування ТОВ «Споживчий центр» неустойки згідно з умовами кредитного договору між сторонами від 02.06.2024 № 02.06-2024-100001092, адже будь-яка сума неустойки за договорами про споживчий кредит починаючи з 24.02.2022 і впродовж усього терміну дії воєнного стану, який досі триває та є загальновідомою обставиною, що не потребує доказування, підлягає обов'язковому списанню кредитодавцем навіть за відсутності з даного приводу заяви позичальника.
Суд уже зазначав у цьому рішенні, що передбачений договором платіж як неустойка встановлений: у фіксованій сумі - 80,00 грн; нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання; нарахування відповідного платежу проводиться незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою, порукою, гарантією, завдатком, заставою, при триманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Відтак, неустойка (як родове поняття) може передбачатися законом чи договором у цивільних правовідносинах лише у вигляді штрафу або пені. І штраф, і пеня можуть нараховуватися винятково у відсотках від невиконаного, несвоєчасно виконаного чи простроченого зобов'язання. Зазначений вид забезпечення виконання зобов'язання не може встановлюватися у фіксованій сумі за жодних обставин. Нарахування неустойки незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання є неможливим.
Передбачена кредитним договором між сторонами в цій справі неустойка не відповідає жодному з наведених вище критеріїв та не може за своєю правовою природою вважатися неустойкою. Однак ніщо не перешкоджає суду платіж, який явно помилково названий кредитодавцем неустойкою в тексті договору, вважати за змістом окремим видом забезпечення виконання зобов'язання, про який сторони дійшли однозначної згоди. Знову ж таки, враховуючи закріплений у ст.204 ЦК України принцип правомірності кожного (за винятком нікчемного) правочину, суд не вправі з власної ініціативи поставити під сумнів законність відповідного виду забезпечення виконання зобов'язання. Зустрічних вимог до суду про недійсність оспорюваних умов кредитного договору, які передбачають сплату позичальником у фіксованій сумі (80,00 грн) грошових коштів за кожен день у разі невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання відповідач у справі не заявив.
При цьому, в п.18 «Перехідних та прикінцевих положень» ЦК України без сумнівів йде мова про обов'язок кредитодавця (позикодавця) списати боржнику нараховану з 24.02.2022 та під час дії воєнного стану в України неустойку у вигляді штрафу чи пені, яка передбачена укладеними договорами кредиту (позики) і відповідає вимогам ст.549 ЦК України.
Інших аргументів, крім неправомірного, на думку відповідача, стягнення позивачем одноразової комісії та неустойки у фіксованій сумі, заперечення ОСОБА_1 щодо заявленого позову не містять.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Стосовно вимог відповідача про розстрочку виконання судового рішення рівними частинами протягом 12 (прописом зазначає одинадцять) місяців, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч.1,3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно ч.4 ст.435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення суд виходить з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для розстрочки виконання рішення суд не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, розстрочка має бути компромісом між заінтересованими сторонами.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України» право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»).
Згідно з ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п.10 постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року за № 14, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас, розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Така правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі за № 916/190/18.
Відповідно положень ч.3 ст.12,ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зважаючи на вказане, суд доходить до переконання, що наведені відповідачем обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. До того ж, задовго до отримання кредиту від ТОВ «Споживчий центр» відповідачу ОСОБА_1 встановлена група інвалідності, який мав усвідомлювати та розраховувати при отриманні грошових коштів під відсотки у користування можливість їхньої сплати із врахуванням свого майнового становища і стану здоров'я. Сторони у цій справі не позбавлені можливості на стадії виконання судового рішення досягнути компромісу в частині розстрочення сплати боргу, розподіливши такий певний частинами на погоджений строк.
Тому клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами обставин, які мають характер особливих або виняткових та які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду на стадії його ухвалення.
Керуючись ст.263-265,268 ЦПК України,-
ухвалив :
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/рUA103052990000026506026200756, заборгованість за кредитним договором №02.06.2024-100001092 від 02.06.2024 у розмірі 16 951,88 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст цього судового рішення складено та підписано 19.05.2025.
Суддя