Справа № 591/4268/23
Провадження № 1-кп/591/159/23
19 травня 2025 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Недригайлів, Недригайлівського р-ну, Сумської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,
09.05.2023 з 07 год 00 хв., інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в |Сумській області ОСОБА_9 заступили на чергування та несли службу по охороні громадського порядку та контролю безпеки дорожнього руху на території м.Суми.
У подальшому 09.05.2023, близько 11 години 45 хвилин інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону УШІ в Сумській області ОСОБА_8 та інспектор взводу №1 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_9 , перебуваючи на службі під час виконання своїх службових обов'язків, під час патрулювання вулиці Нижньовоскресенської у м. Суми, біля будинку №2, виявили припаркований автомобіль «Рено Трафік», н.з. НОМЕР_2 в зоні дії знаку 3.34 пункту 8.4В (забороняючі дорожні знаки) Правил дорожнього руху «Зупинка та стоянка заборонена», за кермом якого перебував ОСОБА_7 , тому патрульні поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підійшли до автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_7 , представились працівниками поліції та повідомили водієві про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Після цього ОСОБА_7 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_8 запропоновано пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, в якому він знаходиться, однак ОСОБА_7 ніяк не відреагував на вказану законну вимогу інспектора ОСОБА_8 та почав поводити себе агресивно, в категоричній формі відмовившись пред'являти запропоновані йому документи, тим самим відмовився виконувати законні вимоги поліцейського.
З урахуванням цього, інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_8 , водієві ОСОБА_7 було роз'яснено ст. 126 КУпАП України, а саме відповідальність за непред'явлення посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб. Крім того, водієві ОСОБА_7 цим же інспектором також роз'яснено вимоги п.2.4А ПДР України, яким передбачено обов'язок водія на вимогу працівника поліції пред'явити для перевірки документи, а саме посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. ОСОБА_7 в категоричній формі відмовився пред'являти водійське посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб та повідомив, що не він здійснював зупинку транспортного засобу, хоча на момент спілкування останній перебував за кермом в салоні автомобіля.
На законну вимогу інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_8 пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, ОСОБА_7 почав поводити себе викликаюче та почав вимагати, щоб ОСОБА_8 пред'явила йому свої документи. Після чого ОСОБА_8 почала рукою відкривати кишеню форменої куртки, в якій знаходилося службове посвідчення, щоб пред'явити його на вимогу ОСОБА_7 . У цей час ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не реагуючи на багаторазові зауваження на порушення вимог Закону, зачинив вікно автомобіля, в якому знаходився, та з метою уникнення відповідальності раптово розпочав його рух.
В цей час інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_8 знаходилась позаду автомобіля. Інспектор взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ОСОБА_9 в цей час вимагав від водія ОСОБА_7 зупинитися та залишатися на місці, однак ОСОБА_7 не реагував на зауваження інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону УШІ в Сумській області ОСОБА_9 , та продовжив рух заднім ходом, після чого почав рухатись на автомобілі вперед, а інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_8 підбігла до передніх пасажирських дверцят вищевказаного автомобіля, схопившись за ручку дверцят автомобіля, та намагалась таким чином зупинити рух автомобіля, однак ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов'язків, продовжив рух в бік вулиці Іллінської м. Суми, тим самим створюючи загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_8 , після чого зник з місця події.
В судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що 09.05.2023 він забрав вантаж поблизу «Приватбанку», сів в авто та почав його заводити. В цей час до нього підійшли люди у поліцейській формі, повідомили, що він порушив ПДР, а саме припаркував машину у забороненому місці, попросили показати документи. Він у відповідь попросив їх також показати документи, на що отримав відмову. Після такої відмови, у нього виникла підозра, що вони можуть вчинити відносно нього неправомірні дії, це його обурило і стало причиною його подальшої поведінки. Всі подальші їх вимоги він вважав незаконними та такими, що можуть зашкодити йому. В момент спілкування з працівником поліції-чоловіком, його колега- дівчина, кудись відійшла. Куди саме він не бачив. Як потім з'ясувались, вона стала позаду його авто. Він почав казати поліцейському, що не вважає себе винним, зачинив вікно, подивився у дзеркало заднього виду, впевнився, що не має авто, які б перешкоджали його руху, та почав потихеньку рухатись заднім ходом. При цьому, жодних звуків чи стукоту він не чув, так як в автомобілі, де він знаходився, працював двигун, грало радіо та шумів кондиціонер. Він не бачив, щоб позаду авто стояла потерпіла, тому після цього він поїхав на роботу, потім додому, після чого вивантажив в гаражі запчастини, пересів в інше авто та поїхав у місто по своїм справам. І в цей момент йому зателефонувала дружина, яка є власником транспортного засобу, та повідомила, що працівники поліції по телефону сказали їй, що він здійснив наїзд на працівника поліції та залишив місце пригоди. Пояснював, що якщо б бачив потерпілу, то ніколи б не поїхав. Визнав, що не надав поліцейським на їх вимогу документи, але ніяких інших умисних активних дій по відношенню до них він не вчиняв. Тому, вважав, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.
Не зважаючи на позицію сторони захисту та вказані пояснення обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину за наведених в обвинувальному акті обставин підтверджується дослідженими судом під час судового розгляду доказами.
Так, судом було досліджено письмові докази, допустимість яких не оспорювалась стороною захисту, і вони не викликали сумнівів у своїй достовірності, належності та допустимості під час їх оцінки судом у нарадчій кімнаті.
Зокрема, згідно з документами наданими Управлінням патрульної поліції в Сумській області, ОСОБА_8 є інспектором взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Сумській області та з 07.00 год до 19.00 год 09.05.2023 (1 зміна) знаходилась на службі у пішому патрулі разом з інспектором ОСОБА_9 , здійснюючи на виконання обов'язків Посадової інструкції патрулювання території обслуговування у м.Суми у зоні реагування: вул. Набережна р.Стірлка, вул. Лугова ( а.с.75-84, Т.1).
Відеозапис з боді камер працівників поліції та протокол огляду документів від 09.05.2023 містять відомості про те, як поліцейські у форменому одязі, зокрема, і потерпіла ОСОБА_8 , патрулюючи у м.Суми по вул. Нижньовоскресенська, напроти магазину «ТНЦ», виявили т/з Рено трафік, з номерним знаком НОМЕР_2 , який стояв прямо під знаком, який забороняє зупинку транспортних засобів. Поліцейські підійшли до вказаного т/з, водій ОСОБА_7 відчинив вікно, після цього працівники поліції представились та пояснили, що він стоїть під знаком, який забороняє зупинку та стоянку т/з та що відносно нього, як водія, буде складено відповідний адміністративний матеріал. Після цього, працівники поліції просили пред'явити останнього посвідчення водія, проте водій, почав говорити, що він нічого не порушує та надавати документи він не зобов'язаний. Потім ОСОБА_7 почав зачиняти вікно та дивиться по сторонам, а працівник поліції (чоловік) продовжує вести спілкування з водієм, стукає по склу, щоб продовжити розмову з ОСОБА_7 та вказує йому, щоб він не здійснював рух транспортного засобу. В цей час потерпіла починає обходити авто ззаду, і коли автомобіль починає рух заднім ходом, то вона підходить до пасажирських дверей вказаного т/з та тримається за ручку, намагаючись зупинити рух транспортного засобу. В цей час, водій, ігноруючи вимоги працівників поліції та гучний стукіт рукою по боковій частині його авто ззовні, починає рух свого транспортного засобу, прискорює рух, внаслідок чого потерпіла не встигає відпустити ручку, пробігає певну відстань по інерції та падає на проїзду частину. В цей час, до неї підходить перехожий, щоб допомоги їй підвестись, а також - її напарник. Водночас, транспортний засіб Рено трафік, продовжує рух без зупинки та залишає місце пригоди (а.с.85-90).
З дослідженого відеозапису з камери спостереження, який було надано на запит слідчого представником АТ КБ «Приватбанк», вбачається, як транспортний засіб Рено трафік білого кольору, починає рухатись назад, за ним з'являється потерпіла, після чого вказаний автомобіль рухається вперед, а потерпіла лежить на бордюрі біля проїзної частини ( а.с.93-97, Т.1).
У протоколі від 09.05.2023 разом зі схемою зафіксована обстановка місця події, а саме у м.Суми по вул. Нижньовоскресенська, біля буд. 2, де розташований, зокрема, і дорожній знак 3.34- Зупинку заборонено, під яким стояло авто під керуванням ОСОБА_7 ( а.с.59-65, Т.1).
Протоколом огляду предметів від 17.05.2023, слідчим зафіксовано розмови, які надходили на лінію «102» щодо отримання забойних ран та госпіталізації потерпілої ОСОБА_8 внаслідок події, що трапилась 09.05.2023 під час виконання нею службових обов'язків ( а.с.66-72, Т.1).
Під час затримання ОСОБА_7 , у останнього було вилучено мобільний телефон, посвідчення водія та два свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у тому числі на Рено трафік, з номерним знаком НОМЕР_2 ( а.с.99-105, Т.1)
Відповідно до висновку експерта №393, при обстеженні ОСОБА_8 10.05.2023 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.с.239, Т.1). А згідно висновку №422, у ОСОБА_8 під час обстеження 10.05.2023 виявлені тілесні ушкодження, які утворились від дії тупих предметів, про що свідчить їх характер, та могли утворитись при обставинах, зафіксованих на відеозаписі з боді камери, тобто при наданні тілу потерпілої прискорення внаслідок руху транспортного засобу з подальшим падінням потерпілої на кисті рук та коліна на дорожнє покриття ( а.с.124, Т.1).
Окрім того, відповідно до висновку експерта №167 за результатами проведення судової психологічної експертизи, ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для потерпілої ОСОБА_8 , останній завдані психологічні ( на моральному рівні) страждання, а згідно висновку експерта №СЕ-19/119-24/15678-ТВ, визначити розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_8 внаслідок пошкодження черевиків та брюк, не видалось за можливе, так як експерту не надана інформація для розрахунку зниження якості від природнього зносу, проте вартість аналогічних об'єктів як нових становить 5705 грн ( а.с.3-17, 32-39, т2.).
Крім письмових доказів, обставини обвинувального акту підтвердили потерпіла та свідок, які безпосередньо суду надали покази.
Так, потерпіла розповіла суду, що 09.05.2023 вона заступила на службу у піший наряд разом з напарником - ОСОБА_9 . Під час патрулювання вони побачили, що т/з Рено трафік порушує ПДР, так як стоїть під знаком, який забороняв зупинку. Підійшовши до водія, вони повідомили йому, що він порушує ПДР, проте водій, як вона потім дізналась - ОСОБА_7 , сказав, що він не паркував т/з в зоні дії знаку і повідомляти, хто саме здійснив тут зупинку він не буде. Водію висунули вимогу пред'явити документи, проте він, ігноруючи цю вимогу, почав задавати питання у відповідь та казати, що така вимога незаконна, а також - вимагав від них документи. Потім, вона, розуміючи, що ОСОБА_7 має намір поїхати з місця події, стала позаду, щоб заблокувати його авто. Водій, розуміючи, що вона стоїть позаду, почав рух заднім ходом, при чому, на її думку, він чудово бачив, що вона там стоїть. І коли вона взялась за ручку авто з пасажирської сторони, він почав прискорювати свій транспортний засіб і тому вона впала, а водій, не зупиняючись просто поїхав далі. При цьому, вона наголосила, що стукала рукою по кузову його авто, щоб він не рухався на неї. І, на її думку, водій, це явно чув, проте все одно здійснив рух. Потім, десь через годину, коли її шоковий стан пройшов, вона звернулась до лікарні. Вважала, що дії ОСОБА_7 органи досудового розслідування мали б кваліфікувати за ч.2 ст. 345 КК України, як це було на початку досудового розслідування, так як їй завдано шкоди: фізичної, матеріальної, моральної.
Допитаний в якості свідка інспектор поліції ОСОБА_9 , повідомив суду, що 09.05.2023 ніс службу разом ОСОБА_8 та спускаючись з вул. Терезова донизу, побачили авто, яке було припарковано в зоні дії знаку 3.3.4 «Зупинка заборонена». При цьому, у вказаному транспортному засобі сидів водій. Окрім нього, інших осіб в авто не було. Вони підійшли до нього, роз'яснили суть правопорушення, на що останній почав заперечувати, казати, що він не водій, а транспортний засіб припаркувала інша особа, яка потім віддала йому ключі. Казав, що вони (поліцейські) не мають доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. З метою встановлення особи водія, вони пред'явили йому вимогу- надати документи і роз'яснили, що з місця не можна рушити до встановлення всіх обставин справи. Водій відмовився надавати документи, завів двигун свого транспортного засобу та почав рух. Не зважаючи на вимоги поліцейського залишатись на місці, він почав рух заднім ходом і в момент, коли він поїхав в напрямку вул. Іллінська, свідок побачив, що його напарниця- ОСОБА_8 впала на землю. При цьому, повідомив, що вони обидва були у форменому одязі, у них були жетони на видному місці, тому ОСОБА_7 явно сприймав їх як працівників поліції.
Таким чином, суд вважає, що сукупність вищезазначених досліджених судом доказів дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_7 вчинив опір працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Тобто, його вина доведена в повному обсязі і дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.342 КК України.
До позиції ж сторони захисту у даній справі, зокрема щодо відсутності в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, суд відноситься критично та сприймає як намагання уникнути відповідальності.
Так, кримінальна відповідальність за ч.2 ст. 342 КК України настає, зокрема, за опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Згідно усталеної судової практики Верховного суду, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні ст.342 КК, суд повинен взяти до уваги поведінку поліцейського або поліцейських під час пред'явлення ними законних вимог і подальшого розвитку подій у зв'язку із цими вимогами.
При цьому, опором у значенні ст.342 КК є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень.
Ознаками опору є такі: а) він полягає в активних діях; б) дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили; в) дії винного перешкоджають (протидіють) виконанню потерпілим своїх функцій, реалізації повноважень; г) дії винного вчинено під час виконання потерпілим своїх службових або громадських обов'язків.
Таким чином, виходячи із цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об'єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.
В даному випадку, ОСОБА_7 , достеменно розуміючи, що з ним спілкуються працівники поліції (що доречи не оспорювалось самим обвинуваченим протягом розгляду справи), спочатку допустив поведінку у формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок, а потім - ігноруючи вимоги інспектора поліції: залишатися на місці події до з'ясування всіх обставин справи, розуміючи, що він приводить у рух джерело підвищеної небезпеки, починає рухатись заднім ходом, а потім - вперед у той момент, коли потерпіла тримається за ручку авто, при цьому, не реагуючи на стукіт, який подавала потерпіла.
Тобто, ОСОБА_7 вчиняє активні дії, які перешкоджають поліцейським реалізувати свої повноваження під час виконання ними службових обов'язків, зокрема скласти протокол на обвинуваченого про притягнення його до адміністративної відповідальної за порушення ПДР. І такі активні дії складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,характеризується виною у формі прямого умислу.
Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює усі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності).
Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір та бажання так діяти, а саме досягти мети - перешкодити поліцейським скласти протокол про адміністративне правопорушення за порушення ПДР.
В даному випадку у судовому засіданні було з'ясовано, що обвинувачений не виконав законні вимоги поліцейських про надання документів, а також - залишатись на місці події. При цьому, розуміючи незаконність своїх дій, задля уникнення відповідальності, використав джерело підвищеної небезпеки - автомобіль, і він усвідомлював, тобто не міг не розуміти, що рух автомобіля, за ручку якого трималась поліцейська, є небезпечним. При цьому, на запитання учасників процесу, ОСОБА_7 у судовому засіданні чітко відповів, що він здійснив послідовні дії: зачинив вікно, включив передачу, подивився у дзеркало, натиснув на педалі та поїхав. Суд зауважує, що для того, щоб автомобіль з механічною коробкою передач поїхав на швидкості з прискоренням, як це чітко видно з відеозапису, обвинуваченому не достатньо було тільки натиснути на педаль газу, а потрібно було виконати декілька послідовних дій: натиснути педаль зчеплення, після чого ввімкнути швидкість на коробці передач, після чого тільки натиснути педаль газу. Тобто, після здійснення руху заднім ходом, ОСОБА_7 , перемикнув передачу і поїхав прямо. Не зупинив автомобіль, а, навпаки, продовжив рух автомобіля з прискоренням.
І така поведінка ОСОБА_7 , спрямованість та послідовність його дій, свідчить про те, що він не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, а й - передбачав суспільно-небезпечні наслідки та бажав їх настання.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів та встановлених обставин дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_7 діяв з прямим умислом.
При цьому, спрямованість його умислу було саме на протидію виконанню службових повноважень, на протидію законній вимозі поліцейських, а не на заподіяння тілесних ушкоджень поліцейській.
За таких обставин, помилковою є позицію потерпілої сторони про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.345 КК України. Водночас, як зазначалось вище, суд вважає, що органами досудового розслідування вірно кваліфіковано вищезазначені дії обвинуваченого за ч.2 ст.342 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченому обставин судом не встановлено.
Характеризуючи особу обвинуваченого слід зазначити, що ОСОБА_7 є не судимою особою, на обліках лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, є придатним до військової служби, за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, наразі здобуває освіту ( а.с.129,131,133,134-135,140,143 - Т.1, а.с.51 Т.2).
Слід зазначити про те, що потерпіла сторона в судовому засіданні наполягала на застосуванні до обвинуваченого покарання у виді обмеження або позбавлення волі у максимальних розмірах, передбачених санкцією статті.
Проте, слід зазначити, що, з огляду на вимоги чинного законодавства, позиція потерпілої сторони щодо призначення обвинуваченому суворого покарання має своє значення, однак не є вирішальною та має враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами кримінального провадження.
Так, статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
В даному випадку, суд вважає, що враховуючи сукупність зазначених обставин і даних про особу обвинуваченого, беручи до уваги висновок органу пробації про те, що ОСОБА_7 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк (а.с.52-57, Т.1), суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити у межах санкції статті, за якою його визнано винуватим, - у виді пробаційного нагляду.
Згідно ст.100 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів (а.с.73,91,98, Т.1).
Крім того, на підставі ст.ст.118,124 КПК з обвинуваченого на користь держави необхідно стягнути витрати на проведення судової експертизи на загальну суму 29 290,45 грн ( а.с.2,31 Т.2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді пробаційного нагляду на строк 3 роки.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України до пробаційного нагляду покласти на ОСОБА_7 строком на 3 роки такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 29 290,45 грн.
Долю речових доказів вирішити наступним чином:
-DVD-R-диск з аудіозаписами виклику поліції на лінію «102»; DVD-R-диск з записом з нагрудних камер працівників УПП; DVD-R-диск з відеозаписам з камери відеоспостереження, наданого Сумською філією Приватбанку, після набрання вироком законної сили залишити зберігатись у матеріалах судової справи №591/4268/23.
Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний райсуд м.Суми, а для засудженого - з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1